Кон­троль ко­ре­не­па­ро­ст­ко­вих бур’янів

Під час планування розміщення культур у сівозміні задля уникнення шкідливості багаторічних бур’янів у посівах просапних культур слід проводити заходи із їхнього контролю ще у посівах попередників.

І. Стор­чо­ус, канд. с.-г. на­ук

Тра­диційно по­пе­ред­ни­ка­ми про­сап­них куль­тур є куль­ту­ри зви­чай­но­го ряд­ко­во­го спо­со­бу сівби (пше­ни­ця ози­ма, ячмінь ярий то­що). У їхніх посівах бу­де еко­номніше (у 1,8–2,4 ра­за де­шев­ше) вжи­ти за­ходів із об­ме­жен­ня шкідли­вості осо­ту ро­же­во­го та жов­то­го, ла­ту­ку та­тарсь­ко­го, хво­ща по­льо­во­го та інших, аніж потім об­ме­жу­ва­ти шкідливість та­ких бур’янів у посівах сої або цу­к­ро­вих бу­ряків. У посівах со­няш­ни­ку кон­тро­лю­ва­ти такі ба­га­торічні бур’яни, як ви­ди осо­ту, ла­тук, та­тар­ник, бу­дяк, прак­тич­но не­мож­ли­во, че­рез те що во­ни, як і рос­ли­ни куль­ту­ри, на­ле­жать до бо­танічної ро­ди­ни Ай­ст­ро­вих. То­му ефек­тив­ним за­хо­дом кон­тро­лю цих бур’янів є об­ме­жен­ня їхньої чи­сель­ності у посівах по­пе­ред­ників.   

Осот ро­же­вий
(Cirsium arvense L. (Scop.))
Один із найзлісніших і знач­но по­ши­ре­них в усіх об­ла­с­тях Ук­раїни, особ­ли­во на зро­шу­ва­них і осу­шу­ва­них зем­лях, видів бур’янів. Засмічує по­льові й го­родні куль­ту­ри. Та­кож рос­те на зем­лях, що не об­роб­ля­ють­ся, лу­ках, уз­довж доріг.
Еко­номічний поріг шкідли­вості — дві-три рос­ли­ни на 1 м2. На­ле­жить до ро­ди­ни Ай­ст­рові, розмно­жується як насінням, так і ве­ге­та­тив­но — ко­ре­не­ви­ми па­ро­ст­ка­ми. Схо­ди з’яв­ля­ють­ся пізно на­весні або влітку. Мінімаль­на тем­пе­ра­ту­ра про­ро­с­тан­ня — 4…6°С. Од­на рос­ли­на мо­же да­ти до 40 тис. сім’янок. Схожість насіння у грунті зберігається впро­довж трьох-
чо­ти­рьох років.    
Мо­лоді рос­ли­ни осо­ту ро­же­во­го у посівах зер­но­вих куль­тур роз­ви­ва­ють­ся повільно, без кон­ку­рент­них умов здатні особ­ли­во швид­ко рос­ти й роз­ро­ста­ти­ся. Рос­ли­ни ма­ють пря­ме, гілля­с­те, зав­виш­ки 40–160 см стеб­ло, вкри­те во­ло­с­ка­ми. На вер­ти­каль­них і го­ри­зон­таль­них ко­ре­нях має ве­ге­та­тивні брунь­ки віднов­лен­ня, які здатні про­ро­ста­ти із гли­би­ни 60–170 см. На дру­гий і третій ро­ки жит­тя ко­ре­не­ва си­с­те­ма ся­гає 5–7 м.
   Аг­ро­технічні ме­то­ди кон­тро­лю
Подрібнен­ня ко­ре­не­вої си­с­те­ми у ре­зуль­таті ме­ханічно­го об­робітку грун­ту зу­мов­лює про­ро­с­тан­ня спля­чих бру­нь­ок, віднов­лен­ня їх на кож­но­му відрізку ко­ре­ня.
Осот ро­же­вий мо­же про­ро­ста­ти навіть від ко­ре­не­вих відрізків за­вдовжки 10 мм і діаме­т­ром 1 мм. Що мен­ша до­вжи­на та­ко­го відрізка, то з мен­шої гли­би­ни він зда­тен про­ро­с­ти. На­при­клад, ко­ре­неві відрізки за­вдовжки 25 см про­ро­с­та­ють із гли­би­ни 50 см. Відміче­но, що від ве­ли­кої кількості дрібних відрізків ут­во­рюється більше па­гонів, аніж від од­но­го ве­ли­ко­го — та­кої са­мої до­вжи­ни, як усі дрібні ра­зом. Оп­ти­маль­ною для про­ро­с­тан­ня бру­нь­ок є тем­пе­ра­ту­ра 15°С, а за тем­пе­ра­ту­ри ниж­че 5°С інтен­сивність їхньо­го про­ро­с­тан­ня різко зни­жується. Ко­ли­ван­ня во­ло­ги не впли­ває на ступінь про­ро­с­тан­ня спля­чих бру­нь­ок. Відрізки вер­ти­каль­них ко­ренів ма­ють де­що ви­щу життєздатність, ніж го­ри­зон­таль­них. Най­кра­ще во­ни при­жи­ва­ють­ся із дру­гої де­ка­ди квітня по дру­гу де­ка­ду трав­ня. Після цьо­го періоду їхня життєздатність по­сту­по­во зни­жується, і в червні ли­ше ок­ремі про­ро­ст­ки до­ся­га­ють по­верхні грун­ту.
