«НОВИЙ ЕЛЕВАТОР». Завжди чесний результат!
«НОВИЙ ЕЛЕВАТОР» свою діяльність розпочав 12 років тому із надання послуг сушіння зерна на обладнанні відомих іноземних виробників. Особливістю роботи цієї компанії, її підходів до роботи, було використання в якості палива для отримання теплоносія деревної щепи, яка є основним паливом упродовж усього часу існування компанії.
Тому можна із впевненістю сказати, що це одна з небагатьох (якщо не єдина) на вітчизняному ринку компаній, яка про спалювання щепи знає чи не найбільше.
Наразі компанія пропонує найсучасніші рішення для елеваторного бізнесу власного виробництва. До продуктової лінійки компанії входять такі продукти, як зерноочисні машини різного виконання та продуктивності, лінійка норій та гордість компанії, — зерносушарки шахтного типу NEZ та теплогенератори NET власної розробки та виробництва, що дає змогу постачати на ринок не лише окремі продукти, а й запропонувати готові до роботи рішення, елеватор «під ключ».
Про шлях успіху розповідають співзасновники компанії Андрій Марійчин та Олексій Голуб.
Чим займалися до того, як почали працювати із елеваторним обладнанням?
Олексій Голуб. — За професією я енергетик котельних установок. До елеваторного бізнеса займався металоломом. І якось я зрозумів, що металолом — це доволі нудна робота, яка не стимулює до саморозвитку та вдосконалення. Погодьтеся, не потрібно багато розуму та вмінь, щоб придбати металолом за одну гривню і реалізувати його за одну гривню 20 копійок. Так, ця діяльність тривалий час приносила гроші, але із роками я почав розуміти, що витрачаю життя даремно. У той момент я був переповнений рішучості та прагнув змін. Мені хотілося приносити суспільству користь. І думки, що робити далі, мене ніколи не залишали. Я думав про це постійно: вдома, на роботі, в дорозі. Під час однієї із поїздок зі Сходу України на Захід (це понад 1500 км та більше 20 годин руху), дивлячись у вікно я зловив себе на думці, що навколо — лише поля на яких щось росте. На той момент про сільське господарство як галузь я знав лише те, що вона є. Вирішив дізнатися детальніше. Зустрівся зі своїм знайомим фермером і питаю, що це за бізнес, чим мені можна тут зайнятися? Сіли. Обміркували. Оцінили можливості. Агрономія та вирощування сільськогосподарських культур відпали відразу. Адже ні землі, ні досвіду в мене не було. І тут він мені говорить, а чому б тобі не зайнятися сушінням зерна? Процес доволі простий та зрозумілий: ось вологе зерно, ось сушарка. Завантажуєш його, отримуєш сухе зерно. Рахуєш витрати, прибуток. Все просто та прозоро. Ідея мені сподобалась і рішення було прийнято.
Так, з 2011 року разом зі своїм партнером Андрієм ми активно почали вивчати питання сушіння зернових. Першим обладнання були сучасні теплогенератор та сушарка європейського виробництва, які працювали на щепі. Чому щепа? Ми одразу рахували економіку, й ставка була на найвигідніший вид палива. Тому альтернативні джерела були пріоритетними. Обирали найкраще, адже як новачкам у бізнесі нам хотілося відразу зробити все бездоганно та правильно.
Після того, як ми відпрацювали два роки, постало питання збільшення продуктивності. Адже куплене нами обладнання продуктивністю 200 т/добу, принаймні так заявляв виробник, реально сушило вдвічі менше. Ми почали шукати альтернативне обладнання, але на ринку нічого більш продуктивного не було. Тому ми прийняли рішення: якщо немає на ринку — зробимо його самі. Інженерний склад розуму наче є, уявлення того, яким воно має бути, також. До того ж, уже два роки ми пропрацювали і процеси вивчили добре. Тому чому б і ні!?
Так настав 2014 рік. Який показав, що ми на правильному шляху і рішення відмовитися від газу й перейти на альтернативні джерела палива було вірним.
Це був повністю для вас новий напрям діяльності. Були якісь перестороги, розрахунки, прорахунки?
Андрій Марійчин. — Початок нової справи – це завжди ризик. На той момент ми звертали діючий рентабельний бізнес в обмін на щось нове, невідоме. Але впевненості та віри у правильності вибору додавало те, що наша країна є аграрною. І я розумів, що у цій ніші завжди буде робота. Адже, незважаючи ні на що, людині потрібно харчуватися. Мінімум три рази на день.
