Спецможливості
Агрохімія

Хвороби нуту і заходи боротьби з ними

12.07.2017
22104
Хвороби нуту і заходи боротьби з ними фото, ілюстрація

Якщо визначити головну проблему, яка останнім часом є вирішальною за вирощування нуту, то це його хвороби. Саме подальше зростання та концентрація посівних площ може призвести до швидкого наростання кількості хвороб, які зведуть нанівець усі надії на отримання врожаю цієї культури. 

 

 

 

На нуті в світі ви­яв­ле­но по­над 50 хво­роб, в Ук­раїні, на ща­с­тя, най­по­ши­реніши­ми й шкідли­ви­ми є ли­ше дві — це ас­кохітоз та в’янен­ня (фу­заріози) (рис. 1). Ви­рі­шаль­ним у цьо­му пи­танні є сорт, який має бу­ти стійким або то­ле­рант­ним як до хво­ро­би в ціло­му, так і до кон­крет­них місце­вих рас. Не­кон­тро­ль­о­ва­не вве­зен­ня несер­тифіко­ва­но­го насіння з-за кор­до­ну, що спо­с­терігають цьо­го ро­ку, мо­же спри­чи­ни­ти про­ник­нен­ня в країну не­ти­по­вих для на­шо­го регіону збуд­ників та по­ши­рен­ня но­вих не­без­печ­них хво­роб ну­ту. 

Інфекції насіннєво­го ма­теріалу

По­верх­ня насіння по­льо­вих куль­тур за­се­ле­на ве­ли­кою кількістю мікро­ор­га­нізмів, більшість із яких — гри­би та бак­терії. Насіння вза­галі є спри­ят­ли­вим се­ре­до­ви­щем для зберіган­ня та жив­лен­ня різних видів мікро­ор­ганізмів. Здебільшо­го во­ни по­трап­ля­ють на на­сін­ня за йо­го фор­му­ван­ня, очи­щен­ня та зберіган­ня. Че­рез насін-ня пе­ре­дається по­над 60% збуд­ників хво­роб.
Трав­мо­ва­не насіння більшою мірою страж­дає від життєдіяль­ності фіто­па­то­ген­них грибів порівня­но із нетрав­мо­ва­ним; мікротріщи­ни є своєрідним схо­ви­щем для спор збуд­ників хво­роб.

Ос­нов­ни­ми гриб­ни­ми інфекціями насіння ну­ту є фу­заріоз (фу­заріоз­на ко­ре­не­ва гниль), ас­кохітоз та пе­ро­но­спо­роз. Го­ло­вни­ми дже­ре­ла­ми інфекції є ура­же­не насіння, рос­линні решт­ки, ґрунт, де гри­би зберіга­ють­ся у ви­гляді конідій або міцелія. Чітко ви­яв­ле­ний ви­со­кий ступінь ко­ре­ляції між зро­с­тан­ням рівня за­ра­жен­ня гри­ба­ми насіння та зни­жен­ням йо­го схо­жості.

Дру­гою за зна­чен­ням гру­пою мікро­ор­ганізмів, які жи­вуть та спри­чи­ню­ють хво­ро­би насіння, є бак­терії; хво­ро­би, які інду­ку­ють­ся ни­ми, на­зи­ва­ють бактеріо-за­ми. Дже­ре­ла бак­теріаль­ної ін­фекції різні. Фіто­па­то­генні бак­терії збе­ріга­ють­ся на по­верхні й усе­ре­дині на­сін­нєво­го ма­теріалу, й відповідно до цьо­го виріз-ня­ють внутрішнє і по­верх­не­ве за­ра­жен­ня. Ос­таннє відбу­вається під час зби­­ран­ня уро­жаю, внутрішнє — у період ве­ге­тації рос­лин шляхом про­ник­нен­ня бак­терій по су­ди­нах.

Хво­ро­би, які вик­ли­ка­ють па­то­ло­гічний про­цес у рос­лин. Різно­манітні умо­ви ви­ро­щу­ван­ня сільсько­го­с­по­дарсь­ких куль­тур спри­чи­ню­ють їхнє ура­жен­ня ба­га­ть­ма інфекційни­ми хво­ро­ба­ми. Їх вик­ли­ка­ють різні мікро­ско­пічні ор­ганізми, зо­к­ре­ма гри­би, бак­те­рії, віру­си, міко­плаз­ми. Го­ло­вною їх­ньою ри­сою є здатність пе­ре­да­ва­ти ін­фекцію від уже хво­рої рос­ли­ни до здо­ро­вої. Втім, кож­но­му па­то­ген­у ха­рак­тер­не своєрідне за­хво­рю­ван­ня, яке відріз­няється певними спе­цифічни­ми симп­то­ма­ми. 

