Крокуємо в ногу з прогресом

Сільськогосподарське підприємство “Богоявленське” Мар’їнського району здавна відоме високою культурою землеробства, сталими врожаями, продуктивним тваринництвом, досвідченими творчими спеціалістами, високопрофесійними механізаторами та тваринниками. Філію “Богоявленська” ТОВ “Агрофірма “Агротіс” засновано 20 січня 2004 року з центральною садибою в селі Богоявленка, що за 30 км від райцентру — Мар’їнка та 70 км від обласного центру — Донецьк.
За господарством закріплено близько п’яти тис. га сільгоспугідь, з яких 4449 га — орні.
За роки перебудови й реформ господарство не розпалося, а працює в єдиному господарському комплексі.
У “Богоявленському” запроваджено програму ЗАТ “Донецьксталь-МЗ” з розвитку енерго- та ресурсозберігаючих технологій у рослинництві й тваринництві, які дають можливість вирощувати та виробляти екологічно чисту сільськогосподарську продукцію.

Енергоощадні технології землеробства в дії
Для підприємства характерні: інтенсивні спеціалізовані сівозміни; використання потужної техніки та сучасної технології мінімальних обробітків грунту з переходом на енергоресурсоощадну нульову систему з широким застосуванням гербіцидів і засобів захисту рослин; використання інтенсивних сортів і гібридів. Тобто такі землеробські технології мало чим відрізняються від аналогічних моделей США, Канади та доволі ефективні в умовах Донбасу.
В системі сівозмін застосовуємо науково обгрунтоване внесення добрив під урожайність, яку плануємо по всіх культурах у сівозміні.
Основні культури зернопросапного клину — озима пшениця (27,6% у структурі орних земель) та соняшник (10,8%). Чорного пару немає, 43,9% — кормові культури. Проте своєчасне виконання всіх агрозаходів на високому агротехнічному рівні дає змогу отримувати стабільно високі врожаї. Так, у 2005 р. на площі 1,222 га зібрали по 35,8 ц озимої пшениці (після доробки), затрати на 1 га — 1428 грн, собівартість — 38,82 грн/ц. Урожайність ячменю становила 26,6 ц/га (на 39% вище за середньорайонний показник), витрати на 1 га — 1335 грн. По 48,3 ц/га одержали зернової кукурудзи (на 35% вище за районний показник). Продуктивність гектара соняшнику — 17 ц/га за витрат 1220 грн та собівартості одного центнера — 70,53 грн. Урожайність соняшнику, залежно від попередника та гібрида, коливається в межах 17–23,6 ц, кукурудзи — 42–60,3 ц/га.
Оскільки ми не відводимо полів під чорний пар, озиму пшеницю висіваємо, в основному, після кукурудзи МВС (46,4%), по багаторічних травах (22,6%) та соняшнику (24,4%). По пару висіваємо лише елітне насіння сортів Донецька 48, Кірія на невеликих насіннєвих ділянках. У 2005 р. на цих ділянках урожайність була 51 ц/га Донецької 48 та 45 ц/га — Кірії. На основній площі вирощували сорти: Селянка, Любава, Ніконія (ІІ–ІІІ репродукцій).
Урожайність після кукурудзи МВС коливалася в межах від 32 до 40 ц/га, після багаторічних трав — 37–39, після соняшнику — 35–36 ц/га. Отримали зерно переважно 4 класу.
У вирощуванні кукурудзи перевагу надаємо гібриду Дніпровський 325 (88,3% площі), урожайність якого становила: після озимої пшениці — 50,5 ц/га, після гарбуза — 41,9, після соняшнику — 47,6 ц/га. На ділянці гібридизації врожайність материнської лінії Євро 401 — 60,3 ц/га.
Урожайність соняшнику теж варіює залежно від попередника та гібрида. Гібрид Титанік після озимої пшениці дав урожай 20,5 ц/га, Аматор після пшениці та ячменю — 17, а після кукурудзи ПС — 13,1 ц/га. Найвищий урожай в умовах 2005 р. отримали на площах гібрида Гена — 23,6 ц/га (попередники: горох і кукурудза ПС).
Господарство завжди було взірцем високої культури землеробства, а нині ми почали освоювати нову грунтозахисну енергоощадну систему землеробства, яка на Заході має назву No-till — аналог нульового обробітку грунту. Наразі триває перехідний період.
Придбали сучасні механізовані комплекси: трактор підвищеної потужності “Бахлер версетайл”; культиватор RQ-18,3; сівалка АДТ-18,35 з шириною захвату 18,0 м; самохідний обприскувач “Харді” з шириною захвату 24,0 м; зернозбиральні комбайни “Джон Дір” і “Лексіон-580” та іншу сучасну сільськогосподарську техніку.
Перехід на вирощування сільськогосподарських культур за нульовою технологією передбачає повну відмову від обробітку грунту. Для цього потрібний перехідний період три-п’ять років, щоб вирівняти поверхню кожного поля для забезпечення якісного виконання сівби сівалкою з шириною захвату 18 м. Тому, замість оранки, поле тільки культивуємо широкозахватним 18-метровим культиватором, а потім засіваємо.
Сівалки призначено для висівання зернових стрічковим способом, кукурудзи та соняшнику — рядковим з шириною міжрядь 35 см з одночасним внесенням мінеральних добрив.
Добрива вносимо диференційовано з урахуванням агрохімічного стану поля й винесення поживних речовин конкретною культурою:

