Насамперед — безпека обігу хімічних речовин

Україна є імпортно залежною країною щодо засобів захисту рослин. Переважну більшість пестицидів, які використовують в Україні, завозять з інших країн, зокрема з: Німеччини, Франції, Угорщини, Китаю, Російської Федерації та інших. Сьогодні в Україні виробляють переважно агрохімікати: добрива, регулятори росту.

Проте ринок засобів захисту рослин в Україні переживає стрімке зростання. Якщо у 2005 році загальний обсяг імпорту пестицидів і агрохімікатів становив 156 млн доларів США, то у 2008 році він подолав межу 240 млн доларів США. Традиційні методи ведення сільського господарства повсюди замінюються індустріальними технологіями з високою залежністю від використання пестицидів і агрохімікатів.
Крім безумовно позитивного ефекту, це може супроводжуватися несприятливим впливом на здоров'я людини і навколишнє середовище, тому ринок і застосування засобів захисту рослин суворо контролюється.
Продукція аграрного сектору України має зайняти своє гідне місце, що потребує узгодження нормативно-правових положень із міжнародними і, насамперед, європейськими вимогами щодо безпеки засобів захисту рослин.
Саме тому 25-29 жовтня 2010 року в Києві пройшла Субрегіональна нарада з питань, пов'язаних із торгівлею, у рамках Роттердамської конвенції для європейського співтовариства і вибраних торговельних партнерів. Мета цієї наради - сприяти запровадженню спільної відповідальності та узгоджених зусиль Сторін у міжнародній торгівлі окремими небезпечними хімічними речовинами з метою охорони здоров'я людини та довкілля від потенційного шкідливого впливу та заохочувати їхнє екологічно обгрунтоване використання шляхом обміну інформацією щодо їхніх властивостей, запровадження процедури прийняття рішень щодо їхнього імпорту та експорту на національному рівні і розповсюдження цих рішень серед Сторін.
Національна система управління хімічними речовинами в Україні схожа і мало чим відрізняється від подібних в інших країнах. Вона забезпечується такими складовими:
q чинним законодавством та відповідними нормативно-правовими актами;
q регламентацією і реєстрацією небезпечних хімічних речовин, створенням національних баз даних, оцінкою та інтерпретацією ступеня небезпеки і поширення інформації з цих питань;
q прийняттям державної політики, спрямованої на зниження ризиків (ліцензування, податки, впровадження альтернативних, безпечніших, хімічних речовин тощо);
q проведенням контролю і нагляду за дотриманням норм, правил, стандартів, регламентів та інших регулювальних документів;
q здатністю реагувати на надзвичайні ситуації і проведенням моніторингу нещасних випадків і аварій;
q наявністю наукового та технічного потенціалу;
q сучасними інформаційно-аналітичними структурами.

Œ  Перш за все, слід зазначити, що Україна визнає пріоритет міжнародного права та обов'язковість виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надається парламентом. У такий спосіб ці міжнародні документи, відповідно до Конституції України, стають частиною національного законодавства.Серед таких міжнародних угод, пов'язаних із обігом та регламентуванням особливо небезпечних хімічних речовин, потрібно визначити в хронологічному порядку такі:
n У 1999 році Україна прийняла закон і стала Стороною Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості у процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Оргуська конвенція).
n З цього ж року Україна стає Стороною Базельської конвенції про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їхнім видаленням, а з 2001 року Україна підписала Стокгольмську конвенцію про стійкі органічні забруднювачі (СОЗ). Мінприроди нещодавно розробило Національний план із впровадження в Україні Стокгольмської конвенції.
n  Згідно із Законом України від 26 вересня 2002 р., вона приєдналася до Роттердамської конвенції про процедуру попередньої обгрунтованої згоди відносно окремих небезпечних хімічних речовин та пестицидів у міжнародній торгівлі.
Окрім названих вище, чинне національне законодавство, що стосується питань і проблем хімічної безпеки, охоплює понад 15 законів та 24 нормативних акти на рівні урядових постанов.
Разом з тим, конкретний план заходів щодо впровадження в Україні Лондонських керівних принципів обміну інформацією про окремі хімічні речовини в міжнародній торгівлі, які з 1998 року трансформувались у Роттердамську конвенцію, був окреслений у постанові уряду України від 17.10.1996 р. № 1263. Цим документом були визначені такі заходи:
q призначити національні органи з контролю за безпекою застосування ЗЗР;
q розробити критерії заборони чи суворого обмеження використання хімічних речовин за показниками їхньої небезпечності для здоров'я людини і навколишнього середовища, враховуючи міжнародний досвід;
q Міністерству статистики надавати щоквартально національним контролюючим органам інформацію про виробництво, експорт та імпорт хімічних речовин;
q Мінприроди створити систему взаємооповіщення про заборонені чи суворо обмежені хімічні речовини.
Наказом Міністерства охорони здоров'я від 16.04. 1997 р. № 124 були затверджені згадані вище критерії, а через деякий час - склад та обов'язки міжвідомчої координаційної комісії з впровадження Лондонських керівних принципів, а також створено інформаційно-комунікаційну систему оповіщення. Зовсім недавно (11.05.2010 р.) МОЗ України видало наказ № 391 "Про затвердження Критеріїв заборони чи суворого обмеження використання окремих небезпечних хімічних речовин, у тому числі пестицидів, за показниками їхньої небезпечності для здоров'я людини та навколишнього природного середовища".
Цього ж 1997 року був затверджений "Перелік пестицидів, заборонених до використання в сільському господарстві, що не можуть бути зареєстровані або перереєстровані в Україні", який включає 87 діючих речовин, у тому числі тих, що пізніше ввійшли до Додатку III Роттердамської конвенції. Цей Перелік діє до цього часу і включає назву діючої речовини, назву препаратів і синоніми, а також причину прийнятого рішення. У минулому році було видано інформаційний бюлетень "Токсиколого-гігієнічні характеристики, нормативи і регламенти та заходи безпеки щодо небезпечних хімічних речовин, що підпадають під дію процедури попередньої обгрунтованої згоди у міжнародній торгівлі (Роттердамська конвенція)" для спеціалістів санітарно-епідеміологічної, екологічної та митної служб країни.