Ос­новні хво­ро­би ну­ту

Ко­ре­неві гнилі (фу­заріоз­на ко­ре­не­ва гниль і в’янен­ня). Хво­ро­ба по­ши­ре­на в усіх регіонах ви­ро­щу­ван­ня цієї куль­ту­ри, ура­женість посівів ся­гає до 90, а втра­ти уро­жаю — до 25–50% а інколи й більше. Збуд­ни­ка­ми є не­до­ско­налі гри­би ро­ду Fusarium, Verticillium і Rhizoctonia. Най­по­ши­реніши­ми на нуті є F. oxysporum f. ciceri Schlecht, F. solani f. ciceri (Nart) App. et Wr., F. culmorum Sacc., F. avenaceum Sacc., V. lateritium Kleb., V. dachliae Kleb., V. albo-atrum Kleb. Се­ред на­ве­де­них ви­ще видів Fusarium на нуті частіше за все зустрічають F. oxysporum f. сiceri. Ос­танніми ро­ка­ми визначена на­явність чис­лен­них рас цьо­го па­то­ге­ну, які за дією на культуру поділя­ють­ся на дві гру­пи. Се­ред них шість (1 А, 2, 3, 4, 5 і 6) спри­чи­ню­ють в’янен­ня й за­си­хан­ня рос­лин, тоді як дві (0 і 1 В/С) при­зво­дять ли­ше до по­жовтіння над­зем­них ор­ганів. От­же пер­ша гру­па рас є більш шко­до­чин­ною. Від ко­ре­не­вих гни­лей мо­жуть по­тер­па­ти рос­ли­ни про­тя­гом усь­о­го ве­ге­таційно­го періоду. Особ­ли­во не­без­печ­на хво­ро­ба для сходів, у разі ура­жен­ня яких відбу­вається за­гни­ван­ня про­ростків, ко­ренів і сім’ядоль. У мо­ло­дих рос­лин спо­чат­ку буріє та по­тов­щує­ться підсім’ядоль­не  коліно,  а  потім  — при­ко­ре­не­ва  ча­с­ти­на  стеб­ла чи го­ловний (стерж­не­вий) корінь. Зго­дом місця ура­жен­ня на­бу­ва­ють тем­но-ко­рич­не­во­го кольору, на них ут­во­рю­ють­ся ви­раз­ки й тріщи­ни різної гли­би­ни. Од­нак найви­ра­женіші симп­то­ми — у фа­­зі цвітіння, ко­ли спо­чат­ку по­ни­кає верхівка, в’януть, скру­чують­ся, а іноді й опа­дають ли­с­тки. Ду­же ча­с­то має місце їхнє по­жовтіння або по­чер­воніння, а згодом й опа­дан­ня. Як наслідок — кількість сформованих бо­бів не­ве­лика, до того ж із дрібним не­до­роз­ви­не­ним насінням. Рос­ли­ни лег­ко ви­ри­ва­ють­ся з ґрун­ту, пригнічені — ча­с­то ги­нуть.

Фузаріоз нутуДже­ре­ла­ми хво­ро­би мо­жуть бу­ти рос­линні решт­ки, ґрунт, але, го­ло­вним чи­ном, найбільшу шко­ду спри­чи­нює інфіко­ва­не па­то­ге­на­ми насіння. 

На всіх зер­но­бо­бо­вих куль­ту­рах ко­ре­неві гнилі та­кож ви­яв­ля­ють у ви­гляді тра­хеомікоз­но­го в’янен­ня, ура­жен­ня бобів та насіння. Ха­рак­терні симп­то­ми хво­ро­би: спо­чат­ку ли­с­тя втра­чає тур­гор, стеб­ло у при­ко­ре­невій ча­с­тині стає тем­но-ко­рич­не­вим, верхівка йо­го по­ни­кає, а потім відбу­вається швид­ке уси­хан­ня рос­лин. Су­ди­ни коріння, стеб­ла, че­решків, ли­с­тя і квітконіжок ура­же­ної культури на­бу­ва­ють чер­во­но-ко­рич­не­во­го відтінку. Го­лов-ний корінь зов­нішньо має здо­ро­вий вигляд, а дрібні корінці буріють і за­си­ха­ють. За по­пе­реч­но­го розрізу ко­ренів та стеб­ла по­мітне по­буріння су­дин, які за­пов­нюються гіфа­ми гри­ба. За во­ло­гої по­го­ди в ос­нові стеб­ла ура­же­них рос­лин спо­с­теріга­ють білі, по­ма­ран­чеві  й ро­жеві по­ду­шеч­ки. Такі рос­ли­ни лег­ко ви­ри­ва­ють­ся з ґрун­ту. Пе­ред дозріван­ням насіння спро­во­ко­ва­ний во­ло­гою по­го­дою роз­ви­ток фу­заріозу спри­чи­нює  зне­барв­лен­ня сту­лок бобів й ут­во­рен­ня на них і насінні на­льо­ту біло­го, по­ма­ран­че­во­го  й ру­до­го ко­ль­о­ру кількох видів фу­заріїв. На­сіння ура­же­них бобів щуп­ле, ча­с­то зі змор­ш­ку­ва­тою шкіркою, втра­чає схо­жість. 