Для кон­тро­лю осо­ту ро­же­во­го в аг­рофіто­це­но­зах за­сто­со­ву­ють різні ме­ханічні за­хо­ди. Од­ним із най­е­фек­тивніших є лу­щен­ня — за про­ве­ден­ня та­ко­го об­робітку грун­ту після зби­ран­ня куль­ту­ри зни­щу­ють­ся май­же всі насіннєві схо­ди осо­ту ро­же­во­го. Ефек­тивність лу­щен­ня знач­ною мірою за­ле­жить від ча­су йо­го за­сто­су­ван­ня: у разі по­ру­шен­ня ре­ко­мен­до­ва­них термінів, що зу­мо­ви­ло укорінен­ня осо­ту та фор­му­ван­ня рос­ли­ною роз­ви­не­ної ро­зет­ки листків, ефек­тивність цьо­го за­хо­ду зни­жується. У до­рос­лих рос­лин осо­ту ро­же­во­го про­ве­ден­ня лу­щен­ня сти­му­лює про­бу­д­жен­ня спля­чих бру­нь­ок й ут­во­рен­ня но­вих ро­зе­ток. То­му після лу­щен­ня вар­то про­во­ди­ти інші за­хо­ди, спря­мо­вані на зни­щен­ня осо­ту. Гли­би­на про­ве­ден­ня лу­щен­ня за­ле­жить від кліма­тич­них умов. У по­су­ш­ли­вих умо­вах оп­ти­маль­ною вва­жається гли­би­на 12–14 см. Для цьо­го ви­ко­ри­с­то­ву­ють важкі дис­кові бо­ро­ни, а для якісно­го підрізан­ня рос­лин бур’яну цей захід потрібно про­во­ди­ти у два сліди — це обу­мов­ле­но тим, що од­но­ра­зо­вий прохід БДТ-7 за­без­пе­чує підрізан­ня ли­ше 28–30% сте­бел. За не­стачі во­ло­ги схо­ди осо­ту ро­же­во­го мо­жуть не про­ро­с­ти, як­що ж у верх­нь­о­му шарі грун­ту її до­стат­ньо, то гли­би­ну лу­щен­ня слід змен­ши­ти до 5–8 см і про­во­ди­ти дис­ко­вим лу­щиль­ни­ком. Не вар­то за­бу­ва­ти, що у во­ло­го­му грунті відрізки підзем­них сте­бел швид­ко при­жи­ва­ють­ся.
Після відро­с­тан­ня осо­ту, за ви­со­ти ро­зе­ток 10 см, про­во­дять оран­ку. Ефек­тивність цьо­го за­хо­ду за­ле­жить від гли­би­ни, а та­кож від якості про­ве­ден­ня по­пе­редніх робіт. Вра­хо­ву­ю­чи біологічні особ­ли­вості осо­ту ро­же­во­го, оп­ти­маль­на оран­ка, що здат­на за­без­пе­чи­ти ефек­тив­ний кон­троль по­пу­ляції осо­ту, — на гли­би­ну 27–32 см. За та­ких умов ча­с­ти­на ко­ре­не­вих па­ростків втра­тить свою життєздатність під дією со­няч­но­го проміння.

   Хімічні ме­то­ди кон­тро­лю
На сьо­годні в аг­ро­номії ре­ко­мен­до­ва­но до за­сто­су­ван­ня ве­ли­ку кількість пре­па­ратів, які ефек­тив­но кон­тро­лю­ють ріст і роз­ви­ток осо­ту ро­же­во­го. В ос­нов­но­му це пре­па­ра­ти на ос­нові та­ких діючих ре­чо­вин: клопіралід, гліфо­сат, хлор­суль­фу­рон, бен­та­зон, три­бе­ну­рон­ме­тил, мет­суль­фу­рон-ме­тил, МЦПА та 2,4-ди­хлор­фе­нок­си­оц­то­ва кис­ло­та.
Так, пре­па­ра­ти на ос­нові діючої ре­чо­ви­ни хлор­суль­фу­рон ма­ють ви­со­ку ефек­тивність кон­тро­лю осо­ту. За да­ни­ми досліджень, у посівах пше­ниці пре­па­рат на ос­нові діючої ре­чо­ви­ни хлор­суль­фу­рон із нор­мою ви­т­ра­ти 30 г/га об­ме­жу­вав чи­сельність осо­ту ро­же­во­го на 90–98%. Та­ку са­му ви­со­ку ефек­тивність у посівах пше­ниці та яч­ме­ню про­яв­ляв пре­па­рат на ос­нові діючої ре­чо­ви­ни мет­суль­фу­рон-ме­тил із нор­мою ви­т­ра­ти 8 г/га. Ступінь дії три­бе­ну­рон­ме­ти­лу зро­с­тає за йо­го поєднан­ня із по­верх­не­во-ак­тив­ною ре­чо­ви­ною (ПАР) Тренд у мак­си­мальній нормі.
