Правила використання коліс та шин

Вплив ста­ну коліс на спрацювання ши­ни

Слід пам’ята­ти, що технічний стан ко­ліс чи­нить ве­ли­кий вплив на спра­цю­ван­ня шин, надійність і еко­номічність ро­бо­ти сільгосптехніки у ціло­му.

То­му до ко­ле­са став­лять такі ос­новні ек­сплу­а­таційні ви­мо­ги:

— за ге­о­ме­т­рич­ни­ми розміра­ми, фор­мою, ван­та­жопідйомністю ко­ле­со має відповіда­ти кон­ст­рукції ши­ни, сіль­госп­­ма­ши­ни і умо­вам їхньої ро­бо­ти;

—  ко­ле­со має надійно пра­цю­ва­ти про­тя­гом усь­о­го терміну служ­би ма­ши­ни, що обу­мов­ле­но ви­мо­га­ми без­пе­ки, оскільки рап­то­ва відмо­ва ко­ле­са мо­же бу­ти при­чи­ною аварії;

—  відхи­лен­ня розмірів і фор­ми кон­ст­рук­тив­них еле­ментів, що, перш за все, з’єдну­ють­ся з ши­ною і ма­то­чи­ною не ма­ють пе­ре­ви­щу­ва­ти до­пу­с­ти­мих норм, (що при­зво­дить до «бит­тя», роз­ба­лан­су­ван­ня) пе­ред­ба­че­них технічною до­ку­мен­тацією на ко­ле­со, ши­ну чи сільгоспма­ши­ну.

Підви­ще­не «бит­тя» і дис­ба­ланс є ос­нов­ни­ми при­чи­на­ми, що при­зво­дять до ко­ли­ван­ня коліс і надмірних на­ван­та­жень, які діють на них та, відповідно, не­га­тив­но впли­ва­ють на ро­бо­ту шин і за­собів ме­ханізації, особ­ли­во під час ру­ху техніки на ве­ли­ких швид­ко­с­тях. До­пу­с­тимі зна­чен­ня «бит­тя» і роз­ба­лан­су­ван­ня за збільшен­ня швид­кості зни­жу­ють­ся.

Ко­ле­со має бу­ти та­ким, щоб мон­таж і де­мон­таж ши­ни, а та­кож ус­та­нов­лення і знят­тя са­мо­го ко­ле­са з ма­то­чи­ни по­тре­бу­ва­ли мінімаль­них за­трат сил і ча­су, оскільки ці опе­рації ма­ють ве­ли­кий вплив на тру­домісткість об­слу­го­ву­ван­ня ма­ши­ни;  ла­ко­фар­бо­ве по­крит­тя коліс має бу­ти міцним і за­побіга­ти ко­розії про­тя­гом три­ва­ло­го ча­су.

До коліс для без­ка­мер­них шин став­лять до­дат­кові ви­мо­ги що­до гер­ме­тич­ності і надійності ут­ри­ман­ня бортів ши­ни, особ­ли­во на по­ли­цях зовнішньої сто­ро­ни ободів коліс.

Пе­ре­ван­та­жен­ня спо­с­теріга­ють за пе­ре­ве­зення сип­ких ма­теріалів без та­ри, тоб­то в разі, ко­ли важ­ко точ­но виз­на­чи­ти ма­су ван­та­жу, при­зна­че­но­го для пе­ре­ве­зен­ня. Ча­с­то пе­ре­ван­та­жен­ня коліс і шин ви­ни­ка­ють на ма­ши­нах, що ма­ють навіс­ні зна­ряд­дя, які пра­цю­ють без до­дат­ко­вих опор, при цьо­му все на­ван­та­жен­ня пе­ре­дається на ши­ни і ко­ле­са. У та­ких ви­пад­ках опе­ра­то­ри по­винні особ­ли­во ре­тель­но сте­жи­ти за ста­ном коліс і не до­пу­с­ка­ти пе­ре­ван­та­жень під час ро­бо­ти. Нерівномірне роз­поділен­ня ван­та­жу і надмірне на­ван­та­жен­ня навісних зна­рядь зу­мов­лю­ють пе­ре­ван­та­жен­ня шин і ободів із дис­ка­ми, що при­зво­дить до по­яви у них тріщин, а це, своєю чер­гою, мо­же ста­ти при­чи­ною аварії, особ­ли­во за ру­ху ма­ши­ни на ви­со­ких швид­ко­с­тях.

