Мистецтво випасання в Аргентині

Луї Пікассо — власник мальовничого господарства в Рохасі, Аргентина. Сміливість задумів та висока техніка їхнього втілення в життя споріднюють підприємницький проект Луї з образотворчими шедеврами його відомого однофамільця. Важлива складова успіху господарства — технології штучного запліднення сім’яним матеріалом голландських племінних биків.

Фермерське господарство Луї Пікассо з майже двома тисячами гектарів угідь та 770 молочними коровами працює за 250 кілометрів на північ від аргентинської столиці Буенос-Айрес у суто сільськогосподарській місцевості, багатій на просторі поля, котрі використовують переважно як пасовища та кукурудзяні плантації. За європейськими масштабами, поля — просто велетенські: площа багатьох із них перевищує 100 гектарів. Більшу частину врожаю пасовищних культур використовують на корм бикам, з яких потім виробляють відому аргентинську яловичину. Втім, молочні господарства — теж не рідкість. Основа господарської стратегії Луї — випасання. Попервах 53-річний власник не мав фермерського досвіду, бо фінанси, завдяки яким вдалося придбати ферму, — то прибутки від експлуатації пекарні та спадщина. Виконання щоденних виробничих операцій — завдання досвідченого колективу доярів та скотарів. Один із них — справжній ковбой, що не полишає сідла й власноруч доставляє стадо з пасовища до доїльної зали та назад. Координація діяльності робітників — завдання менеджера Луї Барріонуево. Його нерозлучний супутник — портативний комп’ютер, пам’ять якого містить усі мислимі господарчі деталі, а програмне забезпечення вирішує будь-яке непорозуміння за кілька секунд.

Ідеальна корова
Протягом останніх двох років підприємство свідомо орієнтується на використання сім’яного матеріалу з Нідерландів. Керівники вважають, що саме він найліпше сприяє підвищенню ефективності випасання. Від корів очікується насамперед добрий апетит та висока удійність. Отже, на думку пана Барріонуево, ідеальна корова має бути не малою але й не великою, оскільки надто великі тварини використовують надмірну кількість фуражу на непродуктивні фізіологічні потреби. Отже, корова має бути оптимального розміру й одночасно з’їдати велику кількість трави. Пошуки цього ідеалу примусили пана Барріонуево згадати про породи, створені в Голландії, адже молочарство цієї країни теж значною мірою орієнтується на ефективність випасання. Нині запліднювачами череди є племінні бики Himster, Grand Prix, Superior, Doolhof December та Drake.
Однак 10% найнепродуктивніших корів запліднюють сім’яним матеріалом від новозеландських биків джерсейської породи. Співвідношення загальної кількості спроб запліднення до успішних становить 2,5. Пан Барріонуево визнає цей показник занадто високим і пояснює це енергетичним виснаженням корів після чергового отелення. Про слушність такого припущення свідчить відносно висока ефективність запліднення первісток, для яких ефективність запліднення становить 1,7.
Гордість господарства — найстаріша корова в череді. Ця виключно продуктивна тварина, що походить від відомих Paclamar Astronaut та Ronnybrook Astronaut Snyder, телилася вже десять разів, причому щоразу перша ж спроба запліднення виявлялася успішною. На час написання статті від неї та Doolhof December очікували чергове поповнення.

Простора доїльна зала
Середній рівень продуктивності на фермі становить 22 кг молока щодобово, або 6700 кг молока протягом 305-добового лактаційного періоду. Для господарства, що практикує випасання, це непогані показники. Вміст жиру в молоці — 3,49%; вміст білків теж відносно високий і коливається в межах 3,4–3,5%. Поточний рівень закупівельних цін становить 55 песо за кг молока, що приблизно відповідає 0,18 долара.

Увагу відвідувачів привертають надзвичайно великі групи корів, що направляються для обслуговування в доїльну залу. 36 доїльних кластерів, згрупованих у зовнішнє кільце, дають змогу протягом години обслуговувати 200 корів. За дворазове доїння кожної із 770 корів протягом доби надоюють майже 17,000 кг молока, зберігають його в резервуарах. Недолік великої групи корів — складність у забезпеченні ефективної пастеризації молока. Перед поверненням до пасовища під наглядом ковбоя тваринам дають можливість вгамувати спрагу: забезпечення своєчасного водопостачання пан Барріонуево вважає одним із найвідповідальніших завдань, тож і на пасовищних ділянках працює достатня кількість поїлок.

Випасання по-аргентинському

Основа виробничої технології на фермі пана Пікассо — годівля корів на пасовищах, тому кормові концентрати та субпродукти

Мальовнича молочна ферма Луї Пікассо, що в Рохасі, Аргентина

становлять відносно невелику частину раціону. В господарстві немає хлівів, тварини цілодобово перебувають на свіжому повітрі. Поголів’я з 780 молочних корів розділено на дві виробничі групи, одній з яких (460 голів) відведено 290 пасовищ, а другій — 270 га. Концентратні корми дають коровам під час доїння, а субпродукти розміщають на окремій території пасовищ у яслах, виготовлених із шин великої вантажівки. Доступ тваринам до цієї території дозволено час від часу. Господарі всіляко намагаються мінімізувати обсяг використання субпродуктів. Високопродуктивні чорно-білі плямисті корови отримують 18 кг кукурудзяного силосу, 4 ячменю, 1,5 бавовникового насіння, 4 пивної дробини, крім того, 6 кг кормового концентрату, що містить 71% кукурудзи та 26% макухи соняшникового насіння, а також додають бікарбонат кальцію, сіль, магній та вітаміни.
Тварини з низькопродуктивної групи як додатковий фураж одержують 15 кг кукурудзяного силосу, 3 ячменю, 1 бавовникового насіння та 6 кг кормового концентрату. Тваринам з обох груп надають необмежений доступ до пасовищних культур. “Додаткове годування допомагає високопродуктивним коровам швидше поновити енергетичний баланс. “Утім, — зауважує пан Барріонуево, — слід усвідомлювати, що оптимізація раціону завжди потребує узгодження численних “за” та “проти”. 

За матеріалами журналу Veepro magazine