• під пшеницю під час висівання вносимо N13P24K17 (у діючій речовині), враховуючи, що восени формується стійкість рослин до умов зимівлі, відбувається кущення й наростання кореневої системи, а також N66 — у підживлення;


• під ячмінь одночасно з висіванням уносимо N60P52, під кукурудзу — N32P45, під соняшник — N31P51. Насінники люцерни підживлюємо в дозі N36, еспарцету — N53.

Вилучення з технологічного процесу оранки зябу — застосування широкозахватного комплексу машин для підготовки грунту до сівби, перехід на вузькорядний спосіб висівання просапних культур дають змогу значно зменшити витрати палива й затрати праці на 1 га посіву, кількість агротехнічних прийомів і тривалість їх проведення, що позитивно позначається на зниженні собівартості одиниці вирощуваної продукції.
Насіння всіх культур перед висіванням обов’язково обробляємо протруйниками (у рекомендованих дозах): пшениця, ячмінь — Дивіденд; кукурудза, соя — Максим; соняшник — Апрон.
Перехід до нульової технології обробітку грунту дає змогу зменшити затрати праці на 1 га до 6,4 люд/год на озимій пшениці; 5,4 — на кукурудзі; 1,5 люд/год — на соняшнику. Витрати ПММ, відповідно, становили: 35, 61 та 51 кг/га. Собівартість одного гектара вирощування (озима пшениця — 1471 грн, соняшник — 1085, кукурудза — 1584 грн) забезпечує ефективне виробництво.