Ра­зом з тим, за­галь­но-ви­ни­щу­вальні пре­па­ра­ти на ос­нові діючої ре­чо­ви­ни гліфо­сат для кон­тро­лю осо­ту ро­же­во­го доцільно за­сто­со­ву­ва­ти у післяз­би­раль­ний період. Оп­ти­маль­ною нор­мою гліфо­са­ту для зни­щен­ня осо­ту ро­же­во­го є 2,0–4,0 л/га. Після зби­ран­ня ранніх куль­тур для ефек­тив­но­го зни­щен­ня рос­лин цьо­го бур’яну най­кра­щим бу­де дво­ра­зо­ве за­сто­су­ван­ня пре­па­ратів на ос­нові діючої ре­чо­ви­ни гліфо­сат із нор­мою ви­т­ра­ти 3,0 л/га. Ефек­тивність дії за­галь­но­ви­ни­щу­валь­них пре­па­ратів та­кож підви­щується за їхньо­го поєднан­ня із ПАР та азот­ни­ми до­б­ри­ва­ми — у та­ко­му разі їхню нор­му вне­сен­ня ре­ко­мен­до­ва­но змен­ши­ти вдвічі. Так, за­сто­су­ван­ня гліфо­са­ту у пізньо­осінній період два ро­ки поспіль із нор­мою ви­т­ра­ти 1,7 л/га у поєднанні з 0,5 л/га ПАР за­без­пе­чує зни­щен­ня осо­ту ро­же­во­го на 94% три­валістю на два на­ступні ро­ки. Тоб­то за од­но­ра­зо­во­го за­сто­су­ван­ня цієї суміші по­чат­ко­ва чи­сельність по­пу­ляції осо­ту ро­же­во­го по­нов­люється че­рез два ро­ки. Зни­жен­ня нор­ми вне­сен­ня доцільно ли­ше за умов ви­ко­ри­с­тан­ня ба­ко­вих сумішей. Досліда­ми до­ве­де­но, що об­при­с­ку­ван­ня посівів кар­топлі змен­ше­ни­ми до­за­ми гербіцидів навіть у поєднанні із куль­ти­вацією зу­мов­лює вто­рин­не за­бур’янен­ня осо­том ро­же­вим. Кількість бур’яну збільшується на 70–79% порівня­но із по­каз­ни­ком у разі про­ве­ден­ня за­ходів із йо­го кон­тро­лю.
Тра­диційні пре­па­ра­ти гру­пи 2,4-дих­лор­фе­нок­си­оц­то­вої кис­ло­ти для кон­тро­лю цьо­го ви­ду за­сто­со­ву­ють із мак­си­маль­но до­пу­с­ти­мою нор­мою ви­т­ра­ти. Так, за да­ни­ми дослідників, МЦПА у посівах пше­ниці ози­мої ефек­тив­ний для кон­тро­лю осо­ту ро­же­во­го з нор­мою ви­т­ра­ти 1,0–1,5 л/га (дія про­яв­ляється в ос­нов­но­му на над­земній ча­с­тині бур’яну).
Для надійно­го кон­тро­лю рівня по­ши­ре­ності цьо­го ви­ду ре­ко­мен­до­ва­но за­сто­со­ву­ва­ти ба­кові суміші пре­па­ратів — відповідно, вра­хо­ву­ю­чи їхню ан­та­гоністич­ну, ади­тив­ну і си­нергічну дію. На­при­клад, у посівах ку­ку­руд­зи за­сто­су­ван­ня ба­ко­вої суміші (бен­та­зон у поєднанні з 2,4-дих­лор­фе­нок­си­оц­то­вою кис­ло­тою) під час фа­зи сходів куль­ту­ри за­без­пе­чує зни­щен­ня осо­ту ро­же­во­го на 70–80%.
Ви­ко­ри­с­тан­ня ба­ко­вих сумішей пре­па­ратів по­тре­бує чітко­го знан­ня їхніх вла­с­ти­во­с­тей та ме­ханізму дії (слід ма­ти на увазі, що не завжди ба­ко­ва суміш пре­па­ратів має ви­щу су­мар­ну дію, ніж за­сто­су­ван­ня ок­ре­мо­го пре­па­ра­ту). Так, ба­ко­ва суміш пре­па­ратів на ос­нові діючої ре­чо­ви­ни клопіралід у поєднанні з 2,4-дих­лор­фе­нок­си­оц­то­вою кис­ло­тою про­яв­ля­ла мен­шу ефек­тивність кон­тро­лю осо­ту ро­же­во­го, ніж один пре­па­рат на ос­нові діючої ре­чо­ви­ни клопіралід, то­му що швид­ке зни­щен­ня ли­ст­ко­вої по­верхні бур’яну 2,4-дих­лор­фе­нок­си­оц­то­вою кис­ло­тою по­слаб­лю­ва­ло про­ник­нен­ня клопіраліду в ко­ре­не­ву си­с­те­му осо­ту.