Фузаріоз сходів нутуФу­заріоз­на ко­ре­не­ва гниль і в’янен­ня є над­зви­чай­но шкідли­ви­ми для куль­ту­ри. Так, у фазі по­вних сходів ма­са силь­но ура­же­них рос­лин змен­шується в 1,5–2,0 ра­зи, кількість азотфіксу­ючих буль­бо­чок на ко­ре­нях па­дає в 2,0–2,2 ра­зу порівня­но зі здо­ро­ви­ми рос­ли­на­ми. У фазі цвітіння ці по­каз­ни­ки зни­жу­ють­ся відповідно в 2,5–3,0 і 2,5 ра­зу. Ко­ефіцієнт шкідли­вості в різні ро­ки ко­ли­вається в ме­жах 62–69, а втра­ти уро­жаю ся­га­ють 34–50%.

За ду­же ви­со­ких тем­пе­ра­тур (≥30°С) і вод­но­го стре­су нут мо­же ура­жа­ти су­ха гниль коріння, яку спри­чи­нює Rhizoctonia bataticola. Хво­ро­ба про­яв­ляється в період ре­про­дук­тив­ності рос­ту, що суттєво зни­жує вро­жай насіння.

Ас­кохітоз ду­же роз­пов­сю­д­же­ний у рай­о­нах ви­ро­щу­ван­ня ну­ту та є однією з най­ш­ко­до­чинніших хво­роб у зо­нах з помірним кліма­том. Збуд­ник хво­ро­би — міко­с­по­ро­вий гриб Ascochyta rabiei (Pass.) Labrousse. Різке змен­шен­ня площ ви­ро­щу­ван­ня ну­ту на Північно­му Кав­казі та в інших сте­по­вих по­су­ш­ли­вих регіонах ко­лиш­нь­о­го СРСР у 60-і ро­ки ХХ сторіччя бу­ло пов’яза­не з епі­фітотією ас­кохіто­зу, який у зв’яз­ку з відсутністю стійких сортів май­же пов­ністю зни­щив уро­жай. За спри­ят­ли­вих умов для роз­вит­ку па­то­ге­ну втра­ти вро­жаю мо­жуть ся­га­ти 100%. Ос­нов­ни­ми дже­ре­ла­ми інфекції є ура­жені решт­ки, на яких зберіга­ють­ся пікніди, й ура­же­не насіння, в яко­му зна­хо­дить­ся гриб­ни­ця па­то­ге­ну. Па­то­ге­нез інтен­сивніше роз­ви­вається за три­ва­лої про­хо­лод­ної та до­що­вої по­го­ди. Особ­ливістю дії па­то­ге­ну є те, що він спо­чат­ку вби­ває живі кліти­ни над­зем­них ча­с­тин рос­ли­ни, а потім ви­ко­ри­с­то­вує змертвілі тка­ни­ни для сво­го жив­лен­ня.

Аскохитоз нутаАскохитоз нута на взрослых растенияхАскохитоз нута на взрослых растениях

Під час умов висіву за­ра­же­но­го насіння в ґрунт по­шко­д­жується точ­ка рос­ту мо­ло­дих рос­лин, за цих умов схо­ди або ги­нуть, або на них ут­во­рю­ють­ся слаб­ко роз­ви­нені бо­кові ма­ло­про­дук­тивні па­го­ни. На та­ких па­го­нах бо­би за­зви­чай не фор­му­ють­ся, а як­що все ж та­ки ут­во­рю­ють­ся, то ма­ють щуп­ле насіння. Перші симп­то­ми ас­кохіто­зу з’яв­ля­ють­ся на стеб­лах, ли­ст­ках і бо­бах у ви­гляді світло-зе­ле­них ок­руг­лих або про­дов­гу­ва­тих плям, які зго­дом ста­ють сіри­ми, сіро-бу­ри­ми з бу­рою кай­мою, іноді з вузь­ким тем­ним обідком (рис. 2). За знач­но­го ура­жен­ня ли­ст­ки жов­тіють, в’януть й опа­да­ють. Пля­мистість на стеб­лах спри­чи­нює їхній пе­ре­лом, вна­слідок чо­го верхівки та­ких па­гонів в’януть. Па­то­ген (Ascochyta rabiei Labr.) у місцях плям фор­мує кон­цен­т­ричні ко­ла тем­но-ко­рич­не­вих або чор­них пікнід діаме­т­ром 62–212 мкм. Пікно­с­по­ри од­ноклітинні, рідше — двоклітинні, ци­лінд­­ричні або яй­це­подібні, розміром 6–16х3,4–5,6 мкм. Гриб має та­кож сум­ча­с­ту стадію — Mycosphaerella rabiei Kovacz., то­му  йо­го відно­сять до ро­ди­ни Mycosphaerellaceae, по­ряд­ку Dothideales. Збуд­ник фор­мує ку­лясті псев­до­теції (діаме­т­ром 90–180 мкм) із циліндрич­ни­ми сум­ка­ми (65–85х9–10 мкм), в яких без­лад­но роз­та­шо­вані двоклітинні сум­ко­с­по­ри (13–14х5–6 мкм). Відо­мо, що ас­кохітоз на нуті спри­чи­нює та­кож і A. pisi Lib. 

