Небезпечні шкідники томатів у закритому ґрунті

В закритому ґрунті найпоширенішими шкідниками томатів є оранжерейна та баштанна попелиці, теплична та тютюнова білокрилки, тютюновий трипс, бурий помідорний кліщ. Загрозу для томатів представляють також такі карантинні шкідники, як тютюнова білокрилка, західний квітковий трипс, південноамериканська томатна міль.

Оранжерейна або персикова попелиця (Myzodes persicae Sulz) — небезпечний вид для томатів. Його шкідливість комахи полягає в тому, що на листках комахи утворюють великі колонії та висмоктують із них сік, внаслідок чого ріст рослин затримується, листки деформуються, плоди недорозвиваються. До того ж оранжерейна попелиця є переносником вірусних захворювань.

Дорослі комахи розміром 1–2 мм, бувають безкрилі або крилаті, жовто-зеленого кольору; у крилатих особин голова темно-бура, очі коричневі; вусики розміщені на особливих лобових виростах (бугорках), які добре виражені; сокові трубочки майже циліндричні, хвостик конічний і втричі коротший за трубочки.

Крилата самиця на дорсальній стороні черевця має центральну склеротизовану пляму чорного кольору. Голова, середньо- і задньогруди чорні, передньогруди жовто-зелені. Вусики чорно-бурі, приблизно дорівнюють довжині тіла або більші. Основний колір черевця жовто-зелений, ніг — жовтий, затемнені тільки лапки, вершини стегон і гомілок. Хвостик — жовто-сірий, трубочки сіро-зелені.

Зимує персикова попелиця на рослинних рештках в опалюваних приміщеннях, на зелених культурах і квітах у стадії імаго та личинок. За температури 23…25 0С та відносної вологості повітря 70–85 % розвиток одного покоління триває 6–12 днів. За рік у теплицях розвивається до 15 поколінь. Плодючість самиць — 50–100 яєць і залежить від наявності кормової бази.

Заходи захисту. Агротехнічні заходи: знищення рослинних решток, бур’янів як в теплиці, так і навколо неї. В теплиці не повинно бути декоративних рослин, на яких може розмножуватися попелиця. Застосування біологічного методу: використання золотоочки звичайної (Chrysopa carnea Steph), галиці афідимізи (Aphidoletes aphidimysa Rond), сонечка (Coccinella septempuntata L.). Із хімічних заходів застосовують дозволені до використання в Україні інсектициди.

Баштанна або бавовникова попелиця (Aphis gossypii Glov.) — широкий поліфаг. Пошкоджує всі овочеві культури, але найбільш небезпечним є для огірків. Заселяє колоніями нижню поверхню листків, пагони, квітки, зав’язі; внаслідок висмоктування соку, листки жовтіють, зморщуються, скручуються, засихають і відмирають. Крім того, на клейких цукристих виділеннях попелиць поселяються гриби, які утворюють наліт, що призводять до погіршення обміну речовин у листках.

 Дорослі комахи бувають безкрилі і крилаті. Безкрилі самиці з овальним тілом довжиною 1,2-2,1 мм, жовто-зелені, світло- або темно-зелені майже чорного кольору на черевці. Личинки жовті або зелені. У крилатих особин тіло завдовжки 1,2–1,8 мм, голова і груди чорні, черевце жовте або зелене з чорними плямами.

У більшості районів баштанна попелиця є неповно цикловим видом (розмножується тільки партеногенетично). Зимують безкрилі незапліднені самиці, іноді й личинки, на рослинах у теплицях, овочесховищах, у різних захищених місцях, а також на диких рослинах, часто під розетками прикореневих листків. Протягом року розвивається до 20 поколінь.

Перші покоління шкідника представлені безкрилими особинами, пізніше з’являються крилаті самиці. Термін розвитку одного покоління — 6–10 днів. На рослинах на короткий термін утворюються чисельні колонії попелиць різного віку. Оптимальною для розвитку виду є температура 23…25 °С і відносна вологість повітря 80–85 %. За рік у теплицi може розвиватись до 20 поколінь. Температура понад 30 °С пригнічує розвиток попелиці. Баштанна попелиця є переносником понад 50 фітопатогенних вірусів.

Заходи захисту. Знищення рослинних решток та бур’янів, які є резерваторами шкідника. З хімічних заходів застосовують інсектициди дозволені до використання в Україні.

