Бідні родичі

ВАТ “Шамраївське” є доволі молодим господарством. За часів розвинутого соціалізму воно входило до складу цукрокомбінату “Шамраївський” і як окреме підприємство не розглядалося. Його головним завданням було тоді вирощування бурякового насіння для зони бурякосіяння цукрозаводу, таким воно залишається і понині. Проте в іншому, як запевнив голова правління ВАТ Леонід Ткачук, життя істотно оновилося.
Цукор починається з насіння
Наприкінці радянського історичного періоду цукрозаводи жили добре. Ціни на цукор змінювалися ледве не тричі на день, на цьому робилися великі прибутки. Ділитися ними переробники ні з ким не хотіли, у тому числі зі своїми сільськогосподарськими підрозділами. Так почався етап розпаду цукрокомбінатів: сільгоспвиробники — “бідні родичі” — відправлялися на вільні хліби, а переробники вірили, що їхнє панування триватиме вічно.
Небагато відтоді спливло води, але як усе змінилося! Нині переробники вже не почуваються так самовпевнено, а ламають голову над тим, де взяти сировину і як збільшити сезон цукроваріння.
Цукрокомбінат “Шамраївський” роз’єднався теж. До речі, його сільськогосподарському підрозділу під “дахом” цукроварів жилося не дуже солодко, тому господарство з приводу розлучення не шкодувало. Вільний цукрорадгосп “Шамраївський” (згодом — ВАТ “Шамраївське”) зміг відстояти своє місце під сонцем, не занепав, а навпаки — показники пішли вгору. Потенціал господарства істотно зріс. Такого врожаю, як нинішнього року, воно не одержувало ніколи: пшениця дала 92 ц/га, горох — 62,3, ячмінь — 75,7 ц/га. А насіння цукрових буряків виростили стільки, що вистачило б засіяти зони бурякосіяння трьох таких заводів, як “Шамраївський”. Проте зайве насіння — зайві проблеми: покупці за ним у черги не шикуються, тож доводиться віддавати їм у борг. А потім ці борги відсуджувати... Тому якщо досі ВАТ “Шамраївське” орієнтувалися у своєму виробництві на 100 га насінників, то на наступний рік скоротить цю цифру до 50–60 га.
Та, незважаючи на скорочення обсягів виробництва, насіння цукрових буряків залишається профільною продукцію господарства. Адже справа ця складна, трудомістка і специфічна, робити її вміють далеко не всі.
Проблеми вибору не існує
Спеціалісти “Шамраївського” перебувають на передньому краї протистояння насіння цукрових буряків вітчизняної селекції зарубіжній. На якому боці барикад — вгадати не важко. “Нині кажуть, — розповідає Леонід Ткачук, — імпортне насіння дає кращий врожай, а наше — гірший. Але ж дивіться: імпортне насіння дороге. Його купляє хто? Багаті. Відповідно, в багатих є гроші і на добрива, і на засоби захисту рослин тощо, тобто на виконання всієї належної технології. Вітчизняне ж насіння бере той, в кого грошей обмаль: ми даємо їм під урожай, у борг. Для вирощування буряків бідні не застосовують ані добрива, ані пестициди. Відповідно, урожай отримують низький. А дай для наших гібридів усе необхідне, і результат буде такий самий, як і з імпортними.”
У переліку сортів і гібридів цукрового буряку, насіння яких вирощують у “Шамраївському”, є насіння гібриду КВ-Рось. Виведений він спільними зусиллями німецької фірми KWS і Білоцерківської селекційно-дослідної станції. У господарстві б’ються над цим гібридом чотири роки, проте бажаних кондицій насіння й досі не досягнуто. Агрономи “Шамраївського” вважають, що причина у хворобах: гібрид з іноземними генами хвороби вражають більше, тоді як суто вітчизняні — Білоцерківський ЧС 57, Український ЧС 96, які вирощувалися поряд, — демонструють більшу стійкість і цілком нормальні показники.
У минулому році “Шамраївське” для свого цукрозаводу спробувало вирощувати цукрові буряки іноземної селекції. Проте екстремальні погодні умови другої половини літа (висока температура повітря, відсутність опадів) призвели до того, що буряки загнили на полях, сировину було отримано неякісну, вихід кінцевої продукції виявився низьким, якість її — також. Тому цього року усі посіви фабричних буряків у “Шамраївському” та на орендованих в інших господарствах землях (а це 2,5 тис. га) зайняті лише вітчизняними сортами і гібридами. “Запитайте технологів з будь-якого цукрозаводу, — каже Леонід Ткачук, — двома руками будуть за те, щоб вирощувати буряки лише вітчизняної селекції. Адже технологія переробки на заводах створювалася під наші буряки.”
