ГМ-куль­ту­ри: знай­ом­тесь — ріпак ози­мий

Г. Жолобецький
g.zholobetskiy@univest-media.com

Інфор­мацію про всі мож­ливі пе­ре­ва­ги та не­доліки її ви­ро­щу­ван­ня ми по­да­ва­ли в од­но­му із но­мерів на­шо­го ви­дан­ня. За глиб­шо­го досліджен­ня цієї те­ми ми ви­яс­ни­ли, що, окрім ГМ-сої, у нас ще висіва­ють ГМ-со­няш­ник, а та­кож ози­мий ГМ-ріпак, про ви­ро­щу­ван­ня яко­го ми й по­го­во­ри­мо ниж­че.
Пе­ре­бу­ва­ю­чи на Хер­сон­щині, нашій ре­дакції вда­ло­ся зустріти­ся із керівни­ком од­но­го гос­по­дар­ст­ва, яке вже третій рік поспіль ви­ро­щує на свої по­лях ГМ-ріпак. Сам співроз­мов­ник відмо­вив­ся оп­ри­люд­ни­ти будь-яку офіційну інфор­мацію про се­бе та своє гос­по­дар­ст­во за­для уник­нен­ня усіля­ких мож­ли­вих про­блем, про­те Ми­ко­ла Олек­сан­д­ро­вич (на­зве­мо йо­го так) поділив­ся усіма се­к­ре­та­ми ви­ро­щу­ван­ня за­бо­ро­не­ної за­ко­ном куль­ту­ри.

«Про­по­зиція»: Роз­кажіть, будь ла­с­ка, про своє гос­по­дар­ст­во
та йо­го діяльність.       
М. О.: На сьо­годні на­ше гос­по­дар­ст­во об­роб­ляє близь­ко 2,2 тис. га землі. Ос­новні ви­ро­щу­вані куль­ту­ри: ози­ма пше­ни­ця — 800 га, со­няш­ник — 600, ріпак ози­мий — 450 га, в то­му числі ГМ-ріпак — 350 га, ре­ш­та — тро­хи яч­ме­ню, сої, ба­га­торічні тра­ви.               
«Про­по­зиція»: Ми­ко­ло Олек­сан­д­ро­ви­чу, на сьо­годні в Ук­раїні ко­жен фер­мер, який ви­ро­щує кла­сич­ну сою, має уяв­лен­ня що­до об­сягів ви­ро­щу­ван­ня ГМ-сої. Мож­ли­во, Вам як ріпаківни­кові відо­мо, наскільки по­ши­ре­ним є ГМ-ріпак?
М. О.: Осо­би­с­то я інфор­мацію що­до ста­ти­с­ти­ки ви­ро­щу­ван­ня ГМ-ріпа­ку в Ук­раїні не зби­раю, але те, що ця куль­ту­ра на сьо­годні у нас ви­ро­щується, — виз­на­ний факт. Не знаю, наскільки ГМ-ріпак по­ши­ре­ний в інших регіонах, про­те у нас, на Півдні, йо­го ви­ро­щу­ють по­оди­нокі гос­по­дарі. Окрім на­шо­го гос­по­дар­ст­ва, у рай­оні ним зай­мається ще од­не — це все, що мені відо­мо. А так пря­мо вам ніхто й не ска­же, що ви­ро­щує ГМ-ріпак, — це протизаконно, а на ви­гляд він нічим не відрізняється від зви­чай­них гібридів.   
   
«Про­по­зиція»: Чо­му Вас заціка­вив са­ме ГМ-ріпак? Можливо, Ви «по­ве­ли­ся» на рек­ла­му про кра­щу йо­го пе­ре­зимівлю, ви­щу по­су­хо­стійкість, більшу вро­жайність та менші ви­т­ра­ти на ви­ро­щу­ван­ня? Чи є щось інше?   
М. О.: Ро­зумієте, на сьо­годні ози­мий ріпак — це ви­со­коінтен­сив­на куль­ту­ра, і її мож­на порівня­ти за ви­роб­ни­чи­ми ви­т­ра­та­ми із ви­ро­щу­ван­ням цу­к­ро­вих бу­ряків. Із на­ро­щу­ван­ням площ під ріпак, окрім хво­роб, більш ма­со­во з’яви­ли­ся шкідни­ки. Тож об­при­с­ку­вач, мож­на ска­за­ти, про­сто не виїжджає із по­ля. І от років зо три то­му в Тер­но­полі я відвіду­вав семінар із ви­ро­щу­ван­ня ріпа­ку, що йо­го про­во­ди­ла од­на із відо­мих ком­паній. Там я й по­чув, що є до­волі при­ваб­ли­ва аль­тер­на­ти­ва — ГМ-ріпак. Са­ме про один його гібрид роз­повіда­ли, що він ви­т­ри­мує тем­пе­ра­ту­ру повітря до 40…50°С, відповідно, по­су­хостійкий, мо­ро­зо­стій­кий, із ви­со­ким по­тенціалом уро­жай­ності, а до­вжи­на стручків, уяв­ляєте, — за 20 см (!), до то­го ж йо­го не по­шко­д­жу­ють шкідни­ки. Ну про­сто не ріпак, а якийсь «універ­саль­ний сол­дат».
А що­до еко­номіки ви­ро­щу­ван­ня, то вза­галі при­ваб­ли­во — за­тра­ти ско­ро­чу­ють­ся май­же на­по­ло­ви­ну. На­слу­хав­шись та­кої не то каз­ки, не то бу­валь­щи­ни, ми виріши­ли прид­ба­ти йо­го та впер­ше висіяли во­се­ни 2012 ро­ку на площі 200 га.