Теплична білокрила (Trialeurodes vaporariorum Weswood) є однією з найбільш небезпечних шкідників закритого ґрунту. Завдає значної шкоди тепличним рослинам і є переносником вірусних захворювань. Ця комаха, яка походить із тропіків Америки, поширена в Україні повсюдно. Поліфаг, пошкоджує понад 200 видів рослин. Перевагу віддає томатам, огіркам.

Імаго завдовжки 1,5 мм, тіло жовтуватого кольору, має 2 пари крил білого кольору. Яйця дрібні, зеленувато-жовті, видовжені, розміром 0,2–-0,25мм. Розмножується партеногенетично. Плодючість самки — до 150 яєць. Тривалість ембріонального розвитку коливається від 7 до 13 діб. Личинки білуваті, пізніше блідо-жовті, безкрилі з червоними очима, видовжено-овальні, покриті шипиками. Личинки четвертого віку або німфи, 0,8 мм завдовжки, плоскі, овальні, рухомі. Тривалість розвитку одного покоління білокрилки за температури 22 0С і відносної вологості 75 % — 23–25 діб. За рік у теплиці розвивається 10–12 поколінь і більше. Зимує на всіх стадіях розвитку. Влітку може виходити за межі оранжерейних споруд і завдає шкоди у відкритому ґрунті. Шкодять личинки, німфи й імаго, живлячись соком рослин. Пошкоджені листки скручуються і засихають.

Заходи захисту. Дезінсекція теплиць, знищення рослинних решток і бур’янів у теплицях та на прилеглій території наприкінці вегетаційного періоду. Не дозволяється вирощувати декоративні рослини, які є резерваторами шкідника. Застосування паразита енкарзії, хижого клопа макролофуса та грибного препарату вертициліну. З хімічних заходів застосовують дозволені до використання в Україні інсектициди.

Тютюнова білокрилка (Bemisia tabaci Gen.). Тютюнову білокрилку включено до переліку шкідників, які мають карантинне значення для України ( список А1 — відсутні в Україні). Але час від часу шкідника виявляють у різних регіонах України (здебільшого південних) найчастіше в імпортованій тепличній продукції..

Впродовж останніх 25 років спостерігається стрімке поширення шкідника на всіх континентах світу, крім Антарктиди. У нових зонах існування шкідник швидко адаптується, збільшуючи плодючість у 2–3 рази та завдаючи збитки від 20 до 100 %. Основними рослинами-живителями є перець, томати, огірок, салат, а також квіткові рослини: троянда, гербера, глоксинія, фуксія. Значної шкоди завдають личинки, які висмоктують у рослин сік. При сильному заселенні зменшується висота рослин, знижується якість врожаю. Білокрилка є переносником 60 різних вірусів-збудників небезпечних захворювань рослин.

Комаха жовтого кольору з білими крилами. Яйце дуже дрібне 0,2 мм завдовжки, на короткому стеблі, грушоподібне, жовтувато-зеленого кольору. Німфа жовта завдовжки 0,6–0,9 мм, з двома короткими хвостовими щетинками, на спині 1–7 пар щетинок( іноді вони відсутні). Самки досить чутливі до кормової бази, вологості повітря. За зниження вологості повітря знижується їх плодючість. При температурі повітря 28…30 0 С самки живуть 10–15 днів і відкладають яйця на нижню поверхню листка, розміщуючи їх кільцями. Личинки-бродяжки виходять з яєць через 5–9 днів. Згодом вони розповзаються, прикріплюються і перетворюються на нерухомих личинок, що живляться. Кожна з наступних трьох личинкових стадій триває 2–4 дні. Личинка переходить у фазу німфи, що триває близько 6-ти днів. За цей час всередині неї формується доросла комаха, яка виходить через Т-подібний отвір на верхньому боці німфи. Через 12–20 годин після відродження комахи спарюються. Плодючість самок — до 160 яєць. За температури 20 0С самки живуть до 60-ти днів, самці — до 20-ти. За рік в теплицях може розвиватись 10–15 генерацій. За високої щільності популяції на листках з’являються плями у вигляді мозаїки. Листя поступово скручується, жовтіє і опадає. Личинки виділяють медвяну росу, яка вкриває поверхню листя, внаслідок чого зменшується інтенсивність фотосинтезу. Комахи не погано літають, але поширення тютюнової білокрилки відбувається личинками і німфами на листі рослин-живителів. Імаго переноситься з потоками повітря.

