Як створити органічний сад в Україні

Основним принципом вирощування органічної сільськогосподарської продукції є забезпечення її виробництва, максимально наближеної до натуральної, з гарним зовнішнім виглядом і з гарантованим урожаєм. Органічне садівництво характеризується забороною використання мінеральних добрив та пестицидів. Вирощування органічної продукції забезпечує покращення умов життя населення та збереження навколишнього середовища.

Попри те, що Україна має значні проблеми, які стримують розвиток органічного виробництва, ця сфера економіки залишається дуже перспективною. Україна багата родючими чорноземами, міцними традиціями, які збереглися у сільському господарстві та бажанням основних «гравців» агроекологічного ринку створити необхідні інституційно-правові умови.

Закладання органічного саду

Вирощування яблуні, як органічної продукції, потребує певних підготовчих етапів. Яблуня — це багаторічна культура, тож цикл її вирощування поділяється на певні періоди: закладання насаджень, молоді неплодоносні насадження, входження в плодоношення і повне плодоношення. Всі технологічні процеси, в перші три періоди вирощування, мають бути спрямовані на те, щоб створити гідне підґрунтя для отримання високих врожаїв.

Вибір площі під сад

У зоні Лісостепу України переважає широкохвилястий рельєф, який характеризується глибоко врізаною, помірно розгалуженою балковою мережею, досить широкими вододільними плато. Кращими ділянками для саду є рівні місця і нижні ввігнуті частини та підніжжя некрутих (до 6–80) схилів.

Придатними для яблуні в Україні є ґрунти: ясно-сірі і сірі лісові, темно-сірі лісові, чорноземи опідзолені і темно-сірі опідзолені, темно-сірі реградовані, чорноземи типові малогумусні і слабогумусні, чорноземи типові середньогумусні, буро-зелено-підзолисті ґрунти і поверхневооглеєні їх види. Оптимальна кислотність (рН) складає 5,5–6,0 (допустиме коливання 4,5–8,7). На насадження яблуні негативно впливає засолення ґрунту катіонами натрію, магнію, хлоридами і сульфатами цих елементів (більше 0,2–0,3%).

Якщо ґрунтові води піднімаються так, що до поверхні землі залишається менш як два метри, то від посадки дерев з глибокою кореневою системою доведеться відмовитися. Необхідно, щоб підґрунтові води були не ближче ніж на 0,6–2,0 м від поверхні ґрунту.

Перед закладанням саду складають план, на якому намічають схему розміщення дерев, планують дорожню сітку меж кварталів та, за необхідності, побудову зрошувальної системи, садозахисні насадження. При цьому враховують розміщення літніх, осінніх, зимових сортів і сортів-запилювачів.

Для кращого запилення в кожному кварталі майбутнього саду передбачають посадку не менше трьох взаємно запилюваних, одночасно квітучих і вступаючих у плодоношення сортів. Для закладання плодового саду використовують прямокутну схему розміщення дерев. На виділених ділянках визначають місце розміщення бригадних дворів, гідротехнічних споруд. Оптимальний розмір кварталу саду — 10–15 га (400–500 х 300 м). Розміщуючи рослини в саду, обов’язково враховують силу їхнього росту. Ряди дерев розташовують із заходу на схід, на схилах — упоперек, щоб зменшити ерозію ґрунту.

Організація території саду

На відміну від культур польової сівозміни, багаторічні плодові насадження закладають на період до 20–25 років, тому під час вибору ділянки для майбутнього саду найбільшу увагу звертають на ті умови, які найкраще забезпечують ріст і продуктивність сортів яблуні.

Закладання насаджень багаторічних культур проводять на основі розробки проєктів насаджень, які передбачають агроекономічну доцільність вирощування плодових культур; фізико- та агрохімічне обстеження ґрунтів на придатність їх до вирощування плодових культур; оцінки експозиції схилів та рельєфу ділянок; глибини залягання ґрунтових вод та інше. В межах кварталу саду повинні бути однорідні ґрунтові умови.

Садозахисні насадження розміщують навкруги саду, якщо відсутній природній захист. Надійнішими є ажурні смуги — вони краще розсіюють повітряний потік, забезпечують хороший повітряний дренаж, рівномірний розподіл снігу взимку. У садозахисну смугу слід висаджувати: тополю пірамідальну, березу, клен, липу, шовковицю, вишню, скумпію, ліщину, горіх грецький, дику черешню, аличу.

Підготовка ґрунту

Важливим етапом у закладанні органічних садів яблуні є передпосадкова підготовка ґрунту. Основним завданням якої є боротьба з ґрунтовими шкідниками (дротянки, хрущі тощо), багаторічними бур’янами (пирій), а також ряд заходів щодо створення найбільш сприятливих умов для живлення рослин в зоні розміщення кореневої системи.