Також хочу зауважити, що ми фундаментально підійшли до справи. Розрахунок. Бізнес-план. Все ідеально. Окупність обладнання доволі швидка. Клієнтів та роботи — більш ніж достатньо. Але це все лише розрахунково. Перші «граблі», на які ми наступили, це невідповідність обладнання заявленим показникам продуктивності: зазначалося 200 т/добу, а реально могли висушити лише 100 т. Виробник обладнання відразу зняв із себе зобов’язання і вказав на пункти із зірочкою у техпаспорті, до того ж написані дрібним шрифтом, у яких дійсно говориться, що «продуктивність в 200 т можлива лише за…» А там перелік умов на кшталт: температура навколишнього середовища від +15 С°, чого не буває у наших кліматичних умовах під час масового збирання та сушіння зерна кукурудзи, вологість повітря також повинні відповідати нереальним параметрам як на осінню пору року... І якщо немає відповідності ним — то вибачайте...
Тож отримана нами продуктивність аж ніяк не вписувалася в наші розрахунки. Ми не могли заробляти достатньо коштів і розвиватися. Знову і знову моніторинг вітчизняного та європейських ринків. Нічого відповідного. Якщо із зерносушарок можна було ще щось підібрати (але ціни були захмарними), то із теплогенераторами взагалі сумна історія. Вони були, але жодного продукту, який, на наш погляд, був вартий уваги, не було.
Так ми дійшли до того, що врешті решт самі розробили та створили зерносушарку. На розробку, проєктування та виготовлення було витрачено більше двох років. І навіть незважаючи на це, вона нам обійшлася набагато дешевше, ніж заводська. На теплогенератор не вистачило коштів і ми придбали його у сторонньої компанії. Так ми збільшили продуктивність у 2,5 рази! Ми вийшли на 300 т/добу. Згодом зрозуміли, що й цього замало — хотілося сушити 600–700 т/добу. Знову ж таки, моніторинг ринку. Будете здивовані, але теж нічого путнього ми не найшли. Почали думати, що робити. На той час ми мали зерносушарку власного виробництва, технічні можливості якої нас задовольняли. Для збільшення продуктивності необхідно було зробити ще одну таку. Тоді стримуючим елементом був теплогенератор. Наявний був дуже енерго- та трудомісткий. Потребував великої уваги щодо обслуговування та експлуатації, мав проблеми з теплообмінником. Але навіть у таких умовах продовжували працювати і весь прибуток направляли саме на розробку нової моделі теплогенератора, що мав працювати на щепі (як самому дешевому, стабільному паливі), що дає змогу автоматизувати роботу теплогенератора і мінімізувати кількість ручної праці під час роботи. Ми хотіли створити і таки створили повноцінний комплекс, який був збалансований та ідеально працював.
Зерносушильний комплекс власної конструкції та виробництва ми розробляли чотири роки. Маючи великі обсяги щодо сушіння зерна, він пройшов випробування у дійсно «бойових» умовах, за максимального навантаження. Під кінець сезону ми переконалися — це те що потрібно: комплекс пересушив понад 15 тис. т зерна без жодної зупинки та поломки. За цей період ми провели низку досліджень його стану, роботоздатності. До речі, цей тестовий теплогенератор працює ще й досі.
Після того експерименту ми зрозуміли, що можемо виготовляти якісне обладнання. На цьому і сконцентрували свою увагу.
Який із ваших бізнесів найприбутковіший? Наскільки швидко повертаються інвестиції?
Андрій Марійчин. — Знову ж таки, лише з власного, практичного досвіду. Із двох напрямів, а це виробництво обладнання та надання послуг із сушіння, я б віддав перевагу останньому. Рентабельність у цьому бізнесі мало із чим порівняти. До прикладу, наш зерносушильний комплекс, який на сьогодні коштує третину мільйона доларів, окупається впродовж лише 40–50 діб! Чесно кажучи, я б і сам в це не повірив, якби не мав практичного досвіду. Але це так. І ці цифри підтвердять наші клієнти.