Насінництво пшениці
Крім насінництва цукрових буряків, у “Шамраївському” займаються ще й насінництвом пшениці. Цьогоріч тут вирощували 12 її сортів, а були роки, коли кількість випробовуваних сортів доходила до 22–25. Тоді вирощувалися пшениці Інституту генетики, Миронівського інституту пшениці, Інституту землеробства, Білоцерківської селекційно-дослідної станції. Колекція кожного інституту висівалася окремо, на різних полях, а під час збирання робилася оцінка сортів. Чотири року тому в господарстві дійшли висновку, що найстабільнішою і найбільш вирівняною виявилася колекція сортів Інституту фізіології та генетики, після чого співробітництво з цим науковим закладом здобуло нового імпульсу. У господарстві про зроблений вибір нині не шкодують. Разом з інститутом, одержавши від нього розсадники розмноження сортів озимої пшениці першого року, “Шамраївське” висаджувало розсадники розмноження другого року і супереліту.
Серед вирощуваних сортів пшениці можна виділити високоінтенсивні: Колумбія, Київська-8 і Ремеслівна. Вони потребують високого агрофону, на якому здатні формувати дуже високий урожай (сорт Колумбія на Улянівській дослідній станції торік дав 115 ц/га). Сорти ж Подолянка, Ятрань нормально себе поводять і на гіршому агрофоні, тобто є більш пластичними.
Племінні телички
“Шамраївське” є державним племінним заводом з вирощування й утримання ВРХ української червоно-рябої молочної породи. Держплемзаводом господарство стало ще у 1927 році: тоді воно мало симентальську породу, але пізніше сименталів перекрили іншою породою й отримали українську червоно-рябу. Цього року держплемзавод пройшов чергову переатестацію, на підставі якої статус племінного підприємства було підтверджено знову.
Стадо ВРХ у “Шамраївському” налічує 1100 голів, з них корів — 341. До кінця року чисельність корів буде збільшена до 400 (через це господарство поки що племінної реалізації телиць не здійснює). Середній надій на фуражну корову очікується на рівні 6,5 тис. кг, що на 1 тис. кг більше, ніж торік. Також цього року збільшилися прирости живої ваги: середньодобовий приріст у телиць різних вікових груп становив за 1 півріччя 724 грами.
Спермопродукцію “Шамраївське” закуповує у Головному селекційному центрі України, а також у Черкаському НВО “Прогрес”. Завдяки цим партнерам стадо тепер поліпшується лише червоно-рябими голштинами. Щоправда, нині великого вибору бугаїв-поліпшувачів червоно-рябої породи ні в Україні, ані за кордоном немає. На стаді в “Шамраївському” вже використано всіх наявних найкращих бугаїв, і перекривати далі вже немає чим.
Корми для ВРХ у “Шамраївському” готують самотужки, в тому числі і комбіновані: змішують зерно різних культур, додають шроти (соєвий або соняшниковий). Назагал на кожну корову закладають понад тонну сіна, близько 6 т сінажу, 12 т силосу, а концкормів — 400 г на 1 л молока, що є навіть більше за потребу. Нині шамраївці вивчають досвід інших господарств з цілорічної годівлі корів силосом. Така технологія годівлі майже повсюдно впроваджена на Заході й активно торує собі дорогу в Україні. Годівля консервованим монокормом забезпечує стабільність і якості кормів, і молоковіддачі. Зникає залежність від погодних впливів на стан кормових угідь, від ступеня стиглості (чи перестиглості) трав тощо. За годівлі одним і тим самим кормом передшлунки тварини добре налаштовуються на його перетравлення, адже для доброго перетравлення нового виду корму тварині треба звикати до нього не менше місяця. З усього цього формується продуктивність тварин, собівартість продукції, а отже, у “Шамраївському” серйозно замислюються над переходом на цей прогресивний спосіб годівлі.
Племінні свинки
Минулого року ВАТ “Шамраївське” одержало ще й статус держплемрепродуктора з вирощування і реалізації племінних свиней. Розводять тут велику білу породу. Стадо налічує 1245 голів, у тому числі 50 основних свиноматок. Опороси здійснюються у два тури — у червні й у грудні. Вихід поросят на свиноматку — 10,5–11 за опорос. Прирости ваги у першому півріччі цього року становили 520 г.
Для більш ефективного виробництва м’яса у господарстві займаються міжпородним схрещуванням свиней (осіменяють спермою кнурів породи дюрок). За рахунок гібридизації було одержано молодняк, який за тих самих умов утримання розвивається і дає прирости значно краще, ніж чистопородні великі білі свині.
Як і велику рогату худобу, свиней годують здебільшого концкормами власного виробництва. Але під зимовий опорос і стартові комбікорми, і комбікорми для свиноматок будуть закуплені фірмові. У господарстві впевнені в економічній виправданості цього кроку, незважаючи на те, що тонна фірмового корму коштує 3,5 тис. грн проти 400 грн саморобного.
Відібрані у чистій породі свинки йдуть на реалізацію як ремонтний племмолодняк. Торік таких було продано 270 голів. Могли б і більше, але попит на молодняк нині слабенький. Дивна річ, але племрепродуктор на реалізацію племмолодняку нині не дуже орієнтується: більше розраховує на ту ціну, що складається на живу вагу. А тому і штучне осіменіння, і стартові комбікорми, і гібридизація — усе це працює на зниження собівартості м’яса.
Записав Павло Коротич