Площу під посадку яблуневого саду необхідно готувати протягом 2–3 років. Ця робота полягає в посіві багаторічних трав з глибокою кореневою системою, останні укоси яких заорюють як сидерати.

Якщо сад закладати навесні, передпосадкову оранку можна проводити протягом літа до осені, але з таким розрахунком, щоб встигнути восени вирівняти й спланувати площу. Восени проводять плантажну оранку, вносять органічні і мінеральні добрива (дози їх залежать від ґрунтово-кліматичних умов), вирівнюють поверхню дискуванням або боронуванням.

Родючість ґрунту — один із факторів підвищення продуктивності насаджень. На темно-сірих опідзолених ґрунтах, чорноземах опідзолених та чорноземах типових слід вносити 40–50 т/га гною. Мінеральні добрива вносяться з урахуванням рівня забезпечення ґрунту рухомими формами фосфору і калію. Після вищевказаних заходів ґрунт утримують по типу чорного пару, вирівнюючи його поверхню.

Схеми розміщення дерев у саду

Помірно загущеними є сади з міжряддями на карликових підщепах 3–3,75 м, а в ряду — 0,75–2,5 м, напівкарликових 4–4,5 м і 1,5–3 м, а на насіннєвих — 5–6 м і 3–4 м відповідно. Подальше збільшення кількості дерев на одному гектарі здійснюється за рахунок зменшення міжрядь до 3–3,75 м, а в ряду — загущення до 0,5–1,5 м. Для забезпечення достатнього рівня освітленості у таких садах застосовується видалення найнижчих основних гілок та заповнення вільного простору гілками, що звисають згори.

Оптимальна густота садіння, в тих чи інших ґрунтово-кліматичних умовах, враховує тип підщепи, силу росту помологічного сорту, спосіб формування крони, рівень родючості ґрунту, наявність і ступінь ґрунтовтоми, вологозабезпечення та ін. Значне загущення, з метою отримання високого врожаю, з часом спричинює здрібніння і погіршення якості плодів. Крім того, за однорядного садіння завжди плоди кращої якості ніж за садіння смугами.

В насадженнях на карликових підщепах, у більшості випадків, застосовується однорядне садіння за схемою 3,5–3м×1,25–1м, причому ширина міжрядь залежить від наявної в господарстві техніки. Враховуючи теперішню недостатню забезпеченість засобами механізації для високоінтенсивних насаджень, у деяких випадках доцільно витримувати ширину міжрядь 4 м, а за недотримання відповідного способу формування дерев та інших причин, що можуть викликати посилений ріст дерев, відстань між деревами в рядах має бути збільшена.

Перед посадкою корені саджанців вмочують в суміш з глини та свіжого коров’ячого гною (50/50), розбавлену до густоти сметани, щоб зберегти їх від висихання. Мірною стрічкою «розбивають» сад — позначають квартали, а в них ряди і місця дерев в ряду. Щоб ряди були рівними і дерева при посадці були розташовані точно в центрі ям, користуються посадочною дошкою.

Відстань між деревами у ряду підбирають залежно від очікуваної сили росту дерев, яка, у свою чергу, залежить від помологічного сорту, родючості ґрунту, його вологозабезпечення, наявної ґрунтовтоми. За умов плодоношення яблуні в ряду створюється плодова стіна ширина якої залежить від ширини міжрядь. Посередині міжрядь залишається світловий коридор для бокового освітлення крон і вільного проїзду техніки і коливається в межах 2–2,5 м. Важливими для формування саду є також такі фактори як величина господарства, доступність робочої сили та рівень забезпечення засобами механізації.

Серед багатьох ланок технології виробництва органічної продукції, одне з провідних місць займають конструкції насаджень, від яких значно залежать скороплідність, величина врожаю, якість плодів та ін. Це один із факторів, які визначають рівень продуктивності саду, підбір сортопідщепних комбінувань, схему садіння, спосіб формування і обрізування дерев.

Посадка саду

Виділені площі під багаторічні насадження повинні мати гарний повітряний дренаж, бути вирівняними. При посадці осінню, дуже важливо, щоб сад був загороджений сіткою, або варто провести обмотування штамбів дерев від пошкоджень зайцями.

Для яблуні ями слід копати восени, незалежно від часу садіння, але не пізніше як за місяць до садіння саду. Діаметр ями 30×30 або 60×60 см. Копають їх ямокопачами із буром. Щоб дерева добре прижилися і росли, ями заправляють перегноєм і мінеральними добривами. В одну яму вносять 8–10 кг перегною або чисте мінеральне добриво з розрахунку: суперфосфату — 120–150 г, аміачної селітри — 80–100 г і калійної солі 50–75 г. Добрива старанно перемішують з землею.

