Готуємо до роботи зернозбиральні комбайни

Сільське господарство України дедалі більше набуває ознак експортно орієнтованої галузі, особливо щодо зернових культур. Підтвердженням цьому є аналіз статистичних джерел, який свідчить, що 2007 року в структурі посівних площ основних сільськогосподарських культур зернові становили 56% загальної площі.

Порівняно з 1990 роком, частка посівів зернових зросла на 11%. Водночас, зі збільшенням посівних площ в Україні за останні п’ять-шість років зріс і валовий збір зерна. Якщо порівняти з 2000 роком, то валовий збір урожаю зернових щороку зростав в 1,5–1,9 раза. До того ж, спостерігається тенденція до зростання вартості виробництва сільськогосподарської продукції.
Однак у рослинництві є ще багато невирішених проблем. Якщо ступінь механізації основного обробітку грунту й сівбу, внесення добрив і захист рослин можна вважати задовільними, то механізація збирання врожаю потребує особливої уваги. Вивчення цього питання засвідчило: частково складнощі збирання врожаю в Україні породжені тим, що за радянських часів республіка не випускала своєї зернозбиральної техніки й, відповідно, недостатньо було наукових та інженерних кадрів, які б професійно займалися організацією, дослідженнями та виробництвом зернозбиральних машин.
Мало зроблено в цьому напрямі й за часів незалежності. Спроби створити й налагодити виробництво вітчизняного зернозбирального комбайна на рівні зарубіжних зразків бодай для того, щоб задовольнити потреби свого агропромислового комплексу, не дали очікуваних результатів. На сьогодні технологічна потреба в зернозбиральних комбайнах становить близько 100–120 тис. машин. За результатами Державного комітету статистики, 2006 року в сільськогосподарських підприємствах нашої країни парк зернозбиральних комбайнів налічував 44 тис. машин. Це на три тисячі менше, ніж 2005 року, та на 17 тисяч менше, ніж 2001 року. Тобто, починаючи з 2001 року, зафіксовано щорічне зменшення парку зернозбиральних комбайнів на українських полях на 6–8%. При цьому статистичні дані свідчать про те, що з 2003 до 2005 року з машинобудівних заводів України на поля прийшло лише 714 зернозбиральних комбайнів. Важко навіть оцінити, на скільки відсотків оновлено парк цих машин.

Рис. 1. Жаткова частина комбайна “Дон”:  А — жатка; Б — проставка; В — похила камера; 1 — мотовило; 2 — різальний апарат; 3 — пальчиковий механізм шнека; 4 — шнек; 5 — башмак; 6 — бітер проставки; 7 — похилий транспортер; 8 — шків верхнього вала похилої камери; 9 — корпус жатки

Неповна забезпеченість технікою в період збирання врожаю призводить до подовження термінів, а значить, і до додаткових істотних втрат урожаю. Нині однією з гострих проблем в аграрному секторі країни є оновлення техніко-технологічної бази виробництва. Особливо важливо це за високого рівня спрацювання машин. Так, близько 78–98% зернозбиральних комбайнів відпрацювали свій ресурс і підтримуються в дієздатному стані в період збирання тільки завдяки ремонтно-профілактичним роботам. В умовах практично вичерпаного ресурсу темпи старіння машин на порядок перевищують темпи оновлення. Відтак, збільшується сезонне навантаження на комбайн та вдвічі-втричі зростає термін його роботи. Тож у період підготовки зернозбиральних комбайнів до жнив 2008 року слід подбати про забезпечення їхньої дієздатності.
Розглянемо жниварську частину комбайнів “Дон”, яка автоматично копіює рельєф поля на заданій висоті зрізу. Вона складається з таких складових: жатка, проставка, похила камера. Регулювання ланцюгових передач, крім передачі приводу від варіатора до мотовила, здійснюється переміщенням натяжних зірочок. Приміром, ланцюгову передачу приводу мотовила натягують так: передню — обертанням штанги, а задню — з використанням натяжного гвинта. Натягування клинопасової передачі варіатора забезпечується обертанням гайок натяжного гвинта. Пас на веденому шківі встановлюють на максимальний діаметр. Прогин гілки паса має становити 8–10 мм за зусилля 40 Н. Регулювання здійснюють за працюючого варіатора.
Регулювання паса приводу від головного привідного вала жатки на вал механізму “гойдаючої шайби” досягається переміщенням натяжного шківа. Прогин паса має перебувати в межах 12–15 мм. Жаткову частину комбайна “Дон” наведено на рис.1.

Рис. 2. Проставка: 1 — пальчиковий механізм; 2 — вал управління пальчиковим механізмом; 3 — контрпривід; 4 — бітер; 5 — корпус; 6 — ручка регулювання зазорів пальчикового механізму; 7 — цапфа із вушками