«Про­по­зиція»: І як, ця спро­ба увінча­ла­ся успіхом?
М. О.: Ча­ст­ко­во, десь відсотків на де­сять. Із усіх ха­рак­те­ри­с­тик гібри­да ре­аль­но відповіда­ло за­яв­ле­но­му тільки те, що він є стійким до гліфо­сатів, і це єди­ний йо­го плюс осо­би­с­то для нас. А так… Струч­ки за­вдовжки, як у зви­чай­но­го ріпа­ку, він аб­со­лют­но нестійкий до шкідників, йо­го чу­до­во поїда­ють і при­хо­ва­но­хо­бот­ни­ки, і квіткоїди, і пиль­щи­ки — тоб­то всі шкідни­ки, які по­шко­д­жу­ють зви­чай­ний ріпак.

«Про­по­зиція»: Роз­кажіть, будь ла­с­ка, до­кладніше про досвід ви­ро­щу­ван­ня ГМ-ріпа­ку та в чо­му ж по­ля­гає конкретно для Вас йо­го пе­­ре­ва­га над кла­сич­ни­ми гібри­да­ми.
М. О.: Ти­пові по­год­но-кліма­тичні умо­ви Півдня (зо­к­ре­ма, у нас на Хер­сон­щині) мож­на оха­рак­те­ри­зу­ва­ти ко­рот­ко: ано­маль­на по­су­ха із річною кількістю опадів 250–300 мм. За та­ких умов не­по­га­но се­бе за­ре­ко­мен­ду­ва­ла си­с­те­ма «ноу-тілл», яку ми прак­ти­куємо у своєму гос­по­дарстві дев’ятий рік поспіль. Тра­диційним по­пе­ред­ни­ком під ріпак є ози­ма пше­ни­ця, після зби­ран­ня якої по­ле пе­ре­бу­ває у віль­но­му стані від куль­ту­ри аж до на­стан­ня строків висіву. За два тижні до ви­­сіван­ня про­бле­му бур’янів, які про­рос­ли, ми «знімаємо» гліфо­са­том із нор­мою 3 л/га, потім про­во­ди­мо сівбу. Оп­ти­маль­ни­ми стро­ка­ми для висіван­ня ріпа­ку у нашій зоні є по­ча­ток пер­шої де­ка­ди ве­рес­ня. Пе­ред сівбою насіння про­труюємо пре­па­ра­том Круїзер 350 FS. Нор­ма висіву ста­но­вить 400 тис./га, у ре­зуль­таті от­ри­муємо схо­ди на рівні 350 тис./га, а після пе­ре­зимівлі гу­с­то­та рос­лин на полі ста­но­вить при­близ­но 300 тис./га. Цьо­го аб­со­лют­но до­стат­ньо у нашій зоні, щоб рос­ли­ни куль­ту­ри спов­на ви­ко­ри­с­та­ли на­яв­ну грун­то­ву во­ло­гу.
Третій рік поспіль «дістаємо» ГМ-ріпак (на­зву гібри­да нам не ка­жуть, тож ми її не знаємо). Під час висіву вно­си­мо NPK 16:16:16 — 40 кг у фізичній вазі. Після сівби, ко­ли з’яв­ля­ють­ся бур’яни або ж «про­ска­кує» па­да­ли­ця, «за­ря­д­жаємо» гліфо­сат і, як мо­вить­ся, пішло-поїха­ло...
Ра­но на­весні по мерз­ло­та­ло­му грун­ту про­во­ди­мо піджив­лен­ня аміач­ною селітрою у нормі 120 кг/га (теж у фізичній вазі). Втім, че­рез не­до­стат­ню кількість во­ло­ги рос­ли­ни ріпаку роз­ви­ваю­ть­ся повільніше, порівня­но із ти­ми, що ви­ро­щу­ють­ся в інших регіонах, тому во­ни не мо­жуть кон­ку­рувати з бур’я­нами, які з’яв­ля­ють­ся у посівах. Тож про­тя­гом ве­ге­тації, за­леж­но від по­ля, у посівах культури ут­во­рю­ють­ся дві, а то й три хвилі бур’янів. І щоб не за­мо­ро­чу­ва­ти­ся із до­бо­ром гербіцидів і стро­ка­ми вне­сен­ня, ми — чи то у фазі бу­тонізації, чи цвітіння — не­за­леж­но від фа­зи бур’янів спокійно за­сто­со­вуємо гліфо­сат у нормі 2–3 л/га.
А про­ти ком­плек­су шкідників про­тя­гом ве­ге­тації вно­си­мо інсек­ти­ци­ди Фа­с­так та Біскайя. Із фунгіцидів ви­ко­ри­с­то­вуємо Тілт та Ри­доміл Голд.

