Спецможливості
Технології

ХВОРОБИ ОЗИМОГО ТРИТИКАЛЕ

02.09.2008
975
ХВОРОБИ ОЗИМОГО ТРИТИКАЛЕ фото, ілюстрація

Тритикале набуває дедалі більшої популярності в українських господарствах.
Відтак зростає і попит на відповідну технологічну інформацію. Хвороби озимого тритикале - чи є від них порятунок?

Тритикале набуває дедалі більшої популярності в українських господарствах.
Відтак зростає і попит на відповідну технологічну інформацію. Хвороби озимого тритикале - чи є від них порятунок?

Поєднання в тритикале (Triticosecale Wittmack) хлібопекарських властивостей пшениці з високими адаптивними властивостями жита відкриває для цієї нової сільськогосподарської культури широкі можливості її практичного застосування. Вже нині вона цікава для кондитерської, пивоварної, спиртової та інших галузей промисловості. Створення сортів з поліпшеною клейковиною затверджує тритикале насамперед як хлібну культуру. Перспективним є виробництво хліба з суміші борошна тритикале та пшениці, що сприяє нормалізації реологічних показників тіста. Саме тому сорти тритикале з якіснішою та пружнішою клейковиною належать до сортів-поліпшувачів.
Тритикале — це ще й повноцінний за лізином, із доброю перетравністю корм. Вміст білка в ньому — 10–28%; жиру — 2,4; цукру — 6–10%. Це набагато більше, ніж у пшениці. Водночас у зерні тритикале міститься широкий набір вітамінів, а за амінокислотним складом білки мають вищу поживну цінність, ніж жито.
Нині існує значний сортовий склад тритикале, придатний для вирощування високих урожаїв зерна та використання в зеленому конвеєрі. За правильного його підбору з урахуванням комплексу біологічних особливостей можна істотно впливати на формування валового збору зернових культур. Потенціал урожайності озимих форм сягає 10–11 т/га, ярих — 7–8; врожайність зеленої маси озимого укісного тритикале — 30–35 т/гектар.
В екстремальних грунтово-кліматичних умовах тритикале в своєму розвитку переважає пшеницю — основну зернову культуру України. Завдяки поєднанню багатоколосковості жита та багатоквітковості пшениці для тритикале характерна вища зернова продуктивність, ніж у батьківських форм.
Потреба у вивченні фітопатогенного комплексу озимого тритикале постала з огляду на широкий вихід цієї культури в промислове виробництво. Проте нетривалий час культивування тритикале в Україні потребує вдосконалення технології вирощування цієї культури й, особливо, одного з важливих її елементів — захисту від хвороб. У захисті озимого тритикале важливе значення має вирощування

Бура листкова іржа

стійких сортів, оскільки з представленої на ринку України великої кількості фунгіцидів поки що жоден не зареєстровано на тритикале.
Чотирирічне (2004–2007 рр.) спостереження за культурою в Лісостепу України засвідчило, що вона уражується переважно тими самими хворобами, що зафіксовані в посівах пшениці та жита. Найбільшого поширення й розвитку в посівах озимого тритикале, за нашими даними, набувають бура листкова іржа, борошниста роса, септоріоз листя, фузаріоз колоса, кореневі гнилі та снігова пліснява. Розвиток хвороб значною мірою залежить від погодних умов і стійкості сорту.
У патогенному комплексі насіння переважають гриби роду Fusarium (близько 60%). Саме в насінні озимого тритикале нагромаджуються й зберігаються збудники альтернаріозу (Alternaria alternatа), гельмінтоспоріозу (Cochliobolus sativus), септоріозу (Stagonospora nodorum), різних плісняв: оливкової (Cladosporium herbarum), пеніцильозної (Penicillium glaucum), ризопусної (Rhizopus nigricans) і чорної (Aspergillus niger).

Бура листкова іржа
В умовах Лісостепу України однією з найпоширеніших і шкодочинніших хвороб зернових культур є бура листкова іржа. Перші симптоми цієї хвороби на озимому тритикале спостерігаються у фазі виходу рослин у трубку: з’являються поодинокі некрозні плями на листках. Згодом уражені рослини вкриваються подушечками (пустулами) різних відтінків рожевого або червоно-бурого кольору. Збудником хвороби є гриб Puccinia recondita f.sp. tritici. Пустули іржі на листках тритикале, на відміну від пустул на пшениці, дрібні. За сильного ураження пустулами вкривається весь листок і листкові піхви, він закручується і передчасно всихає. Хвороба проявляється, зазвичай, на верхньому боці листків. Шкідливість бурої іржі полягає в зменшенні асиміляційної поверхні рослин і підвищенні їхньої транспірації. Це призводить до порушення водного балансу, передчасного відмирання листків, зниження зимостійкості рослин. Хвороба може уразити 70% рослин.

