Спецможливості
Технології

Гірчиця — альтернативна олійна культура

04.04.2019
1429
 Гірчиця — альтернативна олійна культура фото, ілюстрація

На сьогодні в сівозміні майже кожного українського господарства є олійні культури — зазвичай, соняшник або ріпак. Останнім часом, особливо в зоні ризикованого землеробства, все більшої популярності набувають малопоширені альтернативні олійні культури — гірчиця, льон олійний, сафлор, рижій і кунжут.

 

«Найрозкрученішою» вважають гірчицю — перспективну, 100%-во ліквідну культуру, адже біологія рослини дає змогу використовувати її як добрий попередник, що здатен поліпшити агрофізичні та фітосанітарні властивості ґрунту, як зелене добриво, насіння застосовувати в багатьох галузях виробництва, а із сухих рослинних решток формувати паливні пелети.

Щороку в Україні засівають близько 50 тис. га гірчиці та збирають із цієї площі врожай її зерна на рівні 40–50 тис. т. Найбільші обсяги цієї культури (54%) у Степу — в Херсонській, Запорізькій та Одеській областях.

За даними «АПК-Інформ», ціни на насіння гірчиці білої з липня 2017 р. до січня 2018 р. зросли від 14,5 до 22 тис. грн/т, а гірчиці сизої — від 13,6 до 19 тис. грн/т. Витративши 7–8 тис. грн на вирощування 1 га посіву та зібравши навіть мінімальний урожай, можна отримати значні прибутки. А якщо це насінницьке господарство, то рентабельність вирощування культури, з огляду на високу (до 50 тис. грн/т) реалізаційну ціну сертифікованого насіння, становитиме понад 400%.

Гірчиця — експорторієнтована культура: щороку 85–90% виробленого гірчичного насіння вивозять у 26 країн світу. Зокрема, 2016 р. українські сільгоспвиробники відправили на зовнішні ринки 35,4 тис. т цієї продукції. Лідери із закупівлі цього товару — Німеччина, США, Франція, Непал і Польща. Згідно з інформацією асоціації «Український клуб аграрного бізнесу», Україна входить до числа найбільших експортерів гірчиці у світі.

Вирощене насіння можна продати й на внутрішньому ринку. Найбільші підприємства-переробники — ТОВ «Факторія» (Донецька обл.), обсяги потреб якого становлять 75%, ПАТ «Львівський ЖК» (Львів), ПАТ «Ніжинський ЖК» (Чернігівська обл.), ПАТ «Київський МЗ» (Київ). Українські підприємства протягом 2016/17 МР переробили лише 5 тис. т насіння гірчиці.

Така економічна привабливість гірчиці викликає значний інтерес в українського товаровиробника. Особливим попитом сьогодні користуються сорти гірчиці сизої селекції провідної наукової установи — Інституту олійних культур НААН — Мрія, Деметра, Пріма та сорти гірчиці білої — Запоріжанка й Талісман. Сорти характеризуються високою врожайністю — 20–25 ц/га, якістю олії, посухостійкістю та стійкістю проти вилягання рослин, обсипання насіння, хвороб та шкідників.

Добрий господар знає, що отримати високі врожаї гірчиці можна лише за дотримання запропонованої науково обґрунтованої технології вирощування та сівби якісним насінням від оригінатора. Часто помилка аграрія полягає в неточному дотриманні кожного елемента її вирощування, неналежному контролі за якістю та строками проведення відповідних агроприйомів. Тому через нехтування рекомендаціями вчених виробники часто отримують негативний результат, нарікаючи на культуру, та ще й спричинюють накопичення шкідників, хвороб, зниження родючості ґрунту і як наслідок — низький урожай та погіршену якість вирощеної продукції.

Гірчиця — рання холодостійка культура, насіння її починає проростати вже за температури 1–3°С тепла. Дружні сходи з’являються на четвертий-п’ятий день після сівби за настання теплової температури на рівні 5–8°С та наявності достатньої кількості вологи. Сходи витримують короткочасні приморозки до —4…5°С. У посушливих умовах та за загущення посіву рослини відразу переходять у стадію стеблування.

