Профілактика незаразних хвороб у тваринництві

Останніми роками в господарствах різної форми власності помітно зросла захворюваність тварин на незаразні хвороби, частка яких становить близько 90% усіх захворювань. За нинішніх складних погодних умов великого значення набувають заходи, спрямовані на збереження поголів’я сільськогосподарських тварин, скорочення їхніх втрат, особливо молодняку, та забезпечення ветеринарного благополуччя.

Серед незаразних хвороб найчастіше з’являються захворювання, пов’язані з обміном речовин, органами травлення й дихання, акушерсько-гінекологічні хвороби. Серйозною проблемою є народження кволого нежиттєздатного приплоду, 20–30% і більше їх гине в період підсису. Основними причинами цих втрат є порушення умов годівлі, технології утримання та догляду. В умовах посухи ці проблеми можуть загостритися.
Загальна профілактика незаразних хвороб тварин базується на повноцінній годівлі, високій якості кормів і води, оптимальному мікрокліматі, дотриманні високої санітарної культури в тваринницьких приміщеннях та на території ферми, щоденному активному моціоні (за винятком несприятливої погоди), контролі за станом обміну речовин і здоров’ям тварин.

Корми
Найвагомішим першочерговим заходом загальної профілактики є корми — заготівля, збереження та раціональне економне використання згідно із санітарно-зоогігієнічними вимогами до цих технологічних процесів. У собівартості продукції тваринництва на корми припадає 60–70% усіх витрат. Тому економія їх має велике значення. І хоча це загальновідомі положення та істини, практика свідчить про те, що нестача кормів, до того ж, нераціональне їх використання і порушення технології та гігієни годівлі тварин, зазвичай, призводять до значних втрат: зниження надоїв молока й середньодобових приростів живої маси на відгодівлі, хвороб і навіть загибелі тварин.
Захворювання тварин нерідко спричинюють корми низької якості: мерзлі, цвілі, прокислі, уражені грибами, обсіменені бактеріями, забруднені отруйними рослинами та токсичними речовинами (мінеральні добрива, пестициди тощо).
Тож зіпсовані корми не слід згодовувати. Тільки після ретельної перевірки на токсичність їх можна використовувати за призначенням ветлікаря. Але треба пам’ятати, що мікотоксини дуже стійкі до фізичних та хімічних факторів, тому знешкодження їх у кормах є малоефективним.
Успіх виробництва тваринницької продукції визначається на 60% годівлею, на 20% — мікрокліматом і умовами утримання і на 20% — селекцією і віком тварин.

