Спецможливості
Архів

ГМ-куль­ту­ри: знай­ом­тесь — ріпак ози­мий

04.06.2015
732
ГМ-куль­ту­ри: знай­ом­тесь — ріпак ози­мий фото, ілюстрація

На сьо­годні у світі ГМ-куль­ту­ри на­бу­ли не­аби­я­кої по­пу­ляр­ності. Учені, що­прав­да, й досі не дійшли що­до них од­но­стай­ної дум­ки: одні за­пев­ня­ють, що такі ор­ганізми вза­галі нешкідливі, інші, на­впа­ки, до­во­дять їхній не­га­тив­ний вплив на ор­ганізм лю­ди­ни та тва­рин. Ук­раїна на­ле­жить до країн, у яких за­бо­ро­не­но ви­ро­щу­ва­ти ген­но-мо­дифіко­вані рос­ли­ни, але, по­при чин­ний за­кон, на Півдні Ук­раїни, за не­офіційною ста­ти­с­ти­кою, ви­ро­щується 90% ГМ-сої (навіть хо­дять чут­ки, що вже ство­ре­но ук­раїнські ГМ-сор­ти цієї куль­ту­ри).

Г. Жолобецький
g.zholobetskiy@univest-media.com

Інфор­мацію про всі мож­ливі пе­ре­ва­ги та не­доліки її ви­ро­щу­ван­ня ми по­да­ва­ли в од­но­му із но­мерів на­шо­го ви­дан­ня. За глиб­шо­го досліджен­ня цієї те­ми ми ви­яс­ни­ли, що, окрім ГМ-сої, у нас ще висіва­ють ГМ-со­няш­ник, а та­кож ози­мий ГМ-ріпак, про ви­ро­щу­ван­ня яко­го ми й по­го­во­ри­мо ниж­че.
Пе­ре­бу­ва­ю­чи на Хер­сон­щині, нашій ре­дакції вда­ло­ся зустріти­ся із керівни­ком од­но­го гос­по­дар­ст­ва, яке вже третій рік поспіль ви­ро­щує на свої по­лях ГМ-ріпак. Сам співроз­мов­ник відмо­вив­ся оп­ри­люд­ни­ти будь-яку офіційну інфор­мацію про се­бе та своє гос­по­дар­ст­во за­для уник­нен­ня усіля­ких мож­ли­вих про­блем, про­те Ми­ко­ла Олек­сан­д­ро­вич (на­зве­мо йо­го так) поділив­ся усіма се­к­ре­та­ми ви­ро­щу­ван­ня за­бо­ро­не­ної за­ко­ном куль­ту­ри.

«Про­по­зиція»: Роз­кажіть, будь ла­с­ка, про своє гос­по­дар­ст­во
та йо­го діяльність.       
М. О.: На сьо­годні на­ше гос­по­дар­ст­во об­роб­ляє близь­ко 2,2 тис. га землі. Ос­новні ви­ро­щу­вані куль­ту­ри: ози­ма пше­ни­ця — 800 га, со­няш­ник — 600, ріпак ози­мий — 450 га, в то­му числі ГМ-ріпак — 350 га, ре­ш­та — тро­хи яч­ме­ню, сої, ба­га­торічні тра­ви.               
«Про­по­зиція»: Ми­ко­ло Олек­сан­д­ро­ви­чу, на сьо­годні в Ук­раїні ко­жен фер­мер, який ви­ро­щує кла­сич­ну сою, має уяв­лен­ня що­до об­сягів ви­ро­щу­ван­ня ГМ-сої. Мож­ли­во, Вам як ріпаківни­кові відо­мо, наскільки по­ши­ре­ним є ГМ-ріпак?
М. О.: Осо­би­с­то я інфор­мацію що­до ста­ти­с­ти­ки ви­ро­щу­ван­ня ГМ-ріпа­ку в Ук­раїні не зби­раю, але те, що ця куль­ту­ра на сьо­годні у нас ви­ро­щується, — виз­на­ний факт. Не знаю, наскільки ГМ-ріпак по­ши­ре­ний в інших регіонах, про­те у нас, на Півдні, йо­го ви­ро­щу­ють по­оди­нокі гос­по­дарі. Окрім на­шо­го гос­по­дар­ст­ва, у рай­оні ним зай­мається ще од­не — це все, що мені відо­мо. А так пря­мо вам ніхто й не ска­же, що ви­ро­щує ГМ-ріпак, — це протизаконно, а на ви­гляд він нічим не відрізняється від зви­чай­них гібридів.   
   
