Домашній кінозал. Музичні Interstellars України

Серж Лифар, «Грант-Опера», Париж

«Бог танцю», «Добрий геній балету» - так називали сучасники Сержа Лифара - одного з найвидатніших танцюристів 20-го століття, який був уродженцем України.

Народився у Києві у 1905 році. У балет прийшов у 17-річному віці. У 20-ті роки опинився в Парижі. У 24 роки очолив балетну трупу «Гранд-Опера». Загалом, Серж Лифар поставив у «Гранд-Опера» понад 200 вистав, виховав 11 зірок балету. Цьому театрові він віддав понад 30 років життя. Був засновником Академії танцю при «Гранд-Опера»,  ректором інституту хореографії та Університету танцю Парижа, почесним президентом Всесвітньої ради танцю ЮНЕСКО.

За життя Серж Лифар отримав чимало відзнак від різних держав, однак до останніх днів був закоханим в Україну. Коли вручаючи орден Почесного легіону, Шарль де Голль вкотре запропонував Лифару прийняти громадянство Франції, Серж відповів: «Щиро вдячний, але я ніколи не був і не буду французом, бо я українець і батьківщина моя - Україна».  

Квітка Kasey Цісик, незабутній голос України 

Квітка Цісик – чи, як її називали в Америці, Kasey Cisyk, - американська співачка українського походження, донька емігрантів із Західної України. Студійну вокалістку, виконавицю рекламних джинглів, оперну і блюзову співачку Кейсі Цісик у 1998 році назвали найбільш упізнаваним голосом США. 

Пісня You Light Up My Life (Ти осяюєш моє життя), яку вона виконала для однойменного фільму, отримала у 1978 році «Оскар» і «Золотий глобус» у категорії «Найкраща пісня до фільму». Також вона номінувалася на нагороду «Греммі» у категорії «Піня року».

Проте для України і світу вона залишилася як унікальна виконавиця український народних і популярних пісень. Квітка разом із чоловіком – американським інженером звукозапису, своїм коштом записали альбом українських пісень на студії. У цьому проекті брали участь відомі музиканти та аранжувальники – близько сорока чоловік. Цей альбом Квітка присвятила батькові, Володимирові Цісику. 

Микола Леонтович. Щедрик & Carol of the Bells

«Щедрик» - одна з найпопулярніших обробок Миколи Леонтовича, знана не тільки в Україні, але й у всьому світі під назвою «колядка дзвонів» (англ. Carol of the Bells, Ukrainian Bell Carol, Ukrainian Carol). «То не розкладка пісні, то самоцінний твір, осяяний промінням генія, який посяде не останнє місце в світовій музичній літературі», - пророкував свого часу композитор Пилип Козицький.

Всесвітньо відома обробка «Щедрик» належить до тих, над якими Микола Леонтович працював майже усе життя. Перша її редакція була написана до 1901–1902 рр., п'ята — у 1919-му. Микола Леонтович знайшов текст народної щедрівки і просто написав до нього музику. Уперше «Щедрика» виконав хор Київського університету 1916 року, коли композитор працював у Києві. Виконання твору принесло великий успіх. Ім'я Леонтовича стало відомим у музичних колах і серед широкої публіки.

5 жовтня 1921 року «Щедрик» був уперше виконаний на концерті в Карнегі Холі в Нью-Йорку. Українська культура, по суті, почала виявляти себе з часу, коли до Америки приїхали перші іммігранти з України в 1870-х роках. Однією з найважливіших подій був саме виступ хору Олександра Кошиця в Нью-Йорку. Ця пісня настільки сподобалася американцям, що в 1936 році американець українського походження Петро (Пітер) Вільговський (англ. Peter Wilhousky), який працював для радіо NBC, створив англійську версію слів до «щедрика». Пізніше пісня закріпилася в музичній культурі західних країн під назвою «колядка дзвонів» (англ. Carol of the Bells).

Пісня викорисовується у кінофільмах: «Гаррі Поттер» (англ. Harry Potter), «Сам удома» (англ. Home Alone), «Сімейка Адамсів» (англ. The Addams Family) тощо.

Рейнгольд Глієр, вчитель усіх музикантів

Рейнгольд Глієр, чиїм іменем назване Київське музичне училище, був народився 11 січня 1875 року в Києві. Його батько і дід ремонтували, виготовляли та настроювали духові музичні інструменти. Мали власну майстерню. Якщо вірити розвідкам Михайла Кальницького, батько майбутнього композитора — саксонський підданий Мориц-Эрнест Глієр купив ділянку землі на Бессарабці на вулиці Басейній, 6 і побудував дерев’яний будиночок з мезоніном і прибудовою для інструментальної майстерні. Знань, які здобув Рейнгольд навчався по класу скрипки спочатку у київському музичному училищі, потім – у консерваторії в Москві. Закінчивши із золотою медаллю консерваторію, Глієр залишається викладати. Незабаром, у 1913 році, його запросили професором класу композиції в консерваторію, що відкрилася в Києві, а через рік Рейнгольд Глієр стає її ректором.

За сім років перебування в Києві йому вдалося помітно активізувати концертне життя міста: він організовував тут гастролі багатьох відомих музикантів, керував творчим процесом в Оперній студії, під його керівництвом займалися Борис Лятошинський і Левко Ревуцкий.

У 1920 Глієр знов переїздить до Москви, де протягом 20 років веде клас композиції в консерваторії. Серед його учнів — Олександр Давиденко, Лев Кніппер, Арам Хачатурян, Олександр Мосолов та багато інших. Не випадково через багато років після занять із Глієром Сергій Прокофьєв напише: «Якось так виходить, що кого з композиторів не запитаєш, він виявляється учнем Глієра — або прямим, або внучатим».

Володимир Горовиць, Король піаністів

Найвидатніший піаніст ХХ століття. «Час від часу в нашому житті з`являється виконавець, який справляє настільки сильне враження, що ми змінюємося назавжди», - сказав про нього Даніїл Поллак.

Народився у Києві 1 жовтня 1903 році.  У 1913-му він вступив до Київського музичного училища, яке згодом було перейменоване у Київську консерваторію. По закінченні розпочав блискучу кар`єру піаніста, що тривала до його смерті у 1989 р. Тогочасна критика відзначала надзвичайну талановитість молодого музиканта, його фантастичну техніку, демонічний темперамент. З 1922 по 1925 рр. Горовиць дав біля 500 концертів у містах СРСР, здобувши славу першого віртуоза країни. З 1925 до 1928 р. він здійснив концертні тури майже у всіх країнах Європи й у свої 25 років став одним із найпопулярніших піаністів-виконавців.

У 1928 році В.Горовиць виїхав до США, де і  прожив усе життя, гастролюючи час від часу по містах Південної Америки та Європи.

Понад 60 років славетний піаніст щедро дарував людям усього світу радість та насолоду від  спілкування з музикою. Серед його шанувальників були  президенти та королі, видатні політичні діячі й вищі урядові особи, славетні композитори та музиканти. Виконавський геній Володимира Горовиця був визнаний взірцем фортепіанного мистецтва ХХ століття. Ще за життя про нього були написані такі слова: «Горовиць - Король Королів піаністів, які існують і коли-небудь існували».

Оксана Козак, спеціально для propozitsiya.com