Якщо ми говоримо про проєкт із нуля, і ви вирішили зайнятися бізнесом надання послуг сушіння зерна, але не маєте відповідної інфраструктури та обладнання, то там ми закладаємо повернення інвестицій у два-три роки. І це також є дуже привабливим бізнесом.
Як Ви пережили 2022 рік. Що можете сказати?
Олексій Голуб. — Рік шалений. Як завжди, ми розпочали з виставки «Зернові технології», де був справжній бум навколо нашого стенду. Раптом війна внесла свої корективи, але ми не зупинялись – бо в нас вже було підписано чимало контрактів на поставку обладнання та комплектуючих. І як скрутно не було, з першого дня війни ми почали допомагати нашим захисникам.
Дякувати ЗСУ, ворог був відкинутий від Київської області, а ми впродовж місяця повноцінно відновили усі виробничі ланки та процеси.
У результаті минулого року ми виконали усі зобов’язання не те що у строк, а й з випередженням графіку. Більш того, попит на наше обладнання був такий, що рік ми закінчили з перевиконанням плану – покупці приходили купувати обладнання аж до середини осені. Це наш внесок в сільське господарство України – наші покупці працюють і заробляють гроші, окремих фермерів це врятувало від банкрутства. Клієнти, які з нами працюють, надають лише позитивні відгуки — і це найкраща оцінка нашої роботи.
Цього року ми вже продали половину запланованого до випуску обладнання. Можна впевнено сказати, що сьогодні є ажіотаж навколо нашої продукції. Адже наше обладнання надійне, якісне, і має хороші відгуки та реальну, високу продуктивність.
Як ви себе позиціонуєте на ринку?
Андрій Марійчин. — Якщо говорити про бренд, то на разі ми не сильно «розкручені». Половину нашої історії ми не просували себе — наші клієнти приводили нових покупців, працювало так зване сарафанне радіо. Тільки чотири роки як ми почали представляти наше обладнання на виставках та в ЗМІ.
Але якщо говорити про продукт, то це безперечно преміум сегмент, прочинаючи від якості виготовлення, підбору матеріалів до його економічних показників.
Цінності, якими керуєтесь у роботі?
Олексій Голуб. — Слоган нашої компанії — «Чесний результат». Всі клієнти можуть на це розраховувати: чи це власники нашого обладнання, чи фермер, який привіз кукурудзу на сушку (наразі ми маємо близько 600 клієнтів, фермерських господарств, які з року в рік сушать у нас зерно), всі завжди отримають «Чесний результат». Ми нікого не вводимо в оману, обіцяючи надможливе. Наприклад, якщо комплекс сушить 300 т/добу, то він сушить 300 без будь якихось там додаткових умов. На одній із виставок я став учасником досить цікавої розмови. Стоячи на стенді, я почув, як наш спеціаліст розповідав про можливості сушарки. І коли дійшло до її продуктивності, фермер, якому представляли обладнання, сказав: «Добре, якщо ви говорите 300 т/добу, то тон 150 вона сушитиме». Я вирішив втрутитись і кажу, що вона сушитиме всі 300, якщо ні, то я готовий повернути всі кошти за обладнання. Потисли руки. Клієнт оплатив обладнання. Виготовили. Поставили. Зустрічаємось через рік і він говорить: «Олексію, мені дуже хотілося виграти наше парі й повернути кошти. Але воно сушить стільки, скільки заявлено. Дякую».
Ми завжди говоримо правду, яка підтверджена практикою. Адже ми самі пройшли всі «кола пекла», коли намагалися зрозуміти, чому обладнання, яке повинне сушити 200 т/добу, цього не робить. Я знаю, що у фермерів немає часу виясняти ці моменти. І я хочу щоб слова, написані у технічних характеристиках обладнання, відповідали дійсності.
Із теплогенераторами взагалі цікава історія. Відверто кажучи, я вдячний усім вітчизняним компаніям, які виготовляють неякісне обладнання. Так, після того, як люди (самі або їхні знайомі) «обпеклися» роботою на дешевих «альтернативах» інших виробників, пройшли крізь низку спорів або судових засідань, в підсумку все одно приходять до нас. Адже повторюсь знову — ми маємо шалений практичний досвід використання теплогенераторів, що працюють на щепі і можемо буквально на пальцях показати і розказати про обладнання. Ми нічого не приховуємо. І пропонуємо лише перевірений та випробуваний продукт.
