Спецможливості
Агробізнес

Чи можуть країни СНД стати великими експортерами зерна?

05.06.2008
518
Чи можуть країни СНД стати великими експортерами зерна? фото, ілюстрація
Чи можуть країни СНД стати великими експортерами зерна?

Коли на початку 1990-х рокiв у СНД розпочалася ринково орiєнтована реформа, деякi захiднi експерти прогнозували, що завдяки реформi регiон колишнього СРСР перетвориться з великого iмпортера зерна на великого його експортера. Однак з 1994 по 2000 роки регiон колишнього СРСР кожного року iмпортував або експортував зерно в обсягах лише у кiлька мiльйонiв тонн. За прогнозами, у 2001/02 маркетинговому роцi (МР) нетто-експорт зерна (переважно пшеницi та ячменю) з регiону до країн поза межами СНД становитиме10 млн тонн. Надлишки зерна, якi можна екпортувати, виникли протягом трьох останнiх рокiв завдяки зростанню його виробництва: у 2001/02 МР врожай зерна становив 93 млн тонн пшеницi та 36 млн тонн ячменю.
Крiм такого зростання обсягiв виробництва зерна та розвитку торгiвлi, iснують ознаки того, що Росiя (а також Україна та Казахстан) можуть полiпшити сiльськогосподарське виробництво для пiдвищення продуктивностi, що, можливо, вказує на початок тривалого зростання. Наприклад, новi великi, вертикально iнтегрованi виробники в росiйському сiльському господарствi та харчовiй промисловостi, якi зазвичай фiнансуються та управляються пiдприємствами iнших галузей, можуть привнести бiльш ефективний менеджмент у сiльське господарство, нiж колишнi державнi та колективнi господарства, якi зараз домiнують у ньому.
Упродовж 1990-х рокiв щорiчне зростання ВВП у Росiї, Українi та Казахстанi (основнi виробники зерна в СНД) було вiд’ємним. Однак протягом двох останнiх рокiв ВВП у цих трьох країнах щорiчно зростав на 5–10%. Полiпшення макроекономiчних показникiв у країнах СНД стимулювало виробництво зерна та його експорт, особливо тому, що господарства тепер можуть одержати бiльше вигоди вiд пiльгових кредитiв, якi надають їм уряди. Пiльговi кредити та iншi форми субсидування в усiх країнах СНД стрiмко скоротилися протягом десятирічного перехiдного перiоду, не стiльки через виважену полiтику урядiв, скiльки через скорочення надходжень до бюджету.
Росiя під час своїх переговорів щодо приєднання до Всесвiтньої торгiвельної органiзацiї (ВТО) просить дозволу на запровадження максимально можливих субсидiй, якi бiльше нiж удесятеро перевищують нинiшнiй їх рiвень. Це дорiвнює 4–5% ВВП i майже збігається з часткою сiльського господарства у ВВП — 7%. Росiя також домагається дозволу на експортнi субсидiї, хоча вона не застосовувала їх протягом перехiдного перiоду вiд планової до ринкової економiки. Оптимiстичнi плани росiйського уряду щодо субсидування базуються на очiкуваному зростаннi ВВП та надходжень до державного бюджету.
Чи може зростання сiльськогосподарської продуктивностi в Росiї та у iнших основних виробників зерна в СНД одночасно з можливим збiльшенням субсидiй нарештi перетворити регiон країн СНД на великого експортера зерна?

Чи повиннi країни СНД експортувати сiльськогосподарську продукцiю?
Стане регiон СНД великим експортером зерна залежить вiд того, чи зможе вiн виробляти зерно за вiдносно низьких витрат порiвняно з iншими виробниками зерна, тобто залежить вiд того, чи має регiон СНД переваги у виробництвi зерна порiвняно зi свiтовим ринком. Нещодавнiй аналiз Служби економiчних дослiджень (СЕД) МСГ США показав, що Росiя не має переваг у виробництвi сiльськогосподарської продукцiї порiвняно з виробництвом ресурсiв для сiльського господарства (особливо у 1996–1997 роках).
