Спецможливості
Агробізнес

Балагура Олег: «Сільське господарство вчить правильно жити та загартовує дух»

11.09.2015
464
Балагура Олег:  «Сільське господарство  вчить правильно жити  та загартовує дух» фото, ілюстрація

Державне підприємство... Більшість громадян України «солідарні» в думці, що це підприємство, яке фінансується за рахунок бюджету, в якому тільки те й роблять, що крадуть кошти і створюють видимість роботи. Втім, це не завжди правда, адже є ще на теренах України державні підприємства, які, всупереч громадській думці та стереотипам, працюють не гірше, а навіть краще, ніж приватні. Саме до таких належить і ДП «ДГ “Шевченківське”».

Державне підприємство... Більшість громадян України «солідарні» в думці, що це підприємство, яке фінансується за рахунок бюджету, в якому тільки те й роблять, що крадуть кошти і створюють видимість роботи. Втім, це не завжди правда, адже є ще на теренах України державні підприємства, які, всупереч громадській думці та стереотипам, працюють не гірше, а навіть краще, ніж приватні. Саме до таких належить і ДП «ДГ “Шевченківське”».

А. Сухина
a.sukhina@univest-media.com

Тут і з статистикою все добре, і реальні результати роботи видно, що називається, неозброєним оком. Чому ж одні жаліються, що від держави — ані крихти, а без цієї допомоги «все пропало», а у «Шевченківському» — все «о’кей»? Про те, в чому полягає каверза і де криються секрети успіху, ми спілкуємося із керівником господарства — Олегом Балагурою.

Олеже Вікторовичу, для початку розкажіть трішки про себе…
— Для того щоб працювати на позитивний результат, у першу чергу, потрібно любити те місце, де ти працюєш. По-іншому зі мною статись і не могло, адже, як кажуть у народі, мій «пуп закопаний» саме тут, у Денихівці. У цьому селі працювали мої батьки, тут проходили моє дитинство і згодом юність.
Після закінчення школи я вступив до Уманського аграрного університету, по закінченні якого отримав спеціальність агронома. Згодом працював за спеціальністю у місцевому господарстві. Потім — служба в армії. Хоча на той час уже був жонатий і мав доньку. Відслужив півтора року, і сьогодні ні на мить не жалкую про жодну хвилину, проведену в армії. Адже то була справжня чоловіча школа — армія, яка нас загартовувала і вчила життю. Так, була можливість «відкосити» від армії, адже батько був головою місцевого колгоспу, проте були не ті часи. І сьогодні я йому дуже вдячний, що він мене віддав до лав армії, адже це дуже хороша життєва школа. І не знаю, чи сидів би я зараз перед вами у директорському кріслі, якби не армія…
Потім повернувся до села і приступив до роботи у господарстві. Згодом випала нагода очолити його.
Залишатись на керівній посаді впродовж двадцяти років на державному підприємстві — не кожному під силу. Розкажіть, у чому секрет?
— У селі має бути все збалансовано. Сьогодні і на ринку, і на полях України все більше і більше з’являється високопродуктивної техніки, яка замінює декілька агрегатів, і, відповідно, потрібно менше людей. Це дуже добре у плані економіки. Проте питання людського фактора залишається дуже критичним. Людям потрібно дати роботу. Адже без роботи в селі його почнуть залишати мешканці, а не буде людей — не буде й села.
Тому для мене як керівника у роботі на першому місці — люди, робочі місця, відповідні умови праці, гідна її оплата… Сьогодні у нашому господарстві на виробничих процесах задіяно близько 200 працівників. Так, щороку ми впроваджуємо у виробництво сучасну техніку, яка мінімізує залучення людей. Проте не відходимо від основного робочого принципу — забезпечити зайнятість людей.

Розкажіть детальніше про діяльність господарства та наскільки насінництво на сьогодні — вдячна справа?
— Господарство створювали для забезпечення елітним насінням цукрових буряків виробничих потреб сільськогосподарських товариств СРСР. Сьогодні ми не відступаємо від основної діяльності господарства — насінництва, хоча дещо і розширили спектр вирощуваних культур. Адже ми тісно співпрацюємо з НААНУ.
Крім того, ми також маємо досить розвинене тваринництво. І на сьогодні наше господарство є також племінним заводом із розведення ВРХ (породи голштин) та свиней (велика біла).
Нині в аграріїв відчувається великий попит на вітчизняне насіння. Адже якщо говорити про буряки, то ціна на вітчизняне насіння мінімум уп’ятеро нижча, порівняно із закордонним, хоча за якістю зовсім не відрізняється. Так, гібрид Булава на наших полях дає врожайність на рівні 600 ц/га, при цьому цукристість коренеплодів перебуває на рівні 17,3%.
Проте сьогодні ми маємо безліч проблем, основна з яких — це відсутність фінансування з боку держави. Я не говорю про фінансування сільськогосподарських підприємств. Усі чудово розуміють, що коштів для цього немає, і я думаю, що товаровиробники мало-помалу, проте самотужки впораються із сучасними проблемами. Державна підтримка необхідна насамперед селекціонерам, науці, науковим установам. Тому що без підтримки науки сьогодні важко говорити про світле майбутнє для сільського господарства. І як не прикро, вся наукова робота у насінництві побудована на голому ентузіазмі людей, які там працюють. Це неправильно, адже в Україні сьогодні створюються не гірші від іноземних сорти пшениці, кукурудзи, буряків. І якщо найближчим часом не звернути належної уваги на проблему фінансування цієї сфери діяльності, то українське сільське господарство чекають дуже скрутні часи.