Після посадки саджанця ґрунт добре ущільнюють з подальшим виготовленням лунки для поливу (в ній має поміститися не менше 30–40 л води). Важливо, щоб після осідання ґрунту в ямі коренева шийка знаходилась на рівні ґрунту або вище нього на 15–20 см. Перед садінням відмерлі і пошкоджені корені необхідно підрізати до здорового місця. Якщо корені саджанців під час зберігання підсохли, їх замочують у воді протягом доби. Під час садіння корені (одразу після обрізування) вмочують у розчин глини і свіжого коров’яку.

Незалежно від вологості ґрунту, зразу після посадки, проводять полив з розрахунку 30–40 л води на одне дерево. Коли ґрунт вбере воду, землю в ямці рихлять або присипають рихлою землею, перегноєм чи компостом. Через 3–4 дні після посадки, коли ґрунт у ямках ущільниться, дерева підгортають шаром землі, висотою до 30 см — восени і до 15 см — навесні.

Підбір садивного матеріалу

Сьогодні на ринку є великий вибір і культур, і сортів. Сорти плодових дерев відрізняються не тільки кольором, смаком і розміром плодів, а й призначенням цих плодів. Посадковий матеріал, що відбирається, має бути здоровим, мати добре розвинену кореневу систему, з відповідною кількістю коренів, і крону. Вимоги до якості саджанців яблуні визначені галузевим стандартом України ДСТУ 46.061 – 2008 «Садивний матеріал плодових культур». Згідно цього стандарту саджанці за своїми якостями поділяються на два товарні сорти: вищий сорт та стандартний. За фітосанітарним станом на три класи: А (оздоровлені), Б (тестовано), і В (візуально здорові). До вищого сорту відносять тільки класи А і Б, а до стандартного усі три класи, за умови 100%-ї чистосортності.

За технічними показниками саджанці повинні мати відповідний діаметр штамбу, висоту, кількість гілок у кроні та кут їх відходження від центрального стовбура. При цьому на саджанцях відповідного товарного сорту не має бути різного роду механічних пошкоджень.

Підбір підщеп

Для промислових насаджень органічного саду яблуні найбільш перспективними є клонові підщепи. Для яблуні застосовують карликову підщепу М 9 і її кращі клони — МЛ 969 та М 26. Сади на підщепі М 9 вирощують на шпалері з обов’язковим зрошенням. Для інтенсивних середньорослих насаджень придатні підщепи 54–118 та ММ 106.

Сорти для органічного саду

Органічний сад повинен включати повний технологічний ланцюг (підбір сортів і підщеп, систему удобрення ґрунтів, мульчування, систему захисту від хвороб і шкідників). Головна роль тут належить сорту. Не кожен сорт підходить для виробництва екологічно чистої плодової продукції. На відміну від сортів, які використовують для інтенсивного садівництва, в органічному саду мають бути сорти стійкі до абіотичних факторів середовища (посухостійкість, жаростійкість, зимостійкість), а також імунні до різних захворювань, особливо до парші або бути високостійкими.

Для вирощування органічного саду є велика низка сортів німецької, французької, російської та української селекції, резистентних до хвороб. Імунні сорти мають різне призначення і певні показники якості плодів. Їх можна використовувати як у сировинних садах, так і для вирощування, щоб споживати у свіжому вигляді. За правильної організації органічного саду товарність таких плодів дуже висока.

Кращими для вирощування у Правобережному Лісостепу України, з вивчених інтродукованих імунних сортів, що знаходяться в колекції Дослідної станції помології ім. Л.П. Симиренка ІС НААН є сорти:

літнього строку достигання (Афродіта, Вільямс Прайд, Редфрі);

осіннього (Грінслівз, Імрус, Рождєственское, Рубінола, Солнишко, Кандиль орловський);

зимового (Дарунак, Ліберті, Пам’ять Коваленка, Перлина Києва, Ревена, Сябрина, Фрідом, Флоріна).

Для споживання у свіжому вигляді краще вирощувати сорти Флоріна, Прайм, Фрідом, Імрус, Редфрі, Топаз, Солнишко; перспективними можуть бути Регліндес, Ретіна, Реанда, Реколор, Рекарда, а також вітчизняні Амулет, Гарант, Перлина Києва, Едера. Кращими для переробки за якісними показниками є резистентні сорти: Ремо, Рено, Ревена, Релінда та Ліберті.

В. Волошина, кандидат с.-г. наук,

Дослідна станція помології ім. Л.П. Симиренка

ІС НААН України

Журнал «Пропозиція», №10, 2021 р.