Насінництво: Майбутнє української пшениці

За задумом, зразки насіння зі сховища завжди допоможуть відновити ті види зернових рослин, які можуть повністю зникнути із біосфери Землі. Адже за останні роки деякі національні генофонди зернових, скажімо, у країнах Африки і Південно-Східної Азії, частково або повністю зруйновані через військові конфлікти та внаслідок громадянських воєн. У завершеному вигляді банк міститиме до 4,5  млн зразків різного насіння з усього світу.

Примітно, що на збереження до згадуваного сховища прийнято зразки насіння кількох сортів пшениці м’якої озимої селекції Миронівського інституту пшениці ім. В. М. Ремесла НААН, серед яких Миронівська 808, Миронівська 65, Мирхад, Крижинка. Про визнання роботи наших селекціонерів і майбутнє української пшениці ми розмовляємо з директором інституту, доктором сільськогосподарських наук Олександром Демидовим.

Олександре Анатолійовичу, розміщення зразків насіння миронівської селекції у Всесвітньому насіннєсховищі — це визнання наукового результату інституту чи унікальності створених сортів?

— Миронівський інститут пшениці ім. В. М. Ремесла НААН (МІП) відомий в усьому світі. У радянські часи миронівськими сортами засівали щороку 12 млн гектарів. Тільки Європа мала таких посівів 2 млн. Там  уже не одне десятиліття відоме насіння нашої селекції. Наприклад, минулого століття Німеччина вирощувала сорти нашої пшениці на зерно й виготовлення з нього борошна. Наші сорти вирізняються морозостійкістю і посухостійкістю, мають потенціал 10 т/га і більше, що є економічно вигідно. Сорти миронівської пшениці добре показують себе в умовах ризикованого землеробства європейських країн. У цьому і є їхнє визнання та унікальність.

А що заважає перевершити власний рекорд, щоб миронівськими сортами зернових засівали не 12 млн га, а більше? 

— Сьогодні нашими сортами, а також сортами, виведеними спільно з Інститутом фізіології рослин і генетики НАН України, засівають в Україні 1,5 млн гектарів. Нажаль, ми втратили позиції, напрацьовані минулого століття. Причин чимало. Катастрофічно зменшилось фінансування науки —з бюджету виділяється лише 50% необхідних коштів, та й ті лише на зарплату. Інша проблема — кадровий потенціал. Раніше в МІП працювало 400 науковців і 1,5 тис. співробітників. Сьогодні — всього 120 чоловік, половина з яких — науковці. Спеціалісти старшого віку вийшли на пенсію, молодь працювати в науці не прагнула. Не оновлювалась наукова база через відсутність грошей. Як результат, в останнє десятиліття МІП передавав на сортовипробування два сорти зернових на рік. Зараз ми виправляємо цю ситуацію, сподіваючись, що здолаємо всі труднощі. 

Якої допомоги сьогодні  чекають науковці?

— Ми добре знаємо, як агросектор фінансується у світі. Скажімо, в європейських країнах на 1 га фермери отримують від 40 до 600–800 євро. У нас аграрій взагалі ніяких дотацій не отримує. Те саме і з аграрною наукою. Якщо порівнювати рівень допомоги, то Україна посідає за цим показником останнє місце. А без науки виробничники просто не зможуть вирощувати сталі врожаї. 

Наведу ще такий приклад. П’ять років тому держава виділяла для розвитку галузі насінництва 100 млн грн на рік. Спеціалізовані насіннєві господарства витрачали ці кошти на паливо, добрива, засоби захисту і т. д. Відповідно, вирощене насіння пропонувалось аграріям за дуже доступними цінами. Сьогодні ситуація у цій галузі майже критична. 

Водночас ми розуміємо, що йде війна. Та якби держава взяла на себе хоча б виплату зарплати науковцям у повному обсязі, це би нам дуже допомогло. Адже ми нині платимо величезні суми і за оренду приміщень, і за комунальні послуги, маємо постійно оновлювати обладнання тощо.   Втім, не очікуючи на допомогу з боку держави, ми зробили все можливе й торік виростили більше насіння, отримавши від його реалізації втричі більше коштів. Відповідно, у нас побільшало клієнтів, які купили наше насіння. 

На Ваш розсуд, наскільки сильною нині є селекційна школа Миронівського інституту пшениці? 

— Сьогодні ми передали на випробування 22 сорти зернових у Держслужбу з охорони прав на сорти рослин, ще 16 готуємо на випробування. У минулі роки ці показники були в рази менші. На 2016 рік до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, внесено 6 наших нових сортів. Селекціонери натхненно працюють. За ярою пшеницею МІП — лідер в Україні, і не лише за кількістю сортів, переданих до Реєстру, а й за засіяними площами. Така ж ситуація і з сортами озимої пшениці. Це взагалі фішка інституту.

Знаєте, в інституті певним чином утворилась парадоксальна ситуація: відчувається гостра нестача кадрів. Ми виправляємо цю ситуацію. Я із задоволенням назву таких селекціонерів, як Світлана Хоменко, Володимир Гудзенко, Олександр Гуменюк, Олександр Буняк. До речі, всі вони — молоді люди. Розуміючи, що без досвіду в справі селекції не обійтися, ми зустрілися з ветеранами інституту й запросили деяких повернутися на роботу. Коли я рік тому очолив МІП, тут працював лише один доктор наук і дев’ять кандидатів, а зараз — уже сім докторів наук, 16 кандидатів, троє молодих селекціонерів цього року захистили кандидатські дисертації, ще четверо, сподіваємось, зроблять це до кінця року.

Повернулись до роботи сім’я селекціонерів Колючих, Наталія Василівна Булавка, Ганна Миколаївна Ковалишина, Володимир Анатолійович Власенко. Вони нам потрібні, адже маємо багато цікавих задумів. Хочемо найближчим часом відкрити на базі МІП аспірантуру. Домовились з ректором Білоцерківського ДАУ Анатолієм Даниленком і створили у виші філіал кафедри Миронівського інституту пшениці. І вже з десяток студентів працюють у лабораторіях інституту й проходитимуть у нас виробничу практику. Є задум долучити до цієї роботи вихованців Маслівського аграрного технікуму. До речі, засновник інституту Василь Ремесло — випускник цього закладу. Свого часу в МІП працювало 70% спеціалістів, які закінчили згадуваний технікум. 

Експансія на український ринок сортів зарубіжної селекції створила для наших науковців серйозні проблеми. Які є ідеї щодо пропаганди миронівських сортів?

— Гібриди зернових — майбутнє селекційної роботи. Левову частку свого часу селекціонери витрачають на створення нових сортів. Якщо сорт — високоврожайний, пластичний, прибутковий — це і є показник нашої вдалої роботи. Торік у різних куточках України ми засіяли наші сорти на 30 полігонах (донедавна було лише кілька), і вже цього літа всі бажаючі зможуть оглянути ці ділянки. Упродовж минулого року ми провели низку цікавих заходів за участі і виробників, і науковців, і управлінців. Це засідання круглого столу з проблем вирощування зернових, заняття для агрономів і фермерів, виїзне засідання Відділення рослинництва НААН. А головне, ми провели на дуже високому рівні Всеукраїнський день поля, на якій приїхало понад 250 спеціалістів. Результат ми відчули восени: аграрії купили нашого насіння в рази більше, ніж ще рік тому. 

Чи цікавляться розробками Вашого інституту науковці та виробничники інших країн? З ким нині співпрацюєте і яких результатів прагнете досягти?

— Без сумніву, цікавляться. І ми із задоволенням ділимося своїми результатами. Торік до нас приїздили представники однієї угорської фірми й ми дали їм на випробування 6 сортів пшениці, 2 — ячменю і 2 — тритикале. Отже, вони мають шанс бути внесеними у Реєстр сортів рослин Угорщини і, відповідно, до ОЄCР. Ще два полігони ми закладаємо цього року в Молдові й плануємо реалізовувати там насіння. Цікавляться розповсюдженням наших сортів і прибалтійські країни, є вже певні домовленості. Не забуваємо ми й про країни колишнього СНД, зокрема Казахстан, де й досі миронівськими пшеницями засівають значні площі. Але все ж пріоритетним для нас сьогодні є внутрішній ринок. 

16 червня ми проводимо в інституті (с. Центральне, Миронівський р-н, Київщина) традиційний Всеукраїнський день поля, і чекаємо на цьому заході вітчизняних виробників. Сподіваємось, до нас завітають і представники європейських країн.

Наостанок просте запитання. Яким Ви бачите майбутнє української пшениці? 

— Озимий клин — найбільший сьогодні в державі. Він ніколи не зменшиться, бо це — продовольча безпека країни, її експортний потенціал. Для аграрія пшеничний клин — це науково обгрунтована структура посівних площ і збереження грунтів завдяки застосуванню оптимальної сівозміни. Тож послабити селекційну роботу з такою потужною культурою, як пшениця, ми просто не маємо права. 

Ось чому наполегливо переконуємо наших агровиробників у необхідності вирощувати саме пшеницю української селекції. Її пластичність і адаптованість до умов України і Європи, величезний потенціал продуктивності за дотримання технології, а також незмінний попит на ринку надихають нас на нові селекційні здобутки. І ми віримо, що у недалекому майбутньому нові сорти миронівської пшениці поповнять Всесвітнє сховище насіння. А головне, сорти пшениці нашої селекції знову запанують на полях різних країн світу.