Микола Сташенко: якість нашої роботи має оцінювати покупець

Микола Сташенко: якість нашої роботи має оцінювати покупець

Вже не вперше серед призів для передплатників “Пропозиції” — дискові борони ВАТ “Вишевичі Агротехніка”. Підприємство повсякчас набирає обертів, збільшуючи обсяги продажів, впевнено збираючи “голоси” “сільгоспвиробничого електорату” України, завойовуючи “прохідний процент” і на зовнішніх ринках. Про здобутки, секрети виживання у нинішніх економічних умовах, плани на майбутнє розповідає голова правління
ВАТ “Вишевичі Агротехніка” Микола Сташенко.

Результати
— ВАТ “Вишевичі Агротехніка” продовжує працювати над виробництвом сільськогосподарської техніки з обробітку грунту за енергозберігаючою технологією. Ми дуже пишаємося минулорічними показниками, адже наш колектив виробив продукції торік вдвічі більше ніж у 2000 році. Це, звісно, не може нас не тішити, але ми раді не лише нашим досягненням, а й задоволені тим, що платоспроможність сільгосптоваровиробників зросла. Торік нами розроблено, а цьогорік вже впроваджено у виробництво два види сільгоспмашин: культиватор для суцільного обробітку грунту КПС-4 і каток кільчасто-шпоровий для обробітку грунту. Ці два види техніки ми зробили на замовлення молдавських сільгоспвиробників, і вони успішно реалізуються. Якщо твердити про фінансові результати підприємства, то вони також задовільні. Торік ми досягли рівня середньої зарплати по підприємству 430 гривень (до речі, зарплата вся виплачена, не маємо заборгованостей і цьогоріч).Продуктивність праці зросла в 1,5 раза. Це — результат зміни ставлення наших робітників до роботи. Керівництво ВАТ “Вишевичі Агротехніка” все робить для того, щоб дати можливість працівникам і виробити продукцію, і заробити непогані гроші для своєї родини. Тішить нас те, що за останні вісім місяців ми прийняли на роботу 25 осіб (набираємо місцевих жителів, переважно, з трьох найближчих сіл).
Здебільшого, ми випускаємо ті самі дискові борони. Задля підвищення їх надійності та якості зробили модернізацію. Повсякчас працюємо над дальшим удосконаленням із тим, щоб наша техніка могла бути конкурентоспроможною не лише на вітчизняному, а й на більш далеких ринках. Наша продукція доволі добре реалізовується в Молдові. Торік поставили в Молдову техніки на 700 тис. грн. Дві наші борони з успіхом працюють і в Румунії.
Наш колектив пишається тим, що ми не лише випускаємо продукцію, яка потрібна для села, і не лише заробляємо гроші (кожен, хто в нас працює), а й допомагаємо тим незахищеним верствам населення, які конче потребують допомоги (нашу руку допомоги відчувають і ветерани війни, і школа-інтернат). Назагал такої допомоги надано на суму близько 15 тис. грн. Минулого року сплачено податків на суму 627 тис. грн. Отже, за ці сплачені нашим колективом податки (минулого року в нас працювало 100 осіб) можна було утримати 500 пенсіонерів. Цим ми пишаємося.
За п’ять місяців поточного року виробництво нашої техніки зросло в 1,5 раза порівняно з аналогічним періодом минулого року. Темпу роботи ми не втрачаємо. Торік за власний рахунок ми розширили основні засоби, вклали в розширення нашого підприємства 60 тис. грн і додатково придбали вісім одиниць обладнання (здебільшого, це металорізальні верстати). Крім того, побудовані нові приміщення для техніки. Ми торік освоїли ремонт паливної апаратури, а також зробили діляночку з ремонту електродвигунів. Людей для виконання цих робіт ми навчали на інших підприємствах. Колектив живе, працює і з впевненістю у завтрашньому дні дивиться у майбутнє. Ми, своєю чергою, створюємо умови для розширення технічного кругозору людей. Всіляко підтримуємо будь-яку ініціативу, яка б могла зумовити чи то розширення виробництва, чи то поліпшення якості нашої продукції. Зазначу, що на підприємстві діє система матеріального заохочення. Водночас суворо караємо бракоробів, тих, хто займається марнотратством (маємо стенд, де щомісяця аналізуємо продуктивність праці кожного працівника, шкалу оцінок: “добре”, “погано” та навіть “ганьба”; це дає зиск, адже людині, яка погано працює, стає соромно, а на селі дізнаються, і то буде катастрофа; звісно, опісля працівник намагається виправитися).