Курс на досягнення семитисячних надоїв
З року в рік господарство досягає високих показників ефективного ведення молочного скотарства. За період з 2001 по 2005 рік включно молочна продуктивність дійного стада корів зросла на 56%. За 2005 рік від кожної з 750 корів надоєно в середньому по 6679 кг молока, що на 1579 кг (31%) більше, ніж у попередньому році. Рентабельність виробництва молока тільки за останні три роки становила в середньому близько 60%, у 2005 році — 56,5%. Торік від реалізації молока одержали 2138,4 тис. чистого прибутку, питома вага якого — близько 95% прибутку від реалізації всієї продукції тваринництва, або в середньому більше ніж по 2,8 тис. грн чистого прибутку від кожної корови.
Такі досягнення тваринників стали можливими завдяки чітко налагодженій організації праці всіх господарських підрозділів. Насамперед правильному веденню галузі рослинництва, зокрема кормовиробництва. Саме завдячуючи високій культурі землеробства, господарство вирішило проблему кормів.
Інтенсивне ведення кормовиробництва забезпечуємо, передусім, за рахунок внесення 15–20 тонн органічних і 2–3 ц мінеральних (у фізичній масі) добрив на гектар кормових культур. Далі — раціональний набір кормових культур (багаторічні трави — близько 40% їх посівних площ; кукурудза на силос і зелений корм — понад 47%; однорічні трави — 9% та кормове баштанництво — близько 4%) теж становить важливий аспект інтенсивного ведення кормовиробництва.
Це дає змогу постійно забезпечувати тваринництво високоякісними кормами власного виробництва. Підвищення рівня кормовиробництва посприяло збільшенню витрат кормів на корову до 65–67 ц к. о., а на середньорічну телицю, відповідно, до 23–24 ц к. о.
Створення міцної і стабільної кормової бази (в середньому господарство одержує 62–64 ц к. о. з 1 га сіяних кормових культур) стало основним і вирішальним чинником досягнення досить високих показників розвитку молочного скотарства, темпи інтенсифікації якого характеризуються показниками, наведеними в таблиці.
Як свідчить детальний аналіз, високорентабельного ведення молочного скотарства досягнуто насамперед завдяки відносно низькій собівартості реалізованого молока. Так, у 2003 році собівартість 1 ц реалізованого молока становила 54,9 грн, у 2004 — 78,3 грн і торік — 82,0 гривні.
Слід зазначити, що важливу роль у відносно низькій собівартості молока відіграє те, що ми з мінімальними затратами вирощуємо стабільні врожаї більшості кормових культур. Так, у 2003 році собівартість 1 ц силосу становила 4,1 грн, сінажу — 5,1 грн, сіна та багаторічних трав — 13,7 і зеленої маси з них — 4,11 грн, зеленої маси однорічних трав — 3,55 грн та зернофуражу власного виробництва — 28,7 грн; у 2004 році, відповідно, — 5,5; 9,2; 10,5; 3,93; 9,94 та 20,8 грн; у 2005 році — 9,4; 12,96; 13,0; 4,0; 10,0 та 40,7 грн.
Одночасно зі зміцненням кормової бази підвищенню ефективності ведення галузі молочного скотарства значною мірою сприяла селекційно-племінна робота з вдосконалення породних і продуктивних якостей худоби.
Початковим етапом формування високопродуктивного молочного стада корів слід вважати період із 1978 року, коли із Львівської області ми вперше  завезли 100 голів племінних телиць чорно-рябої породи. Для підвищення молочної продуктивності та поліпшення технологічних якостей маточне поголів’я стали осіменяти сім’ям голштинізованих чорно-рябих і червоно-рябих бугаїв. Завдяки спрямованому підбору бугаїв та відбору тварин бажаного типу, за вказаний період у господарстві створено високопродуктивне стадо корів.
За матеріалами бонітування, в 2005 році все маточне поголів’я, в тому числі й корови, зараховано до чистопородних української чорно-рябої та червоної молочних порід, 96% поголів’я корів — до класів еліта-рекорд та еліта. Філію “Богоявленська” ТОВ “Агрофірма “Агротіс” затверджено племінним заводом з розведення ВРХ української чорно-рябої молочної породи та племінним репродуктором з розведення ВРХ української червоної молочної породи.