Які пріоритети, цілі ви ставили перед собою під час створення та виготовлення обладнання?
Андрій Марійчин. — Головним нашим пріоритетом було бажання створити якісний продукт. Якщо людина ставить перед собою ціль просто заробити якомога більше грошей, то вона приречена на невдачу. Якщо ти працюєш над створенням якісного продукту, рішення, то фінансовий успіх гарантований.
Ми використовуємо лише найкращі матеріали для виготовлення свого обладнання: найкраща на ринку жаростійка сталь, оцинковані матеріали, металоконструкції, мотор-редуктори, електро- та транспортне обладнання тощо. Ми не економимо на матеріалах. Так, це не дешево і платить покупець. Але слід розуміти, що ти платиш не за обладнання, а за стабільність роботи впродовж сезону, спокій, гарантії безвідмовної роботи. Без проблем можна здешевити нашу продукцію відсотків на 30–40. Але кінцевий результат буде іншим. І мене він не влаштовує. Я хочу, щоб наше обладнання однаково стабільно працювало через 5, 10, 20 років. Ось це дійсно успіх, визнання.
Перше наше обладнання ми випробовували впродовж шести років. Так, це було дуже важко як фізично, так і фінансово. Але коли люди телефонують і говорять: «Дякую, що продали нам якісну річ», це дійсно приносить задоволення та відчуття впевненості, що ти на правильному шляху і життя живеш недарма.
Ваше обладнання показує чи ненайкращі результати на ринку. Це вершина вашої роботи?
Олексій Голуб. — Якщо ти впевнений, що досяг вершини, ідеалу, то рахуй, що ти «мертвий». Процесу вдосконалення немає ні кінця, ні меж. З моменту, коли було створено наш перший теплогенератор та зерносушарку, ми ні на хвилину не припиняли їхнє доопрацювання. Технічно все працювало і до сьогодні працює дуже стабільно, рівно, без збоїв та зупинок. Але ж, погодьтеся, завжди хочеться кращого комфорту у роботі, автоматизації робочого процесу, легшого обслуговування. Тому можна сказати, що ми його постійно доопрацьовуємо. Так, наше обладнання наразі дуже стабільне в роботі, але ми не зупиняємось. Працюємо. Вдосконалюємося.
Андрій Марійчин. — Інколи мені так здається. Але я відразу жену ці думки. Адже прийнявши це, ми зупинимось. Наш продукт близький до ідеалу, але працювати ще є над чим. Наприклад, до кінця року ми обов’язково реалізуємо проєкт «зерносушарка у смартфоні». Наш клієнт буде мати додаток, де відстежуватиме всі робочі процеси обладнання та матиме можливість дистанційно керувати ним.
Також слід розуміти, що весь світ рухається у бік енергетичної незалежності. І наразі ми можемо спостерігати приховані енергетичні війни у світі. Тому рух у напрямі альтернативи неминучий. До прикладу, Німеччина минулого року заявила, що може відмовитися від викопних вуглеводнів лише через 3–5 років. Що ми бачимо наразі: лише за один рік вони збільшили виробництво альтернативної енергетики у два і більше разів. І наразі повністю відмовилися від газу.
Ми також дивимось у цей бік. Головна стратегічна новинка нашої компанії – це промислова ТЕС (теплоелектростанція) на щепі. На внутрішньому ринку є шалений попит на промислові електростанції, що можуть працювати на доступному та недорогому паливі. Це буде лінійка ТЕС потужністю по теплу до 4 мВт та до одного Мегавату електричної енергії. Ми бачимо свою місію в пошуку альтернативних джерел енергетики.
Можна сказати, що «НОВИЙ ЕЛЕВАТОР» — це справа вашого життя?
Олексій Голуб. — Справа життя – це серйозно і глибоко. Коли ви стикаєтеся з труднощами, але маєте певний матеріальний ресурс і продовжуєте свою діяльність — це одна річ. В нашому ж випадку, я, разом зі своїм партнером, на початку діяльності вклали все що в нас було і залишились, як кажуть у народі, голі та босі. І тут перша невдача — продуктивність обладнання (через нечесних виробників) не відповідала нашим потребам. Прибутки мінімальні, а то й взагалі відсутні. І дякувати долі, що вона поставила нас у такі умови, і ми змушені були думати, приймати рішення, додатково «влазити» у борги, щоб утриматися на плаву і не втратити інвестовані кошти. Тож розумієте, питання як вижити стояло дуже гостро, і це дійсно було справою нашого життя. А от якби на той момент у нас були кошти, то цього б виробництва, можливо, й не було. Ми просто пішли б на ринок і купили інше обладнання, яке б нас задовольняло. А так це дійсно стало справою життя та існування. Повторюся, це, напевно, єдиний момент у житті, коли я вдячний долі, що у нас не було коштів. І ось це безгрошів’я стало поштовхом до роботи, змін. Або життя тебе або ти його!