Оптимальна температура для нарощування вегетативної маси становить 10–15°С, для формування та розвитку генеративних органів — 15–20°С. Під час цвітіння та достигання найсприятливіша температура 22–25°С. Сума ефективних середньодобових температур за вегетацію становить 1700–2100°С. Для кращого росту й розвитку гірчиця за вегетаційний період потребує вологозабезпечення на рівні 450 мм і більше. Культура характеризується коротким вегетаційним періодом — від 90 до 100 діб (у зонах достатнього зволоження). Раннє звільнення полів після збирання її врожаю дає можливість добре підготувати ґрунт для подальшого висіву озимих культур, а ще — реальний шанс отримати швидкі обігові кошти.

Місце у сівозміні, обробіток ґрунту, удобрення. Посіви гірчиці розміщують після чорного або зайнятого пару, зернових колосових та зернобобових культур. Не можна сіяти гірчицю після ріпаку, льону олійного, буряків, соняшнику, проса та однорічних трав, хоча сама ж гірчиця відіграє позитивну роль у сівозміні. На попереднє місце вирощування її можна повертати лише за 4–5 років. Для розміщення посіву гірчиці непридатні важкі, запливні та засолені ґрунти.

Нагадаємо, що гірчиця потребує високоякісного обробітку ґрунту, тому його підготовка спрямована на накопичення вологи, прискорене розкладання рослинних решток, знищення збудників хвороб та бур’янів і створення вирівняного вологого шару ґрунту на глибині загортання насіння. Важливу роль відіграє і передпосівний обробіток, який проводять за досягнення фізичної стиглості ґрунту. Якщо з будь-яких причин ґрунт не був вирівняний восени, потрібно провести боронування. Для створення оптимального насіннєвого ложа поле культивують на глибину 4–5 см упоперек до оранки або під кутом до неї. Нерівномірність глибини обробітку не має перевищувати ± 1 см. Кращого ефекту можна досягти за використання комбінованих ґрунтообробних знарядь.

Однією з умов отримання рівномірних і дружних сходів гірчиці (з урахуванням її посівних особливостей як дрібнонасіннєвої культури) є збереження і накопичення вологи в шарі ґрунту 0–10 см. За недостатнього подрібнення грудок і неналежного вирівнювання поверхні ґрунту сходи будуть нерівномірні, рослини не зможуть нормально рости й розвиватись, що може призвести до значного зниження врожайності — на 20% і більше.

Гірчиця вибаглива до наявності поживних речовин у ґрунті. На формування 1 т насіння вона споживає 55–60 кг азоту, 20–30 — фосфору та 35–60 кг калію. Норми мінеральних добрив визначають за результатами ґрунтової діагностики. За низької забезпеченості ґрунту азотом і фосфором оптимальна доза основного добрива на чорноземах і каштанових ґрунтах — по 60 кг д. р./га. Калійні добрива вносять на поля з низьким умістом обмінного калію чи на ґрунтах легкого гранулометричного складу в дозі 40 кг д. р./га. Органічні добрива вносять під попередник, фосфорно-калійні — під основний обробіток ґрунту, а азотні — під передпосівну культивацію або одночасно з висівом.

Сівба. Висівати гірчицю слід тільки якісним, кондиційним, обробленим захисними та стимулюючими препаратами (найефективніший і водночас екологічно безпечний прийом, який дає можливість захищати проростки, сходи й молоді рослини впродовж 30–45 діб) насінням із чітким дотриманням строків та норм сівби.

Строки сівби гірчиці є одним із найважливіших елементів агротехніки її вирощування. Найвищий урожай цієї культури забезпечує сівба, проведена у максимально ранні терміни — водночас із сівбою ярих зернових. Запізнення з сівбою на 10–15 діб, порівняно з оптимальним строком, призводить до зниження урожайності на 20–40%. Навіть за наявності вологи не слід сіяти гірчицю у пізніші терміни. Швидке наростання температур призведе до слабкого розвитку рослин і, як наслідок — ці фактори зумовлять низький урожай або взагалі зведуть працю аграрія нанівець.

Найкращі оптимальні умови для росту, розвитку й формування врожаю гірчиці створюються за звичайного рядкового способу сівби із шириною міжрядь 15 см і нормою висіву 1,5–2 млн шт. схожих насінин на гектар залежно від виду гірчиці. Насінницькі посіви вирощують із шириною міжрядь 45, 70 см та зменшеною на 20% нормою висіву.