 Ре­ко­мен­до­вані гербіци­ди на ос­нові діючих ре­чо­вин: у посівах зер­но­вих ко­­ло­со­вих — клопіралід (0,12–0,66 кг/га), 2,4-дих­лор­фе­нок­си­оц­то­ва кис­ло­та (1,2–1,7 л/га), етил­гек­си­ло­вий ефір 2,4-Д у поєднанні з фло­ра­су­ла­мом
(0,6 л/га), 2,4-дих­лор­фе­нок­си­оц­то­ва кис­ло­та у поєднанні з ди­кам­бою
(0,8 л/га), МЦПА (1,5 л/га). За на­яв­ності сходів осо­ту ро­же­во­го в осінній період мож­ли­ве за­сто­су­ван­ня ди­кам­би з нор­мою ви­т­ра­ти 0,2–0,3 л/га або пре­па­ратів на ос­нові ком­по­зицій три­а­суль­фу­ро­ну у поєднанні з ди­кам­бою (150 г/га) або амідо­суль­фу­ро­ну з йод­суль­фу­рон-ме­ти­лом натрію та з ан­ти­до­том ме­фенпірди­е­ти­лом (200 г/га). У посівах ку­ку­руд­зи — клопіралід (0,2–1,0 л/га), рим­суль­фу­рон (40–50 г/га + ПАР), ди­кам­ба (0,8 л/га), 2,4-дих­лор­фе­нок­си­оц­то­ва кис­ло­та (1,0–1,7 л/га), 2,4-дих­лор­фе­нок­си­оц­то­ва кис­ло­та у поєднанні з ди­кам­бою (1,5 л/га); а на бу­ря­ках — клопіралід (0,5 л/га); у посівах го­ро­ху ефек­тив­ни­ми для кон­тро­лю осо­ту ро­же­во­го є ба­ко­ві суміші бен­та­зо­ну та МЦПА (3,0+0,5 л/га); після зби­ран­ня вро­жаю з осені — 2,4-ди­хлор­фе­нок­си­оц­то­ва кис­ло­та (1,2–1,7 л/га), гліфо­сат (4,0–6,0 л/га).

Осот жов­тий
(Sonchus arvensis L.)
Осот жов­тий на­ле­жить до ро­ди­ни Ай­ст­рові. Один із най­по­ши­реніших і найбільш шкідли­вих бур’янів, що засмічує всі куль­ту­ри, особ­ли­во зер­нові. В Ук­раїні цей вид та­кож на­був по­ши­рен­ня у посівах про­сап­них куль­тур. Шкідливість осо­ту жов­то­го по­льо­во­го відміче­но та­кож у посівах куль­тур суцільно­го висіву, ку­ку­руд­зи, со­няш­ни­ку, цу­к­ро­вих бу­ряків, ово­че­вих куль­тур. Цей вид ста­но­вить про­бле­му в са­дах, ви­но­град­ни­ках, особ­ли­во за відсут­ності кон­ку­ренції з інши­ми ви­да­ми бур’янів. У кор­мо­вих тра­вах суцільно­го висіву (ко­ню­ши­на, лю­цер­на, ба­га­торічні зла­ки) бур’ян не настільки по­ши­ре­ний, то­му що щільність тра­во­стою і періодич­не ско­шу­ван­ня пригнічу­ють йо­го ріст.
Розмно­жується насінням і ве­ге­та­тив­но. Го­ло­вний корінь про­ни­кає на гли­би­ну 20–30 см, а го­ри­зон­тальні — по­ши­рю­ють­ся вглиб на 6–8 см. Ко­ре­неві відрізки 0,5–0,8 см здатні до ре­ге­не­рації. Схо­ди із насіння й па­ро­ст­ки від ко­ре­не­вих бру­нь­ок про­ро­с­та­ють ра­но на­весні. Мінімаль­на тем­пе­ра­ту­ра про­ро­с­тан­ня — 6…8, оп­ти­маль­на — 25…29°С. Мак­си­маль­на пло­дючість — 30 тис. насінин. Схожість бур’яну в грунті зберігається до п’яти років. Оп­ти­маль­на гли­би­на про­ро­с­тан­ня — 8–12 см. Па­го­ни із підзем­них бру­нь­ок ве­ге­та­тив­них ор­ганів ви­ро­с­та­ють із гли­би­ни до 1,7 м. Для цьо­го ви­ду ха­рак­тер­ним є те, що з дру­гої по­ло­ви­ни літа і до на­стан­ня осені кількість сходів різко змен­шується, то­му що брунь­ки вхо­дять у стан фізіологічно­го спо­кою. Ра­зом з тим, рос­ли­на про­дов­жує рос­ти, роз­ви­ва­ти­ся і фо­то­син­те­зу­ва­ти, на­ко­пи­чу­ю­чи за­пасні по­живні ре­чо­ви­ни у ко­ре­нях. У цей час подрібнен­ня ко­ре­не­вої си­с­те­ми прак­тич­но не ви­во­дить брунь­ки зі ста­ну фізіологічно­го спо­кою, то­му осінні за­хо­ди з об­робітку грун­ту не вик­ли­ка­ють ак­тив­ної по­яви сходів цьо­го ви­ду бур’яну.