Торік 109 осіб здали нам свої земельні паї. Тепер у нас є і дочірнє сільгосппідприємство, яке займається безпосередньо виробництвом сільськогосподарської продукції. Маємо вже близько 300 га землі. Минулого року її почасти засіяли озиминою. Цьогорік — ярими культурами, висадили картоплю, буряки, капусту, придбали 20 свиней, обладнали свиноферму. У сільськогосподарське виробництво вклали майже 100 тис. грн власних коштів. Сподіваємося, що з нового року наше сільгосппідприємство даватиме якщо й не відчутні прибутки, то бодай віддасть вкладені нами у нього кошти. Втім, без проблем не обходиться, адже майнові паї ЗАТ “Агрофірма Вишевичі” громадянам, які вийшли з нього і передали земельні паї нам, не віддає. На звертання до районної та обласної державних адміністрацій нам відповіли, що органи виконавчої влади не мають права втручатися в фінансово-господарську діяльність і здійснювати перевірки. Перевірку має здійснювати ревізійна комісія, обрана загальними зборами з числа акціонерів. Отже, справа зайшла у глухий кут. Втім надії на позитивне розв’язання питання для жителів с. Вишевичі ми все ж таки не полишаємо.
Наші досягнення у виробництві сільськогосподарської техніки я пояснюю не лише тим, що спрацював наш колектив, технічна, інженерна служби, а й плідною співпрацею з Національним науковим центром “Інститут механізації та електрифікації сільського господарства” УААН, насамперед, із директором інституту Яковом Гуковим. Із цією людиною приємно спілкуватися та працювати, можна без бюрократичних зволікань оперативно розв’язувати питання. Перереєстрували технічну документацію. Він дещо виправив, підказав, що слід зробити. Ми з радістю і вдячністю прийняли його поправки. Наша співпраця вдосконалить нашу техніку (наразі працюємо в напрямі зміцнення наших полиць і лемешів). Співпрацюємо із фахівцями Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України, а також Національного технічного університету України — “Київського політехнічного інституту”. За їхніми технологічними розробками виготовляємо самі диски.
Наша продукція вся сертифікована. Це, певною мірою, — гарантія. Офіційний гарантійний термін становить 18 місяців. Якщо трапляється поломка через нашу провину, ми безвідмовно надаємо запчастини. На розв’язання будь-якої проблеми, пов’язаної з експлуатацією, в нас, зазвичай, йде доба, максимум — дві. Ми гарантуємо клієнту, який купив нашу техніку, що, скільки б він її не експлуатував, у нього ніколи не буде проблем із запасними частинами.
Маркетинг і участь у виставках
Торік ми брали участь у сільськогосподарській виставці у Молдові (до речі, українських виробників там було лише чотири: “Південмаш”, ХТЗ, “Червона зірка” і ми). Пишаємося й тим, що мали найбільший стенд (було представлено чотири види техніки). Наша техніка неабияк зацікавила молдаван (не обійшли увагою наш стенд і найвищі посадовці сусідньої країни). Згідно з щойно укладеною угодою ми маємо поставити до Молдови техніки за 1,5 місяця на суму 365 тис. грн напряму. Наш дилер у Молдові має базу, запасні частини, технічні засоби. Ця фірма розташована на базі колишньої “Сільгосптехніки”. Там є все, щоб оперативно допомогти споживачам нашої техніки у разі виникнення проблем (до речі, кілька годин тому відвантажили до Молдови запчастин на суму вісім тисяч гривень). По Україні найбільше клієнтів маємо в Миколаївській, Одеській, Харківській, Запорізькій і Донецькій областях. Мені здавалося, що нас ніби-то вже добре знають і участі у виставках брати не потрібно. Втім, я переконався в протилежному. Кількість виробників повсякчас зростає, конкуренція загострюється (наразі на українському ринку 28 підприємств, які виробляють аналогічну техніку). Звісно, нам нелегко конкурувати з іншими виробниками. Щорічна присутність на виставках у Чубинському, звичайно, дає нових покупців, спрацьовує реклама, про нас більше знають (до речі, вся наша техніка, що експонувалася на виставці, була продана ще у день відкриття).
