Гнилі коренеплодів буряка столового та заходи для обмеження їхньої шкідливості

Коренеплоди буряків столових часто загнивають ще в період вегетації рослин, але найбільше їх уражується в період зберігання. Хвороби можуть викликати гриби, бактерії, нематоди, а також несприятливі умови для росту і розвитку рослин, нестача елементів живлення. Залежно від умов зберігання, втрати вирощеного врожаю можуть сягати 10–30 % і більше.

До найпоширеніших в Україні захворювань коренеплодів слід віднести гниль сердечка (фомоз), фузаріозну, буру і червону ризоктоніозну, хвостову (гомоз), кагатну гнилі і некроз судин. Ризопусна, афаноміцетна, пітіозна, фітофторозна та м’яка гнилі мають значно менше поширення, виявляються лише в окремих ґрунтово-кліматичних зонах.

Гниль сердечка (фомоз)

На коренеплодах буряка ця хвороба проявляється у вигляді гнилі серцевини, яка бере початок з головки і конусом поширюється до основи. На поздовжньому розрізі уражена тканина суха, чорна й тверда. З часом вона загниває, стає сухою й трухлявою, на ній утворюються чорні пікніди гриба. Потрапляючи в кагати чи сховища, такі коренеплоди швидко розкладаються. І тим швидше, чим температура у сховищі вища.

Збудник захворювання — гриб Phoma betae Frank. Він уражує переважно ослаблені молоді частини кореня, головним чином бічні опуклості шийки, викликаючи появу темно-сірих або бурих плям. Дуже сприйнятливі до нього буряки, що ростуть за нестачі бору в ґрунті. Дефіцит бору викликає відмирання точки росту коренеплоду, патоген швидко заселяє цю мертву тканину і викликає розвиток темно-бурої сухої гнилі. У період зимового зберігання уражені фомозом коренеплоди легко інфікуються збудниками кагатної гнилі і часто повністю згнивають. У випадку висадки уражених коренеплодів насінники або зовсім не відростають, або швидко випадають.

Шкідливість хвороби полягає у погіршенні товарного вигляду коренеплодів, їх непридатності для тривалого зберігання, значних втратах урожаю через загнивання у сховищах. Джерелом інфекції є уражені рослинні рештки, заражені коренеплоди і насіння.

Фузаріозна гниль

Захворювання проявляється вже під час вегетації рослин у вигляді в’янення листків і почорніння їх черешків. Хворі рослини відстають у рості, у них формується багато бічних корінців. З часом ураження охоплює внутрішню частини коренеплоду, й тоді на його розрізі добре видно відмерлі судинно-волокнисті пучки бурого кольору, а нерідко й видовжені смуги та дупла (пустоти), поверхня яких вистелена білим або рожевим нальотом різних видів грибів. Тканини уражених ділянок втрачають цукор, у них суттєво знижується вміст солей калію, кальцію, заліза, фосфору, органічних кислот і водночас зростає вміст шкідливого азоту.

Збудником хвороби є гриби з роду Fusarium Link. Рослини буряка столового вони найбільш інтенсивно уражують у господарствах Харківської, Черкаської, Полтавської, Миколаївської та Львівської областей, здебільшого на ґрунтах з кислою реакцією. У різних ґрунтово-кліматичних зонах хвороба спричиняється багатьма видами фузаріїв, що по-різному реагують на температуру та вологість і перебувають у різних співвідношеннях.

Розвиток фузаріозної гнилі великою мірою залежить від екологічних умов. Тривалі посушливі періоди у літні місяці пригнічують ріст і розвиток рослин, що сприяє активному проникненню патогенів не лише в ослаблені, а й у відносно міцні коренеплоди. Уражені, а також інфіковані буряки без видимих ознак загнивання під час зберігання інтенсивно загнивають, викликаючи розвиток кагатної гнилі. Насінники з уражених коренеплодів або зовсім не утворюють насіння, або формують його дуже дрібне й низької якості.

Фузарії зберігаються на уражених рослинних рештках у вигляді хламідоспор, мікросклероціїв, макро- і мікроконідій. Значну роль у обмеженні розвитку хвороби відіграють агротехнологічні заходи, спрямовані на підвищення стійкості рослин та зниження запасів ґрунтової інфекції.