Борошниста роса

Борошниста роса
Борошниста роса проявляється на стеблах, листках і листкових піхвах у вигляді білого павутинного нальоту. Таке утворення являє собою міцелій і конідіальне спороношення збудника хвороби. Згодом наліт набуває борошнистого вигляду й розміщується на органах рослини щільними ватоподібними подушечками, які наприкінці вегетації стають жовто-сірими й на них утворюються дрібні чорні клейстотеції (плодові тіла збудника хвороби). Борошнистий наліт з плодовими тілами “оселяється” й на нижньому боці листкової пластинки, здебільшого в ділянці піхви листка. Збудник борошнистої роси озимого тритикале — гриб Erysiphe graminis f. sp. tritici. Джерелами інфекції є уражені посіви (в тому числі й пшениці), падалиця, дика злакова рослинність і клейстотеції на рослинних рештках (стерня, солома).
Перші симптоми хвороби спостерігаються у фазі осіннього кущіння. Максимального розвитку хвороба набуває у фазі молочно-воскової стиглості озимого тритикале й може сягати 30%.
Розвиток борошнистої роси значно варіює залежно від норм добрив. Розвитку хвороби сприяють азотні добрива, що стимулюють ріст рослин і загущення посівів. Унаслідок цього створюється сприятливий мікроклімат для розвитку збудника хвороби.
Борошниста роса негативно впливає на кількість і, як наслідок, на масу зерна з колоса. Недобір урожаю на високих фонах мінеральних добрив може сягати 17%.

Септоріоз
Перші симптоми септоріозу з’являються на сходах озимого тритикале восени у вигляді дрібних хлоротичних (коричневатих) плям. Згодом їхній центр набуває сіруватого забарвлення з чіткими хаотично розміщеними точками — пікнідами (плодовими тілами) збудника хвороби. Восени пікніди формуються на листках, що схиляються до землі, оскільки розвитку хвороби сприяє підвищена вологість повітря. Навесні плями розростаються, набувають світло-бурого забарвлення й розпливчастого продовгуватого вигляду без чіткої облямівки. Хвороба поширюється від основи рослини до прапорцевого листка. Максимального розвитку септоріоз набуває у фазі молочної стиглості й може перевищувати 70%. Уражене листя, зазвичай, всихає. На стеблах рослин ознак септоріозу не виявлено.
У посушливі весняні та літні періоди розвиток хвороби гальмується. При цьому на септоріозних плямах не утворюється спороношення (пікнід) гриба. Збудником септоріозу листя озимого тритикале є Septoria tritici.
Розвитку септоріозу озимого тритикале сприяють азотні добрива. Проте збалансоване комплексне внесення азотно-фосфорно-калійних добрив стримує розвиток хвороби.
Септоріоз негативно впливає на основні елементи структури врожаю озимого тритикале. Залежно від розвитку хвороби кількість зерен у колосі може зменшуватися на 10%, а маса 1000 насінин — на 13%. При цьому втрати врожаю можуть перевищувати 23%.
Фузаріоз колоса
Фузаріоз тритикале спричиняє загибель сходів рослин, відмирання продуктивних стебел, ураження колосу й зерна. Уражене насіння погіршує посівні якості культури, може бути джерелом захворювання рослин у місцях, в яких хвороби немає. Фузаріозне зерно не можна використовувати в харчових або кормових цілях, бо воно може спровокувати отруєння людей і тварин.
Уражений фузаріозом колос набуває світлого кольору (знебарвлюється) на верхівці та в центральній його частині. Розвитку хвороби сприяють висока вологість повітря й тепла погода. За таких умов на уражених колоскових лусках можна виявити спороношення

Кореневі гнилі

Fusarium spp. У цілому, озиме тритикале стійке проти фузаріозу колоса. Проте в окремі роки розвиток хвороби може перевищувати 20%.

