Із вІтрини

Київська область ще за радянських часів славилася потужними й небідними сільськогосподарськими підприємствами. Географічна, духовна і фінансова близькість до столиці дається взнаки й дотепер. Багатьом господарствам вдалося уникнути скорочення поголів’я ВРХ, багато хто щороку поповнює машинно-тракторний парк сучасною високопродуктивною, часто-густо зарубіжною технікою, люди не знають, що таке затримка зарплати (на жаль, про її вчасність у більшості господарств України не наважуються й мріяти). Втім, навіть на цьому назагал позитивному тлі є підприємства, що повсякчас здіймають планку вимог до себе дедалі вище. ВАТ “Синявське”, що розташоване в Рокитному, є високорентабельним прибутковим господарством. Співрозмовник “Пропозиції” — голова правління відкритого акціонерного товариства Василь Литвин.

— ВАТ “Синявське” має 2600 га орної землі. Нині працює приблизно 400 осіб. Має чотири відділки: “Кам’янка”, “Шарки”, “Ромашки”, “Перше травня”. Є в нас свій цегляний завод, до речі, єдиний у районі (торік виробили 1 млн шт. цегли, яку купляють як у нашому районі, так і сусіди, а також кияни), своя автоколона. На сьогодні вирощуємо 1100 га зернових, 350 га ячменю, 700 — кормові культури, 250 — цукрові буряки, 130 — висадки цукрових буряків. Середня урожайність зернових за останні роки становить 60 ц/га. Цьогорік очікуємо непоганий урожай. Назагал рентабельність по господарству становить 13%. Маємо 2 млн 100 тис. прибутку. На сьогодні не маємо боргів ані за електроенергією, ані по податках, ані з газу. Середньомісячна зарплата за минулий місяць (бесіда відбулася у червні — О.Р.) становила 287 гривень. Даємо людям зерно, цукор за пільговими цінами. Люди в нас дуже працьовиті. Й завжди я їм щиро дякую за їхню працю, підкреслюючи, що певні успіхи, які ми маємо на сьогодні, — це, насамперед, заслуга тих людей, які працюють у нашому господарстві. Намагаємося реалізовувати продукцію якнайвигідніше. Щодо молока працюємо з дитячою молочною кухнею Києва. Вже впродовж п’яти років все молоко возимо туди.
Цього року ми вже придбали техніки на 5 млн: зокрема новий кормозбиральний комбайн “Ягуар”, бурякозбиральний комбайн “Холмер”, для тваринництва — холодильне обладнання, вакуумні насоси, апарати фірм “Вестфалія” і “ДеЛаваль”. Взагалі техніки купляємо дуже багато. Так, торік за свої кошти придбали три трактори МТЗ-82, ХТЗ-17021, два культиватори. Нині замовили три сівалки фірми “Амацоне”. Крім того, щороку в придбання пестицидів вкладаємо близько 700—800 тис., мінеральних добрив — 500—600 тис. Співпрацюємо з компанією “Райз”, а також з українськими, російськими та білоруськими заводами щодо мінеральних добрив.
Маємо 2300 голів ВРХ. Продуктивність худоби зросла порівняно з 1990 роком, а щодо рослинництва маю сказати, що ми пішли далеко вперед. Середня зарплата у доярок становить 400—600 гривень. Є такі, що одержують до 800 гривень. Природно, що якщо люди одержують таку зарплату, то про крадіжки навіть не йдеться. Маємо на нашій агрофірмі дуже високу дисципліну. Звісно, це є запорукою успіху.
Ми дуже багато будуємо, турбуємося про наших людей. Торік проложили 15 кілометрів газомережі (було вкладено 1,5 млн грн у газифікацію). Близько 50 тис. грн вклали у капітальний ремонт одного з дитячих садків, допомогли школі. Цього року розпочали будівництво дороги на відділку “Ромашки”, яке коштуватиме близько 500 тис. грн. Думаю, що це буде непоганим подарунком нашим людям до 10-річчя незалежності України.
У попередньому номері “Пропозиції” неабиякий читацький резонанс викликала стаття про обігрівачі для свиноферм, розроблені київським МНДІ “Ритм” при Національному технічному університеті України. Такі обігрівачі в Рокитному використовують уже впродовж п’яти років. Загальна думка спеціалістів господарства про них цілком позитивна.
— По-перше, обігрівачі споживають мало енергії, — каже зав. фермою Григорій Щербатюк. — По-друге, відпала потреба у придбанні ламп (їх використання було вельми незручним, адже вони часто розбивалися, “боялися” вологи). В експлуатації обігрівачі зарекомендували себе непогано. Взимку у боксі температура сягає 20°С. Зменшився відхід поросят. За останні десять років ми не зменшували поголів’я. Рентабельність свинарства становить 13,5%.
— Спочатку взяли дослідну партію — 32 шт., — пригадує Василь Литвин. — Побачивши, що ця річ варта уваги, зробили замовлення ще на 96 шт., відчутно зросла рентабельність у тваринництві (нині становить 10%) й, зокрема, у свинарстві (п’ять років тому вона була взагалі мінусова).
Столичний регіон є своєрідною вітриною сільського господарства України. І хоча останнім часом вітчизняний споживач звик до яскравих рекламних акцій, розпродажів, знижок, інформація про які інколи прикрашає вітрини поважних магазинів, хочеться, побажати агрофірмам Київщини, аби вони не знижували вимоги до себе, не розпродували землю чужинцям і не рекламували злидні та занепад.
P. S. Особиста подяка ВАТ “Синявське” від мого сина-немовляти за молоко для столичних молочних кухонь.

Олексій Рижков