Агротехніка та механізація вирощування й збирання чини

Така характерна особливість бобових культур є однією з найголовніших складових продуктів харчування. Особливо цінна великонасінна чина.

У зерні чини - 26-36% білка; 0,7-1,2 - жиру; 3,9-5,8 - клітковини; 2,7-3,4 - золи; 0,2-0,3 - калію і 0,4-0,5% фосфору. За біохімічною характеристикою чина не поступається гороху та сої, а клітковини містить навіть менше, ніж вони. За збором білка з одного гектара чина серед зернобобових культур займає провідне місце.
Білки зерна чини характеризуються доброю розчинністю у воді і соляних розчинах. Їхня повноцінність характеризується вмістом усіх незамінних амінокислот. В одному кілограмі зерна чини міститься: лізину - 17,2 г; метіоніну - 4,3; цистину - 2,6; триптофану - 2,9; аргініну - 22,7; гістидину - 6,3; лейцину - 31,6; фенілаланіну - 10; треоніну - 11,8; валіну - 12,6; гліцину - 8,2 грама.

Чина може бути джерелом поповнення вітамінів. Зокрема, в 1 кг її зерна міститься ( у мг ): тіаміну - 7,2; рибофлавіну - 2,0; нікотинової кислоти - 30,0; пантотенової кислоти - 13,0; токоферолів - 51,4. Крім вітамінів, чина багата й на мінеральні речовини.

Чина цінна також як кормова культура. Її розмелене зерно в суміші з іншими концентрованими кормами - дуже поживний корм для свиней, овець та великої рогатої худоби. Найдоцільніше використовувати зерно чини для виробництва комбікормів. Солому цієї культури за поживністю прирівнюють до сіна середньої якості, вона може бути прекрасним кормом для тварин.

У зеленій масі чини міститься багато каротину (провітаміну А), потрібного для нормального росту й розвитку тварин. На початку цвітіння рослин вміст каротину становить 270-280 мг/кг абсолютно сухої маси. Період використання зеленої маси на корм (від початку цвітіння до початку достигання) значно триваліший, ніж у ярої вики, що важливо у функціонуванні зеленого конвеєра.

Ефективними є посіви цієї культури на сіно, силос, а також у сумішах з вівсом, ячменем, суданською травою і в багатокомпонентних сумішах (наприклад, чина + горох + овес, або чина + вика + горох). Сіно чи трав'яне борошно, виготовлене з вегетативної маси чини в період її цвітіння та на початку формування бобів, за поживними властивостями є одним із кращих.

Чина - посухостійка культура. Її коріння проникає на глибину до 2 м, коренева система добре розгалужена, а дрібні листочки сприяють незначному випаровуванню води та економному її використанню.
На фоні інших культур холодостійкість чини досить висока. Мінімальна теплова температура проростання насіння становить 2°С, а формування сходів відбувається при 3...4°С. У зв'язку з цим можна вважати, що чина належить до культур ранньої сівби. У фазі сходів чина витримує заморозки до 7 градусів.

У період цвітіння для чини найсприятливішою є температура 17...21, а під час плодоношення - 18...23°С. Сума ефективних температур, потрібних для повноцінного росту й розвитку рослин чини становить 1550...1770°С.
Чина добре росте та розвивається на чорноземах із нейтральною або слаболужною реакцією грунтового розчину (рН 7-8). За достатнього зволоження придатними для неї вважаються еродовані, піщані та супіщані грунти.

Як представник родини бобових, чина є хорошим попередником для інших культур сівозміни. Вона поліпшує фізичні властивості та режим живлення грунту, очищає поля від бур'янів, сприяє кращому проникненню вологи в грунт. На коренях чини є бульбочки, в яких містяться бульбочкові бактерії, що асимілюють азот із повітря. Маса фіксації чиною азоту з повітря досягає 200 кг/га, а на зрошуваних землях цей показник становить 300 кг/га. Після збирання врожаю чини в грунті на гектарі поля залишається 60-70 кг азоту, що еквівалентно внесенню підстилкового гною в нормі 20-25 т/га. Тому чина є добрим попередником для багатьох культур, зокрема озимих зернових. Дослідами встановлено, що в зерні озимих культур, вирощених після чини, значно збільшується вміст білка й поліпшуються хлібопекарські властивості борошна.

Потенційна врожайність чини у виробничих умовах сягає 25-30 ц/га, а в умовах зрошення - 30-35 ц/га. За повідомленням дослідних станцій, максимальний урожай цієї культури становив 46,1 ц/га. Отже, в Україні є потрібні грунтово-кліматичні умови для вирощування вітчизняних високопродуктивних сортів чини з потенціалом урожайності, які не поступаються зарубіжним сортам.

Але реалізація генетичного потенціалу культури неможлива без застосування механізованої технології вирощування, яка передбачає цілісний комплекс послідовних операцій, спрямованих на отримання високих та стабільних урожаїв.
Розрахунки й передовий досвід свідчать, що вирощувати чину в господарствах, незалежно від форм власності, доцільно на площі не менше 150-200 га. Це дає можливість застосовувати високопродуктивну механізовану технологію, ефективно використовувати сучасні комплекси машин (коефіцієнт використання понад 0,7), а отже, одержувати високі врожаї за відносно невеликої собівартості.

Механізований технологічний процес виробництва чини базується передусім на високій культурі рільництва, висіванні сортів інтенсивного типу, застосуванні ефективних засобів захисту рослин, науково обгрунтованих норм органічних та мінеральних добрив, використанні сучасних високопродуктивних комплексів машин, проведенні всіх агротехнічних операцій в оптимальні строки.

Кращі попередники чини в зоні Степу - озимі зернові, ячмінь, кукурудза, просо широкорядного висіву та баштанні культури. В зоні Лісостепу чину найкраще висівати після озимої пшениці, кукурудзи, цукрових буряків та картоплі.
У сівозмінах чину треба висівати на одному й тому самому полі не раніше, ніж через чотири роки. Така періодичність запобігає захворюванню чини грибними, бактеріальними та вірусними хворобами. Сіють її якомога далі від багаторічних трав, тому що в них є спільні хвороби та шкідники, а також від насаджень жовтої й білої акації, де розмножується небезпечний шкідник - вогнівка акацієва. Не варто розміщувати чину на полях, засмічених гірчаком повзучим, осотом рожевим та іншими коренепаростковими бур'янами.

Чина досить вимоглива до якості основного та передпосівного обробітків грунту. Система основного обробітку грунту об'єднує такі елементи, як лущення або дискування стерні попередника, зяблева оранка на глибину 23-25 см та суцільна культивація. Лущення здійснююють дисковими лущильниками ЛДГ-15, ЛДГ-10А, ЛДГ-5 на глибину 6-8 см. Для дискування застосовують важкі дискові борони БДТ-7,0А, БДВ-10 або аналогічні машини іноземного виробництва, наприклад "Джон Дір" 975, MF-244, MF-248. Дискують на глибину 10-12 сантиметрів.

Орють плугами з передплужниками ПЛН-4-35, ПЛН-5-35, ПЛН-6-35, ПЛП-6-35 або оборотними плугами ППО-4-40, ППО-6-40, ПНО-3-40, ПНО-5-40 вітчизняного та DP-100, DP-9-6, DP-9-8, MF-715, MF-725, Lemken зарубіжного виробництва. Орати треба на глибину не менше 22-25 см. На полях з глибоким гумусовим горизонтом орний шар має бути завглибшки 25-28 сантиметрів.

Після оранки, залежно від інтенсивності появи бур'янів, застосовують суцільну культивацію на глибину 8-10 см. Для цього використовують культиватори КШУ-4, КПС-4М, КП-4, КГ-4, КГ-8, КШУ-8, КШУ-12, КШУ-18 та інші.

У сівозмінах різних грунтово-кліматичних зон під чину застосовують диференційований різноглибинний обробіток грунту. Раціонально поєднують глибокий, звичайний і поверхневий обробітки з використанням полицевих, плоскорізних, дискових, голчастих, комбінованих та інших грунтообробних знарядь. Але, зважаючи на значне забур'янення полів, поки що основним є плужний обробіток грунту, який об'єднує лущення стерні чи дискування та оранку, бажано обертовим плугом.

