Спецможливості
Агробізнес

Форс-мажори вітчизняного агробізнесу

07.05.2012
723
Форс-мажори  вітчизняного агробізнесу фото, ілюстрація

Урожай на ланах можуть знищити не лише мороз або посуха...

Урожай на ланах можуть знищити не лише мороз або посуха...

Ша­новні керівни­ки сільгосп­під­приємств!
Хо­че­мо по­пе­ре­ди­ти вас, що в нашій країні, де політи­ки на кож­но­му кроці за­яв­ля­ють про по­тре­бу по­бо­ро­ти ко­руп­цію, і та­ке бу­ває. Під час зби­ран­ня вро­жаю, без ва­шо­го відо­ма й особ­ли­вих це­ре­моній, на ва­ше по­ле мо­жуть за­про­с­то заїха­ти чужі ком­бай­ни. На 200 га во­ни ста­ран­но збе­руть ваш уро­жай со­няш­ни­ку, дбай­ли­во зсип­лють із бун­керів 500 т насіння вартістю близь­ко
2 млн грн у Ка­мА­Зи, які по­ве­зуть ви­ро­ще­не ва­ми в невідо­мо­му на­прям­ку. А потім, май­же як у тій ди­тячій книжці: шу­кає міліція, шу­кає про­ку­ра­ту­ра... Місяць шу­ка­ють, два, півро­ку... Але знай­ти, на жаль, не мо­жуть. І це на­сто­ро­жує, ад­же ви осо­би­с­то зро­би­ли все від вас за­леж­не, щоб від­по­відні ор­га­ни опе­ра­тив­но ви­к­ри­ли роз­кра­дачів ва­шої влас­ності й по­вер­ну­ли вам ваш уро­жай. На­чеб­то й про не­санк­ціоно­ва­не вторг­нен­ня на по­ле од­ра­зу за­яви­ли в міліцію. І но­ме­ри ма­шин та ком­байнів ре­тель­но пе­ре­пи­са­ли, й навіть про­сте­жи­ли, ку­ди зво­зять ваш со­няш­ник. Усі ці «залізо­бе­тонні роз­клад­ки» та­кож пе­ре­да­ли до­бле­сним пра­во­охо­рон­цям. Але, ви­яв­ляється, дар­ма че­каєте, що спра­вед­ливість от-от пе­ре­мо­же.
А не­за­ба­ром у вас вза­галі по­чи­на­ють з'яв­ля­ти­ся при­пу­щен­ня, що спра­ву по­про­с­ту спу­с­ка­ють на галь­мах. Що, мож­ли­во, ніхто ні со­няш­ник не шу­кає, ні вин­них у йо­го зник­ненні на­леж­ним чи­ном ка­ра­ти не зби­рається, а про­сто ство­рюється ви­димість слідчих дій. Потім при­хо­дить прозріння: не­вже лю­ди, які за служ­бо­вим обов'яз­ком по­винні за­хи­ща­ти ваші інте­ре­си, теж «у долі» зі зло­вмис­ни­ка­ми? Не віря­чи своїм здо­га­дам, ви зно­ву й зно­ву пе­ре­пи­туєте се­бе: то не­вже спра­ва зі зник­лим уро­жаєм - чітко зре­жи­со­ва­на ви­со­ко­по­с­тав­ле­ни­ми чи­нов­ни­ка­ми, при­бут­ко­ва для ба­га­ть­ох її учас­ників, схе­ма? Для них, а не для вас. Зго­дом ви де­далі сильніше ут­вер­д­жуєте­ся в своїх здо­га­дах. І вже з жа­хом по­чи­наєте усвідо­млю­ва­ти: уро­жай вартістю в
2 млн грн виїхав з по­ля без­по­во­рот­но, ніхто нічо­го не по­вер­не. А вам за ро­бо­ту, замість при­бут­ку, за­ли­ша­ють­ся бор­ги в зар­пла­ті, не­по­га­шені банківські кре­ди­ти й кон­ча по­тре­ба роз­ра­ху­ва­ти­ся з влас­ни­ка­ми зе­мель­них паїв.
По­годь­те­ся, сільгоспви­роб­ни­кам є привід за­мис­ли­ти­ся: чи вар­то в та­ких умо­вах ри­зи­ку­ва­ти?

Громадяни бандити: домушники, ведмежатники та інші любителі легкої наживи!

Те­пер ко­рис­на інфор­мація для вас!
До­сить «па­ри­ти­ся» над сей­фа­ми, бра­ти бан­ки й вди­ра­ти­ся до квар­тир, ри­зи­ку­ю­чи одер­жа­ти ре­альні стро­ки! На­став час ви­хо­ди­ти в по­ле. Там кра­са: не­має ні замків, ні сиг­на­лі­за­цій. Мож­на «підня­ти» кілька мі­льйонів гри­вень, як ка­зав відо­мий кіно­ге­рой, «без шу­му та пи­лу». Куш, по­годь­те­ся, чи­ма­лий. Ви­с­та­чить і відку­пи­ти­ся, й собі за­ро­би­ти. Як­що все пра­виль­но об­ста­ви­ти, навіть ко­ли схоп­лять за ру­ку, мож­на відбу­ти­ся лег­ким пе­ре­ля­ком у ви­гляді штра­фу. При­чо­му на «полі чу­дес» не по­тріб­но за­ко­пу­ва­ти гроші, це зроб­лять сільгоспви­роб­ни­ки: самі ви­сіють і ви­ро­с­тять. Ла­сим на чу­же за­ли­шається тільки зібра­ти вро­жай, як це й ста­ло­ся на зем­лях, які в Но­во­во­до­лазь­ко­му рай­оні Харківської об­ласті об­роб­ляє підприємець Дьо­лог. Але про все по-по­ряд­ку...