Пе­ре­ван­та­жен­ня обо­да без­ди­с­ко­во­го ко­ле­са спри­чи­нює пе­ред­час­ний вихід йо­го з ла­ду че­рез по­яву тріщин у зам­ковій ча­с­тині. По­шко­д­же­ний обід мо­же не руй­ну­ва­ти­ся тільки то­му, що на­ван­та­жен­ня, зу­мов­ле­не ти­с­ком повітря в шині, ча­ст­ко­во сприй­мається еле­мен­та­ми кріплен­ня обо­да до ма­то­чи­ни. У та­ко­му разі не мож­на відкру­чу­ва­ти гай­ки для знят­тя ко­ле­са із ма­то­чи­ни без по­пе­ред­нь­о­го ви­пу­с­кан­ня повітря із ши­ни, інак­ше йо­го ок­ремі ча­с­ти­ни під дією ти­с­ку бу­дуть ви­ки­нуті з ве­ли­кою си­лою і мо­жуть за­подіяти серй­оз­ну трав­му.

Ос­нов­ним осе­ред­ком руй­ну­ван­ня дис­ко­во­го ко­ле­са є зо­ни кріпиль­них і тех­но­логічних от­ворів, а та­кож де­талі кріплен­ня.

Ек­сплу­а­тація коліс із тріщи­на­ми у дис­ку, бор­товій за­країні або зам­ковій ка­навці не­до­пу­с­ти­ма, оскільки це мо­же при­зве­с­ти до рап­то­во­го по­вно­го руй­ну­ван­ня дис­ка або обо­да і спри­чи­ни­ти ава­рій­ну си­ту­ацію.

За пе­ре­ван­та­жень коліс спо­с­тері­гається швид­ше ос­лаб­лен­ня за­гвин­чу­ван­­­ня де­та­лей кріплен­ня коліс до ма­то­чи­­ни. У ре­зуль­таті не­вчас­но­го підтя­гу­ван­ня кріпиль­них шпи­ль­ок роз­би­ва­ють­ся кріпильні от­во­ри дисків коліс, зрізу­ють­ся або роз­ри­ва­ють­ся шпиль­ки кріплен­ня. Од­ним із важ­ли­вих чин­ників у за­без­пе­ченні безвідмов­ної ро­бо­ти і по­до­вжен­ня терміну служ­би шин і коліс є пра­виль­не про­ве­ден­ня їхніх мон­та­жу і де­мон­та­жу.

Навіть досвідче­ний ши­но­мон­таж­ник не завжди мо­же пра­виль­но поєдну­ва­ти пев­ні ча­с­ти­ни обо­да, як­що во­ни не ма­ють відповідно­го мар­ку­ван­ня, тим біль­ше що в гос­по­дар­ст­вах ши­ни, ко­ле­са й еле­­мен­­ти коліс (зам­кові і бор­тові кіль­ця) різних типів і розмірів мо­жуть збері­га­ти­ся ра­зом. Вар­то пам’ята­ти, що ос­но­ва обо­да, бор­то­ве і зам­ко­ве кільця ма­ють бу­ти у повній взаємній відпо­від­ності, щоб уник­ну­ти аварій під час на­ка­чу­ван­ня ши­ни й ек­сплу­а­тації ко­ле­са.

Тру­домісткість мон­та­жу-де­мон­та­жу знач­ною мірою за­ле­жить від ста­ну коліс, якості ла­ко­фар­бо­во­го по­крит­тя, сту­пе­ня ко­розії кон­такт­них по­вер­хонь, ста­ну де­та­лей кріплен­ня, а та­кож від сту­пе­ня «при­ки­пан­ня» по­са­доч­них по­вер­хонь обо­да до бортів ши­ни.

