Карл-Альбрехт Бартмер: «Пишаюсь тим, що я — фермер...»
Карл-Альбрехт Бартмер (52) знайомий нашим читачам, передусім, як президент Німецького аграрного союзу (DLG). Уже не один рік він очолює цю найавторитетнішу сільськогосподарську організацію Німеччини та загалом усієї Європи (свою довіру німецькі фермери висловили йому втретє). І виявляється — неспроста. Адже Карл-Альбрехт — «фермер зі стажем» (хоча йому більше до вподоби, коли його називають підприємцем). Та й за освітою він аграрний економіст, тож знає сільське господарство не з розмов.
Як йому вдається одночасно керувати роботою DLG і господарювати на 1000 га — в ексклюзивному інтерв’ю, яке пан Бартмер люб’язно дав журналу «Тваринництво та ветеринарія».
Карл-Альбрехт Бартмер (52) знайомий нашим читачам, передусім, як президент Німецького аграрного союзу (DLG). Уже не один рік він очолює цю найавторитетнішу сільськогосподарську організацію Німеччини та загалом усієї Європи (свою довіру німецькі фермери висловили йому втретє). І виявляється — неспроста. Адже Карл-Альбрехт — «фермер зі стажем» (хоча йому більше до вподоби, коли його називають підприємцем). Та й за освітою він аграрний економіст, тож знає сільське господарство не з розмов.
Як йому вдається одночасно керувати роботою DLG і господарювати на 1000 га — в ексклюзивному інтерв’ю, яке пан Бартмер люб’язно дав журналу «Тваринництво та ветеринарія».
Пане Бартмер, що первинне: Бартмер — фермер чи Бартмер — президент?
— Фермерство — це сімейний бізнес. Тож виходить, що я — потомствений фермер. Нашу сімейну ферму засновано 1735 р. у Саксонії-Анхальт. Відтоді вже не одне покоління Бартмерів трудиться на ній.
Після закінчення Другої світової війни на базі ферми було створено сільськогосподарський кооператив, який перебував у підпорядкуванні уряду НДР. А вже після об’єднання сходу й заходу Німеччини ферма знову стала власністю родини Бартмер.
Ферма Бартмера нині — що це?
— Я господарюю на 1000 га угідь (у Східній Німеччині такою площею фермерського господарства важко здивувати, а от для Західної — це фантастика, адже середня площа угідь у тамтешніх господарств — 135–170 га. — Прим. ред.). Спеціалізація ферми — рослинництво. Вирощую пшеницю, кукурудзу (на зерно й силос), ріпак, цукрові буряки. Не хочу вихвалятися результатами, але вони, як на мене, непогані. Так, середня врожайність пшениці — 8–9 т/га (а цього року навіть більше), ріпаку — 3–4 (до 5 т — цього року), цукрових буряків — 70–80 , кукурудзи зернової — 10–14, силосної — 40–65 т/га.
Усе вирощене — продаю. «Для душі» розводжу коней. Зовсім недавно вирішив спробувати себе у птахівництві. Але тут про результати говорити ще зарано — це справа майбутнього.
Ваша сімейна ферма — підприємство чимале. Невже самі справляєтеся з усім?
— Ні, звичайно. На фермі в мене працює шість найманих помічників. А ще — є моя родина: супердружина й четверо дітей. Діти вчаться у вузах (син наслідує мене — здобуває аграрну освіту, доньки вирішили пов’язати своє життя з медициною та психологією). Незважаючи на те, що діти й дружина «далекі» від сільського господарства, коли в них є можливість, вони із задоволенням допомагають мені на фермі. Наприклад, під час жнив працюють на техніці.
А чи вдається Вам особисто «попрацювати селянином»?
— Іноді. Коли вдається, із задоволенням працюю на комбайні. Що може бути приємнішим за збирання вирощеного! Хотілося б більше попрацювати й на тракторі, але... У сезон максимального використання цієї техніки абсолютно немає часу — президентські клопоти.
У Вас на фермі свій парк техніки? Якій техніці надаєте перевагу?
—Так, уся потрібна техніка в мене є (крім бурякозбиральної — її наймаю у період збирання). Не можу сказати, що техніки багато, але це не перешкоджає ефективно використовувати ту, що є в наявності. Особливих брендових переваг у техніці немає — все залежить, насамперед, від її затребуваності й функціональності, інноваційності, а також від наявності відповідного ремонтного сервісу (близькості ремонтного підприємства певного виробника).
Щодо конкретних виробників і марок, то не хотів би про це говорити. Я все-таки президент DLG, і мої слова можуть сприйняти як рекламу того або іншого бренда, можуть звинуватити в зайвій симпатії до певного виробника.
Як Ви гадаєте, Ваша ферма — рентабельне, прибуткове підприємство?
