Хвороба, не лишає у спокої (туберкульоз великої рогатої худоби)

Туберкульоз тварин широко розповсюджений у багатьох країнах світу, його майже повністю ліквідовано лише в розвинутих державах Європи та Північної Америки. На жаль, останнім часом актуальність проблеми з туберкульозом сільськогосподарських тварин починає знову зростати, що пов'язано, своєю чергою, з частковим погіршенням санітарного стану та інколи - з недбалістю утримувачів тварин.

М. Ярошко,
дипломований ветлікар, співробітник, Німецький Аграрний Центр    

Сам туберкульоз (від лат. Tuberculosis) являє собою хронічне захворювання багатьох видів свійських та диких тварин, а також людини. Він характеризується утворенням у різних органах специфічних вузликів - туберкулів, які з часом піддаються казеозному перетворенню та вапнуванню.
У скотарстві туберкульоз зумовлює значні економічні збитки через зниження продуктивності і передчасне вибраковування тварин, що давали позитивну реакцію під час дослідження. Це, своєю чергою, потребує вжиття тривалих і дорогих протиепізоотичних заходів і обмежень.
Людський чи коров'ячий -
як відрізнити збудника?
Збудниками туберкульозу у різних тварин і людей є рід мікобактерій, що включає понад 30 видів патогенних і непатогенних мікроорганізмів. Велика рогата худоба уражується частіш за все Mycobacterium bovis або Mycobacterium tuberculosis - основним збудником туберкульозу людини. За морфологічними та культуральними властивостями патогенні мікобактерії між собою дуже схожі. Тож видову належність збудників визначають культивуванням на штучних поживних середовищах з визначенням патогенності на окремих видах лабораторних тварин. Ростуть мікобактерії людського виду 20-30 діб, коров'ячого - 20-60, при чому за відсутності росту посіви рекомендовано залишати у термостаті до трьох місяців.
Ускладнює діагностування туберкульозу велика кількість умовно-патогенних атипових та сапрофітних мікобактерій, які живуть в природі. Тварини, які інфіковані ними, можуть позитивно реагувати за алергічної проби на туберкулін - алерген для визначення захворювання, - не будучи при цьому справді хворими.
Серед свійських тварин
корови - одні з найчутливіших
до збудника
Незважаючи на те, що мікобактерії - суворі аероби і не утворюють спор, вони доволі стійкі до перебування у зовнішньому середовищі і малочутливі до дії хімічних речовин. Так, збудник туберкульозу корів M.bovis у грунті та гної зберігає життєздатність до чотирьох років. У молоці, яке було отримано від хворих тварин, мікобактерії виживають до 19 діб, у маслі - до 300, у сирі - до 200 діб, у замороженому м'ясі - до одного року, в соленому м'ясі - 60 діб, однак кип'ятіння знищує палички практично миттєво. У трупах великої рогатої худоби збудник може виживати до 12 місяців.
Порівняно з іншими видами свійських та диких тварин, велика рогата худоба є однією з найчутливіших, поряд із свинями та курми. Основним джерелом збудника слугують хворі тварини, які виділяють мікобактерії з калом, мокротинням, молоком, і навіть зі спермою за ураження статевих шляхів. Збудник, потрапивши до організму, може тривалий час зберігатися там без прояву характерних ознак (L-форми), і уражені тварини часто є джерелом хвороби. Такі L-форми мікобактерій за несприятливих для організму умов можуть перетворюватися знову на класичні вихідні форми, і стати, таким чином, причиною захворювання.
Молодняк найчастіше заражається через молоко під час вигодовування, хоча можливе і внутрішньоутробне зараження телят. Вагомим фактором передавання захворювання є персонал ферми: велика рогата худоба легко піддається зараженню за контакту з хворою людиною, особливо доярками чи телятницями.
Доросла худоба у стійловий період заражається переважно аерогенним шляхом, особливо у погано вентильованих приміщеннях з вадами мікроклімату, а на пасовищах - аліментарним. До того ж, сприяють поширенню хвороби на фермах фактори, які безпосередньо знижують опірність організму: неповноцінна годівля, мікроелементне та вітамінне голодування високопродуктивних тварин, відсутність моціону, а також перевантаження приміщень, надміна вологість та антисанітарія.
 