Не­до­три­ман­ня пра­виль­них прий­о­мів під час про­ве­ден­ня мон­таж­но-де­мон­таж­них робіт при­зво­дить до ви­т­ра­ти знач­них зу­силь і спри­чи­нює ме­ханічні по­шко­д­жен­ня еле­ментів шин і коліс. Зо­к­ре­ма, за­сто­су­ван­ня не­справ­но­го або не­стан­дарт­но­го мон­таж­но­го інстру­мен­ту — порізи і роз­ри­ви по­са­доч­них бортів і гер­ме­ти­зу­ю­чо­го ша­ру шин, ка­мер і обо­до­вих стрічок, ме­ханічні по­шко­д­жен­ня за­країн, по­са­доч­них по­лиць ободів і дисків коліс.

Однією з при­чин ско­ро­чен­ня термі­нів служ­би шин і коліс є по­трап­лян­ня все­­­ре­ди­ну ши­ни під час мон­таж­но-де­мон­таж­них робіт піску, бру­ду, сто­ронніх дрібних пред­метів, які руй­ну­ють ка­ме­ри і по­шко­д­жу­ють ок­ремі нит­ки кор­ду внутрішньо­го ша­ру кар­ка­са. Для їхньо­го ви­да­лен­ня потрібно про­во­ди­ти до­дат­кові мон­таж­но-де­мон­тажні ро­бо­ти, а це мо­же при­зве­с­ти до по­шко­д­жен­ня еле­ментів обо­да.

Технічне об­слу­го­ву­ван­ня коліс 

Об­слу­го­ву­ван­ня коліс і шин до­сить тру­домістке, оскільки вклю­чає ве­ли­кий об­сяг робіт. Най­с­кладніші в цьо­му плані мон­таж­но-де­мон­тажні опе­рації — їхня ча­ст­ка ста­но­вить 40–50%. То­му на кож­но­му сільгосппідприємстві, що здійснює ек­сплу­а­тацію ав­то­мобілів, трак­торів, сільсько­го­с­по­дарсь­ких ма­шин або іншої колісної техніки, не­обхідно ор­ганізу­ва­ти ши­но­мон­таж­ний май­дан­чик, ділян­ку або цех, які ма­ють бу­ти ос­на­щені відпо­відним ус­тат­ку­ван­ням та інстру­мен­том за­леж­но від кількості ек­сплу­а­то­ва­них коліс і їхньої но­мен­к­ла­ту­ри.

Руч­не ви­ко­нан­ня мон­таж­но-де­мон­таж­них робіт зни­жує про­дук­тивність праці і збільшує про­стої ма­шин.
За­сто­су­ван­ня пе­ре­сув­них і стаціо­нар­­них вер­статів підви­щує про­дук­тивність у 5–10 разів, зни­жує фізичні зу­сил­­­ля мон­таж­ни­ка, а та­кож ви­клю­чає ме­ханічні по­шко­д­жен­ня шин і коліс.

Слід за­зна­чи­ти, що не­обхідність ши­ро­кої ме­ханізації мон­таж­но-де­мон­таж­них робіт обу­мов­люється й інши­ми особ­ли­во­с­тя­ми: зро­с­тан­ням по­пи­ту на ко­ле­са з роз­ши­ре­ним обо­дом із конічни­ми або то­роїдаль­ни­ми по­са­доч­ни­ми по­ли­ця­ми (бор­ти шин на та­ко­му ободі ма­ють збільше­ний на­тяг, що ус­клад­нює де­мон­таж шин з ободів); ши­ро­ким за­сто­су­ван­ням без­ка­мер­них шин (із ме­тою по­пе­ре­д­жен­ня ме­ханічних по­шко­д­жень гер­ме­ти­зу­ю­чо­го ша­ру шин і за­країн ободів мон­таж-де­мон­таж слід про­во­ди­ти на вер­ста­тах або із ви­ко­ри­с­тан­ням спеціаль­но­го мон­таж­но­го інстру­мен­ту); зро­с­тан­ням за­сто­су­ван­ня над­по­туж­них трак­торів, ма­са ободів яких у зборі з ве­ли­ко­га­ба­рит­ни­ми ши­на­ми ся­гає по­над 300 кг.

