Бур’яни-алергени

Сегетальна рослинність не тільки значно шкодить агрокультурам, а ще й може бути причиною алергічних захворювань населення. Власне, причиною захворювання є пилок алергенних рослин, який переноситься вітром у великих кількостях на значні відстані й викликає спалахи сезонної алергії у певний період року під час цвітіння бур’янів-алергенів.

За останні десятиріччя питання алергології виросли в глобальну медико-соціальну проблему. За офіційними даними, алергічні захворювання уражують від 30 до 40% населення Землі. На сьогодні за показниками захворюваності населення на поліноз Україна посідає одне з головних місць у Європі. На разі є свідчення про наявність близько 100 тис. видів пилкових алергенів, які поділяють на групи відповідно до життєвих форм рослин, що їх викликають, періодів цвітіння та ступеня алергенності. Низка дослі­джень свідчить, що вже через 30 секунд після потрапляння в атмосферне повітря пилок може проникати через слизову оболонку носа й викликати алергічні реакції. Переважна більшість пилкових алергенів утворюється від пилку рослин, які запилюються вітром. Напрямок перенесення пилку залежить від розміру, форми та маси його пилкових зерен, а також від погодних факторів, зокрема від температури повітря, турбулентності й опадів. В атмосферному повітрі пилок, залежно від погодних умов, може перебувати протягом як менше години, так і до кількох діб.

Спеціалісти виділяють декілька груп алергенних рослин — це дерева, злаки й бур’яни, а також сезонність, за якої загострення полінозу відмічається частіше: весняний, ранньолітній, піз­ньолітній або літньо-осінній. Сезонність пов’язана з цвітінням дерев і бур’янів та рознесенням їхнього пилку. Переважно алергія розвивається на пилок двох-трьох видів рослин, а загострення захворювання триває близько місяця. Однак є випадки множинної сенсибілізації (полісенсибілізації), коли загострення захворювання триває майже протягом усієї теплої пори року.

Серед усіх бур’янів, які є причиною алергічних реакцій у людей, амброзія полинолиста (Ambrosia artemisiifolia L.) займає найперше місце. Проблема поширення цього бур’яну має глобальний характер. Нині ареал його зростання значно розширився на всіх континентах. В Україні цей небезпечний бур’ян поширений майже на 70% території. Він засмічує найбільші площі в таких областях: Херсонська, Запорізька, Миколаївська, Кіровоградська, Дніпропетровська та Донецька. Крім цього, ареал поширення бур’яну постійно збільшується — амброзія поступово займає нові території усіх адміністративних регіонів як у сільській місцевості, на присадибних ділянках, так і в містах. Найголовнішою причиною такого активного поширення бур’яну, з одного боку, є властивість цього виду легко адаптуватися до нових умов, а з другого — вплив глобального потепління клімату.

Бур’ян не тільки пригнічує розвиток агрокультур, а й спричиняє алергійні захворювання людей під час свого цвітіння. У надземній частині рослини міститься 0,014% ефірних олій, кверцетин, кумарин, псилостахіїн та багато інших складних сполук. Пилок рослин має чітко виражену сенсибілізуючу дію і є основною причиною виникнення полінозів у людей, схильних до алергії. Ця дія призводить до важкого запалення слизової оболонки верхніх дихальних шляхів і очей. Вдихання пилку спричиняє головний біль, напади бронхіальної астми. У пилку амброзії містяться особливі білки, які під час попадання пилкового зерна на слизову оболонку надходять у кров людини. Алергени містяться також у насінні та листі амброзії і можуть викликати в людей дерматити. У зв’язку з цим через амброзійний поліноз щороку в другій половині літа збільшується кіль­кість непрацездатного населення.

Щоб уникнути захворювання, людям у місцях масового поширення амброзії необхідно винищувати її біля свого житла та на прилеглій до нього території. У період цвітіння амброзії слід здійснювати регулярне вологе прибирання, щільно закривати вікна й кватирки, намагатися не виходити рано-вранці на вулицю, тому що саме в цей час доби спостерігається висока концентрація пилку в повітрі. Після перебування на вулиці рекомендують ретельно вимити руки й промити ніс та прийняти душ. Це допоможе позбутися пилку, який потрапив на шкіру. Алергія на амброзію — небезпечне захворювання, яке практично не піддається лікуванню. Тому за перших ознак алергії слід негайно звернутися за медичною допомогою.

Амброзія полинолиста — однодомна рослина з родини айстрових (складноцвітих), яка за зовнішнім виглядом нагадує полин гіркий. Характерною ознакою є те, що одна рослина продукує до 30–40 тис. насінин, а окремі екземпляри — навіть до 150 тис. Насіння дозрі­ває в серпні — листопаді, легко осипається й засмічує ґрунт: на окремих ділянках чисельність насінин може досягати до 200 млн шт./га. В ґрунті насіння зберігає свою життєздатність протягом 5–14 років, а окремі насінини — навіть до 40 років. Вона розмножується тільки насінням. Насіння амброзії не тоне у воді, що сприяє поширенню цього виду дощовою і поливною водою. Проростає насіння краще у пухкому ґрунті. Збереження життєздатності насіння амброзії полинолистої залежить від глибини його залягання в ґрунті. Якщо впродовж року насіння перебуває в ґрунті на глибині 3 см, то тільки 17% із них залишаються життєздатними. Якщо ж вони заглиблені на 15 см, то їхня життєздатність збільшу­ється до 80%. Збереження життєздатності насіння залежно від глибини його розміщення в ґрунті — характерна особливість багатьох видів бур’янів.

В Україні сільгоспвиробники часто орють ґрунт на велику глибину, щоб глибше заорати насіння бур’янів й зменшити його проростання. Однак під час глибокого заорювання більша кількість насіння зберігає свою життєздатність. Переорюючи ґрунт наступного року, насіння піднімається ближче до поверхні й проростає. Для забезпечення ефективного контролю карантинного бур’яну оранку доцільно виконувати один раз на п’ять років.

Швидке поширення амброзії зумовлене широкою екологічною амплітудою виду (екологічною пластичністю): високим біологічним потенціалом, ефективними способами поширення, надзвичайно високими темпами росту й розвитку, низькою чутливістю до загущення. Крім того, до показників, що характеризують шкідливість виду, належить і те, що ефірні олії та флавоноїди (фенольні сполуки), що містяться в рослинах амброзії, вкрай негативно впливають на місцеву рослинність.

У зв’язку з цим необроблювані землі, що раніше в результаті перелогового процесу за кілька років відновлювали свою рослинність, під впливом такої шкідливості амброзії втрачають свою самовідновлювальну здатність. Амброзія витісняє місцеві види рослин, заважаючи відновленню природного багаторічного трав’янистого покриву. Разом з тим, проблема поширення амброзії в Україні — це також порушення природного буферного бар’єру (природного фітоценозу), оскільки понад 80% її території займають антропогенно трансформовані землі з великою щільністю населення та інтенсивним господарством. Усі ці особливості сприяють інтенсивній натуралізації амброзії в різних регіонах, де вона досить швидко формує великі осередки й поширюється територіями з трансформованим рослинним покривом. А з урахуванням того, що на теренах України немає травоїдних тварин, які б споживали цей бур’ян, то його поширення практично не має перешкод. А тому спалахи алергії серед населення будуть тільки частішати. На сьогодні через свою шкідливість і небезпечність для здоров’я людей важливою проблемою є навіть не обмеження поширення амброзії полинолистої, а повне викорінення цього карантинного об’єкту.

Слід також зазначити, що одним із основних алергенів серед сегетальної рослинності є пилок злакових бур’янів, який починає літати в повітрі в травні-червні. Зокрема, з другої половини травня і в червні починають утворювати пилок злакові бур’яни з родини тонконогові, зокрема лисохвіст мишохвостиковий, пирій повзучий, метлюг звичайний та тонконіг звичайний. Також загострення полінозу відмічаєть­ся у період із серпня по вересень. У цей час відбувається цвітіння рослин із родини складноцвітих і лободових, найбільшої шкоди, зокрема, завдають здоров’ю людей полин і лобода.

Алергеном є й пилок бузинника пазушного, який спричиняє захворювання — сінну лихоманку. Бузинник пазушний росте на сільськогосподарських угіддях, луках, пасовищах, а також на узбіччях доріг і пустирях. За сильного засмічення ним полів (понад 30 пагонів на 1 м²) вирощування культур стає неможливим. До деякої міри цей бур’ян пригнічують озимі й багаторічні трави (люцерна, буркун).

Шкідливість бузинника пазушного полягає в зниженні врожайності сільськогосподарських культур, продуктивності пасовищ та негативному впливу на здоров’я людей. На надмірно засмічених сільськогосподарських угіддях агрокультури майже не ростуть через алелопатичний вплив бур’яну (виділяє пригнічувальні речовини), що гальмують сходи та розвиток культурних рослин.

Дуже важливою проблемою на разі є зміна природних екзоалергенів під впливом факторів довкіл­ля. Алергічні захворювання розвиваються в результаті поєднаної дії на організм антигенів і ксенобіотиків. Пилкова алергія посилюється впливом речовин, які містяться в атмосферному пові­трі, таких як: аміак, хлор, фтор, оксигенові радикали, сульфіти, нітрати, продукти згорання дизельного палива тощо.

Більш того, забруднення навколишнього середовища подовжує терміни полінації рослин і змінює антигенну структуру пилку. Так, у алергенному пилку, забрудненому речовинами з пові­тря, підвищується здатність індукувати сенсибілізацію та підвищувати реактивність слизової носа й бронхів. Фітотоксиканти також збільшують життєздат­ність пилку бур’янів та в поєднанні з його підвищеною концентрацією в атмосфері сприяють зростанню алергічних захворювань у населення промислових регіонів. Установлений факт, що господарське освоєння нових територій призвело до порушення природних ландшафтів, скорочення ареалів видів, що там існували, значного поширення супутніх господарській діяльності людини рослин: бур’янів та рудеральних трав (смітників рослин-засмічувачів). Зокрема, до рудеральних рослин належать: лутига (Atriplex), ячмінь (Hordeum), тонконіг (Poa), бромус (Bromus), райграс (Arrhenatherum), відомі своїми алергенними властивостями. Більш того, з’явились дослідження щодо підвищеної чутливості людей до тих рослин, до яких раніше вона не відмічалася.

Контроль сегетальної рослинності, зокрема бур’янів-алергенів, є важливою складовою культури землеробства та заходів обмеження шкідливості цих бур’янів у місцях проживання людей. Ефективного контролю бур’янів у сучасному землеробстві досягають завдяки застосуванню науково обґрунтованого комплексу заходів: екологічних, фітоценотичних, організаційних, механічних, фізичних, біологічних і хімічних. Нагальна потреба комплексного системного підходу до вирішення проблеми регулювання чисельності бур’янів обумовлена багатофакторністю виробничого процесу в галузі землеробства та біологічними особливостями бур’янів, зокрема їхньою високою адаптацією до мінливих умов екологічного середовища. За таких умов для успішного контролю бур’янів велике значення має довгостроковий прогноз появи їхніх сходів із періодом передбачення від двох місяців до двох років, який дасть змогу уникнути шаблонного застосування заходів, оптимізувати практику хімічного захисту з урахуванням екологічної безпеки, підвищити продуктивність і рентабельність землеробства. Під час визначення економічної доцільності та екологічної допустимості застосування засобів захисту посівів від шкідливості бур’янів важливим є критерій еколого-економічного порогу забур’яненості полів. Нехтування цими показниками під час використання гер­біцидів призведе до забруднення навколишнього середовища.

І. Сторчоус, канд. с.-г. наук

Журнал «Пропозиція», №5, 2019 р.