Чина досить вимоглива до умов мінерального живлення. Вона забезпечує високий урожай в разі висівання її після удобрених попередників або за внесення під зяблеву оранку достатньої кількості добрив.

Ефективність застосування добрив під цю культуру залежить від багатьох чинників, найперше, від наявності поживних речовин у грунті. На формування одного центнера насіння витрачається 7,5-10 кг азоту, 2,7-4,5 - фосфору, 4-4,5 - калію, 7-8 - кальцію, 5-5,5 - магнію та 4-4,5 кг сірки. Крім того, велике значення для розвитку рослин має наявність у грунті таких мікроелементів, як бор, молібден, марганець, залізо, цинк, мідь тощо. Якщо якогось мікроелемента в грунті обмаль, то додаткове внесення чи обробка ним насіння дає високий ефект.

Внесення оптимальних норм мінеральних добрив під оранку дає можливість збільшити врожайність чини на 3-5 ц/га. Подальше підвищення норми азотних добрив не забезпечує зростання врожайності, а лиш сприяє виляганню рослин. Мінеральні добрива вносять розкидачами МВУ-16, МВУ-12, МВУ-8Б, МВУ-5А, МВД-900.

Одна з головних умов одержання високих урожаїв чини - ретельний передпосівний обробіток грунту. Для цього передбачено закриття вологи важкими зубовими боронами та обробіток грунту комбінованим агрегатом типу "Європак" або РВК-5,4, що забезпечить дрібногрудкувату структуру грунту та сприятливі умови для сівби й проростання насіння чини на глибині 4-6 см. Ранньовесняне боронування для закриття вологи здійснюють зубчастими середніми (БЗСС-1) або важкими (БЗТС-1) боронами в агрегаті зі зчіплювачами С-11А, СП-16, СГ-21 та, бажано, гусеничними тракторами. У весняний період земля перезволожена, а гусеничні трактори мають питомий тиск на грунт у 2-2,5 раза менший, ніж аналогічні за тяговим класом колісні.

Висівання доброякісного насіння кращих районованих сортів - це один із основних заходів збільшення врожаю й поліпшення його якості. Для сівби чини використовують зерно першого класу районованих сортів з такими показниками: схожість - не нижче 90, чистота - не нижче 98%. Насіння повинно бути однакового розміру, що важливо для рівномірного, дружного та швидкого проростання.

Щоб запобігти грибним і бактеріальним захворюванням, за чотири-п'ять тижнів до посівної насіння чини протруюють Вітаваксом або Фундазолом (3 л/т), а в день висіву обробляють препаратом бульбашкових бактерій - Нітрагіном чи соєвим Ризоторфіном (10 л/т). Завдяки цьому мають прибавку врожаю в 2-3 ц з гектара.
На легких грунтах насіння чини перед висіванням обробляють молібденовокислим амонієм, використовуючи 40-50 г 30-35%-го розчину препарату на гектарну норму висіву насіння. Така обробка підвищує стійкість рослин культури проти хвороб.

Передпосівну культивацію здійснюють на глибину 5-6 см безпосередньо перед сівбою. Для цього використовують культиватори для суцільної культивації з плоскорізальними лапами та середні або легкі борони. Мета такого обробітку - ретельне та рівномірне за глибиною розпушення грунту, додаткове вирівнювання поверхні та створення ложа для насіння.

Чину висівають одночасно з ранніми ярими культурами. За багаторічним досвідом і численними даними дослідних станцій, чину сіють звичайним рядковим способом із шириною міжрядь 15 см. Норма висіву насіння за суцільного рядкового способу на чистих від бур'янів полях становить 0,8-1 млн/га схожих насінин.

Глибину загортання насіння чини визначають з урахуванням стану грунту. На важких грунтах насіння загортають на глибину 5-6, на середніх та легких - 6-8 см. Якщо верхній шар грунту дещо пересушений, то глибину загортання насіння збільшують. За глибокого (8-9 см) загортання насіння в рослин з'являються додаткові корені, й коренева система міститься в шарі грунту, який менше пересихає. Глибоке загортання насіння дає змогу без шкоди для посівів проводити досходове та післясходове боронування, а це зменшує забур'яненість поля й підвищує врожайність культури.