«Про­по­зиція»: Чо­му Вас заціка­вив са­ме ГМ-ріпак? Можливо, Ви «по­ве­ли­ся» на рек­ла­му про кра­щу йо­го пе­ре­зимівлю, ви­щу по­су­хо­стійкість, більшу вро­жайність та менші ви­т­ра­ти на ви­ро­щу­ван­ня? Чи є щось інше?   
М. О.: Ро­зумієте, на сьо­годні ози­мий ріпак — це ви­со­коінтен­сив­на куль­ту­ра, і її мож­на порівня­ти за ви­роб­ни­чи­ми ви­т­ра­та­ми із ви­ро­щу­ван­ням цу­к­ро­вих бу­ряків. Із на­ро­щу­ван­ням площ під ріпак, окрім хво­роб, більш ма­со­во з’яви­ли­ся шкідни­ки. Тож об­при­с­ку­вач, мож­на ска­за­ти, про­сто не виїжджає із по­ля. І от років зо три то­му в Тер­но­полі я відвіду­вав семінар із ви­ро­щу­ван­ня ріпа­ку, що йо­го про­во­ди­ла од­на із відо­мих ком­паній. Там я й по­чув, що є до­волі при­ваб­ли­ва аль­тер­на­ти­ва — ГМ-ріпак. Са­ме про один його гібрид роз­повіда­ли, що він ви­т­ри­мує тем­пе­ра­ту­ру повітря до 40…50°С, відповідно, по­су­хостійкий, мо­ро­зо­стій­кий, із ви­со­ким по­тенціалом уро­жай­ності, а до­вжи­на стручків, уяв­ляєте, — за 20 см (!), до то­го ж йо­го не по­шко­д­жу­ють шкідни­ки. Ну про­сто не ріпак, а якийсь «універ­саль­ний сол­дат».
А що­до еко­номіки ви­ро­щу­ван­ня, то вза­галі при­ваб­ли­во — за­тра­ти ско­ро­чу­ють­ся май­же на­по­ло­ви­ну. На­слу­хав­шись та­кої не то каз­ки, не то бу­валь­щи­ни, ми виріши­ли прид­ба­ти йо­го та впер­ше висіяли во­се­ни 2012 ро­ку на площі 200 га.

«Про­по­зиція»: І як, ця спро­ба увінча­ла­ся успіхом?
М. О.: Ча­ст­ко­во, десь відсотків на де­сять. Із усіх ха­рак­те­ри­с­тик гібри­да ре­аль­но відповіда­ло за­яв­ле­но­му тільки те, що він є стійким до гліфо­сатів, і це єди­ний йо­го плюс осо­би­с­то для нас. А так… Струч­ки за­вдовжки, як у зви­чай­но­го ріпа­ку, він аб­со­лют­но нестійкий до шкідників, йо­го чу­до­во поїда­ють і при­хо­ва­но­хо­бот­ни­ки, і квіткоїди, і пиль­щи­ки — тоб­то всі шкідни­ки, які по­шко­д­жу­ють зви­чай­ний ріпак.