Фітосанітарні заходи. Забороняється завезення в Україну укорінених рослин з листям, бульб, цибулин, розеток коренів в стані вегетації, зрізаних квітів, свіжих овочів, зелені, що заселені тютюновою білокрилою. Так як шкідника досить важко виявити в партіях рослинних вантажів, кращою гарантією виключення ризику завезення буде його відсутність в місцях вирощування продукції. У разі виявлення шкідника вся продукція підлягає поверненню або знищенню.

Тютюновий трипс (Thrips tabaci Lind.) поширений в Україні повсюдно. Значної шкоди завдає як у відкритому, так і закритому ґрунті. Пошкоджує огірки,томати,цибулю й багато інших рослин різних ботанічних родин.

 Комаха світло-жовтого або коричневого кольору. Тіло видовжене, завдовжки 0,8–0,9 мм , крила вузькі з бахромою волосків по краях та семичлениковими вусиками. Яйця брунькоподібної форми, білі, розміром 0,26х0,12 мм. Личинки безкрилі білуватого або світло-жовтого забарвлення. Німфи жовтуватого кольору. Розвиток одного покоління в теплиці триває 22–30 днів. За період вегетації може розвиватись 6–8 поколінь.

Зимують трипси під рослинними рештками або у верхньому шарі ґрунту в теплицях. При живленні трипсів утворюються світло-жовті кутасті плями з численними дрібними чорними крапками-екскрементами шкідника, з нижнього боку листка. Одним із джерел заселення теплиць трипсом є цибуля, що вирощується на перо.

Заходи захисту. Застосування профілактичних заходів, що дає змогу убезпечити проникнення шкідника в теплицю. Знищення рослинних решток, бур’янів, які слугують резерваторами шкідника. Основна увага повинна бути зосереджена на використання імунологічного та біологічного методу (використання стійких сортів, застосування хижаків: клопа макролофуса (Macrolophus nubilis H.S.), кліща амблюсейуса (Amblyseius Mekenzier Scn.et Pr. ).

Західний квітковий трипс (Frankliniella occidentalis Perg.) — карантинний шкідник. Широкий поліфаг, зареєстрований на 244 рослинах, що належать до різних ботанічних груп. Вид походить із Північної Америки. У Європу потрапив у 1983 році, де його вперше виявили в Нідерландах, а згодом швидко поширився на євразійський континент. В даний час вид зустрічається майже по всьому світі.

На території України зареєстровані поодинокі виявлення особин шкідника у закритому ґрунті. Вогнища західного квіткового трипсу було виявлено в Дніпропетровській, Донецькій, Закарпатській, Івано-Франківській, Тернопільській та Херсонській областях. Значної шкоди він завдає рослинам, які вирощуються в закритому ґрунті. Шкідник небезпечний тим, що він може переносити віруси-збудники захворювань . Це дуже дрібна комаха, яка веде прихований спосіб життя, оселяючись під різними лусочками, в квіткових бруньках, тому хімічна боротьба з ним досить складна.

Самка завдовжки 1,4–2 мм, самці дещо менші — 0,8–1,1 мм з вузьким черевцем, світло-жовтого кольору. Черевце самки заокруглене, колір тіла варіює від жовтого до коричневого. Така зміна забарвлення властива лише самкам. Яйця ниркоподібні, матового кольору, розміром 0,25–0,50 мм. Личинки 1 віку безкрилі, з червоними очима, антени складаються з декількох члеників; склоподібні, білуваті. Личинки 2-го віку циліндричної веретеноподібної форми, світло-білого, жовто-воскового, червонуватого кольору. Пронімфа біла, антени спрямовані вперед, завдовжки 1,3 мм. Німфа також біла, антени загнуті на спину, завдовжки 0,9 мм ( самці) та 1,3 мм ( самки).

Повний цикл розвитку від яйця до імаго триває в середньому 30 днів і залежить від умов навколишнього середовища (особливо впливає температура повітря, ґрунту, вид і навіть сорт рослин-господарів). Самки живуть до 40 днів, відкладаючи яйця через 72 години після відродження (відкладають яйця як запліднені, так і незапліднені). Із незапліднених яєць з’являються лише самці, а з запліднених — самки. Плодючість до 300 яєць. В закритому ґрунті розмножуються цілорічно, утворюючи до 12–15 генерацій.