В. Дру­жен­ко,
спеціально для журналу «Пропозиція»

Чо­го не ба­чать
у керівних кабіне­тах
Олек­сандр Дьо­лог на зе­мель­них наділах се­лян шість років поспіль ви­ро­щує пше­ни­цю, ячмінь, со­няш­ник і ку­ку­руд­зу. При­ват­ний під­приє­мець ук­лав до­го­во­ри про спільне ви­ко­ри­с­тан­ня зе­мель­них діля­нок. Хоч як кру­ти, Дьо­лог - аг­ро­ви­роб­ник, бо дбає про про­до­воль­­чу без­пе­ку на­шої країни. А ще - ре­гу­ляр­но роз­дає кож­но­му влас­ни­кові паю по 2 т зер­на на рік. У цьо­му й по­ля­гає йо­го ро­бо­та і чи­ма­ла суспільно-ко­рис­на діяльність. А от­же, у керівних кабі­не­тах, де виз­на­ча­ють аг­рар­ну полі­ти­ку, ма­ють до­слу­ха­ти­ся до та­ких, як Олек­сандр, зро­би­ти пра­ви­ла гри зро­зуміли­ми, про­зо­ри­ми й вигідни­ми. І для ньо­го, і для тих, хто пра­цює на цих по­лях по­руч із ним. Але на­справді все зовсім не так.
Вза­галі, в Олек­сан­д­ра Дьо­ло­га яс­к­ра­во ви­ра­же­на підприємниць­ка жил­ка - ду­же ко­рис­на спра­ва для тих, хто зай­мається аг­робізне­сом. Він на­вчав­ся в Хар­кові в інже­нер­но-еко­номічно­му ін­сти­туті, за фа­хом бу­хоблік і аналіз гос­по­дарсь­кої діяль­ності. А до цьо­го - в пе­д­у­чи­лищі. Тож ос­но­ви аг­робізне­су ос­во­ю­вав на прак­тиці - пря­мо в полі. І, тре­ба ска­за­ти, не­бе­зуспішно. Олек­сандр у цій справі за­своїв до­б­ре, що на кількох гек­та­рах ве­ли­ких гро­шей не за­ро­биш. Потрібні об­ся­ги. Щоб і озимі сіяти, й ку­ку­руд­зу, й со­няш­ник, і сою. Так і сіво­зміну мож­ли­во ви­т­ри­му­ва­ти, і очіку­ва­ний при­бу­ток мож­на роз­кла­да­ти в різні «ко­ши­ки». Як ка­же підприємець, «у сільсько­му гос­по­дарстві чи­ма­ло ри­зиків. На одній куль­турі мож­на до­б­ре "підня­ти­ся", на другій - про­летіти. Озимі за шість років тричі ви­мер­за­ли. І нині си­ту­ація з ни­ми ду­же не­про­с­та...».
Лан - най­кра­щий пе­да­гог
Шко­ла, яку Олек­сандр Дьо­лог прой­шов на по­лях, плюс йо­го бізне­со­ва жил­ка по­зи­тив­но впли­ну­ли на ви­роб­ничі ре­зуль­та­ти. Сільське гос­по­дар­ст­во за­без­пе­чує не­по­га­ний при­­бу­ток.
На ­пи­тан­ня, чи мож­на в на­ших умо­вах в аг­рарній справі бу­ти успішним, ад­же на­вкру­ги тільки й го­во­рять, що сіль­ське гос­по­дар­ст­во збит­ко­ве - відпо­ві­дає філо­софсь­ки: «Не мо­жуть усі лю­ди бу­ти щас­ли­ви­ми. Хо­ча, ніби­то й роб­лять усе од­на­ко­во... А в сільсько­го­с­по­дарсь­ко­му бізнесі й по­готів. Ця спра­ва ду­же ри­зи­ко­ва­на. Мо­жеш "про­летіти" на чи­­ма­ленькі су­ми. І до цьо­го маєш бу­ти го­то­вим - і фінан­со­во, й мо­раль­но. Пе­ре­сту­пив і пішов далі. При­міром, цьо­го ро­ку, ма­буть, до­ве­деть­ся пе­ресіва­ти. Хо­ча й па­ра­доксів у сільсько­му гос­по­дарстві ви­с­та­чає. Ди­виш­ся на по­ле з ози­мою пше­ни­цею - здається, за­ги­ну­ло. Все, ду­маєш... Аж рап­том у жни­ва во­но дає чу­до­вий уро­жай. Це ду­же тон­ка ме­жа, і щас­ли­вий той, хто вміє її відчу­ва­ти».
- Ти, - за­пи­тую, - за шість ро­ків на­вчив­ся відчу­ва­ти цю ме­жу?
- Ще ні, це ду­же склад­но.
- Ви­хо­дить, у сільсько­му гос­по­дарстві освіта - не го­ло­вне?
- Не мож­на так ка­за­ти чи за­пе­ре­чу­ва­ти освіту. Освіта - це знан­ня, ва­го­мий ар­гу­мент в аг­ро­ви­роб­ницт­ві, як і в будь-якій справі. Фа­хівець є фахівець...

