Як відновити шину самотужки

За допомогою простих підручних матеріалів після проколу шину можна відновити самотужки — професійно і надовго. Однак при цьому важливим є грамотне та акуратне виконання кожного кроку.

Сьогодні всім зрозуміло, що для повноцінної експлуатації сільськогосподарських машин і механізмів необхідні дорогі шини. Але виникають ситуації, коли така шина ненароком наскочить на  сторонній предмет і пошкодиться. Через це часто таку шину передчасно списують, купують нову або, як це нерідко буває, — навіть дві, аби врівноважити вісь. Нова шина і частково зношена разом працюють погано.
Проте у більшості випадків пошкоджені шини до певної міри з успіхом піддаються ремонту. Але це під силу не лише спеціалізованим майстерням з вулканізації шин з їхнім складним обладнанням. На ринку західних країн, та й вже і на нашому, можна зустріти цілі комплекти для відновлення шин. Хоча в кожному з них є певні нюанси, всі вони відносно прості у застосуванні. За допомогою таких комплектів ремонтні майстерні, підрядники та агровиробники можуть впоратись з проблемою ремонту шин. Зрештою, за надійністю цей метод «холодного» ремонту нічим не поступається прийнятим у спеціалізованих майстернях, які передбачають нагрівання. Щоправда, гума, що її застосовують за холодного методу, досить дорога.
Латки для ремонту проколів мають у своєму складі кевларове волокно для більшої міцності (його ж ви знайдете також і у куленепробивних жилетах!). Для ремонту пошкоджень протектора покришки наявні різноманітні матеріали: латки, заглушки, спеціальні стрічки.

Підготування місця проколу

Після видалення всіх сторонніх предметів слід оцінити розмір пошкодження. Адже кожен набір для відновлення шини має свої обмеження щодо величини проколу, який можна полагодити. Наприклад, ремонтний набір може бути розрахований для закриття пошкодженої області протектора не більше 150 х 130 мм чи проколу бічної стінки — до 100 х 160 мм.

1. Мінімальна відстань до борта покришки 

Зазвичай не відновлюються такі пошкодження, які розташовані близько до борта шини: треба, щоб латка, наклеєна з внутрішньої сторони, містилася як раз посередині проколу. Відстань від краю борта до місця проколу має бути не менше 8 см. Якщо ця відстань менша, то відремонтувати шину за допомогою такого методу неможливо, оскільки латку дозволяється змістити не більше ніж на 30 відсотків від центра проколу

2. Шліфування проколу 

Спочатку ділянку навколо проколу слід ретельно зашліфувати, перш ніж накладати «здоровий» матеріал. Усі подряпини, тріщини і волокна слід ретельно зачистити до утворення гладкої поверхні для герметичної вулканізації. Для цього будуть придатні спеціальні фрези, які можуть також входити до комплекту ремонту шин

3. Обробка щіткою 

Якщо застосовувати спеціальну гумову фрезу на високій швидкості, та ще й сильно її притискати, гума може перегрітися та зайнятися. У таких місцях потім не можна буде досягти чистого міцного з’єднання із латкою та іншим матеріалом. Аби цього не трапилось, слід ретельно обробити ці ділянки дисковою дротяною щіткою, насадженою на дриль

4. Підрізання країв 

Фреза залишає, в основному, нестовідсотково чисті краї. Якщо уважно придивитись, можна знайти бахромку, яка заважатиме. Її слід видалити. Це можна виконати спеціальним ножем, що може входити до комплекту для ремонту, або будь-яким іншим, що буде придатним для глибокого підрізання

Накладання латки 

1. Сушіння зони проколу

Якщо є сумніви щодо сухості поверхні, краще скористатися промисловим феном, адже на вогку поверхню латка ніколи не пристане

2. Розрівнювання латки 

Дуже важливо: латку слід розрівняти так, аби намальована на ній стрілка була направлена від борта до борта. Крім того, вона витримає навантаження лише в тому разі, якщо її розташувати точнісінько в центрі над проколом. Для зручності можна скористатися крейдою, намалювавши допоміжні лінії. Але спочатку треба нанести над проколом великий хрест. Тепер покладіть латку прямо в центрі над ним і обведіть її контур. На рівні вістер хреста перенесіть маркування на саму латку

3. Знежирення за допомогою спеціальної рідини 

Оливи і жири заважають вулканізації ремонтного матеріалу з гумою шини. Саме виробництво шини передбачає, що на її поверхні вже наявний жир — пластична силіконова змазка. Для її видалення слід обробити зону ремонту балончиком із спеціальною рідиною

4. Зачищення та вирівнювання поверхні

Бруд і нерівності видаляють з поверхні шини за допомогою гострого скребка. При цьому одночасно потрібно зняти типові виступи на внутрішньому боці шини, що виникли в процесі виробництва

5. За допомогою рашпіля (насадка на дриль) слід знову ретельно обробити подряпану поверхню. Швидкість обертання дрилі не слід робити занадто великою та не притискати сильно, аби гума не зайнялася

6. Нанесення вулканізуючого розчину 

Вулканізуючий розчин рівномірно наносять за допомогою маленького пензлика на всю поверхню. Після цього треба підсушити, а потім нанести другий шар, який теж сушать. І нарешті, тест «натискання рукою»: оскільки природно внутрішній бік руки жирний, натисканням можна перевірити, чи насправді поверхня підсохла

7. Підготування латки 

Захищеного плівкою вулканізованого боку латки в жодному разі не можна торкатися пальцями. Тому латку порібно обережно перенести на на місце де вона буде лежати. Після чого  вузьким роликом з ручкою латку щільно притискають до гуми шини. При цьому роликом систематично проводять від центра латки до краю

8. Замазування латки

Так званий «інерлайнер» остаточно закриває увесь простір навколо латки. При цьому мова йде про дуже рідку гуму, яка покриває також пори у гумі шини, перешкоджаючи виходу повітря. Рідину наносять маленьким пензликом

Зовнішні роботиI

Для закривання пошкодження ззовні використовують «сиру резину». За допомогою пластикової лопатки в’язкий матеріал втискують у місце пошкодження, одночасно намагаючись надати шині первісної форми. Тепер усе має затвердіти протягом 72 год. Після цього можна ретельно відшліфувати поверхню