Самка відкладає яйця в тканину листків, стебел, квітів, плодів, де вони захищені від впливу пестицидів. Зрідка яйця відкладають на відкриту поверхню листка. Через чотири дні, якщо температура повітря 25 0С з’являється личинка, яка починає харчуватись, проколюючи епідерміс та висмоктуючи сік із клітин паренхіми. Перед линянням на другий вік проходить два дні. Личинки 2-го віку також активно живляться, проте значно довше. В кінці розвитку вони падають на ґрунт. В ґрунті личинка линяє і перетворюється на пронімфу, яка згодом перетворюється на німфу. Через 1–3 дні із німфи виходить доросла комаха, яка піднімається на рослину. Мінімальний поріг розвитку шкідника становить 9,4 0С. Оптимальною температурою для розвитку шкідника є 2 50С. За такої температури чисельність популяції може подвоїтись за чотири дні. Однак за температури вище 35 0 С розвиток припиняється та підвищується смертність комах.

Основною ознакою пошкоджень є знебарвлення верхніх листків рослин та «плямистість з ореолом» — маленький чорний рубець із білим ореолом. На томатах трипсів виявляють під загнутими краями нижніх листків рослин. Внаслідок проколів утворюються білі плями, які переростають у некрози. Листки в’януть. На зелених і стиглих плодах навколо точок проколювання утворюються білі кільця.

Пошкоджуючи овочеві рослини трипси зменшують їхню продуктивність. В місцях живлення трипсів на листках змінюється колір (сріблястий). Ріст рослин затримується, з’являється пухирчастість у вигляді галів. Деформуються бруньки, квітки не розкриваються.

Незважаючи на те, що імаго добре літають, основним способом поширення шкідника є імпорт/експорт посадкового матеріалу чи зрізаних квітів. Також шкідник може переноситись вітром, з одягом, інвентарем, тарою, тощо.

Фітосанітарні заходи. У зв’язку з тим, що шкідник веде прихований спосіб життя і його складно виявити під час огляду вантажів рослинного походження, єдиним надійним заходом, що не допускає завезення шкідника в країну, є обстеження протягом вегетаційного періоду місць вирощування рослин, які повинні бути вільними від шкідника.

Бурий помідорний кліщ (Aculus lycopersici Nassee.) Надзвичайно швидко поширюється в тепличних комбінатах. Пошкоджує помідор, перець, баклажан. Кліщ жовтогарячого кольору, веретеноподібної форми, довжиною 0,15–0,20 мм, має дві пари ніг. Тіло покрите восковим нальотом і має матовий вигляд. Яйця дрібні (0,04 мм), круглі, напівпрозорі, жовтуваті. За відносної вологості повітря 65% і температури 20…22 0С одне покоління розвивається 12–14 днів, а за 26 0С і вологості 35 % — 7днів.

Ознаки пошкодження: поява округлих буруватих плям на листках і стеблах на висоті 7–10 см від ґрунту. З нижнього боку листка плями слабо фіолетові, блискучі. За сприятливих умов кліщі колоніями заселяють листки, стебла, плоди та висмоктують сік. Масові колонії кліща створюють враження опушення черешків. Пошкоджені листки жовтіють, засихають і опадають, а стебла рослин розтріскуються у повздовжньому напрямку. Ослаблені рослини гинуть. Улюблене місце зимівлі — солома, всередину якої і забираються кліщі.

У закритому ґрунті шкідник поширюється з інвентарем, тарою, водою, а також одягом персоналу.

Заходи захисту. Знезараження ґрунту в теплиці термічним або хімічним способом. Чергування культур в культурозміні. Видалення рослинних решток. З хімічних заходів застосовують дозволені до використання в Україні інсектициди.

Південноамериканська томатна міль (Tuta absoluta Meyer.) — небезпечний карантинний шкідник овочевих культур закритого і відкритого ґрунту. Батьківщиною шкідника є Центральна Америка. В Україні Tuta absolutа належить до списку А1 переліку регульованих шкідливих організмів, що відсутній в Україні, та трапляються випадки його занесення. Площа під карантином в Україні сягає 883,69 га. Вогнища шкідника виявлено в Одеській, Миколаївській, Херсонській областях. Найбільшу шкідливість проявляє на томатах. Пошкоджує листковий апарат, стебла і плоди. Втрати врожаю за різними оцінками можуть досягати до 35–100 %. Шкідник відрізняється підвищеною активністю та адаптивністю.

Метелики сіруватого кольору (можливі варіації від сріблястого до коричневого кольору) з чорними симетричними плямами на передніх, вузьких крилах і довгими ниткоподібними вусиками на голові, тіло завдовжки 6-7 мм. Розмах крил 10-12 мм.