Глибина загортання насіння становить 2–3 см, а за пересихання верхнього шару ґрунту її можна збільшити до 4–5 см — у такому разі норму висіву слід збільшити на 5–10%. Перед сівбою, за недостатньої вологості ґрунту, проводять коткування кільчасто-зубчастими котками, а для отримання дружних сходів — післяпосівне коткування. До речі, під час проведення цього агроприйому слід звертати увагу на рівень вологості ґрунту, щоб запобігти його надмірному ущільненню.

Догляд за посівами. За утворення ґрунтової кірки ефективним прийомом її руйнування є досходове боронування легкими зубовими боронами зі швидкістю руху агрегату 5–6 км/год. На широкорядних посівах проводять міжрядні обробітки починаючи із фази трьох-чотирьох справжніх листків у культури. Під час першої культивації на глибину 4–5 см використовують однобічні плоскорізні лапи, а за проведення другої — глибину збільшують до 5–6 см, не допускаючи присипання рослин.

Вирішити проблему знищення бур’янів на посівах гірчиці можна за допомогою внесення гербіцидів. Хоча посіви гірчиці цілком конкурентоздатні щодо впливу бур’янів, проте в разі високої забур’ яненості посівів слід внести страхові гербіциди селективної дії — Фуроре Супер, Лонтрел 300, Лонтрел Гранд, Пантера, Галера Супер, Ф’юзілад Форте, Тарго Супер, Селект. Препарати застосовують починаючи з фази чотирьох — шести справжніх листків до початку бутонізації (залежно від виду страхового гербіциду). Під час унесення гербіцидів у фазі стеблування можливий незначний прояв фіто токсичності на культурі. Цей захід є економічно виправданим. Одночасно з обробкою гербіцидами або інсектицидами у фазі розетка — стеблування проводять позакореневе підживлення карбамідом (5 кг/га) та мікродобривами у баковій суміші.

Захист рослин. Якщо з будь-яких причин насіння не було протруєне до висіву, то за наявності понад трьох жуків хрестоцвітої блішки на 1 м2 посіви потрібно обробити рекомендованими інсектицидами — Децис Форте, Ф’юрі, Протеус тощо. У фазі бутонізація — початок цвітіння останнім часом шкодить жук оленка волохата, в такому разі для боротьби з нею застосовують обробку посівів інсектицидом Нурел Д.

Наприкінці бутонізації посіви гірчиці слід обприскати проти стеблового, капустяного, насіннєвого видів прихованохоботника, квіткоїда, ріпакового пильщика одним із препаратів: Децис, Ф’юрі, Бі-58 новий, Фастак та ін. У період цвітіння — утворення стручків рослини гірчиці може заселяти капустяна попелиця. За виявлення цього шкідника потрібно вчасно провести крайову обробку посіву інсектицидними препаратами. Хімічний захист слід проводити рекомендованими для цієї культури препаратами, дозволеними для використання в Україні.

Збирання. Гірчицю збирають як прямим комбайнуванням, так і роздільним способом. Пряме комбайнування застосовують на чистих від бур’янів посівах за вологості насіння 12–15%. За роздільного збирання посіви скошують у валки за вологості насіння 25–30% (за висоти зрізу 20–30 см). Підбирання валків проводять за вологості насіння 10–12%. Збирання краще проводити у ранішні й вечірні години.

Насіння гірчиці, що надійшло на тік, підлягає терміновому первинному очищенню. У разі підвищення вологості його сушать методом активного вентилювання. Якщо в господарстві немає сушарок активного вентилювання, насіння сушать на відкритих майданчиках. Після доведення вологості насіння до 9% проводять вторинне очищення. На тривале зберігання насіння закладають вологістю 8–9%. Для короткочасного його зберігання допустима вологість не вище ніж 12%.

 

В. Журавель, канд. с.-г. наук

Г. Буділка, Інституту олійних культур НААН

Журнал «Пропозиція», №3, 2018

Ключові слова: Інші культури, горчица

Інтерв'ю
Зовсім недавно в Української зернової асоціації з'явився новий керівник - Микола Горбачьов. Ми поговорили з ним про проблеми, які хвилюють УЗА, прогнози на нинішній сезон і особисте бачення бізнес
Керівник агрохімічної лабораторії з дослідження ґрунтів університету Міссурі-Дельта-Центр Девід Данн
Майбутня урожайність приблизно на 60% залежить саме від родючості ґрунту. Визначити, яких елементів бракує, а яких забагато, допоможе аналіз ґрунту. США як один із світових лідерів у вирощуванні зернових та бобових накопичили великий... Подробнее

1
0