Ефективність мінеральних добрив в умовах посухи
Однією з причин, яка спонукала мене перейти на технологію «ноу-тілл», була стабільна нестача вологи під час вегетаційного періоду. Середня багаторічна кількість опадів — 250–300 мм, мінімальна — 218 мм у 2008 р. Місцевість, де випадає менше 200 мм опадів, уже вважають пустелею.
При цьому особливо мало опадів спостерігається навесні й восени за сильних посушливих вітрів. У перші роки освоєння технології прямого висіву всі фінансові можливості господарства спрямовували на придбання потрібної техніки, а мінеральні добрива купували за залишковим принципом. Мірою освоєння технології та зміцнення економіки господарства з’явилася можливість купувати добрива в обсязі, потрібному для вирощування вищих урожаїв. Але, на моє здивування, істотне збільшення внесених добрив не дало такого самого підвищення врожайності. Внесення більших доз добрив збіглося з посухами, які останніми роками охопили Крим. Вплив їх відчувався як навесні, так і восени. У 2013 р. сходи озимих з’явились лише в лютому.
У сприятливіші за вологою роки врожаї були вищі навіть без добрив.
Система удобрення культур є одним із елементів технології «ноу-тілл». До того ж у керуванні живленням рослин є свої особливості, яких немає в традиційних системах обробітку грунту. За нульової технології на поверхні грунту накопичуються пожнивні рештки, які не тільки захищають грунт від водної та вітрової ерозії, зменшують випаровування вологи, а й сприяють відтворенню грунтової родючості.
У посушливому кліматі саме нестача вологи призводить до того, що часто мінеральні добрива не дають очікуваного ефекту. У найбільш посушливі роки, які спостерігаються дедалі частіше, добрива навіть пригнічують розвиток рослин.
Як підвищити ефективність мінеральних добрив у посушливій зоні?
1. Приділити максимальну увагу рівномірному розподілу пожнивних решток попередньої культури. Це дасть можливість накопичити й зберегти навіть ті невеликі опади, які випадають восени і взимку у вигляді дощу та снігу. Де в грунті більше вологи, там і добрива діють ефективніше.
2. Найкращим способом визначення потреби рослин у поживних речовинах є аналіз грунту на NPK. Він дасть змогу визначити, які добрива і в якій кількості потрібно внести для одержання планованого врожаю.
Найважче завдання при цьому — визначити, яку врожайність можна планувати для розрахунку добрив, щоб одержати оптимальні економічні результати в умовах імовірної нестачі вологи.
Як на мене, потрібно виходити з того, що мінімальний рівень планованої врожайності для розрахунку потреби в добривах має відповідати середній багаторічній урожайності у вашій місцевості або у вашому господарстві.
Вдаватися до амбіційніших планів щодо врожайності в дуже посушливій зоні теж можна, але дуже обережно. Слід враховувати ризик втрати коштів на придбання більшої кількості хімічних добрив і навіть зменшення врожаю порівняно з помірним їх використанням.
Мені доводилося самому (й неодноразово) спостерігати в сусідніх господарствах ситуацію, коли вагонами вносили добрива в надії істотно збільшити врожайність. Та нестача вологи в період вегетації призводила до того, що врожай був навіть гірший, ніж там, де добрива не використовували зовсім. Висока концентрація елементів живлення в умовах посухи негативно впливала на рослини.
Добрива дорожчають щороку, тому й ціна помилки для економіки господарства підвищується. Максимальні дози добрив за дефіциту вологи призводять до мінімальних результатів.
3. Внесення добрив розкиданням не дуже ефективне як для всієї системи «ноу-тілл», так і для роботи в умовах дефіциту опадів зокрема.
Найефективніший спосіб застосування мінеральних добрив у посушливій зоні — внесення з насінням за допомогою сівалки прямого висіву. Конструкції сучасних сівалок дають можливість одночасно з висіванням внести добрива туди, де їх максимально використає культура. Це можна зробити і в рядок з насінням, і збоку від насіння на невеликій відстані, і на різній глибині. Крім того, висівання насіння з одночасним внесенням добрив заощаджує і час, і гроші.