На­ука вро­жа­ю­ва­ти
На­пев­не, то­му Олек­сандр не по­кла­дається повністю на свої знан­ня. «Сьо­годні, - ка­же, - за­про­сив на­у­ко­во­го спів­робітни­ка з дослідної станції. Сергій Ко­с­тян­ти­но­вич на по­ля поїде, ще раз у мікро­скоп гля­не. У ме­не не­має аг­ро­но­ма. Все ви­роб­ництво про­су­вав сам. Ча­с­то брав на се­бе відповідальність. Але в такій си­ту­ації, як нинішньої вес­ни з ози­ми­ми, я ду­же вдяч­ний на­уков­цям за ко­рисні по­ра­ди. Що­прав­да, од­но­го ро­ку був не по­слу­хав­ся на­уко­во­го спів­ро­бітни­ка, який ре­ко­мен­ду­вав пе­ресіяти озимі, од­не по­ле за­ли­шив. Ду­маю: ну ж бо по­див­лю­ся! Справді, про­тя­гом тиж­ня бур'ян так поліз - врівні з трак­тор­ним радіато­ром. Ми тоді посіви пе­ре­куль­ти­ву­ва­ли. Але гро­шей на цьо­му полі я та­ки до­б­ря­че втра­тив, аби за­ли­шив усі план­та­ції - бу­ла б ка­та­ст­ро­фа».
- Олек­сан­д­ре, - ве­ду далі, - у цьо­му кон­тексті логічне за­пи­тан­ня. Мо­же, вро­жай вар­то стра­ху­ва­ти, як­що ви­ро­щу­ва­ти йо­го так ри­зи­ко­ва­но?
- Із цим, - відповідає співроз­мов­ник, - я не зв'язу­ю­ся. В прин­ципі, це ро­зум­но. У пра­вовій дер­жа­ві. Але су­ди­ти­ся зі стра­хо­ви­ми ком­паніями - собі до­рож­че. Там си­дять юри­с­ти-про­фесіона­ли. До­ве­с­ти, що пше­ни­ця за­ги­ну­ла від льо­до­вої кір­ки, а не ви­мерз­ла чи на­впа­ки - важ­ко. В сільсько­му гос­по­дарстві склад­но вза­галі щось до­во­ди­ти - завж­ди мож­на по­чу­ти «пев­ну дум­ку»: «А чо­му ти не зро­бив то­го-то, щоб цьо­го уник­ну­ти?». От і ви­хо­дить у нас зі стра­ху­ван­ням: про­ки­нув­ся вранці, ство­рив собі про­бле­ми і вклав у свої про­бле­ми свої ж гроші.
По­ля Дьо­лог об­роб­ляє «бе­уш­ною» технікою. З но­во­го - хіба що сівал­ки. Ба­га­то важ­ких трак­торів діста­ло­ся ще від кол­го­с­пу. Їх ре­мон­ту­ва­ли, віднов­лю­ва­ли, й во­ни за­га­лом вла­ш­то­ву­ють.
- Зви­чай­но, в об'єднаній Європі кра­ще. Ку­пив су­час­ну техніку, відпра­цю­ва­ла во­на два-три ро­ки й про­дав. Ко­ли я по­чи­нав свій бізнес, імпорт­ної техніки ще не бу­ло в такій кількості, як те­пер. Зго­дом її ста­ло більше, але ж і ко­ш­ту­ва­ла во­на про­ти тон­ни вро­жаю страш­но до­ро­го. Нині теж не­де­ше­во. І рен­та­бель­ність в аг­ро­ви­роб­ництві впа­ла ду­же серй­оз­но. Паль­но-ма­с­тильні ма­­­­теріали по­до­рож­ча­ли. Вранці в трак­тор тре­ба за­ли­ти 600 л со­ляр­ки по 10 грн за літр - це шість ти­сяч. А трак­торів - вісім. За день потрібно відда­ти 50 тис. грн тільки на диз­па­ли­во! А 50 тис. грн - це, по суті, 50 т зер­на. А трак­то­ри пра­цю­ють не один день. Ми здійснюємо дві-три куль­ти­вації - обов'яз­ко­во.

Не хо­четь­ся ма­ти
зай­вих про­б­лем
- Як вва­жаєш, - пе­ре­хо­ди­мо до фінан­со­вих ­пи­тань, - для та­ких, як ти, дер­жав­на кре­дит­на політи­ка прий­нят­на?
- Це за­ле­жить від лю­ди­ни, - розмірко­вує Олек­сандр. - Хтось бе­ре кре­ди­ти, хтось - ні.
- А як­що під прий­нятні відсот­ки?
- Не тре­ба мріяти про неісну­ю­че. Це моя дум­ка. Прий­нятні відсот­ки - цьо­го не­має й бу­ти не мо­же. Чо­му? Кре­дит од­на лю­ди­на дає - дру­га бе­ре. От­же, той, хто дає, хо­че більше за­ро­би­ти, а хто бе­ре, - праг­не, як то ка­жуть, мінімаль­ною кров'ю виріши­ти свої про­бле­ми. Я на­ма­га­ю­ся не зв'язу­ва­ти­ся з кре­ди­та­ми, щоб не бу­ло про­блем... Хо­ча як еко­номіст ро­зумію: на відсотків двад­цять від коштів, вкла­де­них у бізнес (моя дум­ка), тре­ба бра­ти кре­дит, ко­ри­с­ту­ва­ти­ся ци­ми гріш­ми. Але як сьо­годні мож­на спрог­но­зу­ва­ти ціну май­бут­нь­о­го вро­жаю? Со­ляр­ка - до­ро­га, до­б­ри­ва - страш­но до­рогі! Насіння (здебільшо­го), гер­біци­ди - імпортні. Як мож­на бра­ти кре­дит, не зна­ю­чи, почім про­да­ва­ти­меш збіжжя? Ад­же тобі потрібно чи­мось кре­дит по­вер­ну­ти!
Ри­нок землі: з од­но­го бо­ку, бу­де го­ра гро­шей, а з дру­го­го, - чер­га чу­жо­зем­них ба­жа­ю­чих
Пе­ре­хо­ди­мо з Олек­сан­д­ром до спо­конвічної те­ми про зем­лю.
- Нині ба­га­то го­во­рять, що потрібно невідклад­но за­пу­с­ка­ти ри­нок сільгосп­гек­тарів, мов­ляв, це ви­ве­де на­ше сіль­сь­ке гос­по­дар­ст­во на но­вий рівень. Чи справ­ді, - за­пи­тую, - ви­г­ра­ють від ку­півлі-про­да­жу угідь такі, як ти?
- Ду­маю, з-за кор­до­ну приїдуть і скуп­лять усе за п'ять хви­лин. Нам нічо­го не діста­неть­ся, бо не­має у нас та­ких гро­шей. За кор­до­ном тільки й че­ка­ють цьо­го мо­мен­ту. Як­що доз­во­ля­ти купівлю, тоді потрібно ста­ви­ти жорсткі умо­ви: по-пер­ше, ти маєш бу­ти ук­раїнцем; по-дру­ге, в те­бе не по­вин­но бу­ти ніяких чу­жих гро­шей...
- А як це про­кон­т­ро­лю­ва­ти?..
- Як­що бу­де не так, тоді шейх при­їде, дасть гро­шей ук­раїнцеві. На ньо­го юри­дич­на ком­панія офор­мить усе, на що ви­с­та­чить гро­шей. На­шо­го за­бе­руть за кор­дон, ство­рять йо­му хо­роші умо­ви. А на ньо­го - пів-Ук­раїни оформ­ле­но. Потім він по­да­рує все це, ви­пад­ко­во, то­му са­мо­му шей­хові, в яко­го жив. Схе­ма пра­цює!
- А як­що зроб­лять, як нині хо­чуть, тоб­то од­на лю­ди­на змо­же ку­пи­ти не більше ста гек­тарів?..
- Теж ма­яч­ня ви­хо­дить. Як ве­ликі підприємства ха­зяй­ну­ва­ти­муть на 100 гек­та­рах? Ад­же на них три­мається від­сотків сімде­сят ве­ли­ко­то­вар­но­го ви­роб­ництва. Цю си­ту­ацію тре­ба якось «роз­ру­лю­ва­ти»...
- На твою дум­ку, як­що за­пу­с­тять ку­­півлю-про­даж, ціна на зем­лю впа­де?
- Во­на не встиг­не ні підня­ти­ся, ні впа­с­ти. Зем­лю «рва­ти­муть» так швид­ко. Миттєво! З од­но­го бо­ку, бу­де го­ра гро­шей, а з дру­го­го - чер­га ба­жа­ю­чих. Моя дум­ка, про­тя­гом кількох днів усе бу­де оформ­ле­но. Юри­дич­них ком­паній те­пер ба­га­то, й уго­ди ук­ла­да­ти во­ни мо­жуть ду­же швид­ко. І гро­шей ви­с­та­ча­ти­ме, і ба­жа­ю­чих.
- Є та­ка дум­ка, що ко­ли бу­де за­про­ва­д­же­но ри­нок, то фінан­си ви­ми­ва­ти­муть­ся із сільсько­го гос­по­дар­ст­ва.
- Пра­виль­но. На те, що я нині об­роб­ляю (щоб це стало моїм), тре­ба ще років де­сять пра­цю­ва­ти, мінімум. Чо­му? Візьму, що в ме­не є, всі капіта­ли, ки­ну в зем­лю. Факт? Гро­шей, зви­чай­но, все од­но не ви­с­та­чить. За­кла­ду все, що є, під кре­ди­ти. І пра­цю­ва­ти­му на об­слу­го­ву­ван­ня боргів. На те, щоб по­зи­ку по­сту­по­во відда­ти. Тоб­то про­лон­го­ву­ва­ти­му, про­лон­го­ву­ва­ти­му... Пра­цюй ту­по на кре­дит і будь щас­ли­вий що­ро­ку, що ти ще не «труп» і зумів йо­го об­слу­жи­ти, цей кре­дит. Ба­га­то моїх знай­о­мих пра­цю­ва­ло на кре­дит. Не ви­тяг­ну­ли й збан­кру­ту­ва­ли.
- У зв'яз­ку з купівлею-про­да­жем гек­тарів до­во­ди­ло­ся чу­ти від ба­га­ть­ох аг­раріїв, що во­ни зно­ву в не­виз­на­че­ності. Для них є не­без­пе­ка, що з но­во­го ро­ку зем­ля бу­де вже не їхня. Ка­жуть, що не­має сен­су сіяти, ку­пу­ва­ти но­ву техні­ку...
