Оцінка перезимівлі та удобрення озимого ріпаку. Майстер-клас DuPont Pioneer

Попередником під ріпак була озима пшениця, після збирання якої провели глибоку оранку — 30 см. Передпосівний ґрунтообробіток виконували комбінованим агрегатом типу «Європак», який забезпечив вирівнювання поля та створив дрібноґрудкувату структуру ґрунту для якісної сівби. Гектарна норма висіву становила 500 тис. схожих насінин. Висівання проводили в оптимальні строки. Технологія вирощування ріпаку в осінній період передбачала внесення нітроамофоски, 200 кг/га + сульфат амонію, 70 кг/га у фізичній вазі.

Восени, до сходів культури, проти бур’янів було внесено ґрунтовий гербіцид Каліфтм Мега нормою 2,5 л/га, проти хвороб — фунгіцид Карамба^® Турбо, 1 л/га, проти шкідників — Шериф (д.р. імідаклоприд, 50 г/л). Також застосували позакореневе підживлення препаратом Розалік Бор нормою 1 л/га. 

Узимку за перепаду температур на посіві утворилася льодова кірка — подекуди нависла, а місцями притерта, — що спричинила незначне випадання рослин. Густота стояння ріпаку після перезимівлі у середньому становить 350 тис. росл./га. Візуально хвороб на ріпаку не виявлено, це свідчить насамперед про якісний осінній фунгіцидний захист. Проте не слід бездіяльно чекати їхнього прояву, адже навесні за перепаду температур вони можуть активізуватися в будь-який час, тому варто убезпечити від них свої посіви та розпочинати застосування фунгіцидів.

Як у цілому визначити стан перезимівлі вашого ріпаку?

Насамперед така порада: якщо у рослини відмерла точка росту, не поспішайте завчасно робити остаточні висновки. Спочатку потрібно викопати рослину з довжиною коріння 12-15 см та зробити її повздовжній розріз. Якщо всередині корінь не драглистий (не желеподібний), то таке поле потрібно залишати для подальшої вегетації — за дотримання всіх заходів захисту та відповідних підживлень можете розраховувати на 2,5-3,0 ц/га.

Рослини ріпаку із відмерлою точкою росту, але із живим корінням здатні утворювати бічні стебла та сформувати урожай на рівні 2,5 т/га за умов належного удобрення та захисту. Якщо ж під час обстеження ви виявили, що на головному корені рослини ріпаку немає бічних корінців,— це одна з ознак нестачі фосфору. Одна з причин, що зумовлює останнє, — підвищена кислотність ґрунту. 

Як бачимо, точка росту в пізніх гібридів ще «сидить». Це говорить про те, що ці гібриди характеризуються повільним стартовим ростом навесні. Також з агрономічної точки зору це є однією з переваг цих гібридів, адже пізні гібриди намагаються нівелювати ризики повернення весняних заророзків. Окрім цього, якщо господарство має велику ріпакову сівозміну з гібридами різного періоду відростання, то ранньовесняне підживлення слід проводити дещо пізніше, за настання активних ростових процесів, щоб засвоєння поживних речовин було ефективнішим. Варто також зазначити, що гібриди із пізнім відростанням також мають перевагу щодо проведення захисту посівів. Адже якщо на полі з’явився прихованохоботник, то він передусім полетить на ті рослини, в яких сокобродіння розпочалося раніше. Тож генетична ознака ніпівкарликовості є однією із найважливіших у сучасному ріпакосіянні, з огляду на це гібриди такого  типу мають низку пергеваг, зокрема:

•  широке вікно висівання;
• генетична здатність не виносити точку росту (хоча є випадки, коли вона все ж таки може виноситися), завдяки чому такі гібриди здебільшого не переростають;
• коренева система «напівкарликів» краще розвинена — в середньому до 28% (за оптимальної густоти);
• гібриди напівкарликового типу мають меншу листостеблову масу, що дає змогу значно екномити паливо під час збирання врожаю;
• можливість обробляти звичайними (а не висококліренсними) обприскувачами;
• відносна стійкість рослин до склеротинії.

Під час обстеження посіву було виявлено рослини з дуплистістю стебла. Сама така ознака є свідченням того, що рослина в недостатній кількості споживала бор із ґрунту. Нестача бору у високорослих гібридів, окрім дуплистості стебла, також зумовлює значну приземкуватість рослин за типом напівкарликових гібридів. Тому в такому разі потрібно спланувати обов’язкове підживлення бором: ідеальним рішенням є дворазове його внесення — восени та навесні. Найпоширеніші види такого удобрення — це тетраборат або борна кислота.

Цих «непроханих гостей», звісно, не чекають, а вони вже тут як тут… Станом на 6 квітня на рослинах ранньостиглого гібрида у великій кількості було помічено прихованохоботника, тоді як на гібриді із пізнім відростанням цього шкідника фактично не було виявлено. Тож інсектицидний захист ранньостиглих гібридів потрібно планувати дещо раніше, щоб не довелося віддати поле на поталу польовому «агресору». Як не прикро, але й таке трапляється.

Так, кілька років тому, у Кіровоградській області було передисковано понад 120 тис. га ріпаку. Причиною цього став саме цей шкідник — чорний кореневий прихованохоботник, який мешкає на грициках звичайних. Восени його заселення на посівах ріпаку було дуже значним, але, на жаль, цьому не надали належної уваги. Навесні заселені прихованохоботником ріпакові поля успішно перезимували, і вже під час весняної діагностики посівів, після проведених розкопок, у корінні рослин ріпаку було виявлено личинок цього шкідника. Тому, якщо ви бажаєте уникнути ризику та агрономічного головного болю, то краще восени застосовувати на ріпку інсектицидну систему захисту. 

На що потрібно звернути увагу під час проведення підживлення? У рослин озимого ріпаку проявляється конкуренція під час живлення між листковою поверхнею та стручками. Тож, знаючи таку особливість культури, варто бути дуже обережними з проведенням цієї операції: так, якщо на добре перезимувалих посівах за раннього підживлення ви дасте надмірну норму азотних добрив то є ризик збільшення площі листкової поверхні, а не гілкування.

За даними різних світових досліджень, для отримання однієї тони врожаю потрібно внести 60-65 кг д. р./га азоту. Азотні добрива насамперед вносять в амонійній та амідній формах, що забезпечують пролонговану дію. Підживлення нітратною формою азоту буде доцільне у пізніші терміни вегетації культури.