«Про­по­зиція»: Роз­кажіть, будь ла­с­ка, до­кладніше про досвід ви­ро­щу­ван­ня ГМ-ріпа­ку та в чо­му ж по­ля­гає конкретно для Вас йо­го пе­­ре­ва­га над кла­сич­ни­ми гібри­да­ми.
М. О.: Ти­пові по­год­но-кліма­тичні умо­ви Півдня (зо­к­ре­ма, у нас на Хер­сон­щині) мож­на оха­рак­те­ри­зу­ва­ти ко­рот­ко: ано­маль­на по­су­ха із річною кількістю опадів 250–300 мм. За та­ких умов не­по­га­но се­бе за­ре­ко­мен­ду­ва­ла си­с­те­ма «ноу-тілл», яку ми прак­ти­куємо у своєму гос­по­дарстві дев’ятий рік поспіль. Тра­диційним по­пе­ред­ни­ком під ріпак є ози­ма пше­ни­ця, після зби­ран­ня якої по­ле пе­ре­бу­ває у віль­но­му стані від куль­ту­ри аж до на­стан­ня строків висіву. За два тижні до ви­­сіван­ня про­бле­му бур’янів, які про­рос­ли, ми «знімаємо» гліфо­са­том із нор­мою 3 л/га, потім про­во­ди­мо сівбу. Оп­ти­маль­ни­ми стро­ка­ми для висіван­ня ріпа­ку у нашій зоні є по­ча­ток пер­шої де­ка­ди ве­рес­ня. Пе­ред сівбою насіння про­труюємо пре­па­ра­том Круїзер 350 FS. Нор­ма висіву ста­но­вить 400 тис./га, у ре­зуль­таті от­ри­муємо схо­ди на рівні 350 тис./га, а після пе­ре­зимівлі гу­с­то­та рос­лин на полі ста­но­вить при­близ­но 300 тис./га. Цьо­го аб­со­лют­но до­стат­ньо у нашій зоні, щоб рос­ли­ни куль­ту­ри спов­на ви­ко­ри­с­та­ли на­яв­ну грун­то­ву во­ло­гу.
Третій рік поспіль «дістаємо» ГМ-ріпак (на­зву гібри­да нам не ка­жуть, тож ми її не знаємо). Під час висіву вно­си­мо NPK 16:16:16 — 40 кг у фізичній вазі. Після сівби, ко­ли з’яв­ля­ють­ся бур’яни або ж «про­ска­кує» па­да­ли­ця, «за­ря­д­жаємо» гліфо­сат і, як мо­вить­ся, пішло-поїха­ло...
Ра­но на­весні по мерз­ло­та­ло­му грун­ту про­во­ди­мо піджив­лен­ня аміач­ною селітрою у нормі 120 кг/га (теж у фізичній вазі). Втім, че­рез не­до­стат­ню кількість во­ло­ги рос­ли­ни ріпаку роз­ви­ваю­ть­ся повільніше, порівня­но із ти­ми, що ви­ро­щу­ють­ся в інших регіонах, тому во­ни не мо­жуть кон­ку­рувати з бур’я­нами, які з’яв­ля­ють­ся у посівах. Тож про­тя­гом ве­ге­тації, за­леж­но від по­ля, у посівах культури ут­во­рю­ють­ся дві, а то й три хвилі бур’янів. І щоб не за­мо­ро­чу­ва­ти­ся із до­бо­ром гербіцидів і стро­ка­ми вне­сен­ня, ми — чи то у фазі бу­тонізації, чи цвітіння — не­за­леж­но від фа­зи бур’янів спокійно за­сто­со­вуємо гліфо­сат у нормі 2–3 л/га.
А про­ти ком­плек­су шкідників про­тя­гом ве­ге­тації вно­си­мо інсек­ти­ци­ди Фа­с­так та Біскайя. Із фунгіцидів ви­ко­ри­с­то­вуємо Тілт та Ри­доміл Голд.

«Про­по­зиція»: Чи ви­ни­кає не­обхідність про­ве­ден­ня де­си­кації ріпа­ку?
М.О.: У на­шо­му регіоні, де тем­пе­ра­ту­ра повітря влітку «за­шка­лює» да­ле­ко за 30°С, по­тре­би у про­ве­денні де­си­кації не ви­ни­кає, оскільки дощів на час зби­ран­ня вро­жаю у нас, як пра­ви­ло, не бу­ває, і куль­ту­ра са­ма чу­до­во до­сти­гає та віддає во­ло­гу.