Пікно­с­по­ри збуд­ників ас­кохіто­зу бо­бо­вих куль­тур по­чи­на­ють про­ро­ста­ти і як наслідок — ура­жу­ють рос­ли­ни за во­ло­гості повітря ви­ще 90% і тем­пе­ра­ту­ри по­над 4°С. Од­нак інтен­сив­ний роз­ви­ток хво­ро­би спо­с­теріга­ють у період сильних дощів за тем­пе­ра­ту­ри повіт­ря 20…25°С. За та­ких умов пікніди ряс­но виділя­ють пікно­с­по­ри, які лег­ко пе­ре­но­сять­ся вітром і крап­ли­на­ми до­щу на здо­рові рос­ли­ни, ура­жу­ю­чи їх.Ура­жен­ня різних ча­с­тин рос­лин ну­ту Ascochyta rabiei Labr.: на ли­с­тях; на бо­бах; на стеб­лах

Інку­баційний період хво­ро­би за­ле­жить від тем­пе­ра­ту­ри й ви­ду па­то­гену: для A. pisi  — шість-вісім діб за тем­пе­ра­ту­ри 20…25°С; для A. rabiei — дві-чо­ти­ри до­би. Чер­гу­ван­ня во­ло­гої та су­хої по­го­ди пригнічує роз­ви­ток ас­кохіто­зу, а за тем­пе­ра­ту­ри по­над 35°С йо­го дія при­пи­няється. Па­то­ген у ви­гляді гриб­ниці ча­с­то про­ни­кає в насіння до­волі гли­бо­ко (до 2,5–3,2 мкм), що по­яс­нює не­по­вну ефек­тивність насіннєвого про­тру­ю­ван­ня. На рос­лин­них решт­ках гри­би зберіга­ють­ся у ви­гляді пікнідіаль­но­го спо­ро­но­шен­ня, де­які — у сум­частій ста­дії, гриб­ниці й ас­ко­с­пор.  Ос­танні мо­жуть пе­ре­бу­ва­ти в ґрунті три­ва­лий час (три-чо­ти­ри ро­ки), що є пер­шо­при­чи­ною ви­ник­нен­ня хво­ро­би за відсут­ності па­то­ге­ну на насінні. Гриб уп­ро­довж усієї ве­ге­тації зберігає здатність ура­жу­ва­ти най­мо­лодші, життєздатні ча­с­ти­ни рос­лин — ли­ст­ки, че­реш­ки, пло­доніжки та стул­ки зав’язі й зе­ле­них бобів. У по­льо­вих умо­вах пер­вин­не ура­жен­ня відбу­вається в ранні фа­зи. Схо­ди або мо­лоді рос­ли­ни за­зви­чай ги­нуть і ста­ють дже­ре­лом по­втор­но­го ура­жен­ня. До фа­зи цвітіння та пло­до­утво­рен­ня посіви на­ко­пи­чу­ють ве­ли­ку кількість інфекції че­рез опалі ура­жені ли­ст­ки та їхні че­реш­ки, а у фазі пло­до­у­тво­рен­ня й на по­чат­ку дозріван­ня спо­с­терігаємо найбільший роз­ви­ток хво­ро­би: насіння стає щуп­ле з мен­шою енергією про­ро­с­тан­ня та по­га­ною схожістю, пригні­чує­ться дозріван­ня рос­лин. От­же за­леж­но від сту­пе­ня роз­вит­ку хво­ро­би схожість насіння зни­жується в 2–3 ра­зи, не­добір уро­жаю ста­но­вить 20–25, а іноді й 40%. Калійні до­б­ри­ва, вне­сені під бо­бові куль­ту­ри збільше­ни­ми нор­ма­ми, змен­шу­ють рівень роз­пов­сю­д­жен­ня та шко­до­чинність ас­кохіто­зу в 1,5–4,5 ра­зу.

