Спецможливості
Новини

Mafia e immortale? або Як фер­мер на сто­лич­но­му рин­ку яб­лу­ка про­да­вав

11.02.2015
427
Mafia  e immortale? або Як фер­мер на сто­лич­но­му рин­ку яб­лу­ка про­да­вав фото, ілюстрація

Згідно зі ста­ти­с­тич­ни­ми досліджен­ня­ми сьо­годні найбільшою про­бле­мою для дрібних і се­редніх сільгоспви­роб­ників є збут про­дукції (особ­ли­во — пло­до­ово­че­вої). Спе­ку­ляція, демпінг, ко­рупція — да­ле­ко не по­вний пе­релік пе­ре­пон, які до­во­дить­ся до­ла­ти фер­ме­рові на шля­ху від сво­го гос­по­дар­ст­ва до спо­жи­ва­ча. Ось і ви­хо­дить, що вартість овочів за­ле­жить не від то­го, хто їх ви­ро­с­тив, а від «фрук­та», який їх про­дає.

Згідно зі ста­ти­с­тич­ни­ми досліджен­ня­ми сьо­годні найбільшою про­бле­мою для дрібних і се­редніх сільгоспви­роб­ників є збут про­дукції (особ­ли­во — пло­до­ово­че­вої). Спе­ку­ляція, демпінг, ко­рупція — да­ле­ко не по­вний пе­релік пе­ре­пон, які до­во­дить­ся до­ла­ти фер­ме­рові на шля­ху від сво­го гос­по­дар­ст­ва до спо­жи­ва­ча. Ось і ви­хо­дить, що вартість овочів за­ле­жить не від то­го, хто їх ви­ро­с­тив, а від «фрук­та», який їх про­дає.

І. Бірюкова
i.birykova@univest-media.com

«Місць не­має!»
…Ва­силь Не­чи­по­рен­ко (прізвище змінено із етичних міркувань), фер­мер із Тетіївсько­го рай­о­ну, що на Київщині, має 5 га яб­лу­не­во­го са­ду. Свою про­дукцію (сор­тові яб­лу­ка) чо­ловік завжди зда­вав пе­ре­куп­ни­кам, котрі приїжджа­ли пря­мо до ха­ти, ку­пу­ва­ли пло­ди оп­том, але фак­тич­но за безцінь. Од­нак цьо­го ро­ку, че­рез різке по­до­рож­чан­ня пре­па­ратів для за­хи­с­ту пло­до­вих де­рев від шкідників та хво­роб, собівартість фруктів ви­я­ви­ла­ся ду­же ви­со­кою. І то­му Ва­силь вирішив ніко­му не відда­ва­ти свій уро­жай, а спро­бу­ва­ти про­да­ти йо­го са­мо­му. Тим більше, що до Києва їха­ти не­да­ле­ко, а на сто­лич­них ба­за­рах такі яб­лу­ка, як у ньо­го, ко­ш­ту­ють ут­ричі до­рож­че, ніж їх прий­ма­ють по­се­ред­ни­ки. Отож фер­мер за­ван­та­жив про­дукцію в ав­то­мобіль та й відпра­вив­ся до міста — і не на якийсь там зви­чай­ний ба­зар, а на са­му Бе­са­раб­ку! Про те, що із цьо­го вий­ш­ло, Ва­силь роз­повів ко­ре­с­пон­ден­тові «Про­по­зиції».
...Зна­ме­ни­тий сто­лич­ний Бе­са­рабсь­кий ри­нок про­ки­дається ду­же ра­но. О третій, опів на чет­вер­ту ран­ку сю­ди по­чи­на­ють з’їжджа­ти­­­­ся ма­ши­ни із то­ва­ром. Сонні ван­таж­ни­ки роз­но­сять про­дав­цям ящи­ки з ово­ча­ми, фрук­та­ми та інши­ми про­дук­та­ми.
Ва­силь Не­чи­по­рен­ко зі своїми яб­лу­ка­ми та­кож під’їхав до залізних две­рей, які ве­дуть на те­ри­торію рин­ку.
«Гей, дядь­ку, стій! Ку­ди преш?» — грізно зу­пи­нив фер­ме­ра охо­ро­нець.
«Та ось, яб­лу­ка привіз — хо­чу про­да­ти. Приїхав раніше, щоб місце зай­ня­ти», — несміли­во спро­бу­вав по­яс­ни­ти Ва­силь.
«Му­жи­че, ти що, з Міся­ця зва­лив­ся? — працівник рин­ку по­ди­вив­ся на співроз­мов­ни­ка, як на іно­пла­не­тя­ни­на. — У нас місць не­має».
«Як же так, я ж ма­ло не з ве­чо­ра приїхав! Ваш ри­нок завжди вва­жав­ся кол­госпним. А я і є справжнісінький сільсько­го­с­по­дарсь­кий ви­роб­ник!» — обу­рив­ся се­ля­нин.
Про­бур­мотівши під ніс щось не­розбірли­ве, охо­ро­нець по­кли­кав яко­гось чо­ловіка. Той підійшов до Ва­си­ля і, розібрав­шись, що до чо­го, відра­зу за­про­по­ну­вав:
«Зна­чить так, ку­пуємо у те­бе всю про­дукцію по 4 грн за кіло­г­рам, і ти — вільний!»
«Але ж такі яб­лу­ка ви про­даєте мінімум по 15 грн! Я хо­чу тор­гу­ва­ти сам!» — спро­бу­вав чи­ни­ти
опір фер­мер.
«Не хо­чеш оп­том, то й не тре­ба. Місць для торгівлі у нас не­має», — про­лу­нав ос­та­точ­ний вер­дикт.
За­сму­че­ний Ва­силь сів за кер­мо сво­го ста­рень­ко­го ав­то­мобіля і відпра­вив­ся на Житній ри­нок. Але, на жаль, і там си­ту­ація по­вто­ри­лась. Без­ре­зуль­тат­но об’їздив­ши всі сто­личні ба­за­ри, злий, але впер­тий сільський ви­роб­ник вик­лав свої яб­лу­ка на клей­он­ку біля вхо­ду на ри­нок, що по­бли­зу станції ме­т­ро «Ге­роїв Дніпра». «Сор­тові яб­лу­ка, 10 грн за кіло­г­рам!» — за­кли­кав пе­ре­хо­жих Ва­силь.
Од­нак, замість по­купців, до ньо­го жва­во підійшли
два міліціоне­ри.
...Історія не­вда­лої торгівлі закінчи­ла­ся тим, що про­дукцію все ж до­ве­ло­ся про­да­ти пе­ре­куп­ни­кам по 4 грн
оп­том, але чо­ловік був ра­дий і цьо­му,
ад­же міліція то­вар мог­ла
і без­ко­ш­тов­но відібра­ти.