Що Ви маєте на увазі?
— Я говорю про ціни. Сьогодні аграрії зіткнулись зі страшною проблемою. Це нестача власного виробництва якісної техніки, практична відсутність вітчизняних ЗЗР, якісного насіння, ефективних добрив. А те, що є на ринку, коштує не гривні, а долари, які сьогодні є дуже дорогими. Таким чином аграрії неумисно заганяють себе у фінансову петлю. І сил так працювати — все менше і менше. Тому для поліпшення економіки потрібно насамперед створити власне виробництво, яке не поступатиметься закордонним аналогам. А реалії такі, що… такого створення багато хто може і не дочекатись. Тому спочатку потрібно створити механізм, який би давав змогу проводити всі закупівлі у національній валюті з урахуванням усіх ризиків. Бо сьогоднішня ситуація нагадує «побиття немовлят», а не ринкові відносини — за гривні нічого конкурентного ми не можемо купити, а закордонне для нас — задорого. Крім того, до вартості товару під час перетину кордону додається небаченої величини митний збір, і все це — на плечі аграріїв. Я розумію, ми повинні захищати власного виробника, якщо він є, але коли ми сьогодні не маємо власного комбайна для збирання — і «дерти» (високий митний збір) шалені кошти під час купівлі закордонного… То про які позитивні результати і нарощування валу зернових ми можемо говорити?!
Тому найближчим часом потрібно забезпечити відродження всього ланцюжка виробництва насіння — від інститутів до готової продукції. Мені дуже приємно бути необхідною ланкою цього виробничого ланцюжка і приносити користь вітчизняному агросектору, проте одного лише нашого ентузіазму замало.

Нині досить складна ситуація для ведення бізнесу. Які маєте плани щодо роботи?
— Передусім — це будівництво нового сучасного насіннєвого заводу. Сьогодні ми маємо досить якісне обладнання для обробки насіння виробництва компанії «Петкус», яке повністю задовольняє наші вимоги і потреби. Проте для того, щоб голосніше заявити про себе широкому загалу потенційних споживачів, потрібно новіше, продуктивніше й ефективніше, обладнання.
Крім того, ми взяли курс на повне переоснащення МТП. І поступово замінюємо старі машини новими — сучаснішими та високотехнологічними, що допомагає нам працювати із прибутком. Адже робота на старій техніці — це заняття невдячне, діяльність не на результат і прибуток, а, так би мовити, аби не померти з голоду.
Сьогодні ми маємо досить непогані результати у тваринництві та рослинництві. Надій молока на корову становить 6,5 тис. л. Крім того, щороку продаємо тільки населенню до 1,5 тис. голів свиней. Реалізовуємо молодняк ВРХ.
За цьогорічних досить несприятливих погодних умов ми отримали по 56 ц/га ранніх зернових, торік — 65 ц/га. Кукурудзу, соняшник, сою ще не збирали, а попереднього виробничого року врожайність качанистої становила 120 ц/га, соняшнику — 37, сої — 26 ц/га (у сухому вигляді).

Ви говорите про оновлення МТП — із чого розпочинали?
—  Оновлення техніки розпочинали, як то кажуть, «із хвоста». Спочатку придбали комбайни, тому що навіть той урожай, який удавалось виростити, з допомогою старих сівалок та культиваторів збирали із величезними втратами. Згодом придбали техніку для хімічного захисту рослин і наостанок — для проведення висіву та грунтообробітку. Можливо, для когось така тактика видасться неправильною, проте, на мою думку, потрібно придбати спочатку ту техніку, яка дасть швидку копійку.
Останнє наше придбання — це культиватори для передпосівного обробітку грунту Swifter та два глибокорозпушувачі Terraland виробництва чеської компанії Bednar. Сьогодні це машини преміум-класу із високою якістю та поміркованою ціною. Уже впродовж трьох років усі наші поля обробляємо саме ними. Так, раз у чотири роки ми проводимо розпушування грунту на глибину 40 см, у наступні три роки — обробіток на глибину 25 см, оскільки цей агрегат здатен обробити грунт не гір­ше від плуга. Завдяки цьому ми маємо значно нижчі витрати на обробіток грунту та відчутний економічний ефект на фоні збільшення врожайності сільськогосподарських культур. Узагалі агрегат може проводити обробіток на глибину до 65 см, проте нам цього не потрібно, адже плужна підошва, яку «підриває» агрегат, на наших полях залягає на глибині 35–40 см. Крім того, хотілося б відмітити, що завдяки спеціальній конструкції робочих органів та можливості налаштування кута входження робочих органів у грунт значно полегшується обробіток важких та переущільнених грунтів. За роки експлуатації усