Основні захворювання ярих зернових

За офіційною статистикою, у сезоні 2020 року на території України було висіяно 172,5 тис. га ярої пшениці і 1,37 млн га ярого ячменю, а зібрано 635,8 тис. т ярої пшениці і 4,47 млн т ярого ячменю. Нестабільне зволоження, довга затяжна весна — це ідеальні умови для розвитку кореневих і прикореневих гнилей, викликаних різними видами патогенів, як-от: ризоктоніозна, офіобольозна, фузаріозна, гельмінтоспоріоз на та інші гнилі. Найчастіше причина вилягання ярої пшениці і ярого ячменю — високий відсоток ураження кореневими і прикореневими гнилями.

СІТЧАСТИЙ ГЕЛЬМІНТОСПОРІОЗ (СІТЧАСТА ПЛЯМИСТІСТЬ)

Збудник хвороби — Drecheslera teres. Перші симптоми хвороби спостерігаються в період кущення культури, а сильний розвиток настає в період цвітіння й наливу зерна. Характерні ознаки захворювання — поява на листках овальних бурих плям з блідо-жовтою облямівкою й сітчастим візерунком із поздовжніх і поперечних смуг. Світло-бурі непомітні плями можуть з’являтися навіть на колоскових лусочках і зерні.

Джерело інфекції — міцелій, склероції й конідії, які зберігаються на рослинних рештках і зерні. На перезимувалих уражених рослинних рештках він може утворювати перитеції з сумками і сумкоспорами, які є додатковим джерелом первинної інфекції для посівів ярого ячменю.

СМУГАСТИЙ ГЕЛЬМІНТОСПОРІОЗ (СМУГАСТА ПЛЯМИСТІСТЬ)

Збудник — Drecheslera graminea. Симптоми захворювання спостерігаються протягом усієї вегетації від появи сходів до дозрівання ячменю. На листках сходів з’являються блідо-жовті плями, які пізніше видовжуються і стають світло-коричневими з вузькою пурпуровою облямівкою. На плямах утворюється оливково-бурий наліт. Особливо сильно хвороба проявляється в період цвітіння й наливу зерна. Смуги розтріскуються, відбувається повздовжнє розтріскування листків на 2–3 частини. Такі листки всихають і відпадають.

Хвороба призводить до відмирання листків, зменшення асиміляційної площі листкової поверхні рослин, зниження їхньої продуктивності і якості отриманого врожаю, до утворення плоских зерен, зокрема, суттєво погіршуються пивоварні якості зерна. Нерідко уражені рослини випадають, це призводить до розрідження посівів. За інтенсивного ураження гельмінтоспоріози можуть знижувати врожайність ярого ячменю на 30–40 %.

ФУЗАРІОЗНА КОРЕНЕВА ГНИЛЬ

Збудник хвороби — недосконалий гриб із роду Fusarium, найчастіше трапляються F. culmorum, F. avenaceum, F. oxysporum. На уражених рослинах утворюються повздовжні темні плями, які згодом буріють, загнивають і відмирають первинні і вторинні корені, підземне міжвузля, а інколи — й основа стебла, що призводить до зрідження посівів. Є випадки, коли фузаріозна коренева гниль призводить до білостеблості й пустоколосості. Джерело інфекції — насіння, ґрунт і рослинні рештки в ґрунті. Еталоном у контролі фузаріозної кореневої гнилі вже багато років для виробників України є діюча речовина флудиоксоніл.

ТВЕРДА, АБО СМЕРДЮЧА САЖКА

Збудник — гриби з роду Tilletia, найчастіше T. caries. Найчіткіше ознаки ураження проявляються на початку молочної стиглості пшениці. У цій фазі уражені колоски трохи сплюснуті, інтенсивного зеленого кольору з синім відтінком, колоскові лусочки розсунуті під дією патогена, що розвивається. Роздушений уражений колосок виділяє сірувату рідину. Після дозрівання колосся уражених рослин стоїть прямо, а замість зерен у ньому утворюються мішечки з чорною масою теліоспор. Джерело інфекції — заспорене насіння, додатковим її джерелом можуть бути сівалки, пакувальна тара або інший інвентар, на поверхню якого потрапили спори збудника. Під час сівби теліоспори разом із насінням потрапляють у ґрунт, проростають, утворюючи базидії з базидіоспорами.

Після копуляції базидіоспор утворюється інфекційна гіфа, яка проникає в проросток пшениці. Грибниця дифузно поширюється рослиною, досягає конуса наростання і проникає в листки, стебла й колоски. У разі ранньої сівби ярої пшениці (порівняно з оптимальним) суттєво зростає відсоток ураження посівів твердою сажкою. Шкодочинність полягає в утворенні спороносної маси замість здорового зерна. Крім того, уражені рослини нерідко гинуть, що призводить до зниження густоти стояння культури. За сильного ураження спостерігаються втрати на рівні 15–20 %.

Коли йдеться про сажкові хвороби, не можна оминути таку болючу тему, як летюча сажка на ярому ячмені, посівні площі якого стрімко збільшуються. Ця хвороба набирає дедалі більших обертів на території України і приховує великі загрози для виробників: як втрату врожаю, зниження пивоварних якостей, так і зниження якості посівного матеріалу. Летюча сажка дуже шкідлива. В уражених посівах різко знижується вихід зерна. До того ж уражені рослини, порівняно зі здоровими, мають меншу, до 30 %, вегетативну масу, низький коефіцієнт кущіння. Спостерігаються й непрямі втрати. Частині рослин вдається одужати, але якість урожаю знижується, спостерігається погана виповненість колоса, менша маса зерна. У таких рослин підвищується сприйнятливість до інших хвороб.

Дмитро Жарко, технічний спеціаліст з підтримки й розвитку протруйників, компанія «Сингента»

Журнал «Пропозиція», №12, 2020 р.