   Аг­ро­технічні ме­то­ди кон­тро­лю
Під час пе­ре­па­ду тем­пе­ра­тур в осінньо-зи­мо­вий період сплячі брунь­­­­­ки ви­хо­дять зі ста­ну спо­кою. У разі як­що об­робіток грун­ту не про­во­ди­ли, гу­с­то­та про­ро­с­тан­ня у вес­ня­ний період за­ле­жа­ти­ме ли­ше від біологічних особ­ли­во­с­тей ви­ду і виз­на­ча­ти­меть­ся на­яв­ною кількістю бру­­ньок. При цьо­му про­ро­ста­ти­муть верхівкові брунь­ки, а більшість бру­нь­ок, розміще­них у глиб­ших грун­то­вих ша­рах, не про­ро­ста­ти­муть. Більша ак­тивність верхніх бру­нь­ок, мож­ли­во, зу­мов­ле­на градієнтом тем­пе­ра­ту­ри за го­ри­зон­та­ми ор­но­го ша­ру.
В осо­ту жов­то­го ви­ко­ри­с­тан­ня за­пас­них по­жив­них ре­чо­вин відбу­вається до фа­зи ше­с­ти-вось­ми ли­с­точків у ро­зетці, після цьо­го їхнє над­хо­д­жен­ня із листків по­чи­нає пе­ре­ва­жа­ти над ви­т­ра­чан­ням. За цим по­каз­ни­ком виз­на­ча­ють час по­втор­но­го ме­ханічно­го підрізан­ня рос­лин осо­ту.
Та­ким чи­ном, кон­троль осо­ту про­во­дять ком­плекс­но, за­сто­со­ву­ю­чи за­хо­ди, спря­мо­вані на вис­на­жен­ня ко­ре­не­вої си­с­те­ми, за­побіган­ня за­не­сен­ню насіння на по­ля, змен­шен­ня ре­ге­не­раційної здат­ності бур’яну шля­хом подрібнен­ня підзем­них ор­ганів, підсу­шу­ван­ня та гли­бо­ке за­гор­тан­ня рос­лин у грунт, а та­кож лу­щен­ня стерні після по­пе­ред­ни­ка, на зем­лях, відве­де­них під пар, — куль­ти­вацію, а за по­яви бур’яну — гли­бо­ку оран­ку, за­сто­су­ван­ня гербіцидів во­се­ни і під час ве­ге­тації куль­тур.

   Хімічні ме­то­ди кон­тро­лю
Як підтвер­д­жу­ють чис­ленні ек­с­пе­ри­мен­тальні дані, за­сто­со­ву­ва­ти гербіци­ди для кон­тро­лю бур’яну ефек­тив­но у ве­ге­та­тивній фазі вось­ми до­б­ре роз­ви­не­них листків. У цей час у ли­ст­ко­во­му апа­раті інтен­сив­но про­хо­дить ут­во­рен­ня по­жив­них ре­чо­вин, і ве­ли­ка кількість асимілянтів над­хо­дить до ко­ре­не­вої си­с­те­ми. Гербіци­ди, що у цей час по­трап­ля­ють у рос­ли­ну, транс­пор­ту­ють­ся до ко­ре­не­вої си­с­те­ми, що в по­даль­шо­му при­зво­дить до її по­шко­д­жен­ня. Як­що ж гербіци­ди вне­сти на більш ранніх фа­зах роз­вит­ку осо­ту жов­то­го, під час яких ви­т­ра­ти по­жив­них ре­чо­вин із ко­ре­не­вої си­с­те­ми пе­ре­ва­жа­ють над над­хо­д­жен­ням їх із листків, то ефект про­яв­ля­ти­меть­ся пе­ре­важ­но зни­щен­ням над­зем­ної ча­с­ти­ни бур’яну. За цих умов фіто­ток­сич­ний вплив на ко­ре­не­ву си­с­те­му бу­де мінімаль­ним або зовсім не про­явить­ся.
Ефек­тив­ним для кон­тро­лю осо­ту є за­сто­су­ван­ня гербіцидів, діючи­ми ре­чо­ви­на­ми яких є MЦПА, 2,4-дих­лор­фе­нок­си­оц­то­ва кис­ло­та, гліфо­сат, клопіралід, три­бе­ну­рон, три­ф­лу­суль­фу­рон.
За мінімаль­ної або ну­ль­о­вої си­с­тем об­робітку грун­ту у посівах ріпа­ку ефек­тив­ним є за­сто­су­ван­ня гербіцидів із діючою ре­чо­ви­ною клопіралід. Вне­сен­ня суміші клопіраліду у поєднанні з MЦПA у посівах яч­ме­ню зни­жує кількість осо­ту від 4,0 до 0,5 шт./м2. Ана­логічна ефек­тивність спо­с­терігається за за­сто­су­ван­ня гербіцидів із діючою ре­чо­ви­ною мет­суль­фу­рон або ди­кам­ба у поєднанні із калійною сіллю MЦПA.
