Спецможливості
Агробізнес

Прибутковий бізнес на селі: поради садівника - ентузіаста

08.05.2014
12517
Прибутковий бізнес на селі: поради садівника - ентузіаста фото, ілюстрація
кусты малины

Свої досвідом та  ідеями  для малого бізнесу на селі  ділиться власник плодоягідного розсадника "Корець - сад" Віталій Чата.

 «У мене є кілька гектарів землі. Оскільки у селі працевлаштуватися проблематично, то хочу розпочати власну справу. Великих капіталовкладень не маю, кредит у банку взяти не можу, оскільки нічого віддати під заставу. Порадьте, яким бізнесом можна зайнятися у моїй ситуації». Такого листа ми отримали від читача із Вінниччини Анатолія Остапієнка. Звичайно, можна було б його переадресувати фахівцям служб зайнятості, але ми пішли іншим шляхом: відшукали аграрія — нині успішного підприємця, котрий розпочинав власну справу, маючи лише невелику земельну ділянку та працьовиті руки.

На те­ри­торії містеч­ка Ко­рець, що на Рівнен­щині, по­бли­зу тра­си Київ — Чоп розміще­ний пло­до­ягідний роз­сад­ник «Ко­­рець-Сад». Гос­по­да­рює у ньо­му са­дів­ник-ен­тузіаст Віталій Ча­та. Свій бізнес він роз­по­чав вісім років то­му із садіння на про­даж квітів. Сьо­годні під­приємець зай­мається ви­ро­щу­ван­ням са­д­жанців, ягід, фруктів, квітів, а на­весні — ще й роз­са­ди ово­че­вих куль­тур. Йо­го ве­ли­чез­не гос­по­дар­ст­во налічує чо­ти­ри теп­лиці (од­на, до речі, подвійна, збу­до­ва­на за су­ча­сни­ми тех­но­логіями), сад, пло­до­во-ягідний ма­точ­ник. На на­ше про­хан­ня Віталій Ча­та роз­повів чи­та­чам «Про­по­зиції», як йо­му вда­ло­ся ор­ганізу­ва­ти спра­ву, яка при­но­сить йо­му не­по­га­ний при­бу­ток.
 

"Чим спочатку тільки не займався"

 

— До 1996 р. я пра­цю­вав інже­не­ром-гідро­техніком, жив у дер­жавній квар­тирі й мав од­ну сот­ку го­ро­ду. Мо­же так бу­ло б і далі, але роз­по­ча­ла­ся пе­ре­бу­до­ва, зар­пла­ту на підприємствах пе­ре­ста­ли вип­ла­чу­ва­ти і лю­ди ма­со­во пішли у при­ват­ний бізнес. Вирішив спро­бу­ва­ти влас­них за­робітків і я. Чим тільки тоді не зай­мав­ся — і роз­ве­ден­ням звірів, і по­шит­тям ша­пок. Але чо­мусь постійно тяг­ну­ло до землі, до рос­лин. То­му ду­же зра­дів, ко­ли нашій сім’ї без­ко­ш­тов­но на­да­ли зе­мель­ну ділян­ку. Спо­чат­ку ви­ро­щу­вав на про­даж тюль­па­ни. Їздив у Крим, При­бал­ти­ку, за­ку­по­ву­вав ци­бу­ли­ни, і на­пе­ре­додні вес­ня­них свят (з 23 лю­то­го по 8 бе­рез­ня) ви­ро­с­та­ло десь 4–5 тис. тюль­панів. Про­да­ти їх тре­ба бу­ло ду­же швид­ко, що не завжди вда­ва­ло­ся. То­му після то­го, як од­но­го ро­ку з ци­ми квіта­ми лед­ве не «про­летів», по­чав зай­ма­ти­ся ку­що­вою хри­зан­те­мою.

Але зго­дом зро­зумів, що найбільш еко­номічно ефек­тив­но це — ви­ро­щу­ва­ти са­д­жанці. Землі спо­чат­ку бу­ло 15 со­ток, потім придбав ще стільки ж. Їздив у спе­ціальні інсти­ту­ти, ку­пу­вав якісні са­д­жанці, які за умови до­три­ман­ня аг­ро­тех­но­логій пло­до­но­си­ти по­чи­на­ють вже че­рез рік-два. Спо­чат­ку щеп­лен­ня підще­пи про­во­див сам, але вихід був всьо­го-на-всьо­го 40–50%. Дізнав­шись про такі спра­ви, знай­о­мий садівник по­ра­див звер­ну­ти­ся до спеціалістів, які про­фесійно зай­ма­ють­ся щеп­лен­ням і за один день про­во­дять 2–2,5 тис. окуліру­вань. При цьо­му якість — відмінна, фак­тич­но 100% при­жив­лю­ва­ності. Далі по­чав за­во­зи­ти різні сор­ти де­рев і са­ди­ти за один раз до 3 тис. при­щеп. За­раз у ме­не є са­д­жанці всіх най­більш по­пу­ляр­них сортів пло­до­вих де­рев та ягідних кущів. Ли­ше однієї яб­луні налічується 20–25 сортів, ви­но­гра­ду — 40, 18 сортів — пер­си­ка, 7 видів аг­ру­су та ін. У теп­ли­цях ви­ро­щую по­над 30 видів роз­са­ди. Ад­же, що шир­ше асор­ти­мент, то більше клієнтів. За­зви­чай при­хо­дить лю­ди­на ку­пу­ва­ти пев­ний са­д­жа­нець, ба­чить інші рос­ли­ни і за­пи­тує: «А що це у вас та­ке? Хо­чу і собі». А ще не­од­мінно у своїй ро­боті до­три­му­ю­ся пра­ви­ла: пе­ре­дусім — якість. Це мені ду­же до­по­ма­гає в бізнесі, ад­же як­що раніше я пра­цю­вав на ав­то­ри­тет, то те­пер — він на ме­не — за моїми са­д­жан­ця­ми лю­ди приїжджа­ють зі всієї Ук­раїни.

 

«Те­пер по­ра­ди мо­жу да­ва­ти і сам»

 

— Аг­ро­номічної освіти у ме­не не­має. Знан­ня от­ри­мую зі спеціаль­них семіна­рів, від ко­лег, з Інтер­не­ту, але найбіль­ше — з влас­но­го досвіду. Ви­хо­дя­чи з ос­тан­нь­о­го, вже сам мо­жу да­ва­ти по­ра­ди лю­дям, котрі ба­жа­ють зай­ма­ти­ся садів­ницт­вом.

Ось кілька з них:

Для муль­чу­ван­ня ранніх сортів по­лу­ниці я за­сто­со­вую аг­ро­во­лок­но. Зда­ва­ло­ся б, ма­лень­ке, ніби­то си­то, од­нак тем­­пе­ра­ту­ра під ним на 3–5° ви­ща і до­б­ре зберігається во­ло­га, при­ско­рюється ріст рос­лин, а дозрілий уро­жай за­хи­ще­ний від кон­так­ту із зем­лею. Та­кож по­віль­ніше рос­туть бур’яни. Ще кра­ще для цієї ме­ти придатна так зва­на не­ткан­ка, яку ви­пу­с­кає наш місце­вий льо­но­комбінат. Во­на тро­хи до­рож­ча за аг­ро­во­­лок­но, про­те, на відміну від ос­тан­нь­о­го, ду­же міцна. Після зби­ран­ня ягід ско­чуємо її, про­ми­ваємо і пе­ре­но­си­мо на інше по­ле.

З-поміж інших ягід у ме­не до­б­ре рос­те ло­хи­на — яго­ди розміром до 2 см. Але такі от­ри­мав не відра­зу. Спо­чат­ку бу­ло інше: ви­са­див, по­ли­ваю, вно­шу до­б­ри­ва — рос­ли­на не рос­те. До­дав ку­ря­чий по­слід — вза­галі за­сох­ла. Пе­ре­бу­ва­ю­чи в Польщі на семінарі, дізнав­ся, що ло­хи­на лю­бить кис­лу зем­лю, а от ор­ганіка їй про­ти­по­ка­за­на. Тоді відшу­кав у лісі ста­рий, «мерт­вий» му­раш­ник, у яко­му ба­га­то кис­ло­ти, привіз со­сно­вої тир­си, до­дав ко­лоїдної сірки, ор­то­фо­с­фор­ної кис­ло­ти. Після цьо­го рос­ли­на за рік ви­ки­ну­ла ло­зу зав­виш­ки до ме­т­ра, а яго­да­ми про­сто обліпле­на.