- Справді так. Який сенс ку­пу­ва­ти но­ву техніку, ком­байн на пер­спек­ти­ву? За­в­т­ра в те­бе й цих площ не бу­де.
- А в те­бе є та­ка не­виз­на­ченість?
- В чо­му тут не­виз­на­ченість, це ре­альність. Так ду­має ба­га­то аг­ра­ріїв. У такій си­ту­ації кра­ще най­ня­ти ком­байн або трак­тор, ніж йо­го ку­пу­ва­ти.
- Мо­же, як­що вво­ди­ти ри­нок, не­хай пер­шо­чер­го­ве пра­во має той, хто орен­дує ці ділян­ки?
- Як пер­шо­чер­го­ве? Прид­бає той, у ко­го більше гро­шей...
- Але ж за­в­т­ра який-не­будь шейх ску­пить ті землі, які ти об­роб­ляєш. А ти за­ли­шиш­ся ні з чим. Хіба це спра­вед­ли­во?
- Неспра­вед­ли­во. А що зро­биш?..
- От­же, нічо­го не на­праць­о­ва­но... І це все вже на­ступ­но­го ро­ку мо­же ста­ти ре­альністю.
- У цьо­му разі бу­де кра­ще, як­що все за­ли­ши­ти в ней­т­раль­но­му стані. Не ро­би­ти різких рухів з купівлею-про­да­жем, а роз­ви­ва­ти орендні від­но­си­ни. Зем­ля юри­дич­но на­ле­жа­ти­ме тільки ук­раїн­цям. Хто орен­ду­ва­ти­ме - дру­ге пи­тан­ня, мож­на ці речі ко­ри­гу­ва­ти... Не за­кла­деш зем­лю в банк, але ти від цьо­го й не по­ст­раж­даєш. Як­що хо­чеш трак­то­ра чи ком­бай­на ку­пи­ти, то й без іпо­те­ки ба­га­то хто з аг­раріїв змо­же рік-два по­пра­цю­ва­ти, відкла­с­ти гроші й прид­ба­ти потрібну техніку. Сільське гос­по­дар­ст­во і в та­ких умо­вах, без рин­ку землі, роз­ви­вається. При­клад: за три-п'ять років чи­ма­ло фер­мерів підня­ло­ся...
- Ви­хо­дить, для те­бе кра­ще, щоб усе за­ли­ша­ло­ся як є?
 - Для всієї Ук­раїни кра­ще. Так хоч зем­ля нам, ук­раїнцям, на­ле­жить. Мож­на ска­за­ти, Ук­раїна - на­ша зем­ля! Це ми! Інак­ше - страш­не діло, жи­ти­ме­мо на чужій землі. На­ше місце ви­я­вить­ся се­ред об­слу­ги. Хіба це пра­виль­но? От у Хар­кові в'єт­на­мець збу­ду­вав роз­ва­жаль­ний ком­плекс. Якось си­ди­мо ми там з при­яте­ля­ми, во­ни мені й ка­жуть: «По­га­но, що все це не на­ше, не ук­раїнське, а іно­зе­мець по­бу­ду­вав». Але ж во­но на нашій те­ри­торії. І дер­жаві до­б­ре - влас­ник по­дат­ки пла­тить. Ця схе­ма пра­цює. Що­прав­да, з зем­лею все тро­хи не так.
Спра­ва про зник­лий со­няш­ник
Але по­вернімо­ся до зник­ло­го вро­жаю со­няш­ни­ку. З та­ким свавіл­лям, як торік, Олек­сандр Дьо­лог, який звер­нув­ся до жур­налістів з про­хан­ням розібра­ти­ся в си­ту­ації, зіштовх­нув­ся впер­ше. Хо­ча, по­вто­ри­мо­ся, ви­ро­щу­ван­ням пше­ниці, яч­ме­ню, ку­ку­руд­зи й со­няш­ни­ку зай­мається в Но­во­во­до­лазь­ко­му рай­оні вже шість років поспіль. Тут він об­роб­ляє близ­ко 400 га землі. За це, ствер­д­жує аг­рарій, щорічно, відпо­від­но до ук­ла­де­них до­го­ворів, справ­­но ви­дає кож­но­му із 166 влас­ників зе­мель­них діля­нок по 2 т зер­на. Всі ці ро­ки на зга­да­них гек­та­рах він без особ­ли­вих про­блем і вів своє то­вар­не сільгоспви­роб­ництво. Бу­ли, що­прав­да, спро­би за­хо­пи­ти землі, але від та­ких зазіхань вда­ва­ло­ся відби­ва­ти­ся.
Ду­же не­гар­на ре­зо­нанс­на в ре­гіо­ні історія зі зник­нен­ням вро­жаю со­няш­ни­ку по­ча­ла­ся з рай­дер­жад­мі­ністрації, де ніби­то взя­ли­ся на­во­ди­ти лад із зем­ля­ми рай­о­ну. Тоді, мов­ляв, і по­ми­ли­ли­ся чи­нов­ни­ки в ке­рівних кабіне­тах Но­вої Во­до­ла­ги, пе­ре­плу­тав­ши сільго­с­пугіддя, які об­роб­ляє Дьо­лог, із зем­ля­ми ре­зер­ву й за­па­су. «До них від цьо­го по­ля, де на 200 га і ріс со­няш­ник, кіло­метрів де­сять-п'ят­над­цять», - обу­рюється аг­рарій.
Чи справді в рай­дер­жадмініст­рації не­до­гледіли, де чий «го­род», чи все бу­ло за­зда­легідь спла­но­ва­но - до­ко­па­ти­ся те­пер на­вряд чи вдасть­ся. Бо особ­ли­во­го ба­жан­ня пра­во­охо­рон­них ор­ганів гли­бо­ко ко­па­ти ми не по­ба­чи­ли. У місце­вих ко­ри­до­рах вла­ди, зви­чай­но, го­во­рять про по­мил­ку, а Олек­сандр Дьо­лог і йо­го ад­во­кат Ар­тур Сімей­ко, який за­хи­щає інте­ре­си підприємця в суді, в один го­лос ствер­д­жу­ють, що не­має й тіні сумніву: та­кий не­до­гляд - ні що інше, як впро­ва­д­жен­ня но­вих рей­дерсь­ких тех­но­логій на селі.