За­леж­но від по­год­них умов (дов­го­­три­ва­ла теп­ла осінь) та за до­стат­ньої кількості во­ло­ги осот жов­тий відро­с­тає після зби­ран­ня зер­но­вих, то­му в цей період ефек­тив­не осіннє за­сто­су­ван­ня гербіцидів. За да­ни­ми дослідників, на надмірно за­бур’яне­них по­лях за вне­сен­ня гліфо­са­ту із нор­мою ви­т­ра­ти 4,2 і 5,5 л/га че­рез 14 діб кількість осо­ту зни­жа­ла­ся відповідно на 77 і 86%. На­ступ­но­го ро­ку в посівах сої за­вдя­ки післядії гліфо­са­ту кількість осо­ту, порівня­но з кон­тро­лем, зни­жа­ла­ся на 88%. За­сто­су­ван­ня три­бе­ну­рон­ме­ти­лу (27 г/га) чи суміші три­бе­ну­рон­ме­ти­лу (15 г/га) із ПАР Трен­дом (0,2 л/га) у посівах пше­ниці у фазі ку­щен­ня куль­ту­ри за­без­пе­чу­ва­ло пригнічен­ня ма­си осо­ту на 80%. Та­кож по­вну за­ги­бель осо­ту за­без­пе­чує пре­па­рат на ос­нові діючої ре­чо­ви­ни клопіралід із нор­мою ви­т­ра­ти 0,3 л/га.

Бе­рез­ка по­льо­ва
(Convolvulus arvensis L.)
Бе­рез­ка по­льо­ва— бур’ян ро­ди­ни Бе­рез­кові. Стеб­ло слаб­ке або вит­ке, го­ле, за­вдовжки 30–200 см. Квітки ро­жеві або білі. Схо­ди про­ро­с­та­ють із насіння, а па­го­ни із ко­ре­не­вих бру­­ньок з’яв­ля­ють­ся: пер­шо­го ро­ку ве­ге­тації — у липні — ве­ресні, дру­го­го — із трав­ня по осінь. Од­на рос­ли­на мо­же да­ва­ти до 9,8 тис. насінин. Схожість у грунті зберігається до 50 років, насіння здат­не про­ро­с­ти з гли­би­ни не більше ніж 15 см. Відрізки ко­ренів (1–2 см) при­жи­ва­ють­ся у во­ло­го­му грунті й да­ють нові рос­ли­ни. Про­ро­с­тан­ня па­гонів по­чи­нається за тем­пе­ра­ту­ри 10…12°С. Ос­нов­на їхня ма­са відро­с­тає із бру­нь­ок віднов­лен­ня на ко­ре­нях ма­те­ринсь­кої рос­ли­ни.

   Аг­ро­технічні ме­то­ди кон­тро­лю
Досліджен­ня­ми вста­нов­ле­но, що за до­по­мо­гою за­ходів ме­ханічно­го об­робітку грун­ту бе­рез­ку по­льо­ву мож­на кон­тро­лю­ва­ти ли­ше впро­довж двох се­зонів. Термін по­яви сходів ви­ду зі спля­чих бру­нь­ок після підрізан­ня ко­ре­не­вої си­с­те­ми на гли­бині 7,5–10 см ста­но­вить 12 днів. От­же, са­ме в цей термін потрібно що­ра­зу про­во­ди­ти куль­ти­вацію. Збільшен­ня гли­би­ни куль­ти­вації не підви­щує її ефек­тив­ності що­до об­ме­жен­ня чи­сель­ності бур’яну, але по­до­вжує час по­яви но­вих сходів від двох до трьох тижнів. Об­ме­жен­ня по­верх­не­вих об­робітків грун­ту, які про­во­дять в осінній період, до од­но­го-двох мо­же при­зве­с­ти до збільшен­ня чи­сель­ності сходів цьо­го бур’яно­во­го ви­ду на­весні внаслідок по­ши­рен­ня ко­ре­не­вої си­с­те­ми відрізка­ми.
Для об­ме­жен­ня чи­сель­ності бе­рез­ки по­льо­вої слід про­во­ди­ти ком­плекс за­ходів, а са­ме: за­сто­со­ву­ва­ти об­робіток грун­ту із до­три­ман­ням тех­но­логії, впро­ва­д­жу­ва­ти сівозміни із вклю­чен­ням у них про­сап­них і бо­бо­вих куль­тур, про­во­ди­ти лу­щен­ня стерні з по­даль­шою оран­кою, за­без­пе­чу­ва­ти якісний пе­ред­посівний об­робіток грун­ту та до­гляд за посіва­ми.

   Хімічні ме­то­ди кон­тро­лю
Най­е­фек­тивніши­ми хімічни­ми за­со­ба­ми кон­тро­лю бе­рез­ки по­льо­вої є за­галь­но­ви­ни­щу­вальні пре­па­ра­ти на ос­нові діючої ре­чо­ви­ни гліфо­сат. Ре­ко­мен­до­ва­ний час для їхньо­го за­сто­су­ван­ня — післяз­би­раль­ний період або за два тижні до висіву куль­ту­ри чи ви­са­д­жу­ван­ня ба­га­торічних пло­до­вих де­рев.
За да­ни­ми досліджень, та­кож ви­со­ку ефек­тивність кон­тро­лю цьо­го бур’яну про­яв­ля­ли гербіци­ди на ос­нові діючих ре­чо­вин іма­запір і глю­фо­-
си­нат амонію.