Для осіменіння корів і телиць господарство використовує сім’я високопродуктивних бугаїв-плідників голштинської породи (Анкор № 2738, Мустанг № 60751, В. Вільмос № 16050, Банеллі № 31215, Більбао № 22867), перевірених за якістю нащадків, з продуктивністю їхніх матерів 9–11 тис. кг молока, із вмістом жиру — 3,8–4,4%.
Станом на 1 червня поточного року на фермах утримували 1836 голів ВРХ, в тому числі 750 корів української чорно-рябої та червоної молочних порід.
 У господарстві давно впроваджено цілеспрямоване вирощування ремонтних телиць на окремій фермі, яким спеціалісти приділяють постійний контроль і увагу, справедливо вважаючи, що майбутні молочна продуктивність і економічний стан господарства залежать від якості вирощеного ремонтного молодняку.
Для ремонту дійного стада вирощуємо власних телиць від високопродуктивних корів. Середньодобові прирости живої маси ремонтних телиць за 2003–2005 роки в середньому становлять понад 630 грамів, у тому числі за 2005 рік — 728 грамів. Уведення первісток в основне стадо корів становить за останні роки, в середньому, 36 голів на 100 корів, середня жива маса телиць під час першого осіменіння — 370–380 кг у віці до 18 місяців. Нетелі шести-семимісячної тільності формуємо в окремі групи і закріпляємо за кращими працівниками. За весь період вирощування ремонтні телиці одержують збалансований за поживністю раціон годівлі. За перші 80 діб після народження теличкам випоюють 320 кг незбираного молока та привчають їх до поїдання стартерних комбікормів і сіна. Господарство застосовує “холодний” метод вирощування теличок на свіжому повітрі в індивідуальних хлівах.
Значну роботу на молочних фермах проводять з групового (в основному) та індивідуального роздоювання корів. Так, у 2005 році до продуктивності 5–6 тис. кг молока роздоєно 200 голів (26%), 6–7 тис. кг — 155 голів (20%), 7–8 тис. кг — 64 голови (8%) та більше 8 тис. кг — 5 голів, або 0,6%.
Дійне стадо корів утримуємо на двох молочних фермах: МТФ №1 (300 голів) — племрепродуктор та МТФ №2 (450 корів) — племзавод. Ми практикуємо стійло-табірну технологію прив’язного утримання худоби: на МТФ №1 — безприв’язно-боксове утримання корів, на МТФ №2 — прив’язне утримання.
На молочних фермах працюють в одну зміну, корів доять двічі. На МТФ №1 (племрепродуктор) — у доїльній залі на обладнанні фірми “Бауматик” — доїльна установка “Паралель”, яку ввели в дію в березні 2005 року завдяки інвестиційній підтримці ЗАТ “Донецьксталь — МЗ”; на МТФ №2 — у молокопровід апаратами “ДеЛаваль”. Навантаження на одного оператора машинного доїння: на МТФ №1 — 120 голів корів, на МТФ №2 — 40 голів.
Треба сказати, що вже другий рік як господарство перейшло на однотипову годівлю худоби кормосумішами. На МТФ №1 готують кормосуміші з усіх видів кормів на кормозмішувачі “Оптимікс” фірми “ДеЛаваль” для всього поголів’я ВРХ. На МТФ №1 приготовлену кормосуміш роздають згаданим кормозмішувачем, а на МТФ №2 — кормороздавачем КТУ-10, що дало змогу перейти на годівлю тварин повнораціонними кормосумішами з використанням кормових столів. Гній із приміщень на МТФ №1 видаляють дельта-скрепером, на МТФ №2 — гноєвими транспортерами ТСН — 2Б.
Зооветеринарні спеціалісти господарства постійно контролюють фізіологічний стан маточного поголів’я, лікують тварин від гінекологічних захворювань і проводять комплексні дослідження на субклінічні форми маститів та оперативне лікування.
У найближчі три-чотири роки плануємо створити високопродуктивне стадо української чорно-рябої та червоної молочних порід з продуктивністю не менше 7,0 тис. кг молока від кожної корови за значного зростання чисельності поголів’я молочних корів — на 350 голів, або майже на 47%. І це реально.

Досвід філії “Богоявленська” ТОВ “Агрофірма “Агротіс” вартий уваги та широкого впровадження у виробництво.

О. Базир,
директор філії “Богоявленська” ТОВ “Агрофірми “Агротіс”
М. Геймор,
учений зоотехнік Мінагрополітики України