«Про­по­зиція»: І яку ж уро­жайність у ва­ших ек­с­т­ре­маль­них умо­вах за три ро­ки в се­ред­нь­о­му дав «універ­саль­ний» ріпак, а та­кож як Вам «уда­ють­ся» інші куль­ту­ри?
М.О.: У се­ред­нь­о­му за три ро­ки цей гібрид ріпа­ку по­ка­зав уро­жайність на рівні 1,6, мак­си­мум — 2 т/га. Фак­тич­но та­ку са­му вро­жайність от­ри­му­ють й інші гос­по­дар­ст­ва за ви­ро­щу­ван­ня кла­сич­них гібридів.
Що­до інших куль­тур уро­жайність теж не «су­пер­ова». Ози­мої пше­ниці зби­­раємо та­кож по 2–2,2, со­няш­ни­ку — 1–2 т/га, сої — теж у та­ких ме­жах. І це цілком нор­маль­но за на­ших умов.

«Про­по­зиція»: Уза­галі, на Ва­шу дум­ку, чи бу­де ефек­тив­ним ви­ро­щу­ван­ня ГМ-ріпа­ку в інших регіонах, де спри­ят­ливіші умо­ви ви­ро­щу­ван­ня?
М.О.: Осо­би­с­то я вва­жаю, що про­фесійним ріпаківни­кам не слід «ки­да­ти­ся» на ви­ро­щу­ван­ня ГМ-ріпа­ку, ад­же яку по­тенційну вро­жайність він має на­справді — поки що невідо­мо. До то­го ж, ду­маю, стійкий до гліфосату ріпак, як і така сама соя, за­без­пе­чує мен­шу вро­жайність порівня­но із кла­сич­ни­ми гібри­да­ми чи сор­та­ми. Порівню­ю­чи еко­номіку їхньо­го ви­ро­щу­ван­ня, мож­на відня­ти мак­си­мум 5% ви­т­рат від та­ко­го по­каз­ни­ка за ви­ро­щу­ван­ня
зви­чай­них гібридів.
І на­ос­та­нок про ГМ-ріпак до­дам, що стру­чок за­вдовжки 20 см, вра­жа­ю­ча по­тенційна вро­жайність, стійкість до шкідників, хво­роб, ви­со­ка по­су­хо­стій­кість та мо­ро­зостійкість — усі ці ар­гу­мен­ти — зви­чайнісінький фейк, на який «ку­пу­ють­ся» довірливі спо­жи­вачі. Та­ки­ми маркетинговими «прийомами» нам нав’язу­ють насіння (та ще й за чи­малі ко­ш­ти!), роб­ля­чи на нас свій бізнес. Інша річ, як­би він був стійкий не ли­ше до гліфо­са­ту, а й до шкідників...Тоді ви­ро­щу­ван­ня та­ко­го ріпа­ку в інших регіонах бу­ло б од­но­знач­но вигідним, ад­же мож­на суттєво за­оща­ди­ти на хімії.
Ось такі вони, се­к­ре­ти «су­пер­при­бут­ко­во­го» ГМ-ріпа­ку. Пе­ревіря­ти їх на власній прак­тиці чи по­кла­с­ти­ся на до­­­свід «бу­вальців» — на ваш роз­суд. Втім, експеримент — це завжди схвально!

Інтерв'ю
Президент УАВК Микола Пономаренко
На ринку картоплі зараз — ажіотаж, якого не траплялося майже 10 років. Споживачі занепокоєні неврожаєм і закуповуються картоплею на сезон — цілими мішками. Виробники (перш за все городники) нарікають на неврожай. Відтак Україна вперше за... Подробнее
Змінити своє життя та переїхати за кордон, до Європи, мріє зараз чи не кожен українець. Про те, чи настільки позитивним є цей досвід та яким чином будувати свою аграрну стратегію, аби завоювати

1
0