Перспективи обприскування. Агроавіація
На сьогодні на теренах нашої країни найпоширенішим способом захисту рослин є використання наземних обприскувачів. До авіахімобробок вдаються майже в одиничних випадках, і цьому є низка причин, з-поміж яких одна з основних — неповне розуміння агровиробниками доцільності застосування літальних апаратів, та інші, про які ми поговоримо у цій статті.
Агроавіація сьогодні
За даними різних експертів, рівень вітчизняної сільгоспавіації — глибоко «пенсійний». Що мається на увазі? Техніка, яку наразі застосовують для авіахімобробки, перебуває у такому стані, що не сьогодні, так завтра літати перестане. Персонал, який проводить польоти на ній, — передпенсійного віку або ж працюючі пенсіонери. Тобто завдання у таких людей одне — триматися своїх місць, щоб заробити якусь «копійку» і прибавку до пенсії. Перспективних українських спеціалістів тут взагалі немає. От і склалася така ситуація, що українська сільськогосподарська авіація у сьогоднішній структурі — шкідлива для сільського господарства. Як це розуміти? Спробуємо пояснити. Представники однієї компанії, що надають послуги з авіахімобробки, проводили експеримент: видали себе за агровиробників і для виконання певного виду робіт із захисту та підживлення культур найняли для себе сільгоспавіацію «зі сторони». Який результат експерименту? Після виконання робіт найнятими авіаторами вердикт був однозначний: якби вони були сільгоспвиробниками, більше ніколи б не запрошували авіацію на свої поля і надалі доручили б виконувати подібні операції підконтрольному наземному обприскувачу…
На чому грунтується недовіра до вітчизняної авіації?
Причина, чому не слід користуватися такими послугами, проста. По-перше, сільгоспвиробник, який вирощує культури, працює на кінцевий результат — урожай. Аби отримати високі врожаї, кожен аграрій знає, що, наприклад, підживлення рослин, і особливо їхній захист, слід проводити у стислі агрономічні строки, а запізнення лише на два-три дні — це втрата 30–40% урожаю. І, відповідно, це означає, що поточний рік також втрачено — агрономічну помилку господар може виправити вже тільки наступного виробничого сезону. По-друге — невідповідність інтересів господаря і найнятих авіапілотів. Якщо для першого вони цілком очевидні (про що йшлося вище), то головне завдання для останніх — обробити якомога більшу площу, щоб, ясна річ, отримати більше коштів. Тобто авіатори не будуть сидіти та чекати «з моря погоди» — настання оптимальних агрономічних строків або сприятливих температурних умов для внесення препаратів.
Який вихід із такої ситуації? Для того, аби бути «заточеною» під агровиробника, компанія, яка надає послуги сільгоспавіації, повинна мати величезну кількість літаків та пілотів із малою кількістю нальото-годин, що, звісно, вкрай невигідно як для компанії, так і для самих пілотів, що в ній працюватимуть. Тому ці дві складові успіху ніколи не поєднаються, якщо вони будуть, так би мовити, «під різними керівниками». Які перспективи? Пройде ще років зо два-три, деякі з авіаторів перестануть літати, деякі своїми «послугами» ще більше нагнітять недовіру агровиробників, унаслідок чого останні взагалі відмовляться від них.
Поєднання двох складових
Для того, аби згадані вище складові збіглися воєдино, є одне рішення: літак має бути у власності сільгоспвиробника. Але у нього відразу ж виникне питання: добре, літак придбаю, а де взяти пілота? Відразу дамо відповідь: пілотів для сільгоспавіації готує Кіровоградська льотна академія. Придбавши літак, звідси можна задіяти кваліфікований персонал, якому можна повністю довіряти. За таких умов у сільгоспавіації буде продовження та процвітання.
Тож який інструмент обрати: наземний
обприскувач чи літак?
Тут, мабуть, потрібно поставити питання інакше: хто має більше можливостей допустити порушення технології — наземний обприскувач чи літак?
Як прийнято, за чинними нормами місце заправляння отрутохімікатами будь-якого транспортного засобу для внесення пестицидів має бути паспортизоване. Так, для літака, що виконує такі роботи на площі 10 000 га, потрібно лише одне таке місце. Тепер порахуйте, скільки потрібно паспортизувати таких місць для наземного обприскувача, який заправляється у полі. Виходячи із вимог слід паспортизувати кожне місце, де він фактично зупинявся для дозаправлення і де, відповідно, є загроза пролиття препарату на поверхню грунту та концентрації хімзасобу в ньому. А тепер будьмо відверті: а чи дотримуються такі норми? Звісно, зазвичай це робота з грубим порушенням санітарно-екологічних норм (пройде ще небагато часу, і за такі порушення будуть дуже суворо карати).
