Біржова торгівля: від становлення до сьогодення

Минає дев'ятнадцятий рік з часу прийняття Закону України "Про товарну біржу". За цей період відбулося декілька злетів та падінь у біржовій торгівлі сільськогосподарською продукцією та продовольством. Проте наблизитися до сучасного рівня світової біржової діяльності так і не вдалося.

Історія становлення
біржової торгівлі
Родоначальниками товарних бірж можна вважати середньовічні ярмарки, які постійно влаштовувалися у торгових центрах Європи. На ярмарках відбувалася оптова торгівля за зразками наявних товарів. Вони проводилися декілька разів на рік та сприяли розвитку міжнародних товаропотоків. Перші ярмарки виникли в кінці XI - початку XIІ століття в Англії та Франції. Розрахунки за угодами на них проводилися, як правило, готівкою з негайним постачанням товару, а згодом з відстроченою поставкою. З часом окремі принципи ярмаркової торгівлі лягли в основу біржової діяльності.
Перша біржа у світі була створена у бельгійському місті Брюгге. У цьому місті, поблизу готелю "Бурсе", з кінця XIV століття збиралися купці з різних країн для проведення торгових операцій. Власником готелю був Ван дер Бурсе, який надав у розпорядження торговців свій будинок, прикрашений гербом із зображенням трьох гаманців. Відтак існує декілька варіантів походження слова "біржа": від грецького слова birga (гаманець), німецького - borse, голандського - bturs - місця появи першої біржі.
Становлення біржової торгівлі супроводжувалося переміщенням центрів їхньої активної діяльності. У XV століття це були італійські міста - Венеція та Генуя, у XVI - бельгійський Антверпен, далі Амстердам та Лондон.
У США товарні біржі почали створюватися у XVІІІ столітті. Після створення у 1752 році Нью-Йоркської продовольчої біржі розпочинається період становлення організованої торгівлі. Вона велась переважно товарами внутрішнього виробництва: продуктами харчування, шкірою, металом, лісопродукцією.
У 1848 році великі зерноторговці заснували Чикагську торговельну палату. Завдяки її роботі вдалося сконцентрувати в одному місці проведення торгівельних операцій з широким колом товарів. Поява біржі в подальшому сприяла розвитку інфраструктури ринку: будувалися елеватори, зерносховища, мережі доріг, розширювалися гавані та порти.
Важливим гравцем на світовому товарному ринку в кінці XІX - початку XX століття була Російська імперія, яка за обсягами експорту сільськогосподарської продукції поступалася лише США. Одним із перших організованих місць торгівлі на території колишньої Російської імперії була Одеська біржа. Вона стала центром зібрання місцевих купців, які займалися експортом та імпортом різноманітних товарів. Згодом біржа стала одним з найбільших торгівельних майданчиків з торгівлі пшеницею. Активна торгівля позитивно вплинула на розвиток біржової та соціальної інфраструктури міста. У другій половині XІX століття товарні біржі почали з'являтися у всіх великих містах України, а саме: Києві, Харкові, Миколаєві.