Іржа (Uromyces ciceris-arietini (Grognot) Boyer. et Jacr.). Гриб має вузь­ку спеціалізацію та ура­жує тільки нут, зо­к­ре­ма у фазі бу­тонізації — цвітіння. Шкідливість цієї хво­ро­би знач­но ниж­ча, ніж ас­кохіто­зу, і про­яв­ляється в за­галь­но­му ос­лаб­ленні фо­то­син­те­тич­ної ак­тив­ності рос­лин. У ро­ки за ве­ли­кої кількості опадів упродовж ве­ге­тації ну­ту, що ство­рюють спри­ят­ливі умо­ви для розвитку іржі, вро­жайність куль­ту­ри че­рез ура­жен­ня зни­жується до 15%, оскільки у хво­рих рос­лин по­ру­шується фо­то­син­тез, ли­с­тя пе­ред­час­но жовтіє та опа­дає. За­ува­же­но, що на пізніх посівах шко­до­чинність  хво­ро­би суттєво зро­с­тає. 

Слід за­зна­чи­ти, що сор­ти ну­ту віт­чиз­ня­ної се­лекції то­ле­рантні до цієї хво­ро­би, ура­жен­ня ви­роб­ни­чих посівів досі не бу­ло ви­яв­ле­но. Чо­го не ска­жеш про іно­земні сор­ти. Ви­па­док з прак­ти­ки: от­ри­мав­ши ве­ли­ку іно­зем­ну ко­лекцію ну­ту, ми посіяли його в ка­ран­тин­но­му роз­сад­ни­ку та для порівнян­ня че­рез кожні 10 рослин висіва­ли вітчиз­ня­ний сорт в якості стан­дар­ту. Після ряс­них дощів у фазі бу­тонізації все насіння іно­зем­ної се­лекції бу­ло ура­жене іржею на 100%, а у сортів-стан­дартів не ви­яв­ле­но жод­них оз­нак ура­жен­ня, вони бу­ли зе­ле­ні.

Іржа про­яв­ляється за­зви­чай на ниж­ній ча­с­тині листків у ви­гляді жов­ту­ва­то-ко­рич­не­вих пу­с­тул, які роз­ки­дані або розміщені кільцем біля цен­т­раль­ної ве­ли­кої пу­с­ту­ли, уре­до­с­по­ри ок­руглі, роз­міром 17–29 мкм, жов­то-бу­ро­го кольору. Під час дозріван­ня пу­с­ту­ли ста­ють тем­но-бу­ри­ми, те­лей­то­с­по­ри в них ок­руглі (18–28х14–24 мкм) на без­ко­ль­о­ровій ніжці. На нуті роз­ви­ва­ють­ся тільки уре­до- й те­лей­то­с­по­ри.

Сіра плісня­ва, збуд­ни­ком якої є Botrytis cinerea Pres., най­поширеніша в Індії, Ав­ст­ралії, Бан­г­ла­деш, Не­палі та Па­ки­с­тані. В Ук­раїні ма­со­вості цієї хво­ро­би ще немає, але зго­дом її аре­ал мо­же по­ши­ри­ти­ся. За­вдя­ки цій де­с­т­рук­тивній хво­робі суттєво зни­зи­лись площі ну­ту в Бан­г­ла­деш і Не­палі. Сіра плісня­ва по­ки що вив­че­на сла­бо, то­му, щоб уник­ну­ти її роз­пов­сю­д­жен­ня в нашій країні, слід про­во­ди­ти си­с­те­ма­тичні спо­с­те­ре­жен­ня в по­льо­вих умо­вах. Особ­ли­во це важ­ли­во, ко­ли в країну за­во­зять знач­ну кількість іно­зем­но­го насіннєво­го ма­теріалу. 

Ра­зом із зро­с­тан­ням площ під ну­том збільшується й спектр збуд­ників хво­роб, що ста­ють ук­рай не­без­печ­ни­ми та шкідли­ви­ми. 

Інте­г­ро­ва­ний за­хист ну­ту від хво­роб

Ос­но­вою інте­г­ро­ва­но­го за­хи­с­ту будь-якої сільсько­го­с­по­дарсь­кої куль­ту­ри від хво­роб є до­три­ман­ня пра­виль­ної сівозміни та оп­тимізація струк­ту­ри по­сівних площ. За­для об­ме­жен­ня по­ши­рен­ня й роз­вит­ку гриб­них за­хво­рю­вань на­си­ченість сівозміни ну­том не має бути пе­ре­ви­щена 10%. Цю куль­ту­ру слід ви­сіва­ти по кра­щих по­пе­ред­ни­ках (озимі й ярі зер­нові ко­ло­сові та про­сапні куль­ту­ри, які за­ли­ша­ють після се­бе ма­ло бур’янів і не ма­ють спільних збуд­ників хво­роб). Обов’яз­ко­вим є до­три­ман­ня про­сто­ро­вої ізо­ляції між то­вар­ни­ми і насіннєви­ми посіва­ми, між по­ля­ми ну­ту та інши­ми зер­но­бо­бо­ви­ми куль­ту­ра­ми й ба­га­торічни­ми бо­бо­ви­ми тра­ва­ми, добір і ви­ро­щу­ван­ня ви­со­ко­про­дук­тив­них хво­ро­бостійких сортів.Протруєне насіння нуту (4-й день)

Ери­коїдний тип рос­лин та ши­ро­ко­ряд­ний посів сприяє кращій цир­ку­ляції повітря, зни­жує йо­го зво­ло­женість, за­вдя­ки чо­му зменшує рівень уш­ко­д­жен­ня па­то­ге­на­ми. У на­шо­му інсти­туті вже ство­рені сор­ти, яким ха­рак­тер­ний та­кий габітус ку­ща.