У степовій зоні України середньодобова швидкість вітру становить 5 м/с, тоді як нормативно робочий розчин на поверхню поля слід вносити за його швидкості не більше ніж 4 м/с. Час, коли швидкість вітру дає змогу працювати з препаратами, — це дві-три години зранку та ввечері. Тобто за день — п’ять годин робочого часу. За умови чіткої логістики (підвезення робочого розчину з урахуванням розосередження полів і т. д.) один обприскувач може обробити за п’ять годин чистого часу 40 га. А нам, приміром, потрібно обробити озиму пшеницю на площі 2000 га. Скільки буде потрібно обприскувачів, щоб обробити таку площу у стислі агрономічні строки (три-п’ять днів) без порушення вимог щодо екології? Арифметика проста: 2000/40 = 50 днів. За такий «неймовірний» термін можна обробити цю площу одним обприскувачем! Але такої «розкоші» аграрій не має! Щоб укластися в стислі агрономічні строки (не більше п’яти днів), нам необхідно мати 10 обприскувачів + стільки ж одиниць для їхнього обслуговування.
Ще один важливий фактор — умови, в яких працюють оператори під час проходження техніки полем. Часто виникає така ситуація, коли агрегат рухається за вітром — у такому разі через знесення робочого розчину вітром уперед, у напрямі руху машини, обприскувач просто «купається» у препараті. Звідси випливає риторичне питання: чи відомі комусь господарства, у яких проводять обов’язкову дегазацію техніки? Тож цілком очевидно, що всі санітарно-екологічні норми щодо внесення ЗЗР наземними обприскувачами у нашій країні безкарно порушуються.
А тепер просте порівняння: літаком 400 га зернових із дотриманням усіх агрономічних строків можна обробити… за п’ять годин! До того ж під час внесення робочого розчину він не попадає на літальний апарат. Тож більше переваг із внесення мінеральних добрив, засобів захисту рослин, проведення підживлень має, безумовно, літак. Також він може долати робочі бар’єри, з якими не здатен упоратись обприскувач. Наприклад, коли терміново потрібно застосувати інсектицид на зернових, а у нас випала така кількість опадів, що ніякою технікою в поле «не влізеш», тоді літак — найкращий інструмент для вирішення цієї проблеми.
Сільгоспавіація
сільгоспавіації — різниця
Цього року на Кіровоградській агровиставці було виставлено досить цікавий експонат для внесення засобів захисту культур — гелікоптер з електростатичною системою обприскування зі США (якщо сказати простіше, краплі робочого розчину заряджаються електростатичною напругою). Такий принцип застосовується у лазерних принтерах, для фарбування автомобілів та ін. Його суть полягає в такому: коли фарба заряджена позитивними іонами, а, наприклад, кузов автомобіля є «мінусом», то під час покриття його поверхні фарба максимально потрапляє на автомобіль і не «розлітається» фарбувальною камерою. Так само електростатична система обприскування, що встановлена на гелікоптері, перетворює краплі робочого розчину на позитивно заряджені частки. Відповідно, рослини, що висіяні на полі, несуть на собі негативно заряджені частки. Таким чином під час нанесення зарядженого робочого розчину позитивно заряджені краплі максимально покривають найвищу поверхню від землі, тобто рослини.
І це дає змогу зменшити витрати робочого розчину до 10 л/га (тоді як за використання літака — до 40–60 л/га!). Але сам гелікоптер — це лише частина інструменту для роботи в полі. Для того, аби покращити логістику, в США такі гелікоптери обслуговує автомобіль, що має цистерну із робочим розчином та платформу (в одній комплектації) для посадки гелікоптера і заправлення його ЗЗР. Представлений гелікоптер має ємність для робочого розчину місткістю 280 л.
Як діє логістика
Із літаками для авіаобприскування все зрозуміло. Їхнє заправляння робочим розчином виконується тільки на злітно-посадкових смугах (аеродромах), які мають бути розміщені на базі господарств. Таким чином, виробивши робочий розчин на полі, літак змушений повертатися на базу для дозаправлення. Тобто на обслуговування літака: зліт — посадку та заправлення — витрачатиметься більше часу порівняно із тривалістю самого процесу обприскування. Автомобіль, який обслуговує гелікоптер, може під’їжджати фактично до кожного поля, на якому працюватиме авіатехніка. Також він може рухатися польовою дорогою для скорочення відстані задля швидшого дозаправлення гелікоптера. За наявності ж на полі такої автомобільної платформи із цистерною процес дозаправки гелікоптера робочим розчином відбувається дуже оперативно — протягом 30 с, що дає змогу робити це навіть без вимикання двигуна.
Представники компанії, які були присутні на Кіровоградській виставці, по секрету сказали, що хоча поки що вони не представлені на українському ринку, проте розглядається можливість вийти на нього вже наступного року.
Також, за словами представників компанії, українських агрономів дещо насторожує така мала витрата робочої рідини — всього лише
10 л/га, мовляв, препарати в такому разі можуть спрацювати неефективно. Проте американські фермери користуються такими послугами із 2000-х років, і практика засвідчила: ті, хто хоч раз спробував скористатися такою послугою або придбав собі літальний засіб — іншого вже не хочуть.
Г. Жолобецький, g.zholobetskiy@univest-media.com