Серед рiзних методiв розрахункiв i аналiзу ми обрали пiдхiд пiд назвою “соцiальнi вигоди“ (ПСВ), в якому обраховуються показники ПСВ для всiх товарiв, що аналiзуються. Показник ПСВ для товару дорiвнює вiдношенню витрат на його виробництво в Росiї (у рублях) до цiни реалiзацiї товару (в доларах). У числовому вiдношення витрати на промiжнi ресурси також оцiнюються за свiтовими цiнами.
Показники ПСВ дають змогу ранжувати товари згiдно з їхнiми порiвняльними перевагами. Якщо показник для товару А є меншим (бiльшим), нiж показник для товару В, країна має перевагу (невигiднiсть) у виробництвi А порiвняно з В, оскiльки на виробництво 1 долара товару А вимагається менше витрат, нiж на виробництво такої ж вартостi товару В. Для Росiї показники ПСВ для ресурсiв виявилися меншими за показники ПСВ для сiльськогосподарської продукцiї. Це означає, що виробництво сiльськогосподарської продукцiї має скорочуватися за рахунок збiльшення виробництва ресурсiв. Показники ПСВ для зерна є меншими за показники для м’яса, що означає, що Росiї вигiднiше виробляти зерно, анiж м’ясо. Тобто виробництво м’яса має скоротитися бiльше, нiж виробництво зерна.
Цi результати допомагають пояснити основнi змiни в сiльськогосподарському виробництвi та торгiвлi Росiї протягом перехiдного перiоду. Поголiв’я тварин та виробництво продукцiї скоротилося вдвiчi, починаючи з 1992 року, а iмпорт м’яса (особливо птицi зi США) стрiмко зрiс. Скасування величезних субсидiй, якi надавалися тваринництву за часiв СРСР, призвело до зменшення виробництва м’яса. Iз зменшенням тваринницького сектора величезний iмпорт зерна, сої та соєвого шроту, необхiдних для виробництва кормiв, припинився. Використання промiжних ресурсiв у сiльському господарствi (мiнеральних добрив, технiки, палива, кормiв) суттєво скоротилося, а експорт ресурсiв, якi можна було би використовувати в самiй Росiї, суттєво зрiс (наприклад, Росiя експортує 80% вироблюваних мiнеральних добрив). Значне зменшення використання основних ресурсiв, таких як мiнеральнi добрива, а також їх величезний експорт призвели до зменшення врожайностi та обсягiв урожаю, що спрацювало не на користь збiльшенню експорту.
Хоча дослiдження СЕД порiвняльних переваг сiльськогосподарського виробництва обмежувалися Росiєю, виявленi тенденцiї є слушними в цiлому для України, Казахстану та iнших країн регiону СНД. До них належать: скорочення поголiв’я тварин, практичне зникнення iмпорту зерна, сої та соєвого шроту, значне скорочення використання ресурсiв i суттєве збiльшення їхнього експорту. Наприклад, Україна експортує приблизно 2/3 вироблюваних мiнеральних добрив. Звiдси випливає, що структура витрат у сiльськогосподарському виробництвi по всiх країнах СНД є подiбною до росiйської. Економiчнi умови регiону СНД у даний час про великі обсяги торгiвлi зерном.
Обсяги експорту зерна та конкурентоспроможнiсть
не є сталими
Виробничi витрати та iншi економiчнi фактори нині не вказують на можливiсть великого експорту зерна з країн СНД. Однак у майбутньому низка чинникiв може змiнитися, що призведе до змiни обсягiв експорту зерна як у позитивному, так i негативному напрямі. До цих змiнних факторiв вiдносяться: погоднi умови; обмiнний курс валюти; доходи споживачiв; обмеження пропускної спроможностi портiв; продуктивнiсть сiльського господарства; державна полiтика.
Погода
Зростання обсягiв виробництва зерна протягом трьох останнiх рокiв і збільшення експорту зерна у 2001/2002 роках значною мiрою пояснюються сприятливими погодними умовами. Пiсля суворої зими 1998 року (врожай зерна в регiонi СНД виявився найменшим за останнi десятирiччя) погоднi умови поступово полiпшилися, а 2001 рiк виявився найсприятливiшим для зернових та iнших культур. Урожай зерна в СНД у 2001 роцi становив 157 млн тонн (126 млн тонн, у середньому, за 1996–2001 роки). За довгостроковим прогнозом, вплив погодних умов можна вважати нейтральним.