У зв’яз­ку зі збільшен­ням ви­пу­с­ку ав­то­мобілів особ­ли­во ве­ли­кої ван­та­жо­під­йом­ності ши­но­мон­тажні це­хи у гос­по­дар­­ст­вах потрібно ос­на­щу­ва­ти до­по­міжним ус­тат­ку­ван­ням для об­слу­го­ву­ва­н­­ня ве­ли­ко­га­ба­рит­них шин  –  при­ст­ро­я­ми для відсмок­ту­ван­ня повітря із ка­мер і спеціаль­ни­ми роз­ши­рю­ва­ча­ми бортів шин.

Тех­но­логічний про­цес у ши­но­мон­таж­но­му це­ху вклю­чає такі ро­бо­ти:

— прий­ман­ня коліс із ши­на­ми у зборі;

— очи­щен­ня, мит­тя і сушіння шин і коліс у зборі;

— де­мон­таж шин (руч­ний або за до­по­мо­гою вер­статів і при­сто­су­вань);

— ог­ляд і сор­ту­ван­ня шин, ка­мер, обо­до­вих стрічок, ободів із дис­ка­ми та кілець;

— пе­ревірка гер­ме­тич­ності ка­мер;

— ре­монт дрібних по­шко­д­жень по­кри­шок, ка­мер і обо­до­вих стрічок;

— очи­щен­ня і дрібний ре­монт де­та­лей коліс, їхнє фар­бу­ван­ня;

— ком­плек­ту­ван­ня шин і коліс;

— мон­таж шин;

— на­ка­чу­ван­ня і кон­троль внут­ріш­ньо­го ти­с­ку повітря в ши­нах;

— ви­да­ван­ня коліс із ши­на­ми у зборі;

— зберіган­ня коліс із ши­на­ми у зборі, а та­кож ок­ре­мо шин і де­та­лей коліс.

Після де­мон­та­жу обо­да бор­тові і зам­кові кільця ог­ля­да­ють і роз­поділя­ють на гру­пи. Вод­но­час слід звер­ну­ти ува­гу на ме­ханічні по­шко­д­жен­ня, особ­ли­во в об­ласті зам­ко­вої ча­с­ти­ни.

Де­фек­ти мо­жуть бу­ти такі:

— де­фор­мації в об­ласті ос­но­ви обо­да і зам­ко­вих кілець;

— за­галь­на де­фор­мація цих ча­с­тин;

— тріщи­ни в об­ласті кріпиль­них або руч­них от­ворів дис­ка зам­ко­вої ча­с­ти­ни обо­да, зам­ко­во­го або бор­то­во­го кілець;

— ко­розія скла­до­вих ко­ле­са, яка погіршує без­пе­ку ус­та­нов­лен­ня кілець і змен­шує надійність мон­та­жу.

Після цьо­го де­талі коліс роз­поділя­ють на такі гру­пи: при­датні до ек­сплу­а­тації; такі, що по­тре­бу­ють усу­нен­ня де­фектів; такі, що вий­ш­ли із ла­ду, і такі, що слід на­пра­ви­ти в ме­та­ло­б­рухт.

Не­значні тріщи­ни, ви­яв­лені у дис­ку або ободі, усу­ва­ють за до­по­мо­гою га­зо- чи еле­к­т­роз­ва­рю­ван­ня. Вм’яти­ни, за­дир­ки, за­боїни й інші ме­ханічні по­шко­д­жен­ня ок­ре­мих еле­ментів коліс усу­ва­ють за до­по­мо­гою різних ста­ле­вих об­ля­мо­ву­вань, гла­ди­лок, мо­лотків, слю­сар­но­го інстру­мен­ту. Під час про­ве­ден­ня цих маніпу­ляцій слід обе­реж­но по­во­ди­ти­ся із по­са­доч­ни­ми по­верх­ня­ми обо­да, щоб уник­ну­ти їхніх по­шко­д­жень.

Іржу із коліс ви­да­ля­ють за до­по­мо­гою піско­ст­ру­мин­но­го апа­ра­та, руч­ної або ме­ханічної щітки, наж­дач­ної шкірки або у ванні із мий­ним роз­чи­ном. Після за­чи­щен­ня ко­ле­са фар­бу­ють і про­су­шу­ють. Обо­ди коліс потрібно ре­гу­ляр­но підфар­бо­ву­ва­ти. Особ­ли­во це сто­сується коліс із без­ка­мер­ни­ми ши­на­ми.

