Ерозія ґрунтів: боротися з проблемою, а не з симптомами

На Середньому Заході США темпи ерозії становлять в середньому 12,5 т грунту з гектара в рік, досягаючи в найбільш проблемних випадках 250 т. Цей показник з року в рік змінюється і напряму залежить від кількості опадів.

За даними Національної сільськогосподарської лабораторії Міністерства сільського господарства США, розташованої в шт. Айова, для регіону нормою стали різкі перепади погоди навесні. Зокрема, інтенсивнішими стали опади і саме тоді, коли поля ще не засіяні або засіяні на невеликій площі. Нема рослинності на полях — немає чому використовувати воду або стримувати дощові потоки. Відтак зростає ерозія. Не дивно, що станом на січень цього року для участі в загальнонаціональній програмі збереження ресурсів, націленій на підвищення якості води та зменшення ерозії грунту, зареєструвалися фермери з загальною площею угідь 9,4 млн га.

Фахівці, задіяні в програмі, натякають, що це неможливо без зниження інтенсивності обробки грунту та збільшення вмісту рослинних залишків у грунті і розширення застосування покривних культур.

—  Грунт — це щось більше, ніж просто середовище, де вирощується сільгосппродукція. Занепад багатьох цивілізацій викликаний деградацією грунтів до рівня, за якого вони втрачають продуктивність, — говорить , директор Центру технологічної інформації з консервації, що в шт. Індіана, Чед Воттс.

Фахівців із питань збереження природних ресурсів дратує… оранка.

Більше не існує агрономічних або економічних причин, з яких оранка була б допустима. Вона руйнує все, що відновлює функції грунту. Але у більшості звичка орати сидить міцніше, ніж їхні релігійні вірування, — говорить регіональний фахівець зі здоров’я грунтів у штатах Айова та Місурі Національної агенції зі збереження ресурсів США  Даг Пітерсон.

Він пояснює, що з покоління в покоління передавалася думка про необхідність оранки для підтримання родючості грунту, але це не так. Навпаки, оранка сприяє втраті загальної цілісності грунту. Корінь, проникаючи в грунт, скріплює його частинки. Тоді як ерозія — це втрата цілісності грунту.

Втрата грунту, втрата азоту і доступність вологи — головні проблеми, що турбують фахівців зі збереження ресурсів. З часом різноманітність умов на різних полях зростає. «Якщо коріння скріплює грунт цілий рік і мікробіота здорова, то частки грунту міцніше тримаються одна одної», — говорить Даг Пітерсон.

Наочною демонстрацією того, що відбувається на полі, є дослід на водонасичення. Для нього потрібні 2 прозорі місткості, наповнені водою. В один кидають грудку грунту з ораного поля, в інший — з поля під no-till.

Грунт, який орався, швидко розпадається. Те саме відбувається під час дощу, якщо грунт не стримує коріння рослин. Натомість грунт із поля під no-till залишається цілим. На полі, де здоров’я грунту слабке, інфільтрація води гірша, ніж на полі зі здоровим грунтом.  

— Поліпшення структури грунту дуже важливе для вбирання вологи. Не важливо, скільки міліметрів опадів випадає на поле — важливо, скільки вологи вбирає грунт. Відтак фермер повинен шукати шляхи, щоб краще затримати і зберегти воду, — резюмує директор Національної сільськогосподарської лабораторії Міністерства сільського господарства США, розташованої в шт. Айова, Джеррі Хетфілд.

Це не тільки заради вологи, а й заради кисню, якого потребує коріння рослин. А він ускладнений без здорової мікробіоти.

Ідеальним є цілорічний рослинний покрив, який покращує цілісність грунту, його повітре- і водопроникність. На практиці американські фахівці зі збереження грунту радять застосовувати 3 кроки.

1. Коригування

Залишайте рослинні залишки. Матеріал, залишений на поверхні грунту, — це перешкода для води. Покривні рослини або трава на шляху води може відхилити її потік, спричиняючи більшу інфільтрацію і менше стікання.

Водна ерозія, зосереджена в потоках води, що вимивають глибокі борозни, відрізняється від інших видів ерозії тим, що її видно зразу. Інші види ерозії не кидаються в вічі, і це вводить в оману фермерів. Площинна ерозія, коли переміщуються цілі ділянки грунту тонким шаром внаслідок дощів чи підтоплення, та промиїни викликають найбільші втрати грунту. «Втрачаючи шар грунту завтовшки з лист паперу, ми втрачаємо 12,5 т/га. Якщо з вашого поля вода після дощу збігає чиста, значить, у вас нема проблем з площинною ерозією», — говорить Даг Пітерсон.

2. Планування

Розглядаючи технології збереження грунту, важливо думати про те, як вони вписуються в вашу технологію виробництва. Існує прямий зв’язок між збереженням ресурсів і технологією виробництва. Існує достатньо технологій збереження грунту з одночасним забезпеченням продуктивного і прибуткового господарювання.

3. Боротьба з проблемою, а не з її симптомами

У попередні роки лунали рекомендації щодо облаштування буферних зон навколо полів, які б затримували воду і грунт та поживні елементи, які вона змиває. Але це тільки половина справи, адже це боротьба з симптомами, а не з проблемою.

Зараз ведуться дискусії про перехід від до -till до never-till. 

— Щоразу, коли ви проходите по полю ґрунтообробним агрегатом, ви руйнуєте структуру грунту. Вода просочується в пори в грунті, а оранка їх руйнує, унеможливлюючи інфільтрацію води і знищуючи життєвий простір черв’яків/ При оранці рослиною засвоюються лише 30–50% елементів живлення. А при no-till — 70–90%. Це може підвищити врожайність і знизити ризик втрати елементів живлення, — говорить Д. Пітерсон.

 «Виробники впровадили багато технологій, не розуміючи, що вони борються з симптомом, а не з проблемою», — наголошує Даг Пітерсон. Наприклад, створення буферних зон навколо поля добре спрацьовує, але воно вимагає від аграріїв іти на витрати. Вирішенням проблеми фахівець вважає поєднання покривних культур і no-till: перше забезпечує приріст органічної маси в грунті, друге допомагає грунту набувати стабільної структури. Поєднання цих факторів забезпечить здоровий грунт, на якому вже не потрібно буде стільки заходів зі збереження, які лише борються з наслідками.

— Все більше й більше виробників визнають, що система no-till могла б ефективно працювати в їхньому господарстві, але їм потрібно з’ясувати, як вона там працюватиме, — резюмує Джеррі Хетфілд.

За матеріалами зарубіжних ЗМІ
Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com