За ре­зуль­та­та­ми досліджень вста­нов­ле­но, що іма­запір із нор­мою ви­т­ра­ти 0,38–0,75 л/га об­ме­жу­вав чи­сельність бе­рез­ки по­льо­вої на 97–100%. Вра­хо­ву­ю­чи те, що пре­па­рат на ос­нові діючої ре­чо­ви­ни іма­запір зда­тен зни­щу­ва­ти й ко­ре­не­ву си­с­те­му, ефект спо­с­терігав­ся впро­довж на­ступ­них трьох років (але вод­но­час відміча­ли післядію на пше­ни­цю ози­му та сор­го).
Для підви­щен­ня ефек­тив­ності кон­тро­лю бе­рез­ки по­льо­вої за­сто­со­ву­ють суміші пре­па­ратів. На­при­клад, для зер­нопа­ро­вої сівозміни ре­ко­мен­до­ва­но вно­си­ти поєднан­ня пре­па­ратів на ос­нові діючих ре­чо­вин 2,4-ди­­хлор­фе­нок­си­оц­то­ва кис­ло­та з ди­кам­бою, гліфо­сат із 2,4-ди­­хлор­фе­нок­си­оц­то­вою кис­ло­тою і ди­кам­бою.
Крім то­го, іно­земні дослідни­ки ви­я­ви­ли у бе­рез­ки по­льо­вої два біоти­пи, стійкі до гліфо­са­ту. Ці дані от­ри­ма­но ек­с­пе­ри­мен­таль­ним шля­хом, у ході яко­го відміче­но, що навіть після річно­го за­сто­су­ван­ня гліфо­са­ту повністю зни­щи­ти бе­рез­ку по­льо­ву не вда­ва­ло­ся. То­ле­рантність рос­лин її стійко­го біоти­пу обу­мов­ле­на од­но­час­ною на­явністю фер­ментів 3-deoxy-D-arabino-heptulosonate-7-phosphate synthase (DAHPS) і 5-enolpyruvylshikimate-3-phosphate synthase [3-phosphoshikimate 1-carboxyvinyltransferase] (EPSPS). Ос­танній ви­роб­ляється рос­ли­на­ми стійко­го біоти­пу під час їхньо­го об­при­с­ку­ван­ня гліфо­са­том.
Стійкість рос­ли­ни до гліфо­сат-три­мезіум по­яс­нюється на­явністю на по­верхні ли­ст­ка та в рос­лині катіонів (Mg і Ca), які є ан­та­гоніста­ми цьо­го пре­па­ра­ту. Вста­нов­ле­но тен­денцію: що ви­щий вміст цих катіонів, то більша стійкість ви­ду до пре­па­ра­ту. За цим по­каз­ни­ком бе­рез­ка по­льо­ва на­ле­жить до се­ред­нь­о­чут­ли­вих видів. До­да­ван­ня до роз­чи­ну гербіци­ду фізіологічно кис­лих азот­них до­б­рив (суль­фа­ту амонію, аміач­ної селітри та ін.) зв’язує катіони Mg і Ca у не­роз­чинні спо­лу­ки, що за­без­пе­чує підви­щен­ня чут­ли­вості бур’яну до гербіци­ду.
Та­кож слід вра­хо­ву­ва­ти, що ефек­тивність дії гербіцидів мо­же зміню­ва­ти­ся за­леж­но від кліма­тич­них умов регіону. Ра­зом з тим, бе­рез­ка по­льо­ва є стійкою та­кож до гербіцидів на ос­нові діючих ре­чо­вин три­а­зи­но­вої гру­пи і бро­мок­синілу.
У ціло­му до­ве­де­но, що для ефек­тив­но­го зни­щен­ня бур’яно­вих сходів, що про­рос­ли із насіння, та про­ростків ко­ре­не­вої си­с­те­ми доцільно за­сто­со­ву­ва­ти пре­па­ра­ти на ос­нові діючих ре­чо­вин 2,4-дих­лор­фе­нок­си­оц­то­ва кис­ло­та, MЦПA, ди­кам­ба і гліфо­сат. Крім цих пре­па­ратів, бе­рез­ка по­льо­ва чут­ли­ва до пре­па­ратів на ос­нові діючих ре­чо­вин бен­та­зон, ме­т­ри­бу­зин, ок­си­ф­лу­ор­фен. Бур’ян є се­ред­нь­о­чут­ли­вим до пре­па­ратів на ос­нові діючих ре­чо­вин три­ф­лу­ралін і пен­ди­ме­талін.
Вне­сен­ня пре­па­ра­ту на ос­нові діючої ре­чо­ви­ни флу­рок­сипір та­кож пригнічу­ва­ло роз­ви­ток бе­рез­ки по­льо­вої. За ефек­тивністю пре­па­ра­ти на ос­нові цієї діючої ре­чо­ви­ни бу­ли май­же на рівні із гліфо­са­том, глю­фо­си­на­том і MЦПA. Пре­па­ра­ти на ос­нові діючої ре­чо­ви­ни флу­рок­сипір мож­на за­сто­со­ву­ва­ти у суміші з інши­ми гербіци­да­ми.