Яйце: 0,35 мм довжиною, циліндрично-еліптичне, від молочно-білого до яскраво жовтого. Гусениця 1 та 2 віків — вершково-біла з темною головою, згодом стає світло-салатовою; а 3 та 4 віків — рожева. Гусениця 1-го віку завдовжки 0,9 мм, а 4 — 7,5 мм.

Лялечка довжиною 4,5–6 мм, конусоподібна, зеленуватого кольору, що переходить по мірі розвитку в коричневий.

Південноамериканська томатна міль зимує в трьох стадіях: імаго, яйця, лялечки. Tuta absoluta має високий репродуктивний потенціал — 10–12 генерацій за рік. У середньому самка відкладає близько 260–300 яєць на поверхню листків переважно з нижнього боку. Гусениці відроджуються за 4–5 днів, і в подальшому проникають у плоди томату, листки, стебла рослини, де живляться і розвиваються, утворюючи міни. За 13–5 днів гусениці тричі линяють і проходять 4 віки. Личинка не впадає в діапаузу до тих пір, поки доступний харчовий ресурс. Залялькування гусениць відбувається спочатку у ґрунті на глибині 1–2 см, згодом — на листковій поверхні чи у мінах. Тривалість залялькування для жіночих особин становить 10–11 днів, чоловічих — 11–13 днів, після чого виходять імаго. Через 1–2 дні самка випускає потужній феромон, яким приваблює самця до спарювання. Тривалість життя імаго — 30–40 днів.

Перезимовує шкідник у стадії яйця, лялечки та імаго. Шкідник має високу інтенсивність харчування. Дорослі особини ведуть нічний спосіб життя, у світлий час доби ховаються в масі листкового апарату. За масового пошкодження рослин спостерігається гальмування або зупинка їхнього розвитку. За пошкодження плодів спостерігається порушення ростових процесів, в окремих випадках — деформація, як наслідок — втрата товарних і якісних показників. Слід зазначити, що харчуючись м’якими тканинами рослин, шкідник може бути переносником вторинних інфекцій. Поширюється шкідник із розсадою і плодами томатів на всіх фазах розвитку. Прихований спосіб життя гусениць всередині листка чи плоду робить їх малопомітними.

Фітосанітарні заходи. Розсада та плоди томатів повинні завозитись із зон вільних від південноамериканської томатної молі.

Пасльонова мінуюча муха (Liriomyza solani Mcg). Поліфаг, але найбільшої шкоди в закритому ґрунті завдає томатам.

Мухи невеликого розміру: самиці — 2,0 мм, самці — 1,5 мм, спинка чорна, голова, щиток і боки грудей зазвичай жовті. Яйце біле, прозоре, бобоподібної форми. Личинка безголова, білуватого кольору,завдовжки 3мм. Лялечка в жовтуватому або бурому коконі довжиною 2 мм.

У теплицях мінер розвивається навесні, влітку й восени. Зимує в стадії несправжнього кокона в поверхневому шарі ґрунту. За температури 20 0С яйця розвиваються 4–8 діб. За день самка відкладає близько 7-ми яєць. Загальна плодючість 100 штук. Оптимальна температура для розвитку мінера – 20…25 0 С, вологість повітря 60–80 %.

Повний цикл розвитку одного покоління мухи проходить за 18–24 доби. У закритому ґрунті шкідник дає шість поколінь. Зимує шкідник у стадії несправжнього кокона в поверхневому шарі ґрунту. Виліт мух у теплицях розпочинається в лютому—березні. Самки відкладають яйця на поверхню листків. Навесні личинки мух першої генерації роблять ходи в сім’ядолях і стеблах молодої розсади. В результаті живлення на листках можна помітити дрібні крапки. Згодом личинки в листках утворюють добре помітні неправильної форми міні-смужки білого кольору. У разі сильного заселення листків личинками шкідника затримується ріст рослин та знижується їхній фотосинтез. Листки засихають і обпадають, що призводить до зниження врожайності.

Заходи захисту. Термічне або хімічне знезараження тепличних субстратів, де ймовірно зимує шкідник. Знищення бур’янів та рослинних решток як в теплиці, так і на прилеглій до неї території. З хімічних заходів застосовують дозволені до використання в Україні інсектициди.

Інсектициди та акарициди, дозволені до використання в Україні на томатах в закритому ґрунті

Н. Скрипник, канд. біол. наук, Інститут захисту рослин НААН України