Мікроклімат
Ще одним найголовнішим чинником скорочення втрат у тваринництві є створення оптимального мікроклімату в приміщеннях. За найкращих умов годівлі від продуктивних тварин неможливо досягти найкращої продуктивності, якщо мікроклімат у тваринницьких приміщеннях не відповідає зоогігієнічним параметрам. Температура повітря найбільше впливає на здоров’я тварин, їхню продуктивність та використання ними кормів. Верхній рівень температури для всіх організмів сільськогосподарських тварин становить 25°С, за винятком поросят (32°), нижній рівень для корів, худоби на відгодівлі сягає 5°, для телят — 12°, свиней — 15°, поросят — 25°, вівцематок, баранів — 8°, ягнят —10°С.
У багатьох тваринницьких приміщеннях мікроклімат не відповідає встановленим зоогігієнічним вимогам, що призводить до зниження продуктивності тварин, захворювань органів травлення, дихання, відтворення, до передчасного вибраковування, дорізування і навіть загибелі, особливо молодняку. Тривала шкідлива дія несприятливого волого-температурного режиму часто залишається непоміченою, і збитки від нього не враховують. Крім того, втрати від пошкодження приміщень тривалою дією конденсату вологи можуть сягати величезних розмірів, а кошти на ремонт дорівнювати чверті вартості будівлі.
Грубі порушення зоогігієнічних норм мікроклімату в приміщеннях призводять до зниження надоїв молока на 10–20%, зменшення приростів живої маси на 20–30%, збільшення загибелі молодняку до 5–40%, скорочення строків використання тварин на 15–20%, зростання витрат на одиницю продукції.
Якщо тварин утримують за температури, нижчої за оптимальну, тоді для збереження постійної температури тіла організм потребує додаткового виробництва тепла (енергії), яке вже не може бути використано на виробництво тваринницької продукції. Це означає, що корми за цих умов витрачаються марно, є реальна загроза захворювання й загибелі тварини. За температури повітря в тваринницькому приміщенні 2°С на утворення тепла в організмі корови витрачається 76,5% енергії, на утворення молока — лише 23,3%, за температури 15°С, відповідно, — 52 і 48 відсотків.
За відносної вологості 83–87% молочна продуктивність корів на 13% вища, ніж за вологості повітря 94–97%, знижуються витрати кормових одиниць на 0,2 кг, перетравного протеїну — на 14 г у розрахунку на 1 кг 4% молока.
Дуже чутливим до зростання відносної вологості в тваринницьких приміщеннях є молодняк сільськогосподарських тварин. Утримання його в холодних вологих приміщеннях, тобто за температури, нижчої за оптимальну, високої вологості та підвищеного руху повітря створюються несприятливі для тварин умови: відбувається переохолодження організму і, як наслідок, вони починають хворіти на бронхіт, запалення легенів, диспепсії і навіть гинуть. Встановлено, що теличка, яка перехворіла в ранньому віці на ту чи іншу хворобу, в подальшому дасть молока на 20% менше, ніж її здорова однолітка. Утримання в цих умовах маточного поголів’я сприяє захворюванням тварин на акушерсько-гінекологічні хвороби, мастити, які можуть стати причиною неплідності.
Оптимальний режим відносної вологості в тваринницьких приміщеннях (у межах 70–75%) створюють завдяки нормально діючій вентиляції, усуненню підтікань води з автонапувалок, своєчасному прибиранню гною з приміщень, ремонту підлоги. Ці заходи забезпечать також у межах зоогігієнічної норми рівень шкідливих газів у приміщеннях (аміаку, вуглекислого газу та сірководню).
За оптимальної температури підвищена швидкість руху повітря негативно впливає на поїдання корму й середньодобові прирости у свиней: за швидкості руху повітря    0,175 м/с, тварини масою 60 кг витрачають на 1 кг приросту 3,2 кг корму, а за швидкості 1,5 м/с, — удвічі більше, середньодобові прирости становлять, відповідно, 0,8 і 0,525 кг.