Ре­тель­на підго­тов­ка по­ля (лу­щен­ня, зяб­ле­ва оран­ка з вирівню­ван­ням площі, пе­ред­посівна куль­ти­вація з од­но­ча­сним про­ве­ден­ням сівби в оп­ти­мальні стро­ки), вне­сен­ня зба­лан­со­ва­них доз міне­раль­них до­б­рив, зни­щен­ня сходів бур’янів-ре­зер­ва­торів бак­теріаль­ної та вірус­ної інфекції сприяє об­ме­жен­ню осе­редків збуд­ників хво­роб та зни­жен­ню чи­сель­ності шкідників.

Об­ме­жен­ня насіннєвої інфекції збуд­ників гриб­них і бак­теріаль­них хво­роб — один із го­ло­вних фак­торів от­ри­ман­ня здо­ро­вих сходів, підви­щен­ня їхньої стій­кос­ті до хво­роб та інших стре­со­вих чин­ників, збільшення уро­жай­ності, поліп­шен­ня якості про­дукції. У Се­лекційно-ге­не­тич­но­му інсти­туті ми­ну­ли­ми ро­ка­ми про­ве­де­но низ­ку ек­с­пе­ри­ментів із ви­ко­ри­с­тан­ням для про­труєння інфіко­ва­но­го насіння ну­ту су­час­них про­труй­ників. За ре­зуль­та­та­ми дослідів ви­яв­ле­ний знач­ний розбіг ефек­тив­ності пре­па­ратів, то­му пи­тан­ня ток­сич­ності діючих ре­чо­вин, а та­кож вплив пре­па­ра­ту на роз­ви­ток буль­боч­ко­вих бак­терій за­ли­шається склад­ною про­бле­мою. 

У дослідже­них рос­лин за ефек­тив­ної об­роб­ки збільшені розміри про­ростків, корінців і на­ко­пи­чен­ня су­хої ма­си. По­­рівняно з кон­троль­ним варіан­том до­вжи­на про­ростків збільши­лась на 17–38, корінців — на 36–45%, а на­ко­пи­чен­ня су­хої ма­си — на 13–24%. Втім, до за­вер­шен­ня досліду корінці за­ли­ша­лись чи­с­ти­ми від інфекції й здо­ро­ви­ми. У той же час у кон­троль­но­му варіанті вже на п’яту до­бу інфекція уражувала рос­тиль­ні повністю, що спри­чи­ни­ло за­ра­жен­ня навіть здо­ро­вих про­ростків. 
У по­льо­вих умо­вах виз­на­ча­ли вплив про­труй­ників на по­льо­ву схожість і про­­дук­тивність рос­лин, а та­кож рівень ток­сич­ності що­до буль­боч­ко­вих бак­терій. Насіння дослідних сортів об­роб­ля­ли пе­ред сівбою шта­мом Н 18, який є най­е­фек­тивніший з-поміж інших. 

Протруєне насіння нуту (7-й день)Усі пре­па­ра­ти по­зи­тив­но впли­ну­ли на по­льо­ву схожість насіння ну­ту, під­ви­щив­ши її на 17–29% порівня­но із кон­тро­лем. У дослідже­них варіан­тах спо­с­теріга­ли по­до­вжен­ня три­ва­лості ве­ге­таційно­го періоду на 3–8 діб і збільшен­ня ви­со­ти рос­лин на 4–9 см (10–20%). Приріст уро­жаю насіння до 26% спо­с­теріга­ли в усіх варіан­тах до­сліду. 

Для ну­ту як зер­но­бо­бо­вої куль­ту­ри од­ним із нема­ло­зна­чи­мих чин­ників ви­бо­ру про­труй­ників є їхній вплив на буль­боч­кові бак­терії. На­ми про­ве­де­но ряд дослідів із виз­на­чен­ня кра­щих пре­па­ратів, які мож­на ре­ко­мен­ду­ва­ти для інтен­сив­ної тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня ну­ту. На жаль, жо­ден з них по­ки що не за­реєстро­ва­ний на нуті. То­му ми взя­ли на се­бе відповідальність за досліджен­ня та ви­про­бо­ву­ван­ня су­час­них фунгіцид­них, фун­гоінсек­ти­цид­них про­труй­ників, фунгіцидів для ве­ге­ту­ю­чих рос­лин, а та­кож рістре­гу­лю­ю­чих ре­чо­вин на нуті. Ми цілком впев­нені й ре­ко­мен­дуємо най­е­фек­тивніші та най­без­печніші про­труй­ни­ки насіння ну­ту, се­ред яких є чисті фунгіцидні та, що цікавіше, най­су­часніші фун­гоінсек­ти­цидні пре­па­ра­ти. 

