Критично важливі мікроелементи для зернових

Оптимізація живлення мікроелементами має безпосередній вплив на засвоєння макроелементів, що підвищує ефективність використання рослиною добрив внесених безпосередньо в ґрунт. Таким чином, одним із шляхів оптимізації мінерального живлення, зокрема азотного, є використання не тільки ґрунтового, але й позакореневого удобрення.

Позакореневе підживлення рослин має низку переваг перед ґрунтовим внесенням: дає змогу уникнути сорбційних та інших складних процесів перетворення в ґрунті; забезпечує надходження елементів живлення безпосередньо до органів рослин, в яких відбувається первинне утворення органічної речовини; є досить мобільним та ефективним агротехнічним прийомом.

Внесення мікроелементів інколи розглядається як другорядний агрозахід. Оскільки вони необхідні в досить малих кількостях, частина аграріїв вважають їхнє внесення не обов’язковим, не задумуючись, що саме їхня нестача призводить як до суттєвого зменшення врожаю, так і до зниження опірності рослин хворобам. Проте досить часто наступає той момент, коли вже є візуальні ознаки дефіциту, саме це є показником, що шкоду уже завдано і ліквідувати її буде досить складно, а інколи практично неможливо.

Загалом про важливість збалансованого живлення сільськогосподарських культур мікроелементами говориться практично в усіх джерелах інформації аграрного спрямування. А доцільність коригування їхнього вмісту як в ґрунті, так і в зеленій масі рослин зумовлюється рядом факторів та причин. Аби чітко зрозуміти їхню важливість необхідно розглянути критично важні елементи живлення для найпопулярніших зернових культур, зокрема пшениці та кукурудзи. Адже саме вони мають найбільше поширення в агровиробництві нашої держави.

Озима пшениця

Окрім оптимальних строків сівби, достатньої кількості вологи і рухомих поживних елементів в ґрунті, важливу роль у плануванні живлення та вирощуванні озимої пшениці відіграє баланс мікроелементів. Саме це зумовлює появу дружніх сходів та формування розвиненої кореневої системи. Важливо звернути увагу на забезпечення рослин елементами живлення впродовж усієї вегетації, адже від цього залежить і врожайність та якість зерна.

Критично важливими мікроелементами для успішного вирощування озимої пшениці вважаються марганець (Mn), мідь (Cu) та цинк (Zn). У таблиці 1 ви можете побачити, як визначити дефіцит цих елементів та що його власне спричиняє, а нижче, яку функцію виконує кожен з них, та чому так важливо повністю задовольнити потребу озимої пшениці у марганці, міді та цинку.

Марганець бере активну участь у процесах фотосинтезу, дихання, синтезу вуглеводів та білків, а також азотного обміну. Саме цей елемент активізує окисно-відновні процеси у рослині, він виступає окисником або відновником сполук азоту. Марганець є регулятором усіх процесів утворення ростових гормонів і засвоєння заліза, що безпосередньо визначає ефективність формування хлорофілу.

Марганець сприяє збільшенню вмісту цукрів у листках рослини, що, своєю чергою, покращує зимостійкість. Цей елемент підвищує кількісні показники врожайності, полегшуючи перезимівлю. Потребу у марганці озима пшениця відчуває на початку вегетації, найкраще засвоюється він у період від початку кущіння до колосіння.

Мідь є складовою частиною багатьох ферментів. Вона сприяє більш активному протіканню вуглеводного та білкового обміну. Певну роль мідь відіграє й у процесах фотосинтезу та навіть синтезу білка. Та все ж пріоритетна користь міді в її сприянні ефективнішому засвоєнні азоту. Також цей елемент сприяє поліпшенню стійкості до бактеріальних та грибних хвороб. Мідь допомагає уникнути вилягання, робить рослину менш вразливою до спеки та посухи. Найактивніше поглинає озима пшениця мідь у фазі кущіння — колосіння.

Цинк активізує ферментні системи, бере безпосередню участь у багатьох фізіологічних процесах, зокрема синтезі амінокислот та хлорофілу, фотосинтезі, обміні фітогормону ауксину, обміні вуглеводів, окисно-відновлювальних процесах. Цинк необхідний для наростання міжвузлів. В окремих формах він також впливає і на в’язкість цитоплазми.

Оскільки цинк сприяє стабілізації дихальних процесів, можна з упевненістю говорити, що цей елемент підвищує стресостійкість рослин (легше переносить аномальні погодні умови), а також робить рослини менш уразливими до хвороб.

Кукурудза

Завдяки потужно розвиненій кореневій системі кукурудза здатна поглинути поживні речовини з глибших шарів ґрунту, аніж пшениця. Проте, це не означає, що таким чином вона самостійно в повній мірі забезпечить себе усіма необхідними елементами живлення.

Результативність та ефективність вирощування кукурудзи найбільше залежить від таких критично важливих мікроелементів як: магній (Mg), цинк (Zn), марганець (Mn), мідь (Cu) та залізо (Fe). Вашій увазі представлена схема ознак дефіциту кожного з цих елементів живлення, а також причин та передумов, що спричиняють дефіцит (табл. 2).

Магній є складовою частиною хлорофілу, бере участь у синтезі білків та амінокислот. Недоотримання магнію кукурудзою у періоди найбільшої потреби (зав’язування та формування зерна) має негативний вплив на процеси цвітіння та запилення. А, отже, обмежує зав’язування качанів і зменшує їхню озерненість. Орієнтовна норма внесення магнієвих добрив коливається від 40 до 60 кг/га MgO.

Цинк вважається одним із найважливіших мікроелементів у вирощуванні кукурудзи. Він підвищує стійкість культури до примх погоди (особливо приморозків), бере участь у синтезі хлорофілу та вітамінів В, Р, С. Цинкові добрива прийнято вносити у ґрунт із розрахунку 1–2 кг діючої речовини на гектар, або ж у формі листкового підживлення.

Важливо: листкові підживлення матимуть ефект лише на ранніх стадіях та до моменту виявлення дефіциту.

Мідь є активатором окисно-відновлювальних процесів, що, своєю чергою, позитивно впливає на вміст білка та цукрів у зерні, утворення лігніну в стінках клітин. Мідь сприяє активнішому продукуванню зерна.

Марганець є одним із ключових елементів фотосинтезу та активації ферментативних процесів. Цей елемент відіграє важливу роль у відновленні нітратів та синтезі білків.

Залізо бере участь у синтезі білків, утворенні хлорофілу, процесах фотосинтезу.

Отже, доцільність коригування мікроелементарного живлення з урахуванням критично важливих елементів зумовлена низкою причин, зокрема:

1. Компенсація дефіциту певного елементу живлення, необхідного рослинам у певний період їхнього росту та розвитку.

2. Необхідне за умови недостатнього надходження мікроелементів на ґрунтах із критичним значенням pH.

3. В критичні періоди росту та розвитку, коли потреба в певному елементі живлення зростає.

4. Стресові умови, які перешкоджають засвоєнню (посуха, брак вологи або її надлишок, надмірно високі або низькі температури і т. д.)

5. Неефективне живлення, причиною якого можуть бути шкідники або хвороби.

6. Недоступність елементів живлення з ґрунту, спровокована природними або техногенними факторами.

М. Августинович, канд. с.-г. наук

Український науково-практичний центр «Інститут живлення рослин»

Журнал «Пропозиція», №1, 2021 р.