— Думаю, що так. Якби було інакше, мабуть, я фермерством не займався б. Рівень доходів, як ви розумієте, залежить від ринку. Приміром, цей рік, з погляду виробництва сільськогосподарської сировини, — вдалий. Урожай основних культур — вищий, ніж зазвичай. Відповідно, ціни трохи впали, але це звична ринкова ситуація. Рік кращий, рік гірший... Ми в Німеччині навчилися страхувати такі ризики. Працюємо з форвардними контрактами, заздалегідь домовляємося про ціни. Звичайно, є та завжди будуть й інші ризики — не тільки надвиробництво (не завжди врожай належної якості, не завжди вдається вчасно постачити його контрактору тощо). Тому намагаюся організувати продажі врожаю протягом усього року — частину продаємо в середині сезону, частину — наприкінці.
І все-таки, як Вам вдається успішно поєднувати фермерську діяльність і бути президентом такої організації, як DLG?
— Пишаюся тим, що я фермер, і радий, що можу повною мірою використовувати свій фермерський досвід у своїй президентській діяльності. Проблеми й способи розвитку фермерства — одні з основних аспектів роботи DLG, з ними я стикався і в фермерській роботі. От і виходить, що коло моїх обов’язків як президента і як фермера дуже схожі, хоча є й чимало специфічних відмінностей.
Загалом, роботи багато, нудьгувати не доводиться. Та я повністю задоволений нею. Є свобода дій у всьому. У мене надійні помічники й на фермі, і в офісі. З ними легко зв’язатися (все-таки, живемо в ХХІ ст.), проблеми можна вирішувати в режимі «віддаленого доступу».
Пане Бартмер, питання як до президента DLG: чи задоволені цьогорічною виставкою, чи виправдала Вона ваші очікування?
— Задоволений усім: як кількістю та географією відвідувачів, так і кількістю та «якістю» експонентів. Виставка набирає популярності серед відвідувачів з Америки, Африки, Азії, навіть Австралії та Океанії. І щороку їх стає дедалі більше.
Що Вас як фермера особливо вразило на виставці?
— Звичайно ж, новинки! Вражає те, що на цьогорічній виставці, як і на попередніх, знову представлено величезну їхню кількість. Здавалося б, усе вже відкрито й розроблено, ну що ще може бути нового?! І все ж, кожна виставка (і EuroTier 2014 — не виняток) — вражаючі новинки й цікаві інноваційні рішення. І що найголовніше, тут можна не просто подивитися на них, а й дізнатися, як на практиці їх застосовувати. Навіть трохи жаль, що мені як фермерові, основна спеціалізація якого — рослинництво, не вдасться скористатися ними зараз. Але, як я вже казав, у себе на фермі я зайнявся ще й птахівництвом, тож наступна EuroTier буде мені значно ближчою...
Як ці інновації доходять до пересічного фермера — від розробки й презентації на виставці до практичного застосування в господарствах?
— Спершу їх експонують на нашій виставці, до цього новинки ніде не можна демонструвати. Фермери споглядають експонати, оцінюють і прицінюються, домовляються з виробником, укладають угоди, купують і користуються. Придбання певної інновації, потрібної для господарства, прямо на виставці — це щось із розряду чудес. Швидше за все, відвідувачі заздалегідь довідуються (з Інтернету, журналів, зокрема і з вашого) про те, що саме демонструватимуть на виставці, й спеціально приїжджають, аби на власні очі побачити новинку.
Ви використовуєте на своїй фермі інноваційні розробки, представлені на виставках, організованих DLG?
— Для тваринництва — поки що ні, а от техніка для землеробства, програмні рішення для рослинництва, альтернативної енергетики — звичайно ж, використовую. Вся самохідна техніка в моєму господарстві оснащена системами GPS, можна сказати, що в роботі застосовуємо елементи прецизійного землеробства. Посекційний контроль під час висівання й обприскування, на комбайні встановлено системи картографування й копіювання поверхні, програми, що забезпечують облік і контроль якості врожаю під час збирання...
Я не прихильник того, щоб фермер одразу ж після появи інновацій на ринку використовував їх. Окремі з них бувають такими складними й розрахованими на перспективу, що миттєве, після показу на виставці, їхнє використання — досить ризикована справа. Апробація, досвідчене впровадження, і тільки після цього — практичне використання...
Що б Ви побажали українським колегам-фермерам?
— Кілька років тому я був в Україні, познайомився з багатьма українськими фермерами, які стали моїми друзями. Мені дуже сподобалася і ваша країна, і як працюють українські аграрії. Особливо те, що вони творчі люди й постійно вдосконалюють свою майстерність і використовувані технології, шукають (і найголовніше — знаходять!) виходи на нові ринки, зокрема й на ринок ЄС.
Бажаю кожному українському фермерові, щоб він мав такі самі широкі можливості, як і німецький фермер, використовувати всі шанси й інновації, представлені на наших виставках, і які полегшували б працю. Щоб українські фермери, попри все, завжди могли приїжджати до нас. Ми раді бачити їх на наших виставках і готові прийти на допомогу!
Спасибі за яскраве шоу, за масу новинок і зустрічей, за цікаву бесіду!