4. Фосфор за технології «ноу-тілл», як водиться, вносять у грунт під час посівної. Помітив, що в умовах посухи внесений навесні фосфор практично не дає ефекту.
Тож результативнішим буде внесення фосфору тільки восени під час висіву озимих культур. Але дозу внесення слід визначати з урахуванням потреби в ньому ярової культури, яку буде висіяно на цьому полі наступного року. Фосфор відносно стабільний, успішно може бути використаний навіть через рік після внесення.
5. Азот. Звичайно, ідеально було б вносити його на різних етапах росту рослин, у різні фази розвитку. Але, як показує практика роботи в посушливих умовах, найкраще рішення — внести всю дозу азоту восени під час висіву озимих культур. Тому що опадів випадає мало, й азот не вимивається. Найкраще добриво для осіннього внесення — карбамід.
Дуже ефективним є внесення азотних добрив під пожнивні рештки, але зробити це можливо тільки сівалками прямого висіву.
Ще один можливий варіант: з осені вносити азотні добрива під озимі в дозі, розрахованій на середній урожай, решту — навесні, на початку вегетації. Тут теж основний критерій внесення — не фаза розвитку культури, а наявність вологи в грунті.
Навесні, за наявності достатньої кількості вологи в грунті, можна здійснити додаткове підживлення азотом. Кращою формою азотного добрива для підживлення рано навесні вважають КАС. Вносять його обприскувачем, обладнаним спеціальними насадками. КАС технологічніший і легше проникає в грунт. Якщо цього добрива немає, то можна скористатися аміачною селітрою.
Це підживлення потрібно провести по вологому грунту. Зволікання або здійснення операції по сухому грунту знижує ефект. Для ярових культур азот зручно вносити під час посівної.
Хай там які важливі мінеральні добрива, особливо в перші роки освоєння технології «ноу-тілл», надалі планую більше уваги приділяти не їм, а органічним. Бо саме органіка дає можливість забезпечити не просто живлення рослин, а поліпшити конкретно родючість грунтів. Навіть у найжорсткішу посуху, в тих самих умовах, на значно родючіших ділянках полів ми вирощуємо істотно вищий урожай.
Для збільшення вмісту органічної речовини в грунті й підвищення його родючості дуже важливі такі елементи системи «ноу-тілл», як сівозміна і пожнивні рештки, а найголовніша — покривна культура (сидерати).
Сидерати сприяють збільшенню вмісту органічної речовини в грунті, стимулюють вироблення грунтового азоту й мікробіологічну активність, збільшують вологоутримувальну здатність у грунтовому шарі. Введення в сівозміну покривних культур оздоровлює грунт і зменшує витрати на мінеральні добрива.
Найпоширеніша практика вирощування сидератів за нульової технології — висівання покривних культур окремо або (що ще краще) у сумішках різних рослин після збирання основної культури. В умовах посухи є великий ризик не одержати сходів, тому альтернативою може бути вирощування бінарних посівів (одночасне вирощування кількох культур).
У посушливій зоні в бінарних посівах з успіхом можна використовувати такі посухостійкі бобові трави, як вика, еспарцет, буркун, адже висівання сидеральних культур навесні, коли в грунті є волога, є запорукою одержання сходів.
Після збирання врожаю в грунті залишається живе коріння, на поверхні — рослинний покрив.
Крім того, у бінарних посівах кількість шкідників на 1 га сягає близько 40 т. Чи це не надзадача?
У дуже посушливій зоні майбутнє — за цією системою добрив у разі використання технології прямого висіву. Хоча й розумію, що кожен фермер напрацьовує свою систему живлення грунту залежно від умов зволоження, наявних у його розпорядженні видів добрив, техніки, і навіть наявності робочої сили.
Найкращий спосіб керування живленням рослин той, який ефективний не лише для кожного господарства, а й для конкретного поля.
М. Драганчук
Спеціально для журналу «Пропозиція»