Андрій Марійчин. — На початку ми особисто працювали (робочими та операторами) на обладнанні, що придбали. Пам’ятаю, коли ми зрозуміли, що продуктивність обладнання не відповідає дійсності, я з Олексієм був на нашому працюючому комплексі. Дивимось на це все і міркуємо, як покращити бізнес і позбутися боргів, запрацювати на прибутки, а не в збиток собі. Коштів — катма, бажання змін — «вагон і маленький возик»… І тут говоримо собі — це ж звичайний метал, болти, гайки, зварні з’єднання... Чому б самим не зробити щось нове, якщо грошей купити це просто нема?! Сказали — і зробили! Так що можна сказати, що наш бізнес виник від безвиході. І це дійсно було і залишається справою життя!
Але хочу сказати, що наразі те, що ми робимо, приносить нам не лише матеріальне, а й моральне задоволення. Я відчуваю, що ми не зайві сателіти в цьому механізмі життя і приносимо користь. Гроші — це папірці, без яких важко, але вони не головні. Нашими продуктами і рішеннями ми продукуємо життя: люди інвестують і заробляють, знов інвестують і розвиваються.
Навіть якщо говорити у масштабах нашої держави, то наразі ми робимо величезний вклад у її енергонезалежність. І це дуже важливо. До того ж наша діяльність та обладнання позитивно впливає на баланс вуглекислого газу у світі. Деревина — нейтральна сировина щодо СО2, адже за спалювання виділяється рівно стільки ж вуглекислого газу, скільки його споживає дерево за своє життя (до того ж, рівно стільки ж СО2 виділяється за природнього гниття деревини). Для мене це дуже важливо!
Ви працюєте лише в Україні?
Олексій Голуб. — Попри те, що минулого року було дуже нелегко, несподівано до нас почали звертатись покупці з Євросоюзу. Тому ми вирішили прийняти участь у виставці Agro Show’2022 (Познань, Польща). Це одна з найбільших європейських виставок, де ми отримали досить багато схвальних від колег відгуків та навіть, кілька попередніх замовлень. Адже сучасного, нового, стабільного обладнання, яке працює на альтернативних джерела палива, у світі катастрофічно мало. Але сьогодні ми сконцентровані на внутрішньому ринку, і на це є дві причини:
— по-перше, сьогодні ми не здатні задовольнити своїми обсягами виробництва існуючий попит наших, українських фермерів – адже для багатьох з них це питання економічного виживання. Ціни в Європі на наше обладнання значно вищі, тому для нас це питання допомоги своїй країні у важкий для неї час;
— по-друге, європейський фермер купує таке обладнання за рахунок державної допомоги та грантів — тому там угоди придбання можуть тривати і рік, і два. Зараз ми готуємо у двох країнах Європи свої представництва та сервісну базу, але повторюся: поки що вітчизняні фермери гостро потребує нашого обладнання – ми цей запит забезпечуватимемо першочергово.
Що побажаєте вітчизняним аграріям?
Олексій Голуб. — Головне – це вірити в нашу країну, підтримувати вітчизняного виробника та інвестувати у вітчизняний продукт, якісні технічні рішення. Вони є. Пройде певний проміжок часу і ситуація обов’язково повернеться на краще. Щасливе, мирне, спокійне життя — настане. Все буде Україна!
Андрій Марійчин. — Щоб не бути обманутими, ретельно підходьте до вибору обладнання. Обов’язково знайомтеся і вивчайте практичний досвід його експлуатації. Якщо потрібно, то проведіть на об’єкті, де воно працює, декілька днів, тиждень. І лише потім приймайте рішення щодо його придбання. Адже скупий платить двічі, тупий тричі, а лох — все життя. Будьте розсудливими, не шукайте якість задарма!!! Успіхів вам і процвітання!