ГМО: від міфів до правди

Лекція Марка Лайнаса (Mark Lynas) в Оксфорді — це справжня бомба. Адже один із засновників руху проти ГМО й активний антиГМО-активіст публічно розкаявся у своїх хибних поглядах і діях.

Підготував Юрій Михайлов
На початку лекції Марк Лайнас попросив вибачення за те, що займався знищенням посівів ГМ-культур, був одним із засновників руху проти ГМО ще в середині 90-х років минулого століття, допомагаючи демонізації важливого технологічного напряму, який може бути використаний в інтересах збереження довкілля.
Причиною докорінної зміни свого ставлення до ГМО Марк Лайнас називає науку.
Коли Марк Лайнас уперше почув про ГМ-сою компанії «Монсанто», його сприйняття й розуміння цього питання зводились до такого: американські мерзотники вкладають щось нове та недосліджене в нашу їжу без нашого відома. Перемішування генів між видами видавалося вкрай неприродним, через що ось-ось мало статися щось жахливе: чужорідні гени могли поширюватися як якесь живе забруднення.
Ці острахи поширювалися як лісова пожежа, і за кілька років ГМО були заборонені в Європі. За її межами, в Африці, Індії та решті світу, ГМО-жахалки надзвичайно успішно поширювали «Грінпіс» і «Друзі Землі».
 «Ці дії були глибоко антинауковими. Ми поширювали малюнки про демонічних вчених, які бавляться з самими цеглинками життя. З остраху перед можливостями науки, яку можна таємно використати в злочинних цілях, виникла жахалка “Їжа Франкенштейна”».
Знайомство з науковою літературою поступово відкрило Марку Лайнасу очі на те, що його острахи щодо ГМО виявилися зрештою міфами. Останньою краплею, котра перевернула хибне уявлення Марка Лайнаса про ГМО, стало зауваження одного з учених: «Отже, ти проти ГМО лише тому, що їх поширюють великі корпорації? Може, ти також проти автомобілів, адже їх теж продають великі компанії?»
ГМ-технології дають змогу вирішити кілька фундаментальних проблем людства.
По-перше, необхідно збільшити обсяги виробництва продуктів харчування не тільки для задоволення потреб зростаючого населення, але й для подолання голоду в усесвітніх масштабах, адже на сьогодні в світі понад 800 млн людей голодують.
По-друге, таке збільшення виробництва створить великий тиск на довкілля. Розширення площ земель під сільськогосподарське виробництво є причиною збільшення викидів тепличних газів і скорочення біорізноманіття. Отже, потрібно підвищувати врожайність задля збереження тропічних лісів.
По-третє, водні ресурси обмежені. Збільшення витрат річної води означає скорочення біорізноманіття там, звідки її беруть.
По-четверте, слід краще використовувати азот: мінеральні добрива потрібні для виробництва продуктів харчування, але водночас їхнє неефективне використання означає появу мертвих зон у Мексиканській затоці та інших прибережних районах світу, а також евтрофікацію в екосистемах прісної води.
Згадаймо, що Норман Борлауг — батько «Зеленої революції» — був стурбований зростанням населення. Він звернувся до науки та технологій. Більша частина його зусиль була спрямована на геном основних культур. Наприклад, якщо вивести пшеницю з укороченим стеблом, то її врожайність зросте, завдяки меншим витратам поживних речовин, порівняно із формуванням довгої соломини.
До своєї смерті в 2009 р. Норман Борлауг багато років витратив на боротьбу з противниками впровадження сучасних інновацій в сільське господарство: «Якщо скептикам вдасться зупинити аграрні біотехнології, то вони наблизять людство до прірви голоду і глобальної кризи біорізноманіття, про які вони самі ж просторікують понад 40 років». Через такі начебто екологічні рухи людство й опинилося на краю прірви. Біотехнології зупинити не вдалося, але вони стали надзвичайно дорогими. Сьогодні процес реєстрації нового сорту або гібрида через складність реєстраційних процедур коштує десятки мільйонів доларів: витрати на шляху від винайдення нової риси культури до її комерціалізації становлять 139 млн дол.
Парадокс полягає ось у чому: до виникнення ситуації, що ГМ-продукти просувають на ринок лише великі корпорації, призвели дії власне противників ГМ-технологій.
ЄС перебуває в глухому куті: на реєстрацію десятиліттями чекають багато ГМ-культур, ця процедура постійно відкладається через викривлену внутрішню політику таких антиГМО-країн, як Франція та Австрія. В середньому у світі тривалість процесу реєстрації подовжилася від 3,7 року в 2002 р. до понад 5,5 року — нині. Бюрократичний тягар стає все більшим.
Як говорив Норман Борлауг, «мабуть найнебезпечнішим міфом з усіх є той, що органічна продукція є кориснішою для людей та довкілля». Цей міф був неодноразово спростований вченими. Крім того, продуктивність органічного господарювання значно менша: врожайність нижча на 40–50%.
Якщо взяти до уваги ефект заміщення землі, органічне землеробство погіршує також біорізноманіття. Натомість «органіки» розводяться про «ідеальний світ», у якому мешканці західних країн споживають менше м’яса та калорій, що дає змогу людям у країнах, що розвиваються, їсти більше. Це просто дурня!
По своїй суті «органічний рух» є заперечувальним — він у принципі не визнає сучасні технології. Подібно до того, як аміші в Пенсильванії «застряли» в своїх технологіях з кіньми та возами у 50-х роках XIX ст., «органічний рух» технологічно застиг на рівні 50-х років ХХ ст.