Що таке товарна біржа?
У відомому словнику Володимира Даля "Толковий словарь живаго великорусского язика" (кінець ХІХ століття) це слово трактується, як: будівля або місце, де у визначений час збираються купці за торговельними справами; саме зібрання; час зібрання купців.
Наразі ці пояснення зберігаються, хоча й доповнилися новими значеннями. Найважливішим є те, що науковці і практики визнають три основні призначення біржі: об'єднання комерційних посередників, місце торгів, гуртовий ринок.
Отже, під біржею слід розуміти установу, де регулярно функціонує оптовий ринок і здійснюється купівля-продаж стандартизованих товарів на основі співвідношення попиту і пропозиції. Особливістю такого ринку є те, що він дає змогу здійснювати укладення угоди без наявності самого товару, що пов'язано з якісною однорідністю партій продукції, у яких один товар може бути замінений іншим.
Товарна біржа є організованим ринком. Головною метою її функціонування є створення цивілізованих умов для економічних відносин між виробниками і споживачами товарів на внутрішньому та зовнішньому ринках. Тому біржа як організація не виступає стороною в угодах купівлі-продажу, а створює сприятливе середовище для ведення комерційної діяльності. Виходячи з вітчизняного законодавства, товарна біржа є неприбутковою організацією та не займається комерційним посередництвом.
Участь у біржових торгах беруть господарюючі суб'єкти, які пройшли процедуру акредитації та отримали статус члена біржі. Вони можуть представляти власні інтереси з купівлі-продажу товарів та виконувати доручення своїх клієнтів.
Чим займається біржа?
Товарна біржа займається підготуванням торгів, їхнім проведенням та опрацюванням результатів. У визначений час брокери подають на біржу заявки з продажу чи купівлі товарів. Далі на їх підставі готується біржовий бюлетень. Останній є основою для проведення торгів. Укладені на торгах угоди фіксуються у протоколі, а після завершення торгів оформляються як біржові контракти та реєструються. Інформація про назву товарів, обсяги продажу, їхню ціну та вартість відображається у відповідних формах біржової звітності та доводиться до учасників аграрного ринку.
n До основних функцій біржі належить, по-перше, концентрація попиту і пропозиції в одному місці. На торгах зосереджуються покупці та продавці однорідних видів товарів, зацікавлені в укладенні угод, які укладаються за принципом рівноправності учасників торгів, застосування вільних (ринкових) цін, публічного проведення біржових торгів.
n  По-друге, формування ринкових цін, оскільки тільки під час конкурентних торгів визначається реальна вартість товару. Цим біржова ціна відрізняється від договірних цін позабіржового ринку. На біржових торгах ціна формується під впливом конкурентних дій покупців та продавців однорідних товарів, тому реально відображає фактичний стан ринку та є його індикатором. Своєю чергою, договірна ціна визначається двома особами: продавцем та покупцем товару - та не завжди відображає ситуацію на ринку.
n По-третє, розповсюдження інформації про кон'юнктуру біржового ринку всім зацікавленим суб'єктам господарської діяльності. Немає різниці, реалізується продукція на біржі чи збувається на позабіржовому ринку: суб'єкти договірних відносин мають знати біржову ціну, виходячи з якої самостійно визначати вартість власного товару.
Біржова торгівля має низку переваг перед традиційними формами договірних відносин на аграрному ринку, проте більшість із них не мають практичного застосування.

Стан біржового ринку України
За офіційною інформацією, на початок 2010 року в Україні було зареєстровано 531 біржу, серед яких універсальних - 106, товарних і товарно-сировинних - 341, агропромислових - 25, фондових бірж та їхніх філій - 21. Незважаючи на те, що більше третини з них нині не працюють, їхня кількість постійно зростає. Якщо на початок 1992 року чисельність бірж становила лише 66, то через десять років їх стало у 6,5 раза більше, а саме - 429. Лише за І половину поточного року було зареєстровано 17 нових бірж, а їхня загальна кількість на 1 липня становила 548.
Найбільшу частку в обсягах торгівельних операцій на вітчизняному біржовому ринку мають угоди з купівлі-продажу продукції рослинництва, цінні папери та паливо. За підсумками 2009 року, на біржах України було укладено угод на 73,8 млрд грн, що на 23% перевищує рівень попереднього року. Збільшення обсягу ринку відбулося за рахунок зростання вартості угод з продажу цінних паперів на фондових біржах ушестеро, продукції рослинництва - на 16,5%. Позитивна тенденція до відповідного зростання спостерігається з 1995 року. Проте така оптимістична статистика, на думку фахівців, не відображає фактичної ситуації біржової діяльності. На їхнє переконання, щорічне зростання ринку відбувається не за рахунок підвищення активності торгів, а завдяки стрімкому подорожчанню товарів.
До того ж, якщо врахувати вартість усієї товарної продукції в Україні, то частка її продажу на біржі ледве сягає чотирьох відсотків. На думку фахівців, найбільше розвиток цього процесу стримує адміністрування ринків товарної продукції, зокрема обмеження експорту, міжрегіонального переміщення продукції, фіксація цін, встановлення мінімального рівня рентабельності тощо.