   Хро­но­логію цієї схе­ми, об­ка­та­ної в Но­во­во­до­лазь­ко­му рай­оні, ви­кла­де­но в де­сят­ках звер­нень, розісла­них до різних інстанцій. Ад­ре­со­ва­но їх, зо­к­ре­ма, і до адміністрації Пре­зи­ден­та, і ба­га­ть­ом на­род­ним де­пу­та­там-регіона­лам. Мов­ляв, во­ни - чле­ни фак­тич­но прав­ля­чої партії, на якій ле­жить відповідальність за си­ту­ацію в країні. Отож, і ма­ють від­по­віда­ти!
Відправ­ле­но такі по­слан­ня Ге­не­раль­но­му про­ку­ро­рові В. Пшонці та міністру внутрішніх справ В. За­хар­чен­ку. Що­прав­да, в текст три­вож­них листів з опи­сан­ням си­ту­ації, яка по­тре­бує не­гай­но­го втру­чан­ня хо­ча б для то­го, щоб за­побіг­ти по­даль­шо­му роз­пов­зан­ню «но­во­во­до­лазь­кої по­шесті» гос­по­дар­ст­ва­ми інших ре­гіонів Ук­раїни, сто­личні чи­нов­ни­ки на­вряд чи уваж­но вни­ка­ли. З Києва по­слан­ня, як і во­дить­ся в нас, бу­ло спу­ще­но в про­ку­ра­ту­ру Харківської об­ласті й Го­ло­вне уп­равління МВС Ук­раїни в Харківській об­ласті, від­повідно. А звідти - в ра­­йонні пра­во­охо­ронні ор­га­ни, тоб­то інстанції, че­рез про­ти­прав­ну без­діяль­ність яких, на дум­ку підприємця, й бу­ло втра­че­но йо­го вро­жай.

