Хто пропонуватиме українським споживачам цукор у 2008 році

Основним мотивом будь-якого виробництва в умовах ринку є дохід, який може принести це виробництво. Дохід забезпечується ціною продукції, що виробляється. Саме ціновий аспект обумовив зниження обсягу вирощування цукрових буряків в Україні, які слугують єдиною вітчизняною сировиною для виробництва цукру в країні.

У 2007 р. валовий збір цукрових буряків (проти попереднього року) скоротився з 22,4 до 17 млн т, або на 24,1%, за зменшення розміру посівної площі на 25,3% (з 815,4 до 609,5 тис. га).
На нашу думку, спровокувала таку динаміку виробництва в цукровому буряківництві непослідовна, невиважена (і таких оцінювальних епітетів із префіксом “не” можна навести чимало) цінова політика держави в цій галузі. Досить навести останні дані із сфери державного регулювання ціноутворення на цукрові буряки. Постановою уряду від 20 лютого 2006 р. № 171 “Про заходи щодо державного регулювання виробництва і реалізації цукру та цукрових буряків” на 2006/2007 маркетинговий рік затверджена мінімальна закупівельна ціна на цукрові буряки в розмірі 195 грн/т. Проте іншою постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2007 р. № 404 на період з 1 вересня 2007 р. до 1 вересня 2008 р. мінімальна ціна за 1 т цукрових буряків, які поставлятимуть для виробництва цукру квоти “А”, затверджена на рівні 141,67 грн/т без ПДВ, або 170 грн/т з ПДВ, тобто повернулися до ціни 2005/2006 МР, і це в умовах інфляції 16,6% (в 2007 р.). На 2008/2009 маркетинговий рік мінімальна ціна на цукрові буряки затверджена теж на рівні 170 грн/т, тоді як урядовий прогноз інфляції на 2008 р. становить 9,6 відсотка.
Кроками Гулівера зростає вартість пального, не стоять на місці інші складові витрат виробництва. Разом з тим, на цукрові буряки держава щонайменше не підвищує ціни в умовах браку “запасу” рентабельності (в 2004 р. виробництво цукрових буряків в Україні перебувало на межі збитковості, в 2005 р. рентабельність становила 4,8%, в 2006 р. — 11%, за оперативними даними, в 2007 р. збитковість може сягнути 14%):
Фактичні закупівельні ціни на цукрові буряки в середньому в бурякосійних сільськогосподарських підприємствах у сезоні 2007 р. становили 157,6 грн/т без ПДВ, або 189,1 грн/т з ПДВ, і в особистих селянських господарствах, які вирощували солодкі коренеплоди, — 161,7 грн/т, що, відповідно, на 15,3 та 22,4 % нижче, ніж торік.
Як наслідок, різко знизилася пропозиція цукру вітчизняного виробництва: цукрові заводи України випустили 1860 тис. т цукру з цукрових буряків урожаю 2007 р., тоді як його виробництво в 2006 р. становило 2,6 млн т. Виходячи з фактичних обсягів виробництва цукру, саме зазначений обсяг продукту із цукрових буряків урожаю 2007 р. було розподілено між цукровими заводами відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України від 27 грудня 2007 р. № 953 “Про внесення змін до наказу Мінагрополітики від 30 березня 2007 р. № 232 “Про розподіл обсягів виробництва цукру квоти “А” між цукровими заводами на період з 1 вересня 2007 р. до 1 вересня 2008 р.”.
Чого ж слід очікувати на буряковому полі та на ринку цукру України в 2008 р.? По-перше, за оперативними даними, саме поле зменшиться ще на 23% (до 488,7 тис. га). Отже, обсяг вітчизняної сировини теж може знизитися на 1/5, що зумовить зменшення випуску і кінцевої продукції — бурякового цукру.
По-друге, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2008 р. № 86, затверджено зміни до Порядку використання в 2007 р. коштів, передбачених у Державному бюджеті для державної підтримки виробництва продукції рослинництва, відповідно до яких у 2008 р. для підтримки вирощування цукрових буряків на виробництво цукру в межах квоти “А” спрямовуються бюджетні кошти в розмірі 550 грн на 1 га посівів. Наскільки вагомим матеріальним стимулом бурякосіяння стануть кошти, які передбачають виділити з Державного бюджету? Дані сезонів 2004 – 2006 рр. (зведеної інформації за 2007 р. ще не маємо) свідчать, що виробництво цукрових буряків, як водиться, беззбиткове тоді, коли сума витрат на 1 га їхніх посівів не менше, ніж 4 тис. грн, які давали можливість виростити врожай культури близько 250 ц/га. З урахуванням інфляційних процесів 2007 та поточного років сума вкладень у розрахунку на 1 га цукрових буряків має дорівнювати не менше 5 тис. грн. Таким чином, державна підтримка становитиме трохи більше 10% загальних “рентабельних” витрат. Отже, фінансова мотивація, яку планує забезпечити буряківникам уряд країни, досить слабка, а тому є побоювання, що вона виявиться неефективною. Але будемо плекати надію, що ця перша ластівка з вирію державної допомоги пробудить у товаровиробників бажання засіяти свої лани традиційною солодкою культурою.
