Фітофтороз, або гниль кореневої шийки яблуні

Фітофтороз дуже небезпечна, маловідома в Україні хвороба плодових культур. Збудник — недосконалий гриб Phytophthora cactorum (Lеb. et Cohn.) Schroet. уражує не тільки яблуню, а й грушу, вишню, малину, суницю та інші культури. Взагалі слід зауважити, що гриби роду Phytophthora, зокрема такі, як Ph. capsici Zeon., Ph. сitricola Saw., Ph. cryptogea Pethub., Ph. fragariae Hick., Ph. nicotianae Bred., Ph. parasitica Dast., Ph. syringae Kleb. та інші, мають значне поширення в природі і є досить небезпечними збудниками гнилей різних сільськогосподарських культур. Так Ph. infestans (Mont.) de Bary відомий тим, що наприкінці ХІХ ст. внаслідок епіфітотійного розвитку гнилі картоплі зумовив масовий голод у Великій Британії та інших країнах Європи.

Однією з вірогідних причин поширення і зростання шкідливості фітофторозу яблуні у насадженнях в Україні є неконтрольоване завезення садивного матеріалу плодових культур з Німеччини, Голландії та інших країн Європи, яким захопилися свого часу, та й досі завозять, керівники і фахівці новостворених садівницьких підприемств, фермерських господарств тощо.
Характерною ознакою хвороби фітофторозу яблуні є потемніння і відмирання поверхневих шарів кори над рівнем грунту, в зоні кореневої шийки. Кора в місцях ураження фітофторозом набуває темно-бурого з синювато-фіолетовим відтінком забарвлення, з’являються вм’ятини, тріщини, внутрішні тканини буріють, верхні шари відмирають, незабаром лущаться і окремими кусками відпадають. Відмирання кори поступово поширюється від місця ураження вверх по штамбу і вниз — кореневою системою.
Внаслідок відмирання кори ускладнюється функціонування провідної системи, порушуються процеси фотосинтезу й обміну речовин, пригнічується ріст і розвиток рослин. Листки при ураженні фітофторозом передчасно жовтіють та опадають. Плоди не набувають нормальних розмірів і забарвлення, втрачають смакові якості.
Розвиток хвороби протягом одного-двох років призводить до кругового відмирання кори в зоні кореневої шийки і нижньої частини штамба, внаслідок чого дерева поступово чахнуть і гинуть.
Збудник фітофторозу уражує також плоди яблуні, зокрема падалицю, особливо у дощову погоду. На уражених плодах спочатку утворюються шоколадно-бурі плями гнилі, різко відмежовані від здорових ділянок. Трохи згодом плоди згнивають, але не розпадаються. На розрізі добре видно губчатість обводнених тканин і побуріння судин. За зовнішніми ознаками фітофторозна гниль плодів яблуні дуже подібна до моніліальної, але без характерних концентричних кілець спороношення збудника хвороби.
На поверхні уражених фітофторозом плодів розвивається білий пухнастий наліт міцелію гриба з масою зооспорангіїв. Гнилі плоди поступово розпадаються і гриб у вигляді ооспор може зберігатися в грунті у життєздатному стані протягом тривалого періоду.
За умов високої вологості повітря, особливо внаслідок тривалих опадів, за температури понад 17°С ооспори проростають у зооспори і зумовлюють високий інфекційних фон. Потрапляючи на поверхню кори в зоні кореневої шийки і базальної частини штамба, вони викликають ураження. Проникненню інфекції фітофторозу сприяють механічні пошкодження рослин у зоні кореневої шийки.
Хвороба фітофторозу сильніше проявляється в насадженнях, розміщених на важких, погано дренованих, перезволожених грунтах. Нагромадження інокулюму в грунті відбувається внаслідок недотримання садообороту в чергових полях розсадника і закладання насаджень яблуні після яблуні, винограду, суниці, овочевих та інших культур, що уражуються збудниками фітофторозу.
Найкращими попередниками для яблуні є зернові, зернобобові, багаторічні трави, кукурудза, соняшник та інші польові культури.
За даними деяких авторів, сприйнятливішими до хвороби фітофторозу є сорти яблуні Білий налив, Мекінтош, Айдаред, Кокс Оранж, Джеймс Грів, Коричне смугасте, Штрейфлінг, особливо на підщепах ММ-106 і 62-396. Відносно стійкіші сорти: Фрідом, Ліберті, Мелба, Антонівка звичайна на підшепах М-26 і М-9. Стійкими проти фітофторозу є також підщепи М-IV, VII, XXV, ММ-109 і ММ-111.

Лікування та профілактика фітофторозу
Œ   Закладання маточника вегетативних підщеп, чергових полів розсадника і насаджень яблуні на легких, добре дренованих грунтах після нейтральних щодо збудників фітофторозу попередників, зокрема таких, як: зернові, зернобобові, багаторічні трави, кукурудза, соняшник та інші польові культури. Уникати ділянок після вирощування яблуні, винограду, овочевих культур і особливо суниці. Не практикувати вирощування суниці в насадженнях яблуні.
   Використання здорового садивного матеріалу — стійких проти хвороби фітофторозу сортів на підщепах М-26, М-9, М-IV, VII, XXV, ММ-109, ММ-111. Висота щеплення має бути не нижче 20 см над поверхнею грунту. Добрі результати у профілактиці боротьби з фітофторозом дає використання проміжної вставки сорту Маунцен.
Ž   Не допускати надмірного поливу і механічного пошкодження рослин у зоні кореневої шийки. Свіжонанесені рани зачистити, продезінфікувати 1%-м розчином мідного купоросу і замастити садовим варом.
   Під час обробітку міжрядь у чергових полях розсадника і в саду, а також за зрошення і надмірних опадів не допускати загортання і замулювання місць щеплення рослин грунтом, особливо за низького щеплення саджанців. Якщо таке трапиться, необхідно обережно звільнити прикореневу зону рослин від нанесеного грунту, щоб запобігти проникненню інфекції у місцях зростання прищепи з підщепою.
   Регулярно збирати, видяляти з саду і знищувати падалицю яблуні.
   Профілактичне обприскування або обмазування рослин у зоні кореневої шийки мідьвмісними фунгіцидами — Акорд, Блу Бордо, Косайд, Кулон, Купросил, Чемп, Чемпіон та інші, або фунгіцидами на основі фосетилу алюмінію — Альєтт, Ефатол чи Превікур Енерджі, або на основі металаксилу — Апрон, Максим, Метаксил, Ридоміл Голд та інші в концентрації препаратів, що в 4–8 разів перевищує загальноприйняту.
   З метою профілактики поширення фітофторозу кореневої шийки яблуні з садивним матеріалом кореневу систему викопаних саджанців і відводків вегетативних підщеп необхідно продезінфікувати методом занурення на 2–3 хв у робочий розчин будь-якого із вказаних у п. 6 фунгіцидів, слідкуючи, щоб дезінфікуючий розчин покривав місця зростання підщепи з прищепою і нижню частину штамбів рослин. Після висихання дезінфікуючого засобу саджанці і відводки вегетативних підщеп можна реалізовувати або закладати на зберігання.

Ф. Каленич, канд. біол. наук, професор,
завідувач сектору захисту рослин,
Інститут садівництва НААН