Спецможливості
Статті

Надрання соя й новий погляд на сівозміни

05.06.2008
380
Надрання соя й новий погляд на сівозміни фото, ілюстрація
Скоростигла соя дає сільгоспвиробникам шанс не лише зібрати врожай в оптимальні строки, а й увести в сівозміну чудовий попередник для озимини або ж успішно виростати другий урожай після збирання ранніх овочів на Півдні.

Що ближче весна, то швидше селянам потрібно визначатися зі своєю яровиною. Адже вільних площ нині багато: озимини посіяли не стільки, скільки хотіли, та й зійшла вона не вся. Розмірковуючи, що посіяти на своїх полях, аграріям треба враховувати й низку принципових моментів, які можуть вплинути на ефективність виробництва. Наприклад, залежність продукції від експорту. Так, вирощувані в Україні ріпак, значна частина ранніх зернових і кукурудзи, соняшник (у переробленому вигляді) є експорто-орієнтованим товаром, тому ціна на них істотно залежить від цін зовнішнього ринку й спроможності трейдерів швидко вивезти врожай за кордон. З іншого боку, майже всю вироблену в Україні сою споживають вітчизняні підприємства (хоча зовнішній попит також є). Головний споживач цієї культури — швидкозростаюче птахівництво; останнім часом можна спостерігати непогані темпи розвитку й свинарства, яке також поглинатиме велику кількість соєвого шроту.
В принципі, посіви сої в Україні щороку збільшуються, що свідчить про усвідомлення сільгоспвиробниками її перспектив і економічної привабливості. Це є доволі позитивною тенденцією і для рослинницької галузі в цілому, адже соя — один із найбажаніших компонентів у сівозмінах: як і будь-яка бобова культура, вона збагачує грунт органічним азотом і поліпшує його структуру.
Однак ця відрадна тенденція затьмарюється одним сумним фактом: за неофіційними даними, минулого сезону в Україні було висіяно близько 200 тис. га генетично модифікованої сої — це майже половина з 435 тис. га загальних посівів культури. У таку цифру годі було б повірити, якби її не оприлюднив поважний академік УААН (хоча й неофіційно) з трибуни семінару, який відбувся на базі Українського інституту експертизи сортів рослин наприкінці листопада. Ніхто з інших поважних учасників семінару його тоді не виправив.
Трансгенна соя потрапляє в Україну як фуражне зерно, і потім нелегально її поширюють серед господарств уже як посівний матеріал. Слід визнати, попит на нього в Україні доволі високий, адже технологія вирощування такої сої значно “дешевша”, і це спонукає наших не надто заможних сільгоспвиробників, нехтуючи законами, сумлінням, можливими екологічними наслідками, національними інтересами, міжнародним авторитетом своєї країни й іншими неоплачуваними категоріями, братися за вирощування трансгенних продуктів на своїх полях.
Але мета цього матеріалу — не когось викривати чи звинувачувати. Значно корисніше було б розібратися, чи спроможна вітчизняна селекція запропонувати сільгоспвиробникам такі сорти, які, з погляду економічної ефективності їх вирощування, не поступалися б піратським трансгенним.
Щоб відповісти на це запитання, варто спочатку з’ясувати “вузькі місця” в технології вирощування сої, через які аграрії мають найбільше втрат.
Найперше — бур’яни. Боротися з ними треба серйозно, економити на цьому не можна. Якщо з бур’янами боротися належним чином, то за два-три роки тиск цього чинника зменшується, а разом з ним — і витрати на гербіциди.
Значну частину врожаю можна втратити через розтріскування бобів і висипання зерна. Таке явище є “хворобою” більшості сортів сої, проте є й такі, боби яких майже не розтріскуються. Варто зазначити, що схильність до осипання підвищується в нерайонованих сортів і низькорепродукційних посівах.
Ще одним каменем спотикання є висота прикріплення нижніх бобів. Неспроможність старих вітчизняних комбайнів зрізати стебло під найнижчим вузлом плодоношення тривалий час була одним із головних “відлякуючих” факторів у ставленні аграріїв до сої. Адже один залишений у полі біб з кожної рослини — це мінус 1–2 ц/га врожаю. І все ж боротися з цим недоліком можна, і способів для цього є кілька. По-перше — вирівнювання поля, по-друге — оновлення парку зернозбиральної техніки і по-третє — правильний вибір сорту. Якщо поглянути на характеристики внесених у Держреєстр сортів сої, то можна побачити, що показник прикріплення нижнього боба “гуляє” в межах від 7 до 15 см. Тобто вибирати є з чого.