І шу­кай вітра в полі!
Олек­сандр Дьо­лог пе­ре­ко­нав­ся на собі: схе­ма про­ста, але в плані ви­лу­чен­ня йо­го май­на ду­же ефек­тив­на. Рей­де­ри до­мо­гли­ся сво­го - вро­жай со­няш­ни­ку та­ки по­цу­пи­ли. Ко­рот­ко публікуємо хро­но­логію подій. Мо­же, яко­мусь сіль­госп­під­приємст­ву ста­не в при­годі. Зре­ш­тою, вчи­ти­ся кра­ще на чу­жих бідах. От­же...
Торік у ве­ресні Но­во­во­до­лазь­ка рай­дер­жадміністрація по­да­ла в гос­по­дарсь­кий суд Харківської об­ласті по­зов до фізич­ної осо­би-підприємця Дьо­ло­га з ви­мо­гою звільни­ти землі за­па­су й ре­зер­ву, які підприємець ніби­то зай­няв са­мовільно, а та­кож кло­по­тан­ня про за­без­­пе­чен­ня по­зо­ву у ви­гляді аре­ш­ту вро­жаю. По­зов на­ду­ма­ний, упев­не­ний О. Дьо­лог, і го­ло­вною ме­тою бу­ло не так ви­г­ра­ти спра­ву, як до­мог­ти­ся хо­ча б тим­ча­со­во­го аре­ш­ту вро­жаю. І не про­ви­на тут судді, що за­до­воль­нив кло­по­тан­ня про за­без­пе­чен­ня по­зо­ву й на­клав 12 ве­рес­ня арешт на со­няш­ник. Ад­же кло­по­та­ла са­ма рай­дер­жад­мі­ністрація!
На­ступ­но­го дня за діло взяв­ся відділ дер­жав­ної ви­ко­нав­чої служ­би Но­во­во­до­лазь­ко­го рай­он­но­го уп­рав­ління юс­тиції. Со­няш­ник, що спокійно дозрівав у полі, бу­ло за­аре­ш­то­ва­но й за кло­по­тан­ням тієї ж та­ки Но­во­во­до­лазь­кої рай­дер­жадмі­ністрації пе­ре­да­но на відповідаль­не зберіган­ня ПП «Обінстру­мент». До то­го ж, ста­ло­ся це без відо­ма аг­ра­рія. Сам Олек­сандр Дьо­лог про існу­ван­ня зга­да­ної ви­ще спра­ви й аре­ш­ту вро­жаю довідав­ся ли­ше в двад­ця­тих чис­лах ве­рес­ня з от­ри­ма­них по­штою ух­ва­ли су­ду та по­ста­но­ви ви­ко­нав­чої служ­би про відкрит­тя ви­ко­нав­чо­го про­ва­д­жен­ня.
«Мій довіри­тель не­гай­но підго­ту­вав до­ку­мен­ти, які підтвер­д­жу­ва­ли безпід­ставність за­яв­ле­них ви­мог і не­за­кон­ність аре­ш­ту вро­жаю», - по­яс­нює ад­во­кат Ар­тур Сімей­ко.
28 ве­рес­ня суд розібрав­ся з об­ста­ви­на­ми спра­ви, своєю ух­ва­лою ска­су­вав за­хо­ди що­до за­без­пе­чен­ня по­зо­ву й зняв арешт з уро­жаю.
Але дер­жав­ний ви­ко­на­вець, схо­же, з од­но­му йо­му відо­мих при­чин арешт уро­жаю вирішив од­ра­зу не ска­со­ву­ва­ти. Олек­сандр Дьо­лог че­рез кілька днів, об'їжджа­ю­чи ни­ви, за­став за зби­ран­ням сво­го со­няш­ни­ку од­ра­зу п'ять чу­жих ком­байнів. Жодні за­пев­нен­ня сільгосп­ви­роб­ни­ка про те, що суд ска­су­вав арешт, ви­лу­чен­ня йо­го вро­жаю не зу­пи­ни­ли. Не до­по­мог­ли й працівни­ки мілі­ції, які при­бу­ли на по­ле в мо­мент зби­ран­ня насіння.
Потім ви­ко­нав­ча служ­ба, так би мо­ви­ти «на­вз­догін», зре­а­гу­ва­ла на ух­ва­лу су­ду й ви­нес­ла, своєю чер­гою, по­ста­но­ву про знят­тя аре­ш­ту з вро­жаю. Але насін­ня Олек­сан­д­ра Дьо­ло­га вже ви­вез­ли з по­ля.
Зро­зуміло, що те­пер, за за­ко­ном, за­аре­ш­то­ва­не, ви­лу­че­не й опи­са­не май­но підля­гає по­вер­нен­ню. Тільки аг­рарію й до­нині насіння не відда­ли. Це на па­пері - «по­винні по­вер­ну­ти». На­­справді, схо­же, ніхто цьо­го ро­би­ти й не зби­рається. Як не зро­зуміло, ко­го кон­крет­но бу­де по­ка­ра­но за такі діян­ня. Хо­ча на сьо­год­ні про­ку­ра­ту­ра рай­о­ну й по­ру­ши­ла кри­міна­ль­ну спра­ву за ст. 388 КК Ук­раїни.
У разі за­сто­су­ван­ня тільки цієї статті, за­зна­чає Ар­тур Сімей­ко, імо­вірне по­ка­ран­ня - штраф 8500 грн. По­годь­те­ся, не­по­га­ний бізнес для лю­дей, які все це затіяли. Мож­на й штраф за­пла­ти­ти, як­що вра­ху­ва­ти, що рин­ко­ва вартість ви­ве­зе­но­го з по­ля со­няш­ни­ку ста­но­вить що­най­мен­ше 2 млн грн!
«Фак­тич­но про­ку­ра­ту­ра рай­о­ну та міліція жод­них за­ходів для вста­нов­лен­ня місцезна­хо­д­жен­ня то­ва­ру й при­тяг­нен­ня до "справжньої" відповідаль­ності всіх вин­них осіб - не вжи­ває. Про­ку­ра­ту­ра відпи­суєть­ся, мов­ляв, ми по­ру­ши­ли криміна­ль­ну спра­ву, її розсліду­ють. Але гріш ціна цій справі», - пе­ре­ко­на­ний А. Сімей­ко.
Олек­сандр Дьо­лог теж вва­жає, що має бу­ти по­ру­ше­но криміна­ль­ну спра­ву за фак­том крадіжки чи роз­тра­ти май­на, здійсне­них гру­пою осіб в особ­ли­во ве­ли­ких розмірах: «А то ви­хо­дить, гру­бо ка­жу­чи, вби­ли лю­ди­ну й при цьо­му по­шко­ди­ли її під­жак. З при­во­ду розірва­но­го піджа­ка про­ку­ра­ту­ра спра­ву по­ру­ши­ла, а вбив­ст­ва - не поміти­ла».
Ходіння кабіне­та­ми з по­рожніми ру­ка­ми - мар­на спра­ва
Олек­сандр у спро­бах по­вер­ну­ти свій уро­жай об­бив чи­ма­ло по­рогів офіційних інстанцій, і не тільки в Но­вій Во­до­лазі. Та ко­ристі від цьо­го ма­ло. Але я про­по­ную Дьо­ло­гу ще раз ра­зом відвіда­ти рай­он­них на­чаль­ників і роз­пи­та­ти в них про до­лю зник­ло­го вро­жаю. Зре­ш­тою, чи­нов­ни­ки жи­вуть (і ча­с­то не­по­га­но!) на наші з ва­ми гроші - гроші плат­ників по­датків.
У про­ку­ра­турі, вид­но од­­ра­зу, Олек­сандр зі своїм со­няш­ни­ком усім уже до­б­ря­че на­брид. При­наймні, помічник про­ку­ро­ра йо­го од­ра­зу впізнав. А от зі мною вий­ш­ла за­мин­ка: Во­ло­ди­мир Во­ло­ди­ми­ро­вич за­жа­дав до візит­ки, яку я по­клав на стіл, пред'яви­ти ще й жур­налістське посвідчен­ня. Моє ж про­хан­ня зро­би­ти те са­ме працівник про­ку­ра­ту­ри проігно­ру­вав, зіслав­шись на те, що ми і так пе­ре­бу­ваємо в йо­го кабінеті. Хо­ча на две­рях цьо­го кабіне­ту таб­лич­ки з по­са­дою, ім'ям, по бать­кові я щось не помітив. Тож із прізви­щем у Во­ло­ди­ми­ра Во­ло­ди­ми­ро­ви­ча у цій статті, на жаль, не скла­ло­ся. Та й фо­то­гра­фу­ва­ти­ся він навідріз відмо­вив­ся й по­ста­рав­ся як­­най­­ш­вид­ше ви­про­во­ди­ти не­зва­них гос­тей з кабіне­ту.
І в кабінеті пер­шо­го за­ступ­ни­ка на­­чаль­ни­ка Но­во­во­до­лазь­ко­го РУ ГУМВС Ук­раїни в Харківській об­лас­ті ми за­три­ма­ли­ся не­дов­го. Ген­надій Бо­­ри­­со­вич Ба­т­рак з твер­д­жен­ням Олек­сан­д­ра Дьо­ло­га про те, що міліція, ко­ли чужі ком­бай­ни зби­ра­ли йо­го вро­жай, не діяла, не зго­ден. Вва­жає, що во­на діяла в рам­ках своїх по­вно­ва­жень.
Тож і в рай­у­правлінні про­дук­тив­ної бесіди не вий­ш­ло. Ген­надій Бо­ри­со­вич по­­ра­див О. Дьо­ло­гу, як­що він не ­за­­­­­­до­во­ле­ний ро­бо­тою міліції, звер­ну­ти­ся до про­ку­ра­ту­ри. А потім, зіслав­шись на те, що йо­го терміно­во вик­ли­кає на­чаль­ник, за­ли­шив кабі­нет.
А в рай­дер­жадміністрації взя­ти ко­мен­тарі вза­галі не бу­ло в ко­го. Мо­же, так збігло­ся, а мо­же, з міліції чи про­ку­ра­ту­ри раніше за нас до ад­­міністрації до­летіла звістка про те, що з жур­на­лу ці­кав­лять­ся зник­лим у підприємця вро­жаєм вартістю у 2 млн грн. Тільки охо­ро­нець у ве­с­ти­бюлі су­­во­рим го­ло­сом ска­зав, що «не­має ні го­­­ло­ви, ні замів»...
 Хо­ча на­чеб­то і чет­вер, і роз­пал ро­бо­чо­го дня, - хтось же має ке­ру­ва­ти рай­о­­­ном?!

Інтерв'ю
Що робити, якщо на територію вашого господарства вломилися окупанти й після звільнення у вас лишаються тільки зруйновані будівлі та спалена техніка? Навіть вислуховувати про це розповіді психологічно нелегко… Однак наші співрозмовники,... Подробнее
Тарас Кутовий, міністр аграрної політики та продовольства України
Міністр аграрної політики та продовольства Тарас Кутовий визначив органічний напрямок як один із головних у роботі Мінагрополітики на цей рік. "Це одне з питань, яке мене особисто хвилює і за яке

1
0