Вибір про­труй­ни­ка за­ле­жить від спе­к­т­ра фунгіцид­ної дії та рівня за­хис­ної спро­мож­ності діючої ре­чо­ви­ни пре­па­ра­ту що­до збуд­ників на ос­нові фіто­ек­с­пер­ти­зи насіння, ап­ро­бації насін­нє­вих посівів із ура­ху­ван­ням зо­наль­них ре­ко­мен­дацій. 

За на­яв­ності бак­теріаль­ної інфекції ба­жані ре­зуль­та­ти мож­на от­ри­ма­ти за об­роб­ки пре­па­ра­та­ми на ос­нові діючих ре­чо­вин бе­номіл (Фун­да­зол, 2 кг/т), кар­бок­син + ти­рам (Віта­вакс 200 ФФ, 2,5 л/т), ти­рам (ТМТД, 7,0 л/т). За на­яв­ності гриб­ко­вої інфекції ре­ко­мен­до­ва­но за­сто­со­ву­ва­ти пре­па­ра­ти  з діючою ре­чо­ви­ною флу­ди­ок­саніл (Мак­сим 025 FS, 1,0 л/т), протіоко­на­зол + те­бу­ко­на­зол (Ла­мар­дор, 0,2 л/т), протіоко­на­зол + те­бу­ко­на­зол + флу­опірам (Ла­мар­дор Про, 0,5 л/т), флу­ди­ок­соніл + ци­про­ко­на­зол (Мак­сим Стар, 1,5 л/т), флу­т­ри­а­фол + іма­заліл + тіабен­да­зол (Вінцит Фор­те, 1,25 л/т), те­бу­ко­на­зол + про­хло­раз (Оріус універ­сал ES, 1,75–2,0 л/т), ме­фе­нок­сам + те­бу­ко­на­зол (Сертікор, 1,2 л/т), те­бу­ко­на­зол + тіабен­да­зол (Віал Траст, 0,4–0,5 л/т). Для за­побі­ган­ня по­шко­д­жен­ню шкідни­ка­ми на­сіння та про­ростків слід ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти інсек­ти­цидні про­труй­ни­ки на ос­нові діючої ре­чо­ви­ни імідо­кло­прид (Та­бу, 0,5 л/т). Ви­со­ко­е­фек­тив­ни­ми є й фун­гоінсек­тицидні про­труй­ни­ки Юн­та Ква­д­ро (клотіанідин + імідо­кло­прид + протіоко­на­зол +  те­бу­ко­на­зол, 1,5 л/т) і Се­лест Топ (ди­фе­но­ко­на­зол + флу­ди­ок­соніл + тіаме­ток­сам, 1,0 л/т). Це но­вий, відпраць­о­ва­ний на­ми крок у си­с­темі за­хи­с­ту ну­ту й інших зер­но­бо­бо­вих куль­тур про­ти хво­роб не ли­ше насіння, а й про­ростків про­тя­гом ве­ге­тації. Ос­танні за­хи­щені від роз­вит­ку ко­ре­не­вої гнилі, особ­ли­во фу­заріоз­ної, знач­но стійкі про­ти стеб­ло-ли­ст­ко­вих гни­лей й ас­кохіто­зу. Важ­ли­во, що ви­ще­заз­на­чені пре­па­ра­ти не ма­ють не­га­тив­но­го впли­ву на ут­во­рен­ня рос­ли­на­ми ну­ту буль­бо­чок, до то­го ж поліпшу­ють фізіо­ло­гіч­ні по­каз­ни­ки насіння.  

Різниця між стійкими та сприятливими генотипами нутуКо­ри­сним бу­де до­да­ван­ня до про­труй­ни­ка рістре­гу­лю­ю­чих ре­чо­вин: Біолан (20 мл/т), Біосил (20 мл/т), Ра­до­с­тим (250 мл/т). Новітньою роз­роб­кою є до­да­ван­ня рістре­гу­ля­торів із біо­за­хи­сним ефек­том Ре­го­плант (250 мл/т) або Стімпо (20 мл/т). Сто­сов­но іно­ку­лянтів за­зна­чи­мо, що їхнє ви­ко­ри­с­тан­ня є аб­со­лют­ною не­об­хід­ністю, але за­хо­ди щодо про­труєння на­­сіння й іно­ку­ляції потрібно розділи­ти за ча­сом.