Реально незрозуміло, чому відмова від пестицидів є кориснішою для довкілля. Індійським фермерам за використання технологій 60-х років минулого століття для отримання врожаю на сучасному рівні знадобилося б збільшити обсяг оброблюваних земель більш ніж на 65 млн га (територія Франції!).
У Китаї виробники кукурудзи зекономили використання 120 млн га завдяки впровадженню нових технологій та збільшенню врожайності. Загалом у світі площа сільськогосподарських земель із 1961 по 2010 р. зросла на 12%, тоді як споживання кілокалорій на душу населення — від 2200 до 2800.
Завдяки застосуванню пестицидів вдалося зекономити 3 млрд га землі, що дорівнює площі двох Південних Америк. Якби не було відповідного зростання врожайності, наразі вже не було б тропічних лісів Амазонії, тигрів в Індії, орангутангів в Індонезії. Просто не зрозуміло, чому ці супротивники впровадження нових технологій у сільське господарство називають себе захисниками довкілля?
Що ж лежить в основі цієї протидії? Поширеною є думка, що сучасні технології значно ризикованіші. Насправді ж захворіти та померти можна й від органічних продуктів, що й довела трагедія в Німеччині 2011 р., спричинена вживанням органічної квасолі, імпортованої з Єгипту, ймовірно, забрудненої бактеріями E.-coli з гною.
Тоді загалом загинуло 53 особи та 3500 зазнали ниркової недостатності. І чому ж ці споживачі обирали органічні продукти? Тому, що вважали їх здоровішими та безпечнішими і, навпаки, небезпечними — вкрай зарегульовані пестициди та добрива.
Здається, майже всі повинні впасти на коліна перед «органікою», навіть піддати її сумніву є святотатством. Спробуємо все ж таки спростувати це твердження.
Минулого року «Грінпіс» знищив ГМ-пшеницю в Австралії тільки через те, що це — ГМО. Дослідження фінансувалося Інститутом наукових досліджень Співдружності. Проте виявилося, що одна дослідна ділянка залишилася неушкодженою, і врожайність пшениці на ній була на 30% більшою. Тільки замисліться: це відкриття могло б не відбутися, якби «Грінпіс» знищив усі ділянки.
У Китаї «Грінпісу» вдалося здійняти паніку, стверджуючи, що дві дюжини дітей були використані як піддослідні тварини у випробуваннях «Золотого рису». Вони навіть не замислилися, що цей рис міг би рятувати щороку тисячі дітей від сліпоти та смерті через брак вітаміну А. Через обструкцію «золотому рису» на світовому рівні його понад десятиліття не реєструють, і через активність «Грінпісу» він може ніколи не дійти до людей, які страждають від дефіциту вітаміну А.
Минулого року компанія «Ротамстед різерч» почала випробування ГМ-пшениці, стійкої до попелиць. Активісти «Грінпісу» намагалися знищити її, але, на щастя, це їм не вдалося. Цього року «Ротамстед різерч» випробовуватиме олійне насіння з вмістом кислот Омега-3, що дасть змогу зменшити надмірне виловлювання риби. Отже, слід очікувати нападів «Грінпісу» також і на ці випробування.
Висновок є однозначним: ГМ-дебати закінчилися. Немає потреби продовжувати дискусії щодо безпеки ГМ-продуктів: понад 15 років вирощування і три трильйони спожитих страв показали їхню повну безпеку. У людини більше шансів померти від падіння на неї метеорита, ніж від споживання ГМ-продуктів. Понад те: траплялося, люди вмирали від споживання органічних продуктів, але ще ніхто не помер від споживання ГМ-продуктів.
Останнім прикладом є сумна історія ГМ-картоплі, стійкої проти фітофторозу. Ця картопля була створена спільно компанією «Сенсбері лаб» і державним інститутом «Тігаск» в Ірландії. Проте Зелена партія Ірландії вчинила судовий позов проти неї. І це попри те, що стійка проти фітофторозу картопля не потребує 15 обприскувань протягом сезону, перенесення пилку виключається, і ген стійкості було взято від дикого родича картоплі. І це — в Ірландії, де через фітофтороз у середині ХІХ ст. від голоду загинуло понад мільйон людей!
На жаль, ситуація є подібною в Азії та Африці. Індія заборонила вирощування Bt-баклажанів, хоча це дало б змогу істотно зменшити використання пестицидів.
В Африці «Ні — ГМО!» є гаслом багатьох урядів. Кенія заборонила ГМ-продукти на тій підставі, що вони начебто небезпечні, незважаючи на те, що ця продукція допомогла б подолати в країні голод. У Кенії за вирощування ГМ-культури, що має кращі харчові властивості або вищу врожайність, можна потрапити за грати на 10 років.
Таким чином украй необхідні аграрні інновації гнобляться під лавиною регуляцій, не обгрунтованих жодним науковим дослідженням. Сьогоднішній ризик походить не від ГМ-харчів, а від того, що мільйони людей потерпають від браку їжі, оскільки невеличка купка людей у багатих країнах хоче споживати продукти, які вони вважають «природними».
Фермери повинні самі обирати технологію виробництва. Якщо хтось уважає, що старі методи є найкращими — це його право. Але він не має права перешкоджати іншим, хто хоче йти шляхом прогресу і діяти інакше і краще.