Обмiнний курс валют
Росiйська економiчна криза 1998 року, яка вплинула на весь регiон СНД, призвела до суттєвої девальвацiї валют країн СНД як у номiнальному, так i реальному (з урахуванням iнфляцiї) вимiрах. Наприклад, з початку кризи в серпнi 1998 року до кiнця 1999 року росiйський рубль i українська гривня знецiнилися в номiнальному виразi на 80% та 65%, вiдповiдно. Девальвацiя грошових одиниць суттєво полiпшила цiнову конкурентоспроможнiсть зерна з країн СНД на свiтовому ринку та, ймовiрно, допомогла стати регiону СНД експортером зерна в 2001/2002 МР. Проте у 2000 роцi почалося укрiплення грошових одиниць країн СНД у реальному вимiрi (оскiльки рiвень iнфляцiї перевищив номiнальний рiвень девальвацiї грошових одиниць). На думку захiдних фiнансових експертiв, грошовi одиницi країн СНД все ще мають занижену вартiсть порiвняно iз твердою валютою. Тому ймовiрним є продовження ревальвацiї грошових одиниць у коротко- та середньотермiновiй перспективi, особливо якщо економiка країн СНД розвиватиметься швидкими темпами. Вплив змiн у обмiнних курсах на експорт зерна з країн СНД, ймовiрно, буде негативним.
Доходи споживачiв
Очiкується, що ВВП у бiльшостi країн СНД зростатиме протягом наступного десятирiччя щорiчно на 4–5%. Враховуючи, що попит на продукцiю тваринництва є вiдносно чутливим до змiн у доходах споживачiв, зростання ВВП може призвести до вiдновлення попиту на м’ясопродукти i, як наслiдок, — на фуражне зерно. Зростання попиту на корми приведе до зменшення надлишкiв зерна, якi можна експортувати.
Якщо сiльськогосподарський та продовольчий ринки в регiонi СНД будуть функцiонувати нармально i будуть iнтегрованi у свiтовi сiльськогосподарськi ринки, зростання попиту на м’ясо практично не буде впливати на експорт зерна. Коли внутрiшнi ринки добре iнтегрованi у свiтовi, внутрiшнi цiни виробника визначаються цiнами свiтових ринкiв. Таким чином, зростання внутрiшнього попиту на продовольство, наприклад, м’ясо, практично не вплине на внутрiшнi цiни виробника, а отже, практично не вплине на внутрiшнє виробництво м’яса. Бiльша частина зрослого внутрiшнього попиту на м’ясо буде задоволена зростанням iмпорту (або зменшенням експорту, якщо країна є нетто-експортером м’яса), а не збiльшенням його виробництва. При цьому практично не буде вторинного впливу на внутрiшнiй ринок зерна. Якщо ж ринки в регiонi СНД не дiятимуть нормально, зростання ВВП призведе до суттєвого пiдвищення цiн виробникiв i зростання виробництва продукцiї.
Наскiльки ж iнтегрованi сiльськогосподарський та продовольчий ринки регiону СНД у свiтовi ринки? Оцiнки СЕД показують, що змiни в свiтових цiнах i в обмiнних курсах слабо впливають на змiну цiн продовольства в Росiї. Отже, Росiя слабо iнтегрована у свiтовi ринки. Нерозвинені фiзична та iнституцiйна iнфраструктури (наприклад, погана транспортна iнфраструктура, нерозвинена юридична та iнформацiйна системи) вiдокремлюють регiональнi ринки один вiд одного та вiд свiтових ринкiв. Хоча оцiнки СЕД зроблено для Росiї, прогрес iнших країн СНД у розвитку фiзичної та iнституцiйної iнфраструктури в сiльському господарствi не є кращим. Iншим чинником вiдокремлення регiональних ринкiв вiд свiтових (на радiсть регiональних виробникiв, якi мусили б конкурувати з iмпортом) є рiзниця у якостi та смаках мiж своїми та iмпортними товарами, через що споживачi можуть надавати перевагу мiсцевим продуктам.