Всі мої са­д­жанці на дру­гий-третій рік по­чи­на­ють цвісти. Ба­га­то лю­дей ка­жуть, що та­кий цвіт тре­ба об­ри­ва­ти, але я при­три­му­юсь іншої дум­ки: хо­чу по­ба­чи­ти, яки­ми бу­дуть пло­ди, чи відповідає рос­ли­на сорт­ності. Ко­ли мо­ло­де де­рев­це вро­дить, даю йо­му кра­щий до­гляд — біль­ше во­дич­ки, до­б­рив, щоб ви­тяг­ну­ло і се­бе, і плід.

По­ра­да сто­сов­но про­да­жу са­д­жан­ців: са­д­жанці ви­но­гра­ду, ово­че­вих, ягідних куль­тур ми про­даємо із за­кри­тою ко­ре­не­вою си­с­те­мою — лю­ди ви­тя­гу­ють їх із ва­зон­чи­ка і са­д­жа­ють. При­жи­ван­ня у цьо­му ви­пад­ку — 100%.
 

«Не ку­пуй­те са­д­жанці на рин­ку»

 

— Я завжди ди­ву­ю­ся тим лю­дям, кот­рі ку­пу­ють са­д­жанці на ба­за­рах. На­при­клад, за­раз ба­га­то та­кої про­дукції в Ук­раї­ну за­во­зять із Мол­до­ви. То­му хво­ро­би де­рев, які є у цій країні, пе­ре­ко­чо­ву­ють до нас. А не­що­дав­но на рин­ку ба­чив та­ку кар­ти­ну: чо­ловік ви­тя­гує із сум­ки са­д­жанці, на яких не­має жод­ної ети­кет­ки, а вже потім дістає папірці і прикріп­лює їх на де­рев­ця. Ка­же, мов­ляв, я знаю, де який сорт. Та я сам, зі своїм досвідом, не завжди та­ке стовідсот­ко­во мо­жу виз­на­чи­ти! То­му ра­д­жу ку­пу­ва­ти са­д­жанці тільки в інсти­ту­тах садівництва, роз­сад­ни­ках та у пе­ревіре­них лю­дей.
Най­пер­ше, на що потрібно звер­ну­ти ува­гу під час ви­бо­ру са­д­жан­ця: щоб у ньо­го бу­ли гла­день­кий (без под­ря­пин і по­шко­д­жень) стов­бур та роз­ви­ну­та ко­ре­не­ва си­с­те­ма (як­що у яб­луні, то має бу­ти ба­га­то мич­ки). Важ­ли­во пе­ревіри­ти коріння і верхівку з тим, аби во­ни бу­ли жи­ви­ми. А далі все за­ле­жить від гос­по­да­ря: де­рев­це тре­ба пра­виль­но ви­са­ди­ти і до­гля­да­ти.
 

«Щоб роз­по­ча­ти бізнес, ба­га­то гро­шей не тре­ба»

 

— Роз­ве­ден­ня са­д­жанців кра­ще роз­по­чи­на­ти не з од­но­го сор­ту, а з кількох. Най­лег­ший бізнес — смо­ро­ди­на, ма­ли­на, ожи­на. Як­що коштів не­ба­га­то, то мож­на прид­ба­ти 10 кущів, як­що є ко­ш­ти, то кра­ще взя­ти 100. (Осо­би­с­то я, як роз­по­чи­наю ви­ро­щу­ва­ти но­вий сорт, то бе­ру не мен­ше 35–40 кущів.) Во­се­ни мож­на ку­пи­ти «живці» смо­ро­ди­ни по 1,5–2 грн, тех­но­логічно за­кла­с­ти діля­ноч­ку і вже на­весні бу­дуть власні кущі, які ко­ш­ту­ва­ти­муть 15–20 грн. Ма­ли­на рос­те ще швид­ше: во­се­ни її са­д­жа­ють, а влітку вже зби­ра­ють уро­жай.

 

І. Бірю­ко­ваi.birykova@univest-media.com

 

Інтерв'ю
Одним із найвідоміших не лише в Україні, а й у всьому світі центрів пшеничної селекції є Миронівка (Київщина), яку недарма називають пшеничною столицею, батьківщиною української озимої пшениці, адже саме тут працює Миронівський інститут... Подробнее
Олексій Сергієнко
«Треба багато вчитися, щоб знати хоч трохи». Цим відомим висловом французького правника, письменника і політичного мислителя Шарля Луї Монтеск’є можна описати діяльність українського експерта з агротехнологічних питань консалтингової... Подробнее

1
0