Основним регулюванням різального апарата є встановлення зазора між сегментом і площиною пальця завдяки зняттю та встановленню прокладок між пальцевим брусом і пластиною тертя. Зазор у передній частині має бути не більше 0,8 мм, а в задній — не більше 1,5 мм. Регулювання висоти зрізу — ступінчасте й здійснюється перестановкою копіювальних башмаків.
Положення шнека жатки регулюється зміною зазора між шнеком і дном (нормальний зазор — у межах 10–15 мм), зміною положення повзунів, які розміщені на боковинах жатки. Слід також пам’ятати про регулювання зазора між кінцями пальців і дном (нормальний зазор — у межах 12–20 мм), який досягається обертанням ручки, що розміщена на правій боковині жатки. Якщо шнек починає забиватися хлібною масою та в разі роботи жатки завширшки 6 м з підбирачем, зазор між шнеком і дном має бути 40–50 міліметрів.
Регулювання положень мотовила за висотою й виносом здійснюють гідроциліндром залежно від висоти та стану стеблостою. Якщо стебла прямостоячі або дещо виляглі, висота виносу має бути мінімальною. Під час збирання виляглих хлібів мотовило слід винести вперед і опустити так, щоб граблини торкалися землі.
Слід згадати й про підготовку до роботи платформ-підбирачів до комбайна “Дон”, які дають змогу швидко переходити від прямого комбайнування до роздільного й навпаки. Підбирач копіює рельєф у поздовжньому й поперечному напрямках, його міцно кріплять до комбайна. На підбирачі регулювання шнека, його пальчикового механізму, варіатора аналогічні відповідним регулюванням на жатці комбайна.
Натягнення клинопасових передач варіатора здійснюють обертанням гайок натяжного гвинта за працюючого варіатора. Заздалегідь пас на веденому шківі переставляють на максимальний діаметр. Прогин гілки паса має становити 8–10 мм (тут і далі — за зусилля 40 Н). Натягнення паса приводу від головного приводного вала жниварки на вал механізму шайби, що гойдається, здійснюють переміщенням натяжного шківа. За правильного натягнення прогин паса дорівнює 12–14 мм. Регулювання різального апарата здійснюють так: встановлюють зазор між сегментом і площиною пальця (в передній частині не більше 0,8 мм, у задній — не більше 1,5 мм), знімають або встановлюють прокладки між пальцевим брусом і пластиною тертя. У разі зачіпання спинки ножа його положення регулюють переміщенням пластин тертя в овальних отворах. Регулювання висоти зрізу — ступінчасте з перестановкою копіювальних башмаків. Положення мотовила за висотою та винесенням регулюють гідроциліндрами в процесі роботи залежно від висоти та стану

Рис. 3. Підбирач: 1 — корпус платформи; 2 — проставка; 3 — клиновий пас; 4 — кронштейн кріплення натяжного ролика; 5 — кронштейн підвіски шнека; 6 — гвинтовий домкрат; 7 — ручка; 8 — привідний шків; 9 — підбирач; 10 — зрівноважувальний пристрій; 11 — опорне колесо; 12 — дистанційна втулка; 13 — транспортер; 14 — нормалізатор

стеблостою. За прямостоячого або якщо хліб злегка похилився, величина виносу має бути мінімальною. Відстань між нижньою точкою траєкторії граблин і верхівкою колоса має становити від 1/2 висоти стебел, які зрізають, за висоти стеблостою 0,5 м і більше — до 2/3, за низькорослого хліба — 0,4 м і менше. Підбираючи виляглий хліб, мотовило виносять вперед повністю та опускають так, щоб граблини торкалися грунту. Частоту обертання мотовила обирають таку, щоб швидкість граблин дещо перевищувала поступальну швидкість комбайна, у цьому разі граблини захоплюють стебла й подають їх до різального апарата й шнека. Підвищена частота обертання мотовила призводить до втрат, а саме: колоски відбиваються від стебла, падають на землю або з них вибивається зерно.
Бітер проставки регулюють так: встановлюють зазор (23–35 мм). Для цього повертають ручку, розміщену на правій боковині корпуса. Ланцюгові передачі приводу мотовила натягують так: передню — обертанням штанги, задню — за допомогою натяжного гвинта. Проставку наведено на рис. 2.
При цьому слід стежити за збереженням паралельності валів транспортера після регулювання. Для контролю служать риски, нанесені на боковинах. За правильно відрегульованого ланцюга між пластмасовим роликом на бічній стороні та ланцюгом має бути зазор S = 10 мм. Оскільки під час роботи в перші п’ять днів ланки ланцюга значно витягуються, то натягнення потрібно перевіряти щодня. Ланцюгові передачі платформи регулюють переміщенням натяжних зірочок. За правильного натягнення ланцюга прогинання від зусилля руки становить 8–10 мм. За правильного натягнення паса приводу підбирача прогинання його ведучої гілки за зусилля 40 Н становить 27–32 мм. Зазор між кінцями підбиральних пальців і поверхнею грунту виставляють за допомогою перестановки дистанційних втулок на осі повороту вилки колеса. Нормальний зазор за доволі густої стерні та валків, що не пров’ялилися, — 20–30 мм. Підбирач наведено на рис. 2.
За прорідженого стеблостою й прибитих до землі валків можна опускати кінці пальців до рівня землі. Однак варто пам’ятати, що надмірне опускання (без потреби) знижує довговічність пальців та інших елементів підбирача й комбайна, збільшує засміченість зерна в бункері. Зазор між прутками решітки-нормалізатора та заднім валом транспортера можна відрегулювати, повертаючи упори за сектором навкруги балки нормалізатора. Треба встановлювати мінімально потрібний для даної потужності (товщина) вала зазор, бо надмірне його збільшення призводить до закидання маси на шнек, порушення орієнтації стебел і, як наслідок, до втрат зерна через недомолочення. Крім того, за значного бічного вітру викинуті на шнек стебла з колосками розлітаються з платформи по полю.
Лінійну швидкість транспортера регулюють варіатором з робочого місця комбайнера. Швидкість стрічки має перевищувати поступальну швидкість комбайна в 1,2–1,5 раза. Розвантажування маси перед підбирачем свідчить про недостатню швидкість транспортера, а поява вільного зерна на верхній площині похилої камери — про її завищення. Перш ніж переїхати з одного поля на інше, слід замкнути, а по прибуттю на місце роботи — розімкнути пружинні замки розвантажувальних пристроїв. Для замикання підбирач піднімають на таку висоту, щоб колеса відірвалися від грунту, а для розмикання їх повертають у попереднє положення.

С. Карабиньош,
А. Новицький,
доценти,
Національний аграрний університет