Не можна не згадати й про тривалість вегетації. За цим показником сорти сої поділяють на скоростиглі, ранньостиглі, середньоранні, середньостиглі. Пізніші в Україні не вирощують через брак ефективних температур, та й середньоранні й середньостиглі сорти достигають лише на Півдні, не північніше Кіровоградщини. Що далі на північ, то більший ризик втрати врожаю через ранні холоди і неспроможність завершення рослинами вегетації або ж через вогку осінь і неможливість зібрати й вивезти з поля врожай.
У Лісостепу та Поліссі гарантоване достигання можуть забезпечити тільки скоростиглі сорти. Проте на сьогодні в Держреєстрі таких сортів є всього чотири, і ще один новий сорт — Аннушка — визнано перспективним (табл).
Як бачимо в таблиці, яскраво виражені риси центрально-північного сорту має сорт Аннушка: за врожайністю в цих зонах він істотно перевищує інші скоростиглі сорти, а за вмістом жиру й сирого протеїну йде з ними на рівні. Крім того, Аннушка має найкращий показник висоти прикріплення нижнього боба, завдяки чому забезпечує найменші втрати врожаю. Термін вегетації цього сорту теж залишає вельми приємне враження: від появи сходів до повної стиглості вистачає 75–85 днів. Українська державна система сортовипробування визнала за Аннушкою максимальну стійкість проти хвороб — 9 балів (за 9-бальною шкалою), до вилягання — 8–9, посухи — 8,5–9, осипання — 8–8,8 балів. Останній показник засвідчує, що боби цього сорту практично не розтріскуються.
Оригінатор сорту Аннушка — Наукова селекційно-насінницька фірма “Соєвий вік” — розробила власну технологію вирощування надранніх сортів сої, завдяки якій можна досягти кращих, ніж у державному сортовипробуванні, показників. Скажімо, висівання насіння більшою нормою дає змогу підняти нижній біб з висоти 15–17 см і цим підвищити врожайність, не зашкодивши при цьому іншим характеристикам сорту.
Крім того, селекціонери велику увагу приділяють строкам сівби. Так, дослідним шляхом було встановлено, що сівба в першій декаді травня дає змогу в будь-якій кліматичній зоні України зібрати врожай у середині серпня, тобто залишається достатньо часу для підготовки грунту й висівання озимини. Для південного регіону ННСФ “Соєвий вік” пропонує іншу схему: висівати сою в червні, після звільнення полів від ранніх овочів. За такого підходу сорт Аннушка встигає сформувати добрий урожай і дати господарству ще один прибуток.
Сівба в червні дає також змогу істотно нівелювати ту перевагу, яку має трансгенна соя перед звичайною. Так, якщо у трансгенних посівах з бур’янами борються, застосовуючи гліфосат прямо по вегетуючій культурі, то в разі вирощування звичайних скорстиглих сортів термін появи сходів сої планують так, щоб до цього моменту більшість бур’янів уже зійшла й була знищена тим-таки гліфосатом. Зокрема, у ННСФ “Соєвий вік” вважають, що сорт Аннушка на Півдні України можна сіяти до кінця червня — початку липня, що в цілому робить його ціннішим за трансгенні. До того ж, сільгоспвиробник може не хвилюватися з приводу перезапилення модифікованої сої з бур’янами і появи стійких до гербіциду їх форм, адже така небезпека існує в трансгенних посівах.
Резюмуючи викладені тут міркування, можна сказати, що українським виробникам сої варто зробити ставку на вітчизняні надранні сорти: це дасть їм змогу оздоровити сівозміни, дати чудовий попередник під зернові, одержати додатковий урожай високорентабельної продукції і, врешті, підтримати свою селекційну науку.

 

Інтерв'ю
Валерій Давиденко, народний депутат України
Чутки про відставку Кутового, підтримка кооперативного руху і малих виробників ці та інші актуальні питання propozitsiya.com погодився висвітлити народний депутат України Валерій Давиденко. 
Ігор Чечітко, директор компанії  HZPC Ukraine
Після того, як запрацювала Угода про вільну торгівлю з ЄС, низка українських сільгоспвиробників спробували вийти на європейський ринок. Стало зрозуміло, що продукцію, яка продається у свіжому вигляді,

1
0