Моціон та гігієна
Великих збитків господарства зазнають від неплідності маточного поголів’я, яка часто є наслідком порушення умов годівлі й утримання. Велике значення в профілактиці неплідності має організація активного моціону вагітних самок до пологів і, починаючи з третього-четвертого дня після них. Якщо такого активного моціону немає (а це дуже часто трапляється в практиці), то в корів, нетелей, свиноматок, вівцематок спостерігаються тяжкі пологи, затримання посліду, післяпологові ускладнення, субінволюція матки тощо. Утримання тварин без моціону особливо негативно впливає на перебіг вагітності, пологів і післяполового періоду у первісток. Тому щоденний активний моціон для маточного поголів’я на відстань чотири-п’ять кілометрів є невід’ємною фізіологічною потребою організму, що сприяє зміцненню здоров’я, попередженню тяжких пологів, отриманню здорового приплоду, профілактиці післяпологових ускладнень і позитивно впливає на подальшу запліднюваність тварин.
Дотримання гігієни отелення у корів на молочнотоварних фермах промислового типу має неабияке значення. Адже фізіологічні особливості корів до цього і після на великих фермах потребують спеціальних умов утримання й догляду. Без них важко зберегти й виростити повноцінний здоровий молодняк у молозивний період, попереджувати післяпологові захворювання у корів.
Безприв’язне утримання корови в станку, підстилка з чистої сухої соломи, можливість зручно лягти, відсутність інших тварин, які у стійлі нерідко перешкоджають нормальному перебігу процесу, — все це створює їй певні комфортні фізіологічно оптимальні й хороші зоогігієнічні умови в станку до, під час і після отелення. Корови в станку поводяться спокійно.
Практика отелень корів у станках проти традиційної технології отелення в стійлі сприятливо позначається на здоров’ї новонароджених телят. Вони легше витримують шлунково-кишкові захворювання, збереженість серед них на 10% вища, ніж серед телят, які народилися в стійлі. Крім того, спільне утримання корови з новонародженим телям сприяє скороченню часу післяпологової інволюції матки. У корів, що отелилися в станку, вона тривала 22,7, а в стійлі — 28,7 дня.
Останніми роками основним виробником тваринницької продукції є приватний сектор, де виробляють майже 82% молока, 69 м’яса, 76% вовни від загальних обсягів. У зв’язку з цим проблемним залишається питання дотримання гігієни та ветеринарної санітарії виробництва продуктів тваринництва в приватному секторі, передусім молока. За міжнародними стандартами, зоогігієнічним санітарним вимогам відповідає молоко, яке одержали з допомогою машинного, а не ручного доїння. В одному кубічному міліметрі стерилізованого молока, яким “харчувалась” кімнатна муха протягом 30 хв, через шість годин виявили 1 млн 822 тис. бактерій. Тому в приватному секторі потрібно суворо дотримуватися санітарно-гігієнічних вимог під час доїння корів, утримувати тварин у чистих сухих приміщеннях. Крім того, санітарну якість молока різко знижують мастити корів, оскільки у хворих тварин  часто з молоком виділяються патогенні для людини бактерії.
За даними Всесвітньої організації ветеринарної охорони здоров’я, мастит завдає значно більших збитків, ніж усі хвороби корів разом узяті: передчасне бракування корів, недоотримання молока й телят, погіршення біологічних та технологічних і поживних властивостей молока, підвищення кількості неплідних корів тощо.
У зв’язку з поліетіологічністю маститів у корів профілактика цього захворювання має бути комплексною. З усіх заходів найважливіші такі:
q дотримання правил машинного доїння, підтримання належного санітарно-гігієнічного стану приміщень, доїльного й молочного обладнання, території ферм, аби не допустити поширення патогенної мікрофлори у зовнішньому середовищі, передачу її від однієї тварини іншій;
q раціональна повноцінна годівля з урахуванням фізіологічного стану тварин;
q систематична (щомісяця) діагностика субклінічного маститу 10%-ним розчином димастину;
q дезінфекція сосків вимені після доїння: занурити їх на кілька секунд у 2%-ний розчин гіпохлориду натрію або дезмолу; 1%-ний розчин однохлористого йоду. Систематичне проведення цієї операції протягом одного-двох років зменшує рівень захворюваності корів на мастит на 50%, а протягом трьох років — на 75 відсотків;
q лікувально-профілактична обробка часток вимені з прихованим маститом, які реагували на мастит під час лактації, бактеріоносіїв під час запуску і сухостою способом внутрішньовим’яного введення антибіотиків пролонгованої дії (мастицид-2, мастисан, біцилін та ін.).
У загальному комплексі профілактичних і протиепізоотичних заходів у тваринництві провідне місце належить ветеринарно-санітарним заходам — дезінфекції, дератизації та дезінсекції, які є обов’язковою органічною частиною ветеринарного забезпечення благополуччя тваринництва в господарствах.

Дезінфекція та ремонт
Період літнього табірного утримання тварин є найсприятливішим для проведення поточного й капітального ремонту тваринницьких приміщень, механічного очищення, профілактичної дезінфекції, облаштування гнійних сховищ. Там, де тваринницькі об’єкти упорядковано, озеленено, огороджено, тваринники, як водиться, мають кращі результати своєї роботи.
На ветеринарно-санітарний стан ферм, здоров’я тварин, їхню продуктивність суттєво впливає заселеність тваринницьких приміщень шкідливими комахами (домашня муха, осіння жигалка тощо), які є носіями багатьох інфекційних хвороб. У разі масового виплоджування вони турбують тварин і, як наслідок, у корів зменшуються надої молока на 10–20%; прирости живої маси у свиней — на 20%, у худоби під час нагулу на пасовищі — на 10–15%. Для боротьби з комахами потрібно постійно підтримувати чистоту в приміщеннях і на території ферми, своєчасно міняти підстилку, прибирати станки, гнійно-транспортерні лотки, утримувати у зразковій чистоті молочний посуд, своєчасно ремонтувати й дезінфікувати приміщення.
Тваринницька галузь зазнає значних збитків від мишоподібних гризунів, особливо щурів, які крім поїдання, псування та забруднення великої кількості кормів, є переносниками та носіями багатьох інфекційних хвороб. Тому на тваринницьких фермах дератизація як система заходів, спрямованих на знищення шкідливих мишоподібних гризунів, має бути обов’язковим ветеринарно-санітарним заходом у загальному комплексі охорони здоров’я тварин і збереженості кормів.
Отже, в умовах посухи великого значення набуває чітке виконання системи загальних профілактичних, ветеринарно-санітарних та зоогігієнічних заходів, спрямованих на скорочення втрат у тваринництві, підвищення продуктивності й забезпечення ветеринарно-санітарного благополуччя на тваринницьких фермах.

М. Попов,
канд. ветерин. наук,
Ін-т тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова “Асканія-Нова”