Про­труєння про­во­дять не пізніше, ніж за два тижні до сівби, а іно­ку­ляцію — без­по­се­ред­ньо пе­ред висівом насіння. За та­ко­го підхо­ду вплив про­труй­ни­ка на іно­ку­лянт бу­де мінімаль­ним. За відсут­ності ча­су для пе­ре­рви між об­роб­кою про­труйником та буль­боч­ко­ви­ми бак­теріями слід збільшу­ва­ти вдвічі нор­му буль­боч­ко­вих бак­терій. 

Досвід ви­ро­щу­ван­ня ну­ту ос­танніми ро­ка­ми дав змо­гу оціни­ти зна­чимість у за­гальній тех­но­логічній схемі прий­о­му фунгіцид­ної об­роб­ки ве­ге­ту­ю­чих рос­лин, особ­ли­во перед цвітінням або на по­чат­ку фор­му­ван­ня бобів. За інтен­сив­ної тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня куль­ту­ри ви­прав­да­но мінімум дві фунгіцидні об­роб­ки. Знач­ну кількість уро­жаю вда­ло­ся збе­рег­ти за­вдя­ки за­сто­су­ван­ню пре­па­ра­ту Ко­ро­нет (три­ф­лок­си­с­т­ро­бин + те­бу­ко­на­зол). На­разі ми мо­же­мо про­по­ну­ва­ти до за­сто­су­ван­ня такі варіан­ти:

Пер­ший варіант — без про­труєн­ня насіння (у разі, ко­ли насіння не інфі­ко­ва­не): у фазі 2–4 листків провести пер­шу об­роб­ку  — Ко­ро­нет (0,5 л/га) + Ме­ро (0,4 л/га), дру­гу об­роб­ку — Ко­ро­нет (0,6 л/га) + Ме­ро (0,4 л/га) — у фазі по­чат­ку фор­му­ван­ня бобів. 

Дру­гий варіант — про­труєння насіння од­ним із ви­ще­на­ве­де­них про­труй­ників, а далі — фунгіцид­на об­роб­ка у фазі бу­тонізації (на вибір од­ним із пре­па­ратів):  Ко­ро­нет (0,6 л/га) + Ме­ро (0,4 л/га), Імпакт Т (флутріафол + те­бу­ко­на­зол, 0,6–1,0 л/га), Лу­на Екс­піріенс (флу­опірам + те­бу­ко­на­зол, 0,35–0,75 л/га), Натіво (три­ф­лок­си­ст­ро­­­­бін + те­бу­ко­на­зол, 0,25–0,35 кг/га), Ко­ло­саль Про (протіоко­на­зол + те­бу­ко­на­зол, 0,7–0,9 л/га), Фолікур або Ко­ло­саль (те­бу­ко­на­зол, 250 г/л, 0,75–1,0 л/га) і дру­га об­роб­ка у фа­зі «по­ча­ток бо­бо­у­тво­рен­ня»: Спіріт (епок­си­ко­на­зол + азок­си­с­т­робін, 0,5–0,7 л/га), Супрім 400 (те­бу­ко­на­зол + про­хло­раз, 0,75–1,5 л/га). 

Висновок

Об­роб­ку рос­лин фунгіци­да­ми мож­на поєдну­ва­ти з по­за­ко­ре­не­вим під­жив­лен­ням рос­лин ба­ко­вою сумішшю до­б­рив. Це ак­ти­вує в рос­лині ан­ти­­стре­сові ме­ханізми, підви­щує її стійкість про­ти шко­до­чин­них об’єктів і збільшує про­дук­тивність. 

О. Бу­шу­лян, канд. с.-г. на­ук, старш. на­ук. співробітник, за­ступ­ник ди­рек­то­ра з на­уко­вої ро­бо­ти Се­лекційно-ге­не­тич­ного інсти­туту — Національ­ного центру насіннєзнав­ст­ва та сор­то­вив­чен­ня

 

Інформація для цитування
Принц бо­бо­во­го цар­ст­ва. Хвороби нуту та боротьба з ними/ О. Бу­шу­лян// Пропозиція/ — 2017. — № 6. — С. 109-113

Толерантный и благоприятный генотипы нута
Толерантный и благоприятный генотипы нута

Інтерв'ю
Горіхівництво залишається чи не найприбутковішим напрямком садівництва
Цікавість до горіхівництва як до прибуткового бізнесу зростає. Про особливості цього сегменту розповідає директор Інституту горіхоплідних культур Віталій Радько.     
Наталія Гордійчук, засновниця компанії "Агрітема"
"Агріте­ма" своїми біорішен­ня­ми кар­ди­наль­но змінює підхід до зем­ле­роб­ст­ва. Про біоінно­вації, які по­над 10 років компанія на­дає аг­раріям, розповідає засновниця — Наталія Гордійчук.

1
0