Ефек­тив­ний кон­троль ба­га­торічних ко­ре­не­па­ро­ст­ко­вих бур’янів у посівах пше­ниці ози­мої за­без­пе­чує за­сто­су­ван­ня ба­ко­вої суміші пре­па­ратів на ос­нові діючих ре­чо­вин 2,4-дих­лор­фе­нок­си­оц­то­вої кис­ло­ти із MЦПA.
Слід відміти­ти, що за­сто­су­ван­ня вка­за­ної ви­ще ба­ко­вої суміші за­без­пе­чує зни­щен­ня ли­ше над­зем­ної ча­с­ти­ни цьо­го бур’яну і їхній термін кон­тро­лю ста­но­вить від трьох до п’яти тижнів.
Вод­но­час за ре­зуль­та­та­ми дов­го­т­ри­ва­ло­го за­сто­су­ван­ня пре­па­ратів на ос­нові діючих ре­чо­вин 2,4-дих­лор­фе­нок­си­оц­то­вої кис­ло­ти із MЦПA відміче­но, що їхнє вне­сен­ня спри­я­ло за­галь­но­му зни­жен­ню рівня по­ши­рен­ня бе­рез­ки по­льо­вої та зміні її фіто­це­но­тич­ної ролі у складі бур’яно­вих уг­ру­по­вань в Ав­ст­ралії, Угор­щині, Польщі та Німеч­чині.
Ре­ко­мен­до­вані гербіци­ди на ос­нові діючих ре­чо­вин на посівах: зер­но­вих ко­ло­со­вих — флу­рок­сипір (0,7 л/га), етил­гек­си­ло­вий ефір 2,4-Д + фло­ра­су­лам (0,6 л/га), 2,4-дих­лор­фе­нок­си­оц­то­ва кис­ло­та у поєднанні з ди­кам­бою (0,7–0,8 л/га), MЦПA (1,5 л/га); ку­ку­руд­зи — флу­рок­сипір (0,8 л/га), 2,4-дих­лор­фе­нок­си­оц­то­ва кис­ло­та у поєднанні з ди­кам­бою (1,25–1,5 л/га); льо­ну — MЦПA (1,2 л/га); кар­топлі — MЦПA (1,7 л/га).

Гірчак сте­по­вий зви­чай­ний (Acroptilon repens (L.) DC.)
Гірчак сте­по­вий зви­чай­ний на­ле­жить до найшкідливіших ка­ран­тин­них бур’янів із ро­ди­ни Ай­ст­рові.
Схо­ди із сім’янок про­ро­с­та­ють у бе­резні — травні, цвіте на пер­шо­му році жит­тя, але не пло­до­но­сить, а дру­го­го ро­ку ве­ге­тації цвітіння на­стає у червні-серпні. Мак­си­маль­на пло­дючість — 23 тис. сім’янок. Насіння про­ро­с­тає із гли­би­ни не більше 6–8 см. Схожість сім’янок у грунті зберігається про­тя­гом не мен­ше п’яти років. Рос­ли­на теп­ло­люб­на, по­су­хостійка. У грунті при­жи­ва­ють­ся відрізки ко­ренів за­вдовжки 10–20 см. Нові па­ро­ст­ки ут­во­рю­ють­ся із бру­нь­ок віднов­лен­ня за­вдя­ки на­гро­ма­­джен­ню у підзем­них ор­га­нах по­жив­них ре­чо­вин. Підземні ор­га­ни за не­спри­ят­ли­вих умов пе­ре­хо­дять у стан спо­кою. Об­ме­жен­ня чи­сель­ності гірча­ку над­то ут­руд­не­не і по­тре­бує за­сто­су­ван­ня цілої низ­ки як за­побіжних, так і ціле­с­пря­мо­ва­них за­ходів, зо­к­ре­ма аг­ро­технічних: про­ве­ден­ня гли­бо­кої оран­ки, вес­ня­но­го чи­зе­лю­ван­ня, ре­тель­но­го до­гля­ду за па­ра­ми та про­сап­ни­ми куль­ту­ра­ми, сівби ози­мих куль­тур, а та­кож за­сто­су­ван­ня гербіцидів.
Ре­ко­мен­до­вані гербіци­ди на ос­нові діючих ре­чо­вин на посівах: зер­но­вих ко­ло­со­вих — 2,4-дих­лор­фе­нок­си­оц­то­ва кис­ло­та (1,2–1,7 л/га), 2,4-дих­лор­фе­нок­си­оц­то­ва кис­ло­та у поєднанні з фло­ра­су­ла­мом (0,6 л/га), 2,4-дих­лор­фе­нок­си­оц­то­ва кис­ло­та у поєднанні з ди­кам­бою (1,25 л/га); ку­ку­руд­зи — 2,4-дих­лор­фе­нок­си­оц­то­ва кис­ло­та (1,0–1,7 л/га), 2,4-дих­лор­фе­нок­си­оц­то­ва кис­ло­та у поєднанні з ди­кам­бою (1,25 л/га); на не­об­роб­лю­ва­них зем­лях — гліфо­сат (4,0–10,0 л/га),
ди­кам­ба (0,8 л/га).