Для висівання чини найчастіше використовують зернові сівалки типу СЗ-3,6, СЗ-5,4, СЗП-3,6. Щоб у подальшому полегшити догляд за посівами, висіваючи насіння, потрібно залишити технологічну колію. Для цього перекривають відповідні висівні апарати сівалок. Ширину технологічних колій і відстань між ними роблять такими, щоб можна було ефективно використовувати серійну техніку для догляду за рослинами.

Обов'язковою технологічною операцією є післяпосівне прикочування грунту кільчасто-шпоровими (3ККШ-6А) або кільчасто-зубчастими (ККН-2,8) котками, що позитивно впливає на польову схожість насіння.

Після посівної, до появи сходів чини, вносять грунтові гербіциди. За переважного засмічення полів однорічними злаковими бур'янами та незначної кількості дводольних бур'янів застосовують препарати Трефлан 240 (4-10 л/га), Трефлан 480 (2-5 л/га), Харнес (1,5-2 л/га). Якщо потрібна ефективніша боротьба з дводольними бур'янами за незначної кількості злакових, використовують препарати Зенкор (0,5-1,4 л/га) або Гезагард (3-5 кг/га).

Перші сходи чини з'являються через сім-дев'ять днів після висівання. Механізований догляд за посівами містить комплекс заходів боротьби з бур'янами, шкідниками та хворобами. Для боротьби з бур'янами доцільно поєднати механічні (досходове та післясходове боронування) й хімічні способи (обприскування посівів).

Досходове та післясходове боронування є ефективним для руйнування грунтової кірки, поліпшення аерації та знищення бур'янів, стійких до гербіцидів. Для боронування використовують легкі борони ЗБП-0,6А, ЗОР-0,7 та БСО-4Б в агрегаті зі зчіплювачами СГ-21Б та СП-16А. Боронують сходи впоперек рядків.

Майже 80% поживних речовин чина засвоює між зав'язуванням бобів та їхньою фізіологічною стиглістю. У цей період рослини потребують додаткових поживних речовин, тому ефективним буде підживлення мінеральними добривами за співвідношення азоту, фосфору та калію, відповідно, 10 : 1 : 3.

У разі появи на листках чини іржі, пероноспорозу, аскохітозу, антракнозу посіви обприскують 1%-ною бордоською рідиною, 0,4%-ним розчином хлорокису міді або іншими аналогічними препаратами. Робочі розчини препаратів вносять штанговими обприскувачами вітчизняного виробництва ОПШ-15-01, ОП-2000, ОПК-2000, а також обприскувачами провідних зарубіжних виробників, зокрема John Deere (США), BARGAM (Італія), Tecnoma, BERTHOUD (Франція). Вносячи препарати, важливо не допускати огріхів та перекриттів суміжних проходів. Для цього під час роботи обприскувачів використовують пінні маркери.

Під час збирання чино-злакових сумішок на корм найголовнішим є збереження поживних речовин. Досягти цього можна лише завдяки оптимальному строку жнив та дотриманню технології заготівлі кормів. Строки збирання чини та злакових сумішей визначають залежно від потреби в соковитому кормі.

Для використання чини з іншими однорічними культурами на зелений корм найкраще їх скошувати на початку цвітіння культури. Для заготівлі сіна з чино-злакових сумішок найкраще їх скошувати у фазі наливання бобів чини та колосіння злакових культур. На сінаж найкращим періодом для збирання є фаза масового утворення бобів чини, тоді одержана продукція буде відмінної якості.

Для збирання чино-злакових сумішок на сіно та сінаж використовують причіпні КПРН-3,0А, КПТ-4,2, КД-Ф-4,0, КП-Ф-6,0, КМБ-6, КТП-6, КПР-6 і самохідні КПС-5Г, Е-302, Е-304 косарки та косарки-плющилки. У господарствах, де посіви займають великі площі, доцільно використовувати високопродуктивну п'ятибрусну самохідну косарку СКП-10.

Для збирання чино-злакових сумішок на зелений корм використовують причіпні КРП-Ф-2, КИР-1,5Б, КПИ-Ф-30 і самохідні John Deere 7050, KRONE BIG X 800, "ДОН-680", Jaguar 950 та інші кормозбиральні машини й комбайни з широким діапазоном регулювання ступеню подрібнення зеленої маси.
На зерно чину збирають, коли достигне не менше 60-70% бобів. Ця фаза характеризується тим, що насіння в нижніх бобах стає твердим і при стисканні розколюється на дві сім'ядолі, а у верхніх бобах насіння перебуває у фазі воскової стиглості.

Скошують чину у валки спеціальними бобовими жатками ЖЗБ-4,2, ЖРБ-4,2, або ЖБА-3,2 в агрегаті із зернозбиральними комбайнами типу СК-5М "Нива", або жаткою ЖБВ-4,2 в агрегаті з косаркою-плющилкою КПС-5Г чи Е-303. Використовують також начіпні на трактори Т-25А, ХТЗ-2511 чи ЮМЗ-6АКЛ косарки КС-Ф-2,1Б чи КЗН-2,1 з пристроями ПБ-2,1 та здвоювачами валків ПБ-4. Робоча швидкість косарок КС-Ф-2,1Б і КЗН-2,1 не повинна перевищувати 6-7 км/год, а валкових жаток типу ЖРБ-4,2 - 5 км за годину.

Мотовило на жатках для скошування установлюють так, щоб відстань від сегментів ножа до граблин була не менше 20-25 мм. За невеликого вилягання та довжини стебел 50-100 см граблини встановлюють вертикально, а за сильного - відхиляють назад.

Підбирають і обмолочують валки чини, зазвичай, через два-три дні після скошування, за вологості зерна 16-19%. Якщо вологість зерна нижче 15%, зерно дуже подрібнюється, а надмірно вологе під час обмолочування сильно пошкоджується.
Щоб зерно добре вимолочувалося та не пошкоджувалося, треба правильно вибрати кількість обертів молотильного барабана та зазор між барабаном і підбарабанням. Встановлено, що найвища якість обмолочування буває з обертами молотильного барабана 400- 500 об./хв, а зазор між билами молотильного барабана та планками підбарабання на вході становить 25-28 мм, а на виході зменшується до 14-16 міліметрів.

Підбирають валки чини зернозбиральними комбайнами КЗС-9, КЗСР-9, "ДОН-1500", "ДОН-ЛАН Акрос", "ДОН-ЛАН Вектор" або комбайнами зарубіжних виробників Massey Ferguson, John Deere, CLAAS.

Для зменшення втрат урожаю робоча швидкість комбайна не має перевищувати 4 км/год. Лише на полях з добре вирівняним мікрорельєфом її можна збільшити до 5 км за годину.
Для полегшення та прискорення робіт післязбирального очищення й сортування зерна треба, щоб валки в полі перед цим добре висохли. Для зерна чини вологістю до 16% досить первинного та вторинного очищень. Якщо його вологість 16-21%, тоді застосовують первинне очищення, висушування та вторинне очищення.

Післязбиральну обробку насіння чини доцільно здійснювати на стаціонарних зерноочисних машинах ЗАВ-10, ЗАВ-20, ЗАВ-40 та пересувних ОВС-25, МС-4,5Х. Очищають і досушують зерно на сушильних комплексах КЗС-10Ш, КЗС-20Ш, КЗС-40, КЗР-5. Для запобігання розтріскуванню оболонки насіння температура підігрітого повітря під час досушування зерна чини має бути не вище 32...35°С. Якщо в господарствах немає таких ліній, можна використати лінії, зібрані з окремих зерноочисних машин і сушарок.

У суху та сонячну погоду зерно сушать на спеціальних майданчиках, насипаючи шаром завтовшки 15 см та періодично перемішуючи. Так воно просихає за три-чотири дні. Оптимальна вологість зерна чини для зберігання має становити 12-14%. За такої вологості зерно добре зберігається як у мішках, так і насипом. Вологість, вища за стандартну, під час зберігання недопустима, бо зерно швидко псується та втрачає схожість. 

В. Марченко, канд. техн. наук, доцент, ст. науковий співробітник ТОВ "СУРВП "ДОН-ЛАН" М. Гузь, асистент, НУБіП України