«Про­по­зиція»: Чи ви­ни­кає не­обхідність про­ве­ден­ня де­си­кації ріпа­ку?
М.О.: У на­шо­му регіоні, де тем­пе­ра­ту­ра повітря влітку «за­шка­лює» да­ле­ко за 30°С, по­тре­би у про­ве­денні де­си­кації не ви­ни­кає, оскільки дощів на час зби­ран­ня вро­жаю у нас, як пра­ви­ло, не бу­ває, і куль­ту­ра са­ма чу­до­во до­сти­гає та віддає во­ло­гу.

«Про­по­зиція»: І яку ж уро­жайність у ва­ших ек­с­т­ре­маль­них умо­вах за три ро­ки в се­ред­нь­о­му дав «універ­саль­ний» ріпак, а та­кож як Вам «уда­ють­ся» інші куль­ту­ри?
М.О.: У се­ред­нь­о­му за три ро­ки цей гібрид ріпа­ку по­ка­зав уро­жайність на рівні 1,6, мак­си­мум — 2 т/га. Фак­тич­но та­ку са­му вро­жайність от­ри­му­ють й інші гос­по­дар­ст­ва за ви­ро­щу­ван­ня кла­сич­них гібридів.
Що­до інших куль­тур уро­жайність теж не «су­пер­ова». Ози­мої пше­ниці зби­­раємо та­кож по 2–2,2, со­няш­ни­ку — 1–2 т/га, сої — теж у та­ких ме­жах. І це цілком нор­маль­но за на­ших умов.

«Про­по­зиція»: Уза­галі, на Ва­шу дум­ку, чи бу­де ефек­тив­ним ви­ро­щу­ван­ня ГМ-ріпа­ку в інших регіонах, де спри­ят­ливіші умо­ви ви­ро­щу­ван­ня?
М.О.: Осо­би­с­то я вва­жаю, що про­фесійним ріпаківни­кам не слід «ки­да­ти­ся» на ви­ро­щу­ван­ня ГМ-ріпа­ку, ад­же яку по­тенційну вро­жайність він має на­справді — поки що невідо­мо. До то­го ж, ду­маю, стійкий до гліфосату ріпак, як і така сама соя, за­без­пе­чує мен­шу вро­жайність порівня­но із кла­сич­ни­ми гібри­да­ми чи сор­та­ми. Порівню­ю­чи еко­номіку їхньо­го ви­ро­щу­ван­ня, мож­на відня­ти мак­си­мум 5% ви­т­рат від та­ко­го по­каз­ни­ка за ви­ро­щу­ван­ня
зви­чай­них гібридів.
І на­ос­та­нок про ГМ-ріпак до­дам, що стру­чок за­вдовжки 20 см, вра­жа­ю­ча по­тенційна вро­жайність, стійкість до шкідників, хво­роб, ви­со­ка по­су­хо­стій­кість та мо­ро­зостійкість — усі ці ар­гу­мен­ти — зви­чайнісінький фейк, на який «ку­пу­ють­ся» довірливі спо­жи­вачі. Та­ки­ми маркетинговими «прийомами» нам нав’язу­ють насіння (та ще й за чи­малі ко­ш­ти!), роб­ля­чи на нас свій бізнес. Інша річ, як­би він був стійкий не ли­ше до гліфо­са­ту, а й до шкідників...Тоді ви­ро­щу­ван­ня та­ко­го ріпа­ку в інших регіонах бу­ло б од­но­знач­но вигідним, ад­же мож­на суттєво за­оща­ди­ти на хімії.
Ось такі вони, се­к­ре­ти «су­пер­при­бут­ко­во­го» ГМ-ріпа­ку. Пе­ревіря­ти їх на власній прак­тиці чи по­кла­с­ти­ся на до­­­свід «бу­вальців» — на ваш роз­суд. Втім, експеримент — це завжди схвально!