Володимир Андрієнко: “Потрібні патріотизм і політична воля”

Сьогодні всі — й розумні, й дурні, й ледачі та роботящі — дуже часто питають: що робити з аграрним сектором? На таке складне запитання є проста відповідь: сільське господарство стане на тверді ноги лише тоді, коли в ньому з’явиться прибуткова гривня. На моє переконання, повинен з’явитися аграрний капітал — саме аграрний, а не так званий інвестиційний. Тобто йдеться про появу в сільському господарстві власних мільйонерів, мільярдерів — дуже багатих людей, “народжених” в аграрному секторі, капітал яких тут би й крутився. З аграрним капіталом з’явиться й сучасне високотехнологічне виробництво, одним з проявів якого є органічне землеробство. На моє переконання, органічні продукти харчування — це нова “зброя” України для завоювання завтрашніх ринків.
Проте в Україні на органічне землеробство великих коштів ніхто не давав і не даватиме, їх треба шукати самим. Ми сьогодні працюємо щонайменше над сімома джерелами фінансових ресурсів. Чотири з них уже освоєно: це власні кошти сільгосппідприємств, кредитні ресурси комерційних банків, участь у державних програмах та авансування сільгоспвиробників переробними підприємствами.
Але є й такі, яким достатньої уваги ще не приділяли. Зокрема, власні кошти громадян. Відомо, що їх чимало, і ми шукаємо форми, як ті “людські” гроші теж залучити у виробництво. Скажімо, пробуємо за їх рахунок відновити покинуті тваринницькі ферми і цегляні заводи. В основі тут — кооперативна форма господарювання, до якої нам треба повертатися.
Є ще джерело благодійних коштів: ми знаємо, що в “загниваючих” країнах існують певні структури, які опікуються органічним землеробством, і їхні кошти могли б одними з перших потрапити до нас на розбудову цього напряму виробництва. Наприклад, ми в області маємо дорадчу службу, яку підтримують із-за кордону. Але нам не треба, щоб вони нас учили: нам би оцю їхню службу використати для того, щоб встановити зв’язки і познаходити потрібних людей.
Проте залагодження цих питань потребує часу, ми ж маємо нагальніші справи. Я вважаю, що на базі Полтавщини повинна бути відпрацьована всеукраїнська модель органічного землеробства, для чого Кабінет Міністрів має видати постанову. Адже ми опікуємося такою справою, про яку в Україні мало хто знає: понад 20 років на чотирьох тисячах гектарів землі в господарстві Семена Свиридоновича Антонця поля не бачили ані гербіцидів, ані плуга. По суті це — чинне органічне сільгосппідприємство. Але всі землі — в людських паях. І уявіть: піде Антонець на заслужений відпочинок, й одним “розчерком” плуга це багаторічне надбання — а воно унікальне: в світі більше такого немає! — можна втратити. Тому без урядової підтримки тут не обійтися. У цій справі потрібні патріотизм, фанатизм або, як сьогодні модно казати, — політична воля.
У нас в області політична воля є, підтримка всіх служб є, але цю справу треба узаконювати. Ми хочемо, щоб політична воля була і в керівних органів держави. Адже в багатьох випадках чиновники відмахуються від нас і не звертають на наші листи уваги. Ми боїмося, що нам завадять реалізувати наші ідеї, оскільки ця справа пов’язана і з переглядом стандартів, і з урахуванням зон вирощування сільгосппродукції, і зі створенням лабораторій для визначення якості. А потім мова піде ще й про оплату, бо, витративши на все це кошти, ми, звісно, втручатимемося в питання цін: продукція, вироблена в зонах, які за параметрами відповідають органічному землеробству, має бути щонайменше вдвічі дорожчою. Та ми не голод хочемо зробити, а навпаки, щоб люди їли нормальні продукти й менше витрачалися на лікування.
Сьогодні існують певні телефонні домовленості з меріями великих міст про те, що вони відведуть під органічну продукцію якісь куточки. Але я категорично проти таких куточків через те, що вони тільки скомпрометують справу. Я знову хочу наголосити: реалізацію органічної продукції потрібно організувати й регламентувати не за домовленістю з власником якогось магазину, а способом державного втручання. Без цього нічого не вийде. Тому знову повертаюся до постанови Кабміну про відпрацювання моделі виробництва на базі органічного землеробства, всього його ланцюга — аж до того, поки ви цю продукцію з’їсте. Адже сьогодні, коли цілісного ланцюжка немає, виникає можливість втручання різного роду шахраїв, маніпуляторів, які заради зайвої копійки готові скомпрометувати справу. Страшно, коли у сфері державного інтересу починає брати гору не здоровий глузд, а захльостує ота темна комерція. Нині це підтверджується практикою: на наших п’ять або десять листів у Кабмін і Мінагрополітики абсолютно ніхто не зреагував, а комерсанти лише почули — і в них уже є напрацювання, як додати маржі, використовуючи навіть саму ідею.
Отже, тут потрібен добрий організатор, диригент, і тоді прихильників цієї справи додасться, кошти знайдуться, і ми все зробимо.

Записав Павло Коротич