Про конкуренцію і те,
що заважає працювати
Справді, багато хто дивується: як це так — колишня “Сільгосптехніка” займається виробництвом техніки для грунтообробки. Проте ми маємо великий потенціал і в технічному відношенні. Скажіть, будь ласка, де ви бачили, щоб у звичайнісінькій “Сільгосптехніці” було впроваджено плазмові різки? Не було такого. А у нас є. Впроваджено також апарати для зварювання в середовищі вуглекислого газу. Одне слово, у “нові часи” ми дооснастилися. І це все, наголошу, власним коштом. Ми вміємо заробляти кошти, вміємо їх правильно використовувати, вкладаючи у розвиток нашого підприємства. Вся наша робота спрямована на те, щоб мати продукцію належної якості й за прийнятною ціною. Адже всі наші робітники знають, що буде це — буде і зарплата. Гонитва за довгою гривнею подеколи шкодить якості, а це, своєю чергою, зумовить злидні. Якщо зіставити ціну та якість, то, ймовірно, краще співвідношення матиме саме наша грунтообробна техніка.
Однак найбільшої шкоди завдає не конкуренція (вона, навпаки, завжди сприяє і підвищенню якості, і зменшенню ціни), а радше непорядний бюрократ, яких, на превеликий жаль, у нашій країні чималенько. Ця людина, зазвичай, сидить “нагорі” далеко від реального виробництва, пише різні інструкції, вимоги, пов’язані із стандартизацією, метрологією. Це стає на заваді нашому розвитку. Розумний перевіряючий, зазвичай, обізнаний у типових проблемах виробників, тим більше, що вся наша країна нині в проблемах, але, на жаль, таких мало. Я наївно думав, що після переходу країни до ринкових відносин, найголовніша оцінка нашої роботи буде з боку споживачів, за ними має бути останнє слово. Втім, насправді, дійсність змусила мене визнати свою помилку. Бюрократія не хоче віддавати владу, мабуть, їй цікаво принижувати виробника. Така, либонь, їхня діалектика.
Бартер
і платоспроможність
покупців
Справді, кілька років тому у взаєминах між українськими підприємствами панував бартер. Я не можу назвати себе його “палким ворогом”. Якщо це вигідно для нас, чому б і ні? Категорично заборонити бартер з боку держави — то не зовсім розумно. Проте наразі вималювалася тенденція до дебартеризації. Судіть самі: якщо у 2000 році питома вага бартеру становила 37%, у 2001 — 7%, а цьогорік бартеру взагалі не було. Це, вочевидь, свідчення того, що сільгосппідприємства в Україні підіймаються.
Незаперечною нашою перевагою є те, що ми виробляємо техніку, уніфіковану із колишньою технікою, яка вироблялася за часів колишнього СРСР. Така техніка ще не зовсім спрацьована, перебуває в експлуатації у сільгоспвиробників. Звісно, це зумовлює потребу у запчастинах. До речі, в загальному обсязі виробництва кількість вироблених нами запчастин становить 42%. Зауважу, що нині відчувається новий підхід до експлуатації техніки, сказати б, якесь вельми шанобливе ставлення до неї. Вчорашнє недбале ставлення до “заліза”, коли воно було за безцінь, абсолютно неприпустиме за нинішніх ринкових умов.
Насамкінець
Хочу подякувати редакції вашого видання за роботу, адже, як на мене, настільки грунтовного журналу з питань агробізнесу в Україні більше не існує. Зичу редакції так тримати й надалі, акумулювати все прогресивне, що в нас є в царині сільського господарства, і доносити це до читачів. Щорічного вам збільшення тиражів!
Хвала тим людям, які працюють на землі. Хай вони пишаються своєю професією, хай роблять добро собі й примножують багатство всієї країни.

Підготував Олексій Рижков