Протягом наступного десятирiччя країни СНД скорiш за все полiпшать власну iнфраструктуру та iнтеграцiю у свiтовi ринки. Зростання захiдних iнвестицiй (якi росiяни пов’язують з приєднанням до ВТО) може зiграти ключову роль у розвитку сiльськогосподарської iнфраструктури та зв’язкiв. Виробники зерна у СНД можуть також полiпшити свої навички завдяки реалiзацiї своєї продукцiї iноземним покупцям. Проте прогрес в цих областях не буде швидким. Через сегментацiю регiональних ринкiв очiкуване зростання доходiв споживачiв стимулюватиме деяке зростання виробництва продукцiї тваринництва. Вплив на експорт зерна повинен бути негативним.
Обмеження пропускної спроможностi портiв
Порти як у Росiї (Новоросiйськ), так i в Українi (Одеса), працюють в умовах обмеження пропускної спроможностi експорту зерна. Сумарна експортна потужнiсть усiх чорноморських портiв, через якi експортується все українське та бiльша частина росiйського зерна, становить лише 8 млн тонн (основний обмежуючий фактор — вiдсутнiсть елеваторiв). З часом пропускна спроможнiсть має зрости, але прогрес не буде швидким, що й надалi обмежуватиме експорт зерна.
Сiльськогосподарська продуктивнiсть
Сiльськогосподарська продуктивнiсть (вiдношення одницi продукцiї до одиницi ресурсiв) у СРСР була зазвичай набагато нижчою, нiж в США та iнших країнах. Якщо потужний потенцiал нарощування виробництва буде реалiзовано, реформи можуть перетворити регiон СНД у потужного експортера зерна.
Однак найновiшi дані показують, що зростання продуктивностi у сiльському господарствi країн СНД протягом перехiдного перiоду було мiзерним. Оцiнки СЕД указують на те, що з 1993 по 1998 роки продуктивнiсть рослинництва в Росiї загалом упала на 8%. З iншого боку, в iнших дослiдженнях стверджувалося, що загальне сiльськогосподарське виробництво в Росiї та Українi зросло з 1992 по 1997 роки лише на якихось 7% i 2%, вiдповiдно (рiзниця пояснюється значним скороченням застосування мiнеральних добрив у 1992-1993 роках). Невдача в зростаннi продуктивностi пояснюється незавершенiстю реформ у Росiї, Українi та бiльшостi iнших країн СНД. Реформи є нагальними для завершення полiпшення сiльськогосподарського виробництва та менеджменту, а також для розвитку фiзичної та iтституцiйної iнфраструктури, яка пiдтримує сiльськогосподарське виробництво. Однак приватне сiльське господарювання не розвинулося до суттєвих розмiрiв, не виникли ефективнi iпотечнi кредитнi ринки, а комерцiйна система все ще не впроваджена в дiю для захисту власностi та гарантування виконання контрактiв.
Росiя подає приклад найкращої органiзацiї господарств i менеджменту. У сiльському господарствi та харчовiй промисловостi з’являються новi, вертикально iнтегрованi, виробники, фiнансування яких здiйснюється поза межами АПК. Цi новi учасники ринку могли б стимулювати зростання продуктивностi, систем органiзацiї пiдприємств i управлiння. Проте немає практичних пiдтверджень того, що цi новi учасники ринку пiдвищили продуктивнiсть. Будь-якi полiпшення продуктивностi можуть бути наслiдком посилення вертикальних зв’язкiв мiж виробництвом i дистриб’юцiєю продукцiї, а не наслiдком реальних технологiчних або системних змiн.
Земельна реформа щойно прийнята в Українi (аналогiчнi законопроекти вже запропонованi росiйським урядом) і матиме наслiдком запровадження ринкiв сiльськогосподарської землi. Повна реалiзацiя її дасть змогу використовувати землю в якостi застави, допоможе розвинути ринок кредитування сiльського господарства. Однак не зрозумiло, чи буде земельне законодавство успiшно впроваджуватись.
Оскiльки немає чiтких пiдтверджень того, що реформи матимуть постійну підтримку, продуктивність протягом наступного десятиліття зростатиме не надто активно. Вплив зростання продуктивностi на експорт зерна очiкується дуже помiрний.
