Восени гори спалахують повним місяцем Як повертають радість життя корейці
— А тепер починається краса, — сказала перекладач.
Ми перезирнулися.
— Як, а те, що бачили по обидва боки 200-кілометрової траси від Сеула — не краса?..
— Ні-ні, зараз переконаєтеся.
— А тепер починається краса, — сказала перекладач.
Ми перезирнулися.
— Як, а те, що бачили по обидва боки 200-кілометрової траси від Сеула — не краса?..
— Ні-ні, зараз переконаєтеся.
М. Заворотна,
М. Пуговиця,
Спеціально для «Пропозиції» із Сеула
В’їжджаємо в гори Сораксан, що тягнуться до курортного міста Согчхо на березі Східного моря. Як з’ясувалося, це треті за висотою гори в Кореї — пік Тегхонбан сягає 1708 м. Вищими на півострові є Пектусан (2744 м) — на межі між КНДР і Китаєм та Халласан (1950 м) на «корейських Гавайях» — острові Чечжудо між Кореєю та Японією. Дві останні — згаслі вулкани, побувати там, на жаль, не вдалося, а от коли канатною дорогою піднялися на Сораксан… Дух перехопило, коли вдивлялися в навколишні пейзажі з оглядового майданчика. Але він ще не був найвищою точкою! Аби дістатися вершини, довелося спершу пішки підніматися вгору східцями, потім карабкатися голими скелями. Зате який вид на гори відкрився перед очима! Що ще вразило — маса людей. Дуже багато стареньких, котрі, спираючись на палички, крок за кроком ідуть до мети, не менше й молодих батьків з малюками, міцно прив’язаними до спин…
Корейці найбільше люблять відпочивати в горах. Воно й не дивно.
По-перше, природа в густонаселеній країні, яка до того ж пережила стільки спустошливих війн, найкраще збереглася у гірських районах. По-друге, в них здавна душі не чують, адже туди йшли відлюдники, там ховалися партизани, будували скити ченці, прагнучи сховатися від мирської суєти і в усамітненні роздумувати про духовне. Не випадково більшість корейських монастирів розташовані серед вершин і ущелин, за крутими перевалами, на берегах чистих і холодних річок. У наш час гори стали відігравати й нову роль — заповідників, які так потрібні країні. На рівнинних землях їх не влаштуєш, бо вони вже давно перетворені на поля і сади, а ліси там знищені століття тому. На сьогодні в країні — 20 національних парків, із них 16 розташовані в горах, три — на прибережних островах і один парк, історико-культурний, розкинувся на території стародавньої столиці — міста Кенчжу. Всі вони створені у 70–80-х роках ХХ ст. — саме тоді держава взяла під охорону куточки дикої природи, які залишилися.
І містяни, і селяни масово відвідують гори в усі пори року — кожна має свою «родзинку». «Навесні гори спалахують квітами, восени — повним місяцем», — писав у ХVІ ст. поет Лі Хван. Водночас корейці масово відвідують ліси. В Україні їх теж дедалі ширше використовують з рекреаційною та культурно-оздоровчою метою: з’являються спеціальні зони для відпочинку, рекреаційні пункти вздовж автодоріг, прокладаються екологічні стежки, маршрути. Останнім часом неодмінним атрибутом таких куточків стали торгівельні точки «Лісовичок» — однотипні, стандартні будиночки по всій країні (і це за вражаючого розмаїття архітектурної палітри регіонів — від Карпат до Чорного моря!). У Сеулі ж зовсім по-іншому підходять до організації «зеленого» туризму, відпочинку серед природи. Звернімося до однієї з його форм, чи не найпопулярнішої нині — при Мінлісгоспі (Корейська служба лісу) створили Управління національних природних рекреаційних лісів.
В оточенні безмовних гір
Що таке природні рекреаційні ліси «країни ранкової свіжості»? Аби дізнатися про них, як і про мережу національних парків з усіма об’єктами інфраструктури, про гірські пішохідні стежки, велосипедні доріжки в містах і селах тощо, варто зайти на сайт Корейської служби лісу, який віднедавна став координаційним центром надання широкого спектра інформації. Для прикладу, ось деякі з куточків, що їх рекомендують для відвідування.
Рекреаційний ліс Тегванен — перший з курортних лісів, які держава ще 1988 р. взяла під своє управління для організації відпочинку громадян. Знаходиться в Каннині (провінція Канвон). Це один із трьох найкрасивіших зелених масивів країни, де густо ростуть корейські клени та сосни. Деяким з них уже по 200 років. Тут обладнано майданчики для спостереження за природою, звідки відкриваються й прекрасні види на Східне море; мандрівникам для оздоровчих прогулянок, походів, пізнавальних екскурсій, відпочинку пропонуються лісові стежки, бігові доріжки, ботанічні сади, котеджі з червоної глини під солом’яними дахами в навколишніх селах, водяні млини, печі, в яких кожен охочий може спробувати традиційним методом випалити деревне вугілля з дубових полін…
Рекреаційний ліс Чонвансан (провінція Південна Чолла) — це передусім майже 10 тис. камелій віком від 30 до 200 років. Побачити, як вони цвітуть, у лютому збирається маса людей.
Піднімаючись угору шестикілометровою доріжкою, обіруч якої буяють квіти, туристи милуються ними, захоплюються багатим розмаїттям, а потім, десь за кілометр від вершини, проходять ще й через поле «срібної» трави…
Рекреаційний ліс Намхепенбек (провінція Південна Кьонсан) — місце, де сходяться тисячі кипарисових дерев, які славляться своїми фітонцидами, що послаблюють напругу та стрес, зміцнюють серцево-легеневі функції організму, лікують захворювання шкіри. Тим, хто втомився від повсякденних турбот або страждає від певних хвороб, рекомендується вирушати саме сюди…
Ми навели лише короткі витяги з багатої характеристики кожного із 36 рекреаційних лісів — саме до такої кількості збільшилося їх від 1988 р. (до речі, всі вони входять до сотні найкращих лісів країни). Якщо в початковий період подібні природні комплекси відвідувало за рік близько 50 тис. корейців, то 2011 р. це число зросло у 25 разів і становило рекордні 2,86 млн осіб. Таку форму відпочинку на далекому півострові ми відкрили для себе через журнал «Кореана», прочитавши статтю під заголовком «Повернення радості життя» письменника-мандрівника Ю Чжонйоля. Процитуємо кілька рядків із неї:
Отож Національне управління рекреаційних лісів у кожному з цих, по суті, курортних масивів створює так званий лікувальний ліс, в якому враховано особливості конкретного природного комплексу, й організує різні реабілітаційні та лікувальні програми, широко пропагуючи лікувальні властивості, якими володіють ліси. Одне слово: створює простір для відпочинку та лікування.
Щасливий квиток до зеленого раю
Що то за простір, ми мали змогу побачити на власні очі, побувавши в рекреаційному лісі, а також у національному парку в горах Сораксан. Не будемо переповідати відчуття від «зеленого душу», під який потрапили рано вранці в кедровому гаї, від купання в гарячому джерелі, від мандрівки спеціальним маршрутом для поціновувачів «тинсану» (гірського туризму), від… Ні, все те треба бачити, пережити. Звісно, й Україна багата на природні дива, на красу, щоправда, в багатьох місцях дуже вицвілу та сплюндровану (в Кореї ж скрізь і всюди чисто — і не тому, що прибирають, а тому, що не смітять, але то тема іншої розмови). Повернемося до Кореї: як же організовано відпочинок у тамтешньому рекреаційному лісі, який, між іншим, знаходиться поблизу сіл, що дає можливість працевлаштування селянам.
Насамперед вас зустрінуть у гостьовому центрі, що скрізь має однакову назву «Будинок у лісі». Але ті будиночки не однотипні, не «інкубаторні», як українські «Лісовички», а кожен мов квітка з дерева, справжній витвір таланту майстра — з особливим колоритом, з деталями місцевого зодчества. На нічліг можна зупинитися в індивідуальному будинку, можна в туристичному на кілька осіб чи сімей, або просто в наметі. Звісно, заплативши відповідну суму, але ціни доступні. Передбачено всі зручності: є майданчики для автокемпінгу, обладнано спеціальні місця для приготування їжі на свіжому повітрі, у пунктах прокату пропонують мангали, шампурі, посуд і т. д.
А от про лісові бібліотеки — трохи детальніше. Відкриті вони були 2012 р. у рамках загальнодержавної кампанії «Національний рік читання». Мета її — сприяти зростанню інтересу корейців до художньої літератури, аби вони читали щонайменше 12 книг за рік. Лісові бібліотеки зовні нагадують велику телефонну будку з полицями, книжковий фонд кожної — понад 300 найменувань різних жанрів як для дорослих, так і для дітей. Вибирай на смак і читай під кронами лісу. Прочитавши, книгу поверни на місце. Кампанія закінчилася, а традиція прижилася, і тепер такі бібліотеки можна бачити біля підніжжя багатьох гір.
Передбачаємо запитання читача: а як з охороною довкілля за значного напливу населення? Чи витримують насадження пресинг людини? Вичерпну відповідь знайшли у письменника
Ю Чжонйоля. Ось що він пише у статті, яку ми вже цитували: «Звичайно, зі зростанням популярності рекреаційних лісів зростає й кількість бажаючих їх відвідати, тому тепер для того, щоб здійснити таку поїздку, треба не лише наперед забронювати її, а й витягнути щасливий квиток. Справа в тому, що в усіх рекреаційних лісах обладнано лише 750 кімнат, і розташовані вони в 300 приміщеннях для ночівлі. А якщо порахувати всі спальні місця (від кімнат для двох осіб до кімнат для груп, розрахованих на 18 осіб), то вийде, що в 36 лісах за добу може зупинитися лише 4300 чоловік, що набагато менше, ніж кількість бажаючих скористатися такими зручностями. Тому нині організувати поїздку можна лише шляхом оформлення замовлення через інтернет. Влітку, надто в період із 14 липня по 25 серпня, коли попит надзвичайно високий, відпочити в лісах можуть тільки ті щасливчики, котрих комп’ютер обрав випадковим чином із людей, що оформили замовлення. При цьому для того, аби якомога більше охочих змогли відвідати рекреаційні ліси, встановлено обмеження, які дозволяють забронювати поїздку для однієї особи не більше ніж на три ночі і чотири дні».
Ось так. Здоров’я Homo sapiens — не за рахунок здоров’я природи. Лише в здоровому, а не витоптаному, засміченому, безголосому лісі ми можемо отримати справжнє задоволення від відпочинку.
Хто вона, «людина рекреаційного лісу»?
А й справді, хто? І що за термін такий незвичний вигадали на півострові?
Виявляється, це не термін, а почесне звання. Як розповіли в Управлінні національних природних рекреаційних лісів, свого часу було розроблено спеціальну систему бонусів. Тепер під час відвідування будь-якого з рекреаційних лісів ви отримуєте штамп, який засвідчує, що ви побували в цьому лісі. От коли в спеціальну брошуру зберете штампи, що підтверджують про відпочинок у всіх 36 лісах, то вам присвоять почесне звання «Людина рекреаційного лісу». І це ще не все. Ви автоматично здобуваєте право безкоштовно відвідувати протягом двох років будь-який рекреаційний ліс країни. Погодьтеся, стимул мандрувати немалий.
30 травня 2012 р. у Кореї з’явилася перша людина, котра отримала такий привілей — Ха Йончжу з Пусану. Щасливий володар почесного звання розповів, що після виходу на пенсію продовжує відпочивати в рекреаційних лісах разом із дружиною.
А когорта мандрівників-щасливчиків зростає. Корейці кажуть про свої зелені гори: «Де ще можна краще відчути природу, насолодитися свіжим повітрям, ніж у рекреаційному лісі?». Тому й оточені ці ліси увагою та турботою. Їх бережуть, на них моляться. Останнім часом там (і не лише там) організовують ще й спеціальні екологічні зони для піших туристів. Саме так: корейців дедалі більше захоплює ходьба як проста й корисна вправа. Це нова тенденція в «зеленому» туризмі, тому уряд країни заохочує створення нових і нових маршрутів тихими стежками. Серед них — стежки Карам, які проходять уздовж найбільших річок, там, де переплітаються історія, культура, природна краса.
— «Карам», — просвітили нас у міністерстві культури, яке організовує й відповідає за екологічні зони, — застаріле слово в нашій мові, що означає «ріка». Річки завжди відігравали важливу роль у розвитку людського життя, оскільки села формувалися навколо річок, даючи змогу цивілізації процвітати в давні часи. Отже, похід стежками Карам — це не просто фізична вправа, а культурна та історична мандрівка дорогами предків. Уже розроблено більше двох десятків маршрутів Карам, і кожен має свої особливості. Для прикладу візьмемо стежку Тамян навколо верхньої течії Йонсангана. Стартує вона з лісу — природної пам’ятки, де збереглося чимало дерев віком понад 200 років. Посаджені вони під час правління династії Чосон, аби захистити річку Тамян, що впадає в Йонсанган. Після переходу через міст відкривається вид на метасеквойї та річку з протилежного боку. Ще трохи часу і потрапляєте до лісу, в якому ростуть кілька видів бамбука, а відповідно, є різні бамбукові стежки, кожна з яких має свою тему: «велику удачу», «стару дружбу», «вічне кохання» тощо. Наприкінці стежки туристів чекають ресторанчики, де подають різні страви з локшиною (продавці бамбука здавен їдять суп-локшину). Правда ж, цікаво?..
Ще б пак. Земля корейська багата на історичні, культурні, природні пам’ятки, корейці стараються в найкращому вигляді піднести їх туристам — своїм і численним гостям з інших країн. Це в них прекрасно виходить. Скажімо, на острові Чечжудо навіть провели міжнародний фестиваль пішого туризму. Кожного дня пропонувався новий маршрут, і учасники мали змогу познайомитися з неповторними краєвидами. Аби допомогти їм знайти себе і спокій в душі під час прогулянки, організували міні-фестиваль на тему «Знайди любов на стежці». Для кожного маршруту підготували спеціальні заходи, такі як: виступи артистів на відкритих сценах, виконання вправ гімнастики Оле з легких танцювальних рухів під швидку музику, знайомство з місцевою кухнею, а також спектаклі, концерти фольклорних ансамблів і ін.
…У невеличкому приморському селі Тонпхіран («Східний обрив») біля скромного кафе, розмальованого місцевими майстрами настінного живопису, ми побачили дерев’яний стільчик, який осиротіло стояв неподалік, а над ним напис по-корейськи. Перекладач переклав: «Присядь на хвилинку і подивися на внутрішнє море».
Щаслива нація, яка знаходить час і має бажання просто посидіти на стільчику та послухати голоси моря.