Біржа - інструмент
державного регулювання
Якщо товаровиробники можуть визначатися з реалізацією продукції на біржовому чи позабіржовому ринку, то у державних операторів такого права немає. Державні закупівлі мають відбуватися прозоро на конкурентних засадах, тобто на організованому аграрному ринку. Товарна біржа відповідає таким вимогам, тому є одним з основних інструментів державного регулювання аграрного ринку. Відтак, Аграрний фонд України як основний державний оператор на аграрному ринку здійснює інтервенційні операції на Аграрній біржі та сертифікованих біржах України.
Об'єктами придбання Аграрним фондом є товари, визначені в Законі України "Про державну підтримку сільського господарства України". До таких об'єктів належать окремі види зернових та олійних культур, продукти їхньої переробки, м'ясо та субпродукти, сухе молоко, масло вершкове та цукор. Проте їхній перелік визначається перед початком нового маркетингового року. Зокрема, у 2010/11 маркетинговому сезоні до об'єктів державного цінового регулювання потрапили: пшениця тверда, м'яка, зерносуміші пшениці та жита (меслин) в обсязі 1084 тис. т; жито озиме та яре - 106; ячмінь - 8,8; кукурудза - 5,6; цукор-пісок (буряковий) - 368; молоко сухе - 6; масло вершкове - 18 тис. тонн.
Ціни на стратегічно важливі види сільськогосподарських культур та продовольства розраховуються на підставі методики визначення мінімальної та максимальної інтервенційної ціни, затвердженої відповідною урядовою постановою. Вони враховують середньогалузеві нормативні виробничі витрати, мінімальний рівень рентабельності, кон'юнктуру вітчизняного та зовнішнього ринку тощо. Зокрема, станом на 19 листопада поточного року ціна на пшеницю 3 класу становила 1577 грн/т, жито 1 класу - 1139, ячмінь 3 класу - 1149, кукурудзу 3 класу - 1612 грн/тонну.
Відтак, укладення та реєстрація угод купівлі-продажу сільськогосподарської продукції і продовольства для державних потреб, погашення податкової заборгованості, а також укладення та реєстрація зовнішньоекономічних контрактів є обов'язковими для господарюючих суб'єктів України, слугуючи основною підтримкою біржового вітчизняного ринку, та є основою протиріч між товарними біржами та органами влади, які регулюють їхню діяльність.

Перспективи розвитку
Перспективою вітчизняного біржового ринку має бути торгівля зерновими ф'ючерсами. Вона даватиме страхувати можливі ризики непрогнозованих коливань цін, особливо під час збирання врожаю. Своєю чергою, це полегшить отримання банківського кредиту виробниками зерна під майбутній урожай. Наразі представники Чиказької та Європейської аграрних бірж розглядають можливість відкриття в Україні зернової біржі. Створення сучасної аграрної біржі зменшить напругу між зернотрейдерами та урядом, пов'язану з останніми заходами державного регулюванням внутрішнього ринку.
Доречним при цьому є створення Причорноморської зернової біржі на Півдні України. Про це неодноразово заявляли урядовці. Така біржа може представляти інтереси на міжнародних ринках не лише України, а й Росії та Казахстану. Маючи такий майданчик, буде більше можливості впливати на формування світових цін на зерно.
Для того щоб реалізувати такий проект, необхідно максимально наблизити біржу до товаровиробника, що забезпечить достатню кількість зерна на торгах. Це можливо за умови створення та діяльності в регіонах відділень біржі з мережею брокерських контор. Але для успішної діяльності такої біржі необхідно вирішити ще низку проблемних питань. Серед них активізація ринку спекулятивних операцій та створення розрахунково-клірингового центру, що об'єднуватиме всіх гравців, регіональні біржові майданчики та мережу філіалів клірингового банку.
 Проекти створення майданчиків з торгівлі ф'ючерсами в Україні періодично виникали, починаючи з 2000 року, але не знаходили свого практичного завершення. Хоча застосування ф'ючерсного механізму дасть змогу впорядкувати ринок, гарантувати існування постійного попиту і пропозиції для учасників ринку, фіксувати ціни на термін понад півроку, страхувати ризики коливання цін та покращити умови кредитування аграріїв.

Олександр Маслак,
канд. екон. наук, керівник центру стратегічних досліджень АПК Сумського національного аграрного університету