По-третє, слід мати на увазі, що в лютому 2008 р. в Женеві відбулася офіційна церемонія підписання Протоколу про вступ України до Світової Організації Торгівлі. Верховна Рада України має ратифікувати протокол до 4 липня 2008 р., через 30 днів після цього Україна стане повноправним членом СОТ. З членством України в СОТ набере чинності Закон України “Про встановлення тарифної квоти на ввезення в Україну цукру-сирцю із тростини” від 30 листопада 2006 р. № 404-V, яким передбачено щорічне ввезення 260 тис. т тростинного цукру-сирцю на пільгових умовах. Якщо цукор-сирець перероблятимуть на цукор рафінований (або, за українською термінологією, білий цукор), то цукрові заводи випустять близько 250 тис. т такої продукції, яка може бути поставлена на внутрішній ринок і гідно конкуруватиме з продукцією вітчизняного походження. Хоча треба пам’ятати, що в світі цукор-сирець із тростини дедалі більше використовують для виробництва біоетанолу.
По-четверте, постановою Кабінету Міністрів України від 23 січня 2008 р. № 20 “Про державне регулювання виробництва цукру та цукрових буряків у період з 1 вересня 2008 р. до 1 вересня 2009 р.” встановлено граничний розмір квоти поставки цукру на внутрішній ринок (квота “А”) в зазначений період в обсязі 1985 тис. т. Важливо наголосити, що розмір даної квоти на поточний 2007/2008 маркетинговий рік становить 2040 тис. т, водночас між виробниками було розподілено лише 90 відсотків.
Аналогічно вчинило Міністерство аграрної політики України з розподілом виробництва цукру між цукровими заводами на сезон цукроваріння 2008 р.: розподілено 87,7% квоти.
Відповідно до наказу Мінагрополітики України, переробкою цукрових буряків для наповнення квоти “А” в 2008 р. займатимуться 19 цукрових заводів у Вінницькій області, чотири — у Волинській, по одному цукровому заводу — в Дніпропетровській, Івано-Франківській, Миколаївській та Чернівецькій областях, три заводи — в Житомирській, 13 — у Київській, чотири — в Кіровоградській, два заводи — у Львівській, три — в Одеській, дев’ять — у Полтавській, чотири — в Рівненській, три — в Сумській, вісім — у Тернопільській, по дев’ять — у Харківській, Хмельницькій, Черкаській, три заводи — в Чернігівській області — загалом 104 підприємства (у 2007 р. функціонувало 116).
Право на виробництво найбільшого обсягу цукру (близько та понад 50 тис. т) отримали ВАТ “Чортківський цукровий завод” (58,78 тис. т), Крижопільський завод — ЗАТ “Продовольча компанія “Поділля” (55,98), Лохвицький завод — ТОВ “Райз-цукор” (49,56), ВАТ “Теофіпольський цукровий завод” (46,90 тис. тонн).
Якщо коротко сказати про майбутній ціновий стан ринку цукру 2008 р., то, на нашу думку, слід очікувати, по-перше, сезонного підвищення цін у весняно-літній період, а по-друге, ймовірно, що навіть у сезон цукроваріння збережеться тенденція до зростання цін на цукор. Тобто “унікальна” ситуація виробничого сезону 2007 р., коли в “пік” збільшення пропозиції на ринку ціни пішли вгору, має шанс повторитися — перейти в ранг української традиції (попри закон ринку, згідно з яким у разі зростання пропозиції товару ціна його продажу знижується).
 Так, з урахуванням уже сформованої динаміки цін у 2007/2008 році та стрімкого підвищення цін на продовольчому ринку взагалі (в умовах подорожчання паливно-енергетичних ресурсів), можна прогнозувати, що в сезон зростання попиту населення на цукор (травень-серпень) та на початку виробничого сезону 2008/2009 маркетингового року (після вичерпання вітчизняних цукрових запасів та очікуваного скорочення власного виробництва) оптові ціни (ціни реалізації цукру виробниками та власниками оптових його партій) досягнуть рівня не менше 3500 грн/т, а ціни на міських ринках і в роздрібній торговельній мережі будуть, відповідно, ще на 20–30 або й 40% вищими.

С. Стасіневич,
канд. економ. наук,

провід. наук. співробітник НДІ економіки

і менеджменту агропромислового виробництва

Національного аграрного університету