Кореневі гнилі
Кореневі гнилі проявляються протягом усієї вегетації рослин. Перші симптоми хвороби на озимому тритикале з’являються восени на початку фази кущіння у вигляді бурих плям або штрихів на первинних корінцях і підземних міжвузлях. Згодом це призводить до відмирання рослин, гнилі прикореневої частини стебла, надламування стебла, плюсклостіі зерна, пустоколосості.
Збудниками кореневих гнилей є кілька видів фітопатогенних грибів. Рослини озимого тритикале уражуються фузаріозною, звичайною і церкоспорельозною кореневими гнилями. Симптоми прояву цих хвороб, окрім останньої, схожі, й розрізнити їх лише за візуальним оглядом уражених органів дуже важко. Цим ускладнюється діагностика кореневих гнилей. Переважає фузаріозна коренева гниль: із загальної кількості виділених ізолятів частка грибів Fusarium spp. може становити близько 95%.
Найтиповіший прояв кореневих гнилей спостерігається у фазі молочно-воскової стиглості. В цей час біля основи стебла помітні продовгуваті жовто-коричневі плями. В окремих випадках у середині стебла може формуватися біло-рожевий міцелій гриба. За церкоспорельозної кореневої гнилі на першому міжвузлі рослин утворюються видовжені овальні плями з розпливчастою бурою облямівкою. У її центрі часто бувають потемніння. Ступінь розвитку кореневих гнилей озимого тритикале може сягати 40%.

Снігова пліснява
Однією з причин випрівання рослин озимих зернових культур може бути снігова пліснява. У сприятливі для розвитку хвороби роки вона призводить до значного зрідження посівів. Озиме тритикале найбільше уражується цією хворобою в зоні Лісостепу України.
Снігова пліснява проявляється рано навесні, як водиться, після танення снігу. На нижніх листках рослин з’являються жовті плями, що згодом набувають світло-коричневого забарвлення, оточені “водяною” облямівкою. Листки часто склеюються, всихають і відмирають. На плямах можна чітко побачити рожевий наліт — спороношення гриба (Fusarium nivale). Снігова пліснява може ушкодити понад 65% посівів озимого тритикале.
Інтенсифікація землеробства неможлива без використання елементів хімічної або біологічної систем захисту рослин. Це важливо

Снігова пліснява

враховувати під час вирощування озимого тритикале, оскільки складовою  патогенного комплексу культури є збудники найшкідливіших грибних хвороб. Особливо актуальне висівання знезараженого (протруєного) насіння, що зменшує інфекційне навантаження на грунт і кількість мікотоксинів патогенних грибів у зерні. Оздоровлення посівного матеріалу позитивно впливає на фітосанітарний стан посівів і майбутній урожай.
Застосування фунгіцидів на озимому тритикале має грунтуватися на основі результатів їхнього державного випробовування з урахуванням стійкості сорту, норм витрат препаратів і кратності обробок посівів.
Нами проведено дослід із знезараженням насіння озимого тритикале та обробки вегетуючих рослин сучасними фунгіцидами. З огляду на відсутність зареєстрованих препаратів для захисту тритикале від хвороб вибір препаратів пояснюється рекомендаціями щодо їх застосування в посівах пшениці та жита (згідно з “Переліком…”).
Аналіз результатів дає можливість виявити високу біологічну ефективність досліджених протруйників (табл. 1). Вона проявляється як в майже повному знищенні комплексу патогенів на насінні, так і у високих показниках посівних якостей сортів АДМ-11 і Поліський 7. Усі використані в досліді препарати для передпосівної обробки насіння різняться за складом діючої речовини.
Для вивчення шкідливості борошнистої роси і септоріозу листя як контроль використовували ділянки з дворазовою обробкою фунгіцидом Імпакт 25 SС, к.с. (діюча речовина — флутріафол, 500 г/л) з нормою витрати 0,5 л/га (табл. 2).
Інтенсивність ураження рослин в результаті застосування фунгіциду знизилась у посівах сорту Поліський 7 з 20,5 до 3,3% і з 18,0 до 4,0% — у сорту АДМ-11. Збереження врожаю при цьому сягало 10,0 і 7,0%, відповідно. Біологічна ефективність фунгіциду Імпакт 25 SС, к.с., була досить високою і становила проти борошнистої роси 83,9%, а проти септоріозу листя — 77,8 відсотка.
Отже, враховуючи високу біологічну ефективність досліджених фунгіцидів на озимому тритикале, є підстави рекомендувати науково-експертній раді з питань реєстрації пестицидів і агрохімікатів Міністерства охорони навколишнього природного середовища України розширити зону застосування цих протруйників на культуру тритикале. 

О. Дерменко,
Національний аграрний університет

Інтерв'ю
КАБП
Завдяки проведенню реформ, Україна сьогодні має найбільший за останній час інвестиційний потенціал. До найважливіших міжнародних партнерів України належить Канада.
Директор Інституту обліку і фінансів НААН України, академік НААН Валерій Жук
Після майже 20-річної перерви агрофірмам знову доводиться сплачувати податки на загальних засадах. Ясна річ, сільгоспвиробники не звикли до такого. От і стогнуть зараз сільські бухгалтери, бо і звітність значно ускладнилась, і податківці... Подробнее

1
0