Бура (ризоктоніозна) гниль

Найбільш поширена ця хвороба у господарствах Вінницької, Київської, Черкаської, Волинської, Івано-Франківської та Чернігівської областей, переважно на запливаючих ґрунтах з високим рівнем ґрунтових вод, а також у низинах, де застоюється дощова та поливна вода. Ознаки ураження проявляються як під час вегетації рослин, так і у період зберігання коренеплодів. У хворих рослин листки і їх черешки біля центру розетки набувають темно-коричневого або чорного кольору, швидко в’януть і гинуть. Спочатку засихають старі листки, а останніми — молоді. На коренеплодах гниль з’являється на хвостовій частині, рідше на головці та шийці кореня. Уражена тканина набуває темно-бурого, майже чорного кольору, а у вологу погоду покривається густим повстяним бурим нальотом, який поширюється на черешки листя і з'являється на поверхні ґрунту навколо уражених рослин. На нальоті видно дрібні чорні склероції. Характерною ознакою бурої гнилі є чітка лінія розмежування між здоровою і ураженою тканинами.

Для обмеження розвитку бурої гнилі та зниження запасу ґрунтової інфекції слід дотримуватися науково обґрунтованої сівозміни, враховуючи, що патоген уражує багато видів культурних рослин. Запас інфекції у ґрунті суттєво знижують глибока оранка та інші заходи з обробітку ґрунту.

Червона (повстяна) гниль

Зовнішні ознаки хвороби проявляються на коренеплодах у вигляді сірих вдавлених плям, на яких з часом з'являється густий червоно-фіолетовий повстяний наліт (грибниця патогена) з темними склероціями. Уражені рослини недорозвинені й пригнічені, їх коренеплоди загнивають, листки в’януть і відмирають.

Збудником захворювання є гриб Helicobasidium purpureum Pat. (анаморфа: Rhizoctonia violaceae Tul.), що у природних умовах розвивається вегетативно і може тривалий час зберігатися у ґрунті. Його склероції можуть проростати гіфами, з яких формується поверхнева грибниця, або формувати базидіальну стадію — базидію з базидіоспорами. Оптимальна температура для розвитку патогенна у ґрунті — 22…25 ^°С. Крім буряків, він уражує моркву, петрушку, цикорій, хміль, люцерну, тютюн, еспарцет, конюшину, чорну й червону смородину, виноград та інші види рослин.

Хвостова гниль (гомоз)

Назва хвороби пов’язана з тим, що вона проявляються у вигляді загнивання і відмирання кінчиків коренеплоду і бічних корінців. Листя уражених рослин, починаючи з нижнього, набуває хлорозного вигляду, некротизируєтся і відмирає. Коренеплоди з почорнілими хвостиками в’януть, швидко загнивають і непридатні для зберігання. У сховищах вони продовжують гнити, посилюючи розвиток кагатної гнилі.

Сіра, пітіозна та фітофторозна (мокра) гнилі

Сіра гниль уражує коренеплоди за наявності механічних пошкоджень як під час вегетації рослин, так і в період зберігання. Уражена тканина буріє, загниває і покривається сірим пухким нальотом — конідіальним спороношенням гриба Botrytis cinera Fr. Побуріння тканин поступово поширюється, розростається, і невдовзі коренеплоди повністю згнивають. На сірому нальоті формуються дрібні чорні склероції. Гриб бере активну участь у розвитку кагатної гнилі. Джерело інфекції — уражені рослинні рештки, на яких зберігаються склероції гриба.

Пітіозна гниль зустрічається переважно у західних та північних областях. Проявляється вона на коренеплодах у вигляді злегка вдавлених сірувато-чорних плям (частіше на хвостовій частині), які швидко розростаються, викликаючи загнивання тканин. Уражені тканини спочатку темно-сірі, а пізніше стають темно-буро-коричневими, майже чорними, набувають гумоподібної твердої консистенції. Збудник хвороби — гриб Pythium aphanidermatum Edson., який поширюється зооспорами. Зараження рослин відбувається у перезволоженому ґрунті за помірно теплої погоди. Посушлива спекотна погода стримує розвиток хвороби. Більш інтенсивний її розвиток спостерігається на гібридах зарубіжного походження.