Усе схоп­ле­но, за все за­пла­че­но
Спро­би ук­раїнсько­го уря­ду вста­но­ви­ти мо­но­поль­не пра­во дик­ту­ва­ти ціни на сільгосппро­дукцію са­ми­ми се­ля­на­ми по­ки ні до чо­го не при­ве­ли. Як і рік, два, п’ять, де­сять то­му, ос­нов­ний ме­ханізм еко­номіки — кон­ку­ренція не діє: ціни на про­дук­ти про­дов­жу­ють фор­му­ва­ти пе­ре­куп­ни­ки.
«Ні для ко­го не се­к­рет, що у всіх тор­го­вих точ­ках будь-яко­го рин­ку вартість про­дуктів од­на­ко­ва, — роз­повідає фер­мер од­но­го із гос­по­дарств Рівнен­щи­ни Віктор Саб­лук. — За­пи­тай­те на по­чат­ку ря­ду, скільки ко­ш­тує кіло­г­рам помідорів чи яб­лук — і далі хо­ди­ти не­має сен­су. Із са­мо­го ран­ку тут вста­нов­люється ціна на ту чи іншу про­дукцію, спро­буй її зни­зи­ти — відра­зу от­ри­маєш “по шапці”. У ря­дах завжди сто­ять одні й ті самі лю­ди, які пра­цю­ють на пев­но­го “ха­зяїна”. Сло­вом, усе схоп­ле­но і за все за­пла­че­но, ба­лом пра­вить рин­ко­ва мафія і че­рез неї не про­би­ти­ся».
Сільгоспви­роб­ни­ки, котрі все ж ри­зи­ку­ють приїха­ти зі своїм то­ва­ром на ба­зар, за сло­ва­ми фер­ме­ра, зму­шені або про­да­ти йо­го за безцінь оп­том, або вез­ти на­зад до­до­му. Та­ка си­ту­ація скла­ла­ся не ли­ше на київських рин­ках, а й у всіх об­лас­них (і навіть де­я­ких рай­он­них) цен­т­рах. Віктор Саб­лук не раз на­ма­гав­ся тор­гу­ва­ти на рин­ку Рівно­го. Не вий­ш­ло.
«Як­що тор­гу­ва­ти постійно, то мож­на ку­пи­ти місце, але це мені не­вигідно, оскільки я не хо­чу за свою про­дукцію пра­ви­ти “ска­жені” ціни і три­ма­ти їх “до ос­тан­нь­о­го” (навіть ко­ли то­вар уже зіпсується). То­му до­во­дить­ся про­да­ва­ти тим са­мим пе­ре­куп­ни­кам, що їздять се­ла­ми і все ску­по­ву­ють оп­том, — роз­повідає фер­мер. — Найцікавіше те, що лю­ди ди­ву­ють­ся ви­со­ким цінам на ба­за­рах, ла­ють не­щас­но­го ви­роб­ни­ка: мов­ляв, на­жи­ва­ють­ся “кур­кулі”. Але на­­справді ми не от­ри­муємо і по­ло­ви­ни тих гро­шей, за які пе­ре­куп­ни­ки потім про­да­ють на­шу про­дукцію».