Перебіг хвороби
Після проникнення до організму з кормом або вдихнутим повітрям туберкульозні мікобактерії потрапляють до легень чи інших органів лімфогенним та гематогенним шляхами. На тому місці, куди потрапив збудник, розвивається запальний процес з наступним утворенням туберкульозних вузликів - туберкул, - які досягають розміру сочевичного зерна, мають сіруватий колір та округлу форму. В центрі таких туберкул клітини, що загинули під впливом токсинів мікобактерій, перетворюються на сирнисту масу. Якщо хвороба має доброякісний перебіг, то таке первинне вогнище піддається вапнуванню, оточується сполучною тканиною, і подальший розвиток інфекції припиняється. Якщо ж захисні властивості організму знижені, мікобактерії через стінки вузликів потрапляють до здорових тканин, де утворюються такі самі туберкули - міліарний туберкульоз.
Дрібні вузлики можуть зливатися. За генералізації процесу мікобактерії можуть потрапити до крові та зумовити виникнення хвороботворних вогнищ у різних органах. Генералізована форма туберкульозу та значні ураження у легенях ведуть до виснаження та загибелі тварини.
Тривалість інкубаційного періоду за туберкульозу коливається від двох до шести тижнів. У великої рогатої худоби хвороба перебігає хронічно чи латентно, тому клінічні ознаки можуть проявлятися через кілька місяців або років після інфікування. Таким чином, своєчасно виявити тварин, які захворіли на туберкульоз можна лише алергічним чи серологічним методом дослідження.

Характерні клінічні ознаки
Характерні для туберкульозу ураження зазвичай знаходять тільки під час огляду тварини після забою, а поява клінічних ознак свідчить про тривалий перебіг хвороби. За місцем локалізації патологічного процесу розрізняють легеневу та кишкову форми, також зустрічаються ураження вимені, серозних оболонок (перлинниця), генітальна форма та генералізований процес.
У великої рогатої худоби найчастіше уражуються легені, при цьому туберкульозний процес перебігає хронічно, у молодих тварин може спостерігатися гострий та підгострий перебіг.
Для туберкульозу легень характерним є сильний сухий кашель, який підсилюється, коли тварина встає або вдихає холодне повітря. На перших етапах апетит і продуктивність не знижені, за прогресивного процесу з'являються ознаки запалення легень і плеври. Під час кашляння відмічають болючість, дихання ускладнене і супроводжується стогнанням. У грудній порожнині прослуховуються хрипи, за перкусії - ділянки притуплення.
Ураження молочної залози характеризується збільшенням надвим'яних лімфатичних вузлів, які стають міцними, горбкуватими і малорухливими. Під час доїння виділяється водянисте молоко з домішками крові чи сирної маси.
За ураження статевих органів у корів помічають підсилення статевої охоти, яловість, у бугаїв - орхіти. За генералізованого туберкульозу лімфатичні вузли, розташовані поверхнево, збільшуються, стають горбкуватими.
За тривалого захворювання на туберкульоз великої рогатої худоби лімфатичні вузли грудної порожнини уражуються у 100% випадків, легені - у 99, кишківник - у 10%, інші органи і тканини - рідше. Характерним також є утворення каверн у легенях, що залишаються після розпаду казеозних мас і за розширення великих бронхів. Бронхіальні та середостінні лімфатичні вузли збільшені, щільні, пронизані туберкульозними вузликами. За туберкульозу кишківника на слизовій оболонці знаходять сіро-жовті горбики чи виразки округлої, овальної форм з валикоподібними припіднятими краями.
 
Найдоцільнішою є лише комплексна діагностика
Діагноз встановлюють на основі аналізу епізоотологічних даних, клінічних ознак та результатів алергічного, патологоанатомічного, гістологічного, бактеріологічного та біологічного досліджень. Дослідження клінічних ознак при цьому має обмежене значення, тому що на початку захворювання клініка може бути взагалі відсутньою.
Основним методом прижиттєвої діагностики туберкульозу є алергічна проба, для якої застосовують алерген - туберкулін. Він являє собою стерильний фільтрат вбитих культур збудника туберкульозу двох видів: сухий очищений туберкулін для ссавців, та, за потреби, для птиці.
Для алергічного дослідження великої рогатої худоби застосовують внутрішньошкірну туберкулінову пробу, за потреби паралельно із нею застосовують очний метод дослідження (офтальмопроба). Алергічне дослідження - туберкулінізацію - великої рогатої худоби проводять з двомісячного віку. Тоді алерген коровам і телятам вводять у серединній третині шиї, внутрішньошкірно, бугаям-плідникам - у підхвостову складку.
Облік та оцінку реакції на внутрішньошкірне введення туберкуліну худоби проводять через 72 години, повторну перевірку реакції - через 24. Оцінка реакції ведеться шляхом огляду і пальпації. При цьому, якщо помічається потовщення шкіри у місці введення туберкуліну в складці на три міліметри і більше після першого введення і на чотири міліметра - після другого, тварин вважають такими, що позитивно прореагували на туберкулін. Для бугаїв-плідників достатньо утворення припухлості на місці введення.
Внутрішньошкірна проба на туберкульоз є високоспецифічною реакцією, але вона також залежить від загальної імунореактивності організму. У слабовгодованих тварин, старих, тільних, а також за генералізації інфекційного процесу реакція на туберкулін може бути слабо виражена або не проявлятиметься взагалі (анергія). Слід також враховувати, що інколи можливий прояв неспецифічних - пара- та псевдоалергічних - реакцій на туберкулін у ссавців, що зумовлено сенсибілізацією організму мікобактеріями пташиного збудника, паратуберкульозом та атиповими мікобактеріями чи іншими причинами.
Для диференціації неспецифічних реакцій застосовують симультанну алергічну пробу, яку роблять одночасно з туберкуліном для ссавців та комплексним алергеном з атипових мікобактерій (КАМ). Отже, якщо реакція на КАМ виражена інтенсивіше, аніж на звичайний туберкулін, її вважають неспецифічною і матеріал піддають подальшому дослідженню лабораторними методами.
Туберкулінізацію очним методом проводять двічі з інтервалом у 5-6 днів. Очною піпеткою туберкулін вносять по 3-5 крапель на кон'юнктиву нижньої повіки або на рогівку ока. Після першого введення реакцію очікують через 6, 9, 12 та 24 години, після другого - через 3, 4, 6, 9 та 12 годин. Тварини вважаються такими, що відреагували позитивно, якщо з внутрішнього кута ока починає відділятися слизово-гнійний секрет, виникає гіперемія та набряк кон'юнктиви.
Якщо в раніше благополучному щодо туберкульозу господарстві вперше виявляють реагуючих на туберкулін тварин, то для уточнення діагнозу проводять діагностичний забій кількох з них, які мають найбільш виражену алергічну реакцію. Оглядають внутрішні органи та лімфатичні вузли. За відсутності типових для туберкульозу змін відбирають шматочки органів та лімфовузлів і надсилають їх для бактеріологічного дослідження.
Діагноз на туберкульоз вважають встановленим за виділення культури збудника туберкульозу або за отримання позитивного результату біологічної проби. Для великої рогатої худоби, окрім того, діагноз встановлюють за виявлення в органах і тканинах типових патологічних змін.

Ветеринарно-санітарні заходи
Явного імунітету щодо туберкульозу у великої рогатої худоби на існує, специфічна профілактика, хоча і є можливою за використання вакцини, але у більшості країн її не проводять.
Для своєчасного виявлення хворих тварин щорічно здійснюють планове діагностичне обстеження всього поголів'я. При цьому молодняк досліджують з двомісячного віку, групу відгодівлі - один раз на рік, корів та бугаїв-плідників - двічі. У разі виявлення тварин з позитивною реакцією лікування не проводять. Тварин відправляють на забій протягом двох тижнів, а господарство визнають неблагополучним та розробляють план оздоровчих заходів і накладають певні обмеження.
Ступінь неблагополучності стад великої рогатої худоби визначають з урахуванням поширення хвороби: обмежена - у разі виявлення двократною пробою до 15% хворих тварин від загального поголів'я, значна - понад 15% хворих тварин. Для оздоровлення господарств проводять систематичні дослідження тварин на виявлення позитивно реагуючих на туберкулін, а також здають їх на забій - найчастіше у разі обмеженого ураження. Можливе проведення повної заміни поголів'я ферми здоровою худобою - за інтенсивного ураження чи першого виявлення.
У разі отримання в усьому стаді двох негативних результатів поспіль тварин переводять на шестимісячне контрольне спостереження, протягом якого з інтервалом у три місяці здійснюють два додаткових дослідження. За отримання негативних результатів за цими пробами в кінці контрольного періоду призначають комплекс ветеринарно-санітарних заходів, а стадо визнають благополучним щодо туберкульозу.
До комплексу ветеринарно-санітарних заходів належить обов'язкова дезінфекція приміщень.
На сучасному етапі боротьби з туберкульозом великої рогатої худоби основою профілактичних та оздоровчих заходів є і залишається діагностика цієї хвороби. Масові виявлення неспецифічних реакцій на туберкулін без додаткового діагностування можуть призвести до забою великої кількості здорових тварин, що збільшує розміри економічної шкоди і викликає певну недовіру щодо правильності діагностики туберкульозу затвердженими методами.
Слід також відмітити, що, за безконтрольного переміщення тварин в індивідуальних господарствах, перевезення кормів та тваринницької продукції, проведення комплексу профілактичних та оздоровчих заходів ускладнюються. Тісний контакт різних видів тварин і птиці додатково збільшує небезпеку зараження і для людей.