Пшениця: не азотом єдиним

Продовжуємо публікувати рекомендації американських агрономів-консультантів з удобрення пшениці. Про азотне живлення ми вже писали, тепер настала черга інших елементів.

Фосфор

Пшениця відгукується на фосфор краще, ніж інші поширені в Україні зернові культури. Дослідження показують, що основна користь від фосфору – це покращення кущіння восени, що збільшує кількість колосків і, відповідно, врожайність. Меншою мірою фосфор сприяє збільшенню розмірів зернин і їх кількості в колосі. Оскільки фосфор впливає на вкорінення пшениці, зимове вимерзання часто пов’язане з низьким вмістом фосфору в грунті. Дефіцит фосфору затримує дозрівання, що особливо помітно на еродованих або лужних грунтах з низькою доступністю грунтового фосфору. Острівці зеленої пшениці серед стиглої теж ясно вказують на брак фосфору.

Три основних методи внесення фосфору під пшеницю – внесення разом із сівбою, внесення врозкид до сівби та одночасне внесення поліфосфату амонію (N10Р34) разом з безводним аміаком перед сівбою. Маючи новітні пневматичні сівалки та обладнання для пневматичного внесення добрив та точного внесення аміаку сільгоспвиробники можуть спробувати багато варіантів трьох вищезгаданих методів. Наприклад, сівалки для «ноу-тілл» можуть вносити азотні й фосфорні добрива нижче або збоку рядка. Крім того, сівба може здійснюватися як широкорядним, так і вузькорядним способом.

Спосіб внесення добрив та сівби значною мірою впливають на контакт добрива з насінням, що може впливати на проростання насіння. Нормальний суперфосфат амонію (одинарний – N11Р52 чи подвійний – N18Р46) – зазвичай слабко впливає на стеблостій пшениці через свій низький сольовий індекс, нижчу концентрацію добрив у вузькорядних (18-25 см) посівах за порівняно високої посівної норми, характерної для сучасних сортів і гібридів. Тип сівалки не критичний при внесенні фосфорних добрив під час сівби, якщо сільгоспвиробник не вносить одночасно азотні добрива. При внесенні великих доз азоту (17-34 кг/га) азотні добрива не повинні вноситися туди ж, куди й насіння, інакше не уникнути зрідження стеблостою. Це можна виконати за допомогою деяких видів пневматичних сівалок.

Дослідження, проведені в шт. Небраска, показали, що фосфорні добрива, внесені перед сівбою разом з азотними, працюють приблизно так само, як і добрива, внесені під час сівби, відтак консультанти рекомендують обидва цих способи внесення. Хоча в першому випадку рослини демонструють не настільки однорідний ріст, як у другому, врожайність виходить приблизно однакова.

Менш вирівняний ріст викликаний затримкою засвоєння коренями фосфору внаслідок більшої відстані між рядком і місцем розташування добрив. Це спостерігається переважно на грунтах, бідних на фосфор.

Ця різниця в часі між контактом з добривом у різних насінин зазвичай не шкодить урожайності, якщо пшениця висіяна в оптимальні строки; однак якщо пшениця сіється з запізненням і на формування кореневої системи нема часу, рекомендується внесення добрив одночасно з сівбою.

При одночасному смуговому внесенні азотних і фосфорних добрив ширина між смугами не повинна перевищувати 38 см. Ширша відстань між смугами може мати наслідком різну висоту рослин і нижчу врожайність. Стандартна глибина внесення аміаку (13-15 см) також є оптимальною і для внесення фосфору. В цьому випадку рекомендується система з подвійними трубками для внесення аміаку й рідких фосфорних добрив.

Залишковий фосфор

Пшениця засвоює всього від 10 до 30% фосфору, внесеного разом з добривами. Решта залишається в грунті в вигляді залишкового фосфору. Останній поступово переходить у нерозчинні й менш доступні форми. Від 25 до 30% залишкового фосфору зазвичай виявляє агрохімічний аналіз грунту на фосфор наступного після внесення фосфорних добрив урозкид року. Дослідження показали, що доступність залишкового фосфору може суттєво зрости, якщо він зароблений глибше, ніж глибина сівби.

Якщо фосфор вносити локально, смугами, то певна його кількість буде засвоюватися рослинами ще протягом кількох років, але основний ефект проявляється на наступний після внесення рік. Отже, залишковий фосфор, внесений у такий спосіб, найбільш ефективний за неперервного вирощування сільгоспкультур і менш ефективний у двопільній сівозміні «пшениця-пар» через те, що від внесення фосфору до наступної сівби пшениці проходить 2 роки.

Калій

Пшениця повинна мати достатню кількість калію, щоб забезпечити ефективний розподіл води всередині рослини. Ранні симптоми дефіциту калію проявляються в рівномірному хлорозі старших частин рослини. Листя врешті набуває смугастого зелено-жовтого вигляду або ж підпаленого, бронзового чи блідого.

Деякі досліди показали очевидне підвищення врожайності після внесення калію, але спрогнозувати обсяги прибавки врожаю неможливо.

Цинк

Коли вміст цинку в грунті менший за 0,4 ppm (частинок на мільйон – ред.), пшениця може відгукуватися на внесення цинку. Можна внести 11-17 кг/на цинку з сульфатом цинку, однак це економічно недоцільно, якщо поля не зрошуються або в сівозміні не присутні інші культури, які потребують багато цинку.

Якщо агрохімічний аналіз грунту показує дуже низький вміст цинку, оптимальним шляхом надолужити його брак стане внесення 1% цього елементу разом з поліфосфатом амонію (N10P34). Цинково-амонійні комплексні добрива в баковій суміші з поліфосфатом амонію часто вигідніше вносити, ніж хелати цинку. Зазвичай достатньо 0,5-1,1 кг/га цинку.

Сірка

Брак сірки може відчуватися на піщаних грунтах, особливо на зрошуваних. Якщо піщані грунти потребують сірки, то внесення врозкид 11-17 кг/га цього елементу має бути достатньо. В рідкісних випадках (наприклад, зрошувані піщані грунти з низьким вмістом сірки в поливній воді) потрібна норма до 22 кг/га. Якщо азотно-фосфорне добриво (полісульфат амонію – N10Р34) вноситься в рядки під час сівби, його не можна змішувати з тіосульфатом амонію (N12S26). Тіосульфат може суттєво пошкодити насіння пшениці, що призводить до зрідження стеблостою.

Фактор кислотності

Застосування нульового обробітку грунту та покривних культур підвищує поглинання вологи і, відповідно, врожайність, завдяки чому знижується потреба в азотних добривах. В західній частині штату Небраска в місцевостях, де кількість опадів перевищує 450 мм на рік, там, де давно перейшли на «ноу-тілл», за останні 25 років показник рН грунту суттєво знизився. Цьому також сприяли зростання врожайності, що призвело до підвищення винесення таких елементів, як кальцій, марганець і калій, та розкислення грунту завдяки внесенню амонійних азотних добрив. Зміна рівня рН прослідковується до глибини принаймні 30 см.

При зниженні рівня рН зростає важливість агрохімічного аналізу грунту з метою визначення потенційного впливу зростання врожайності та потреби в вапнуванні. Матеріалом для вапнування може бути як природний вапняк, так і карбонат кальцію, що утворюється при виробництві бурякового цукру, а також зола ТЕС, що працюють на вугіллі. Надмірне зниження рівня рН грунту може бути небезпечним через виділення високих доз алюмінію, який може бути фітотоксичним для пшениці.

Переклав Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com