  Наступним етапом в управлінні хімічними речовинами, окрім законодавчо-правової бази, є їхня регламентація, реєстрація, створення бази даних, оцінка небезпечності і поширення інформації з цих питань. Протягом 2007-2009 років Комітет з питань гігієнічного регламентування МОЗ України (далі - Комітет) розглянув 3294 гігієнічні нормативи, 3395 регламентів та 620 методів контролю. За цей самий період зареєстровано 832 хімічні речовини та видано 5152 карти даних на хімічні речовини.
Процедура реєстрації (перереєстрації), оцінка небезпечності і маркування пестицидів здійснюються відповідно до вимог Директив ЄЕС № 67/548 та № 91/414.
За останні три роки (2007-2009 рр.) Мінприроди було зареєстровано (перереєстровано) 1562 пестициди, із них у 2007 році - 447, у 2008 році - 459, у 2009 році - 656. При цьому особливо слід підкреслити, що без державної реєстрації виробництво і використання промислових хімічних речовин, пестицидів і агрохімікатів забороняється законодавством України. Щорічно Мінприроди видає Перелік дозволених до використання в сільському господарстві пестицидів і агрохімікатів, а разом із Комітетом - інформаційний бюлетень "Нові пестициди: токсиколого-гігієнічні характеристики, нормативи і регламенти, заходи безпеки".

Ž  Політика держави, спрямована на зниження ризиків від хімічних речовин, є третьою складовою управління і включає ліцензування, видачу дозволів, введення квот і штрафів на викиди шкідливих речовин в атмосферу тощо. Ця діяльність регламентується декількома законами України та урядовими постановами.

 Проведенням контролю і нагляду за дотриманням норм, правил, стандартів і регламентів як четвертого етапу управління займаються уповноважені урядом служби: екологічна інспекція, санітарно-епідеміологічна служба, органи ветеринарної медицини тощо.
 Відносно п'ятого напряму діяльності управління, то він пов'язаний з діяльністю Міністерства з надзвичайних ситуацій і охоплює комплекс попереджувальних і поточних заходів, що здійснюються за умов  виникнення екстремальних випадків, а також моніторинг нещасних випадків і аварій.
Україна володіє науково-технічним потенціалом, але великою проблемою є відсутність сучасних технологій з утилізації відходів і, насамперед, непридатних пестицидів, яких в Україні накопичилось понад 15 тисяч тонн.
На нашу думку, головною проблемою щодо виконання положень Роттердамської конвенції є відсутність єдиної уніфікованої методології оцінки ризиків, і наявність лише методичних підходів і критеріїв на національному рівні.
Недостатність фінансування національних органів Роттердамської конвенції не дає змоги брати участь у деяких важливих міжнародних (о. Балі, 2010 рік) та регіональних (Словаччина, 2010 рік) семінарах з питань посилення співробітництва і координації імплементації Базельської, Роттердамської і Стокгольмської конвенцій.
Дуже актуальною проблемою є також правова неузгодженість на регіональному (країни Євросоюзу) та національному (Україна як не член Євросоюзу) рівнях повноважень національних органів виконувати вимоги Директиви Євросоюзу № 689/2008. 

В. Ящук,
начальник відділу пестицидів
 та агрохімікатів міністерства
охорони навколишнього
природного середовища України