Молочна країна між Скелястими горами та водоспадами Ніагари

Канада - це не лише чарівні пейзажі та високотоварне зернове господарство, це ще й молочна країна. Її східне узбережжя відоме своїм професійним молочним господарством з високими показниками надоїв, топ-генетикою та найвищими доходами. Top agrar відвідав цей регіон.

Канада - друга за розмірами країна планети після Росії, більша в 28 разів, ніж Німеччина, але з населенням лише 33 млн жителів. Тому й характерна для Канади картинка - безкраї зернові поля та безкінечні дороги. Проте цьому повною мірою відповідає лише західна частина країни. Саме тут набули поширення гігантські ферми з виробництва зернових із площею в сотні гектарів в оточенні чарівних пейзажів, як наприклад, Скелясті гори.

Молоко на сході
Схід країни, навпаки, має порівняно дрібнішу структуру агрогосподарств, як це характерно для Північної та Східної Німеччини. Тут більше розвинуто виробництво молока. Тільки в провінціях Онтаріо та Квебек працює 81% із 13600 молоковиробників (див. карту). Решта молочних підприємств розподілена між західними (13,7%), а також атлантичними провінціями (5,5%).
У всіх підприємствах утримують загалом близько 1 млн корів і виробляють 7,6 млн т молока - це приблизно рівень виробництва молока в Баварії. Середня продуктивність корів становить близько 7600 кг. Усі підконтрольні корови за 305 днів продуктивності досягають у середньому 9538 кг молока із вмістом жиру 3,8% та білка - 3,2 відсотка.
У стаді в середньому 72 голови. Але так само, як і в Німеччині, між господарствами в Канаді є структурні відмінності. Близько половини всіх господарств утримує менше ніж 50 корів. Проте на ці господарства припадає лише чверть усього молочного поголів'я. В корівниках кожного п'ятого підприємства стоїть більше ніж 80 корів. Такі підприємства утримують майже половину всіх корів Канади.
Менші молоковиробники змушені шукати додаткове джерело доходів. Та для Канади це не є незвичним: 48% усіх сільськогосподарських підприємств займаються побічним промислом.

Температури коливаються в межах 70°С
Молоковиробники змушені боротися з величезною різницею температур між літом і зимою. Тоді як лютою зимою температури можуть сягати -35°С, влітку стовпчик термометра піднімається до 35 градусів.
Це, наприклад, позначається на будівництві корівників: молоковиробники будують високі корівники безприв'язного типу утримання з відкритими боковими стінами, щоб наскрізне провітрювання влітку забезпечувало достатню циркуляцію свіжого повітря. В зимові місяці бокові стіни закривають шторами чи плівкою з повітряним прошарком, щоб захистити тварин від крижаного вітру.
Багато фермерів для ізоляції даху додатково застосовує волокно. "Та це ефективніше влітку для захисту від спеки, ніж узимку від морозів", - зазначив Вільфрід Штреньцке. Разом зі своїм батьком, який 1958 року виїхав з Німеччини до Канади, у 2000 році вони побудували новий корівник на 120 голів. Тоді на одне головомісце йому довелося витратити близько 4600. Крім того, впевнений фермер, витрати зросли до 6500.
Оскільки в старому корівнику в тварин роками були проблеми з ратицями, новий корівник з безприв'язним утриманням він повністю встелив гумовими килимками. Однак позитивного ефекту господар не помічає: "Запалення ратиць та хвороба Мортелларо (пальцевий дерматит), як і раніше, - довічна тема на нашому підприємстві!" Гній з проходів кілька разів на день прибирає скрепер. Така система прибирання трактором із фронтальним щитом у Канаді дуже поширені. Щілинну підлогу можна побачити лише в переддоїльній залі.

Основа кормової бази - люцерна та кукурудза
До холодної зими молочні фермери змушені пристосовувати й виробництво основних кормів. З початку листопада до початку квітня рослини повністю перебувають у зимовому спокої, висота снігу може сягати двох метрів.
Тому "молочні" професіонали замість трави вирощують люцерну. Трава, хоч і дає під час першого укосу в умовах помірного клімату на всій території значні врожаї, але потім її ріст пригнічується. Люцерна ж, навпаки, навіть протягом спекотних місяців забезпечує стабільні врожаї сухої маси. Люцерну збирають або на сіно (здебільшого для сухостійних корів), або на сінаж у рулонних тюках чи рукавах. Останнім часом дедалі більше фермерів-молочарів відкривають для себе переваги силосних траншей.
Другим важливим компонентом кормів є кукурудза. Її січуть та силосують або збирають пізніше на зерно - за умови, що зима не настала раніше: наприкінці жовтня погода часто змінюється протягом кількох днів, і починаються снігопади. Цілком може статися таке, що кукурудзу на зерно зберуть лише навесні.
Люцерна та кукурудза на фермі Summitholm на захід від Торонто є найважливішими компонентами раціону. На фермі, якою керує Давід Льовіт разом зі своїм братом і його сином, раціон є змішаним і складається з 60% основних та 40% концентрованих кормів. Причому основні корми складаються з 2/3 кукурудзи та 1/3 люцерни. Як концентровані корми Д. Льовіт застосовує виключно вологу кукурудзу (28% вологості). "До цього можемо додати деякі екзотичні культури, такі як бавовник, якщо ми зможемо вигідно його купити", - розповідає він. Повні витрати на корми такого змішаного раціону становлять близько 3,65 /корову на день або 9,3 євроцента/кг молока.
Здається, 350 коровам раціон подобається, і вони віддячують продуктивністю, вищою за середню. Молочна продуктивність чорно-рябих корів за 305 днів становить 12800 кг.
Такій високій продуктивності сприяє триразове доїння. "Частіші доїння приносять на 11-12% більше молока. Для нас це - плюс 3,5-4 кг на корову за день", - тішиться Д. Льовіт. - Ефект був помітний уже через місяць".

Наймана робоча сила обмежена
В одному "молочні" професіонали впевнені: без найманої робочої сили їм не впоратися! "Ми доїмо о 5.15, 13.15 та 21.15 годині по чотири години поспіль. Цього не зможе зробити без сторонньої допомоги жодне сімейне підприємство!"
Тому три керівники господарства розподіляють роботу з двома постійними та кількома тимчасовими робітниками. Як і багато інших їхніх колег, вони доять корів у доїльній залі типу "Бік проз бік", оскільки він забезпечує найменшу робочу довжину. Багато нових залів додатково обладнують функцією швидкого виходу та переддоїльною залою, щоб підвищити швидкість доїння.
Більшість молочних підприємств, які розширюються, змушені залучати робочу силу ззовні. Проте хороших робітників малозаселеній країні знайти важко. До того ж, олійна промисловість "підганяє" вгору рівень заробітних плат.
Тому Сільвіан Лендрі обладнав свій новий корівник з безприв'язним утриманням на 365 корів шістьма доїльними роботами. "Хороших доярів важко знайти. А з заробітними платами від 10 до 15 /год доїння роботом коштує не дорожче", - обгрунтовує своє рішення С. Лендрі, підприємство якого міститься між Монреалем та Квебеком. Разом зі своїм батьком з 1953 року він об'єднав там загалом 15 околишніх ферм.
Для обслуговування тварин С. Лендрі найняв чотирьох робітників. У корівник з роботами він помістив лише стародійних корів, 150 новотільних телиць стоять у старому корівнику на прив'язі. "Так простіше з погляду менеджменту. Крім того, таким чином ми можемо використовувати старі будівлі", - пояснив С. Лендрі. Загалом він утримує понад 500 корів плюс тварин на дорощуванні.
Багато молоковиробників, крім виробництва молока, професійно займаються ще й розведенням худоби. 93% усіх канадських корів - голштини. Решта - породи джерсі, бура швіцька чи айрширська.
На експорті генетичного матеріалу в 2007 році Канада заробила близько 68 млн . При цьому експорт сперми збільшився на 6, а ембріонів - на 12 відсотків.
Найважливішими країнами-імпортерами є Південна Корея, Барбадос, Росія, Казахстан та США. Багато молоковиробників експортують також і живу худобу, переважно тільних телиць, у такі країни, як Сербія, Хорватія та Росія.
Один із топ-селекціонерів Канади, відомий навіть у Європі, - Оскар Дюпасквай (Dupasquier). Разом зі своїм партнером Джо Рассвурм він керує племінним господарством Dupasquier Holsteins.
Найважливішим джерелом доходів підприємства з 80 коровами є продаж ембріонів. Селекціонери продають за рік у середньому від 400 до 500 ембріонів за середньою ціною 500 євро.
Деякі кращі корови дають їм високі доходи: так, торік від корови вартістю 100000 загалом продали 28 ембріонів на суму близько 3300 євро!
Своїми демонстраційними коровами обидва селекціонери викликали фурор на багатьох національних та міжнародних виставках. Наприклад, на осінньому показі 2008 року в Орангевілі вони представили кращу корову. З нетеллю на World Dairy Expo'2008 у Медісоні зайняли друге місце.
Близько чотирьох років брати Дюпасквай є співвласниками станції штучного запліднення. Там утримують також кількох биків-пробників із власних племінних станцій.

Професіонали
вдосконалюються
Передові підприємства на сході Канади дивляться в майбутнє з оптимізмом. Попри квоти на молоко, багато молоковиробників наступними роками хочуть розширювати своє виробництво. В Канаді також діє правило: лише той заробляє гроші, хто володіє технологіями виробництва й контролює виробничі витрати.

Патрік Лісте