Мафія без­смерт­на?
У прес-службі Міністер­ст­ва аг­ро­про­мис­ло­вої політи­ки Ук­раїни від про­блем, пов’яза­них із тим, як сільгоспви­роб­ни­кові відкри­ти до­ро­гу на ба­зар, відхре­с­ти­ли­ся, мов­ляв,
це не на­ша тур­бо­та, а місце­вих ор­ганів вла­ди.
В ор­га­нах місце­вої вла­ди (зо­к­ре­ма, у Київській міськдер­жадміністрації), своєю чер­гою, за­пев­ня­ють, що рин­ко­ву мафію ви­коріни­ти май­же не­мож­ли­во. Ад­же ко­жен ри­нок, навіть як­що він є ко­му­наль­ним підприємством, орієнто­ва­ний на за­роб­лян­ня гро­шей. То­му йо­го керівництву знач­но вигідніше, аби на місцях сто­я­ли постійні про­давці, аніж час від ча­су приїжджа­ли тор­гу­ва­ти се­ля­ни. Єди­ний варіант, ко­ли фер­мер мо­же спокійно тор­гу­ва­ти на рин­ку, — це під час сільсько­го­с­по­дарсь­ких яр­ма­рок. Про­те подібні за­хо­ди про­во­дять­ся не­ча­с­то.    
Згідно із да­ни­ми Дер­жав­ної служ­би ста­ти­с­ти­ки Ук­раїни прямі про­дажі з сільсько­го­с­по­дарсь­ких підприємств та ре­алізація про­дукції по­се­ред­ни­кам є ос­нов­ни­ми ка­на­ла­ми збу­ту сільгосппро­дукції ви­роб­ни­ка­ми: 60% фер­мерів про­да­ють свою про­дукцію са­ме у та­кий спосіб. Та­ким чи­ном пе­ре­куп­ни­ки кон­тро­лю­ють більшість ек­с­порт­них то­вар­них по­токів, оп­то­вий та роздрібний тор­го­вель­ний то­ва­ро­обіг, за­вдя­ки чо­му найбільша ча­с­ти­на при­бут­ку зо­се­ре­д­жується у по­се­ред­ниць­ких струк­ту­рах.
«Дрібні ви­роб­ни­ки сільсько­го­с­по­дарсь­кої про­дукції, особ­ли­во пло­до­ово­че­вої, яку, в ос­нов­но­му, ви­ро­щу­ють на не­ве­ли­ких пло­щах із ви­ко­ри­с­тан­ням руч­ної праці, не мо­жуть за­сто­со­ву­ва­ти су­часні тех­но­логії, об’єдна­тись та до­мо­ви­тись ви­ро­щу­ва­ти од­на­кові ви­ди про­дукції, що уне­мож­лив­лює фор­му­ван­ня од­норідних то­вар­них партій про­дукції та вихід на ор­ганізо­ва­ний ри­нок, — вва­жає керівник на­пря­му “Роз­ви­ток рин­ко­вої інфра­с­т­рук­ту­ри” Про­ек­ту USAID “Аг­роІнвест” Ми­ко­ла Гри­цен­ко. — Окрім то­го, дрібні ви­роб­ни­ки не ма­ють фінан­со­вих ре­сурсів та мож­ли­во­с­тей для будівництва су­час­них ово­че- та фрук­то­с­хо­вищ. То­му знач­ну ча­с­ти­ну своєї про­дукції во­ни зму­шені про­да­ва­ти за безцінь із “по­ля” пе­ре­куп­ни­кам або зберіга­ти ви­ро­ще­не у не­при­сто­со­ва­них приміщен­нях та не­сти втра­ти від псу­ван­ня, які до­ся­га­ють 50% і більше».
За­кри­тий шлях фер­ме­рові і до су­пер­мар­кетів, ад­же ро­бо­та із тор­го­ви­ми ме­ре­жа­ми пе­ред­ба­чає на­явність на­ла­го­д­же­но­го про­це­су фа­су­ван­ня, зберіган­ня, транс­пор­ту­ван­ня, ви­ко­нан­ня чітких графіків по­ста­вок. Оскільки у дрібних сільгоспви­роб­ників шансів по­тра­пи­ти на ор­ганізо­ва­ний ри­нок по­ки що ма­ло, са­ме то­му їх так ба­га­то на при­до­рожніх та міських стихійних рин­ках.

Де ж вихід?
На дум­ку керівни­ка на­пря­му «Роз­ви­ток рин­ко­вої інфра­с­т­рук­ту­ри» Про­ек­ту USAID «Аг­роІнвест» Ми­ко­ли Гри­цен­ка, сьо­годні фер­ме­ри са­мостійно не мо­жуть вий­ти на рин­ки збу­ту (в то­му числі — і на внутрішні), оскільки їхня про­дукція не прой­ш­ла сер­тифікацію. Але це мож­на зро­би­ти че­рез ме­ханізм об’єднан­ня у сільсько­го­с­по­дарські об­слу­го­ву­ючі ко­о­пе­ра­ти­ви, ви­роб­лен­ня за­галь­них пра­вил ви­ро­щу­ван­ня про­дукції, її фа­су­ван­ня та па­ку­ван­ня.
Ек­с­перт на­во­дить при­клад, ко­ли за підтрим­ки Про­ек­ту «Аг­роІнвест» в од­но­му із сіл Хер­сонсь­кої об­ласті по­над сот­ня осо­би­с­тих се­лянсь­ких гос­по­дарств, які спеціалізу­ють­ся на ви­ро­щу­ванні ба­ш­тан­них куль­тур, об’єдна­ли­ся в сільсько­го­с­по­дарсь­кий об­слу­го­ву­ю­чий ко­о­пе­ра­тив, за­про­ва­ди­ли од­на­ко­ву тех­но­логію ви­ро­щу­ван­ня, ство­ри­ли не­ве­ли­кий логістич­ний пункт охо­ло­д­жен­ня і пе­ред­про­да­же­вої підго­тов­ки про­дукції. У ре­зуль­таті се­ля­ни зуміли навіть на­ла­го­ди­ти ек­с­порт своєї про­дукції до країн ЄС. І, не­зва­жа­ю­чи на те, що дині на євро­пейсь­кий ри­нок по­став­ля­ють Італія, Франція та інші країни, на­ша про­дукція ви­я­ви­ла­ся за­тре­бу­ва­ною.
«Як­що ми дбаємо про роз­ви­ток га­лузі пло­до­овочівництва, то по­винні зміцню­ва­ти і по­зиції на внутрішньо­му рин­ку. Ос­таннім ча­сом в Ук­раїні при­зу­пи­не­но роз­ви­ток інфра­с­т­рук­ту­ри аг­рар­но­го рин­ку, си­с­те­ми оп­то­вих ринків — регіональ­них, місце­вих, фер­мерсь­ких. Бу­ду­ють­ся тільки ті рин­ки, які ство­рю­ва­ли­ся і су­про­во­д­жу­ють­ся Про­ек­том “Аг­роІнвест”, та й то є про­бле­ми із за­лу­чен­ням інве­с­тицій у ці про­ек­ти, — говорить Ми­ко­ла Гри­цен­ко. — Ми вва­жаємо, що ком­плекс­не вирішен­ня пи­тан­ня роз­вит­ку інфра­с­т­рук­ту­ри аг­рар­но­го рин­ку є за­по­ру­кою роз­вит­ку аг­рар­но­го сек­то­ру в Ук­раїні. Ак­тивнішою має бу­ти і підтрим­ка з бо­ку дер­жа­ви, уряд по­ви­нен серй­оз­но дба­ти про роз­ви­ток
цієї інфра­с­т­рук­ту­ри, спри­я­ти
за­лу­чен­ню інве­с­тицій».

Інтерв'ю
Petro Melnyk2
Компанія Agricom Group спеціалізується на рослинництві. Обробляє землю на Чернігівщині та Луганщині, вирощує олійний льон, соняшник, кукурудзу, овес та гречку. Але більш відома як виробник товарів із
Каролін Спаанс, радник із питань сільського господарства Посольства Королівства Нідерланди в Україні
Каролін Спаанс із серпня 2016-го обіймає посаду радника з питань сільського господарства в Посольстві Королівства Нідерланди в Україні. Ми вирішили поцікавитися найбільш перспективними напрямками

1
0