Особ­ли­ву ува­гу слід приділя­ти збе­ре­жен­ню у на­леж­но­му стані по­верхні обо­да, що взаємодіє із без­ка­мер­ною ши­ною. На по­верхні не має бу­ти ні іржі, ні бру­ду. Їхня на­явність за­ва­жає щільно­му при­ля­ган­ню бортів ши­ни до обо­да і при­зво­дить до дис­ба­лан­су і нерівномірно­го спра­цю­ван­ня шин. Унаслідок ко­розії нерівномірно змен­шується тов­щи­на обо­­­да, що спри­чи­нює витікан­ня повітря із шин.

Пра­ви­ла мон­та­жу і де­мон­та­жу шин

Особ­ли­ву ува­гу потрібно звер­та­ти на важ­ливі мо­мен­ти, що виз­на­ча­ють у ба­га­ть­ох ви­пад­ках якість ви­ко­нан­ня мон­таж­но-де­мон­таж­них опе­рацій:

— пра­виль­на взаємна орієнтація де­та­лей ко­ле­са і ши­ни на всіх стадіях про­це­су;

— ви­ко­ри­с­тан­ня мон­таж­но­го струм­ка обо­да для розміщен­ня відповідної ді­лян­ки бор­та ши­ни;

— пра­виль­не (відповідно до інструк­ції) ви­ко­ри­с­тан­ня мон­таж­но­го інстру­мен­­ту, що за­без­пе­чує мак­си­маль­ний ефект і за­побігає по­шко­д­жен­ню бортів ши­ни.

Аналіз про­цесів мон­та­жу і де­мон­та­жу шин з обо­дом різних кон­ст­рук­тив­них схем (не­розбірних, із мон­таж­ним струм­ком і розбірних, ба­га­то­ком­по­нент­них) по­ка­зує, що цим про­це­сам вла­с­тиві за­галь­ні ри­си, яким доцільно приділи­ти особ­ли­ву ува­гу. Із прак­ти­ки відо­мо, що найбільш склад­­ни­ми і тру­домістки­ми для об­слу­го­ву­ю­чо­го пер­со­на­лу про­це­са­ми є знят­тя (зру­шен­ня) бортів ши­ни із по­са­доч­них по­лиць обо­да (для не­розбірно­го обо­да), ви­тя­ган­ня обо­да із ши­ни (де­мон­таж) і по­пе­редній їхній мон­таж. Так, склад­ність ви­ко­нан­ня опе­рації зру­шен­ня обу­мов­ле­на вже зга­ду­ва­ним яви­щем «при­ки­пан­ня» ши­ни до обо­да, а та­кож ви­со­ким сту­пе­нем де­фор­мації її еле­ментів під час вста­нов­лен­ня на не­роз’ємний обід. Не­обхідність ви­ко­нан­ня пев­них опе­рацій мон­та­жу-де­мон­та­жу виз­на­чається у ба­га­ть­ох ви­пад­ках ти­пом обо­да (не­роз’ємний, роз’ємний), йо­го профілем, а та­кож схе­мою ро­бо­ти мон­таж­них вер­статів, кон­ст­рукцією руч­но­го мон­таж­но­го інстру­мен­ту.

Вар­то пам’ята­ти, що стис­не­не повіт­ря у по­рож­нині ши­ни ство­рює постійне внутрішнє зу­сил­ля, що за пев­них умов мо­же при­зве­с­ти до аварійно­го руй­ну­ван­­ня ко­ле­са. Швид­ше за все, це мо­же відбу­ти­ся у про­цесі мон­та­жу або де­мон­та­жу ши­ни. То­му під час мон­тажу або де­мон­тажу коліс не­обхідно до­три­му­ва­тись ос­нов­них правил, що наведені вище.

Висновок

Отже, за якісно­го ви­ко­ри­с­тан­ня і технічно­го об­слу­го­ву­ван­ня та зберіган­ня шин мож­на от­ри­ма­ти мак­си­мум по­­тен­ціалу як від сільгосптехніки (що­до про­дук­тив­ності та еко­номічності ро­бо­ти), так і від ос­нов­но­го за­со­бу ви­роб­ництва у сіль­­сь­ко­му гос­по­дарстві — грун­ту.

А. Рубець,
Білоцерківський аграрний національний університет