Наука і виробництво: разом до урожайних звитяг

Нещодавно, в середині липня, за ініціативи голови Васильківської районної держадміністрації Миколи Стельмаха та начальника Васильківського районного Управління сільського господарства та продовольства Івана Гончаренка на базі Агрономічної дослідної станції Національного аграрного університету відбувся семінар для агрономів господарств Васильківського району Київської області. Активну участь в організації запланованого заходу взяв головний агроном Васильківського району Василь Покритюк.
Національний аграрний університет, який очолює академік Дмитро Мельничук, є одним з провідних центрів аграрної освіти, науки і культури в Україні. На його дев’ятнадцяти факультетах і в шести регіональних вищих закладах освіти навчається понад 18000 студентів. В університеті працює понад 1100 науково-педагогічних працівників, з яких 195 — професори і доктори наук, та викладачів, які мають наукові ступені і вчені звання — понад 650 осіб. Серед науково-педагогічних працівників НАУ 38 академіків та членів-кореспондентів НАН України та УААН.
Наукові розробки вчених університету є вагомим внеском у розвиток агропромислового комплексу країни. Згідно з новою структурою НАУ, шляхом галузевої інтеграції близькопрофільних факультетів, кафедр, проблемних науково-дослідних та навчальних лабораторій, дослідних станцій та навчально-дослідних господарств було створено навчально-наукові інститути. Саме навчально-науковий інститут рослинництва, грунтознавства та екології, який очолює доктор сільськогосподарських наук, член-кореспондент УААН Семен Танчик, веде підготовку фахівців із напряму “Агрономія”. Навчальну роботу на агрономічному факультеті забезпечує декан, кандидат сільськогосподарських наук Михайло Дмитришак, а наукову роботу в інституті — директор науково-дослідного інституту агротехнологій та якості продукції рослинництва академік Микола Городній. Усіма своїми надбаннями та науковим досвідом радо поділилися вчені НАУ з хліборобами Васильківщини на семінарі.
Ось і липова алея, яка веде на поля Агрономічної дослідної станції. Учасників семінару зустрів директор Валерій Фурман. Він зазначив, що Агрономічна дослідна станція має науковий і виробничий відділи. Це база практичної підготовки студентів університету. Протягом семи місяців щорічно проходять навчальну та виробничу практики понад 500 студентів. Станція займається вирощуванням і реалізацією елітного насіння озимих та ярих зернових культур і ріпаку. Що стосується виробничого підрозділу, то загальна земельна площа становить близько 900 гектарів землі. Тваринницька галузь в основному представлена ВРХ в кількості 600 голів. “Ми працюємо у тісній співпраці з науковцями та професорсько-викладацьким складом НАУ. Плідні дослідження тут проводять науковці кафедр землеробства, рослинництва, кормовиробництва, селекції, генетики та насінництва, агрохімії, фітопатології”. Семінар розпочався з огляду дослідних полів кафедри генетики, селекції та насінництва. Серед кукурудзяного, пшеничного, ріпакового та ячменевого розмаїття спілкуємося з Віталієм Жемойдою, завідувачем кафедри генетики, селекції та насінництва. “Наша кафедра веде селекцію кількох культур. Наразі, найширше й найефективніше ведеться робота із селекції кукурудзи спільно з Одеським селекційно-генетичним інститутом, відділом селекції та насінництва Інституту землеробства УААН. Останнім часом у нас склалися добрі взаємини з фірмою “Сингента”. Окрім того, ми досягли чудових результатів у селекції ярого та озимого ріпаків. З минулого року НАУ почала виконувати велику за тематикою роботу зі створення генетичних колекцій, фондів. Зазвичай, у розвинутих країнах кожен університет має свою колекцію певних культур, яких не має ніхто в світі. Завдяки турботі ректора нашого університету, ми одержали для кафедри на розвиток і впровадження колекції п’ятдесят тисяч гривень, і сьогодні ви маєте змогу побачити 56 сортів ячменю, 86 сортів озимої пшениці, 24 гібриди кукурудзи, 96 сортів ріпаку та 84 сорти гречки. Ми пишаємося тим, що торік районували свій гібрид кукурудзи. НАУ є оригінатором, відповідно, й назва його — НАУТИЛУС.
Далі наш шлях лежить на дослідні поля кафедри кормовиробництва та луківництва. Своїми думками з учасниками семінару ділиться завідувач кафедри Людмила Єрмакова: “Ми зупинилися біля поля, де проводяться наукові дослідження з вивчення смугового способу посіву багаторічних трав. Останні роки виявилися екстремальними за погодно-кліматичними умовами, а особливо несприятливим для перезимівлі озимих зернових культур та багаторічних бобових трав виявився 2003 рік. Причиною тому були великі морози в листопаді та грудні, утворення на полях потужної льодяної кірки. Як наслідок, значні площі озимих зернових культур вимерзли, а з багаторічних бобових трав не перезимувала конюшина і, частково, люцерна. Тому хотілося б зупинитися на причинах цих негараздів, аби застерегтися на майбутнє та забезпечити збереження таких цінних бобових трав. Слід виключити пізні підкошування посівів люцерни на зелений корм та застосовувати смугові способи сівби люцерни із злаковими компонентами. Треба також правильно використовувати в годівлі тварин зелену масу люцерни. Нераціонально згодовувати чисті посіви люцерни. Їх краще використати для заготівлі сіна та сінажу на зимово-стійловий період, оскільки люцерна містить 200–220 грамів протеїну в кілограмі зеленої маси і він не може весь засвоюватися організмом тварин, тому зачасту надої не зростають, а падають”.
Учасники семінару з зацікавленістю оглянули поля кафедри, де було продемонстровано дослід із вивчення строків сівби озимих зернових культур (жита, пшениці, тритикале). Саме тут була добра нагода наочно переконатися, що строки сівби повинні бути оптимальними, а запізнення з сівбою призводить до вимерзання значної частини посівів. Вагомий колос тритикале, засвідчив доцільність впровадження цієї культури у виробництво з метою одержання зеленої маси у весняній ланці зеленого конвеєра. Такий сорт, як АД-44, уже мав сформоване зерно в колосі, а соломина ще залишалася зеленою. Впровадження цієї культури дає змогу подовжити період використання зелених кормів у весняний період на два–три тижні та зекономити частину посіву першого укосу багаторічних трав для заготівлі сіна.
З особливостями тритикале знайомила учасників семінару завідувач кафедри рослинництва Світлана Каленська. “Нещодавно в Українській академії аграрних наук відбулася президія, присвячена цій культурі. З наступного року тритикале буде введено у статистичну звітність. Якщо в господарстві розвинуте тваринництво, варто посіяти тритикале, і ви матимете фуражне зерно вищої якості. Для тритикале характерна висока кормова цінність. Перетравність зерна значно вища, ніж пшеничного. До переваг тритикале належить також посухо- та морозостійкість”, — підкреслила пані Каленська.
Учасники зустрічі, певно, не пошкодували, що провели час, на Агрономічній дослідній станції НАУ. Гостинні господарі в змозі й навчити, й порадити, й допомогти.
За радянських часів було дуже популярним гасло “Науку — у виробництво”. На жаль, під час перших кроків існування незалежної української держави цей слоган носив здебільшого декларативний характер. Нині ж потроху ми повертаємось до усвідомлення доконечної проблеми в альянсі науки з виробництвом. У Національному аграрному університеті (до речі, найкращому вузі України за рейтингом минулого року) завжди розуміли важливість подібного союзу. А це — запорука успіху.