Державна полiтика
Хоча iнституцiйнi реформи можуть вплинути на виробництво зерна та обсяги торгiвлi, iснують двi категорiї державної полiтики, якi можуть бiльш безпосередньо впливати на експортний потенцiал. По-перше, це субсидiї виробникам та експортерам. Нинiшнi рiвнi державної пiдтримки сiльського господарства iсторично були низькими. Державнi сiльськогосподарськi установи сподiваються, що зростання ВВП надасть уряду бюджетнi ресурси для пiдвищення рiвнiв пiдтримки. У своїх переговорах з ВТО щодо вступу Росiя вимагає максимально допустимих державних, а також експортних субсидiй (якi Росiя не використовувала протягом перехiдного перiоду). Оскiльки пiдтримка сiльськогосподарського виробництва в країнах СНД скорiше зростатиме, анiж зменшуватиметься у найближчiй перспективi, вплив змiн у полiтицi пiдтримки експорту зерна буде позитивним.
Другим напрямом урядової полiтики є регулювання руху зерна на регiональному рiвнi, внаслiдок чого скорочується загальнонацiональний експорт. Такi регiональнi обмеження є типовими для Росiї та України. Цим обмеженням є два пояснення: регiони хочуть гарантувати задоволення своїх потреб у продовольствi; мiсцевi чиновники свiдомо створюють цiнову рiзницю мiж регiонами, а потiм контролюють рух зерна для того, щоб забезпечити власнi прибутки за рахунок продажів зерна в тi регiони, де цiни на нього є найбiльшими.
Центральна влада країн СНД протидiє таким втручанням. Подiбнi обмеження можуть також створювати проблеми iз вiдслiдковуванням запровадження домовленостей у рамках вступу до ВТО. Отже, з часом такi втручання мають ослабнути, а змiни в полiтицi матимуть позитивний вплив на експорт зерна.
Регiон СНД має стати помiркованим експортером зерна
Майбутній розвиток, який має справити негативний вплив на експорт зерна з регiону СНД, передбачає посилення грошових одиниць та зростання доходiв споживачiв. Обмежена пропускна спроможнiсть портiв для експортування зерна не приведе до зменшення нинiшнiх обсягiв експорту зерна, однак виступатиме як перешкода в подальшому нарощуванні експорту. Ймовiрнi сценарiї розвитку, якi матимуть позитивний вплив на обсяги експорту зерна в майбутньому такi: удосконалення фiзичної та iнституцiйної iнфраструктури; зростання продуктивностi сiльськогосподарського виробництва; змiни в державнiй полiтицi, особливо в збiльшеннi пiдтримки сiльського господарства та послабленнi регiонального втручання в рух зерна.
Серед цих удосконалень найбiльш важливим видається зростання продуктивностi, що дало б змогу полiпшити конкурентоспроможнiсть, а отже, зрушити СНД у напрямі порiвняльної переваги сiльськогосподарського виробнитцва. В результатi — позитивнi змiни повиннi переважити негативнi. Протягом наступних 10 рокiв регiон СНД мiг би стати помiркованим експортером зерна в обсягах 5–10 млн тонн щорiчно. В останнiх прогнозах СЕД на наступнi 10 рокiв регiон СНД виступає як нетто-експортер зерна (до країн поза межами цього регiону) в обсягах приблизно 7 млн тонн у 2012 роцi. За найбiльш оптимiстичними погнозами щодо зростання продуктивностi, нетто-експорт з цього регiону може сягнути 18 млн тонн. За будь-якого варiанту реформи зрештою перетворять регiон СНД з великого iмпортера зерна у його експортера.
Уiл’ям Лiферт,Стефан Осборн, Майкл Трублад, Ольга Лiферт, Служба економiчних дослiджень МСГ США

Інтерв'ю
Во­ло­ди­мир Яков­чук, ге­не­раль­ний ди­рек­тор Євраліс Се­менс Ук­раї­на
Ге­не­раль­ний ди­рек­тор ТОВ «Євраліс Се­менс Ук­раї­на» Во­ло­ди­мир Яков­чук розповідає про новинки французького насінницького бренда сезону-2017 та «закулісне» життя компанії.
Максим Тарапата
Україна є лідером з експорту олії в світі. Один з перспективних ринків для української олії - КНР, на якому інтерес до соняшниковій олії постійно зростає. Які складнощі очікують українських імпортерів, розповів Максим Тарапата, генеральний... Подробнее

1
0