Мокра (фітофторозна) гниль виявляється на поодиноких рослинах у Київській та Вінницькій областях у вигляді в’янення, яке спочатку помітне лише опівдні, а пізніше стає постійним. З часом листки жовтіють і рослини гинуть. Уражені тканини коренеплоду досить водянисті, світло-коричневі, чітко відмежовані від здорових. Збудником хвороби є гриб Phytophtora drechslera Tusker. Поширюється він ооспорами, які статевим шляхом формує в ураженій тканині. Крім буряків, уражує велику кількість видів квіткових рослин із родин Solonaceae, Cucurbitaceae, Chenopodiaceae, Rosaceae, Amaranthaceae та ін. Оптимальні умови для розвитку хвороби у період вегетації: температура 26…30^°С, часті дощі та перезволожений ґрунт.

Для обмеження розвитку цих захворювань та зниження запасу їх ґрунтової інфекції слід дотримуватися сівозміни, враховуючи, що патогени-поліфаги уражують багато видів рослин. Знижувати запас інфекції в ґрунті допомагає оптимальна система його обробітку.

Некроз судин

Проявляється на коренеплодах у вигляді побуріння центрального та кільцевих судинно-волокнистих пучків. Захворювання тісно пов’язане з ураженням сходів коренеїдом. Науковими дослідженнями встановлено, що у частини рослин, які ним перехворіли, після линьки кореня у судинно-волокнистих пучках залишаються частки грибниці багатьох його збудників, які у подальшому уражують судини, викликаючи некроз як центрального, так і кільцевих судинно-волокнистих пучків. У більшості випадків з уражених некрозом коренеплодів виділяються гриби з роду Fusarium, а іноді Gliocladium beticola Pidopl., Penicillium sp. та бактерії.

Інтенсивних розвиток хвороби відбувається за дефіциту вологи в ґрунті, коли знижується тургор рослин, унаслідок чого посилюється їх сприйнятливість до збудників. Ураженість коренеплодів великою мірою залежить від концентрації буряків столових у сівозміні — збільшується через часте повернення культури на те саме поле.

М’яка гниль

Ознаки хвороби у вигляді в’янення і почорніння вздовж черешків, а також наявності пінистого ексудату в розетках, що є характерною особливістю цього захворювання, помітні вже під час вегетації рослин. Уражені коренеплоди стають м'якими, мокрими, їх паренхіма перетворюється на кашоподібну або слизувату тягучу масу з неприємним запахом.

Збудниками хвороби є різні напівсапрофітні та сапрофітні бактерії, найчастіше — Erwinia carotovora subsp. betavasculorum Tom. et al. Вони поселяються на коренеплодах, пошкоджених механічно і комахами, а також уражених паршею, туберкульозом, раком та іншими хворобами. Крім буряків, уражують картоплю, томати та багато інших видів культурних рослин.

Кагатна гниль

Це захворювання проявляється під час зберігання коренеплодів. Вони вкриваються пліснявою різного кольору (білого, сірого, рожевого, червоного, блакитного, чорного), а їх тканини набувають різних відтінків (від світло-жовтого до чорного). Гниль може бути як мокрою, так і сухою. Такий широкий спектр симптомів пояснюється тим, що хворобу викликає цілий комплекс грибів і бактерій, які зберігаються у ґрунті, на рослинних рештках і уражених коренеплодах.

Ефективними заходами проти гнилей коренеплодів буряка столового є вирощування стійких сортів і гібридів, дотримання сівозміни, використання для посіву здорового насіннєвого матеріалу, протруєння насіння перед сівбою, щоб не допустити розвитку коренеїду і подальшого некрозу судинних пучків, своєчасне і якісне проведення усіх агротехнологічних заходів, спрямованих на підвищення стійкості рослин до хвороб і зниження запасу ґрунтової інфекції, недопущення механічних пошкоджень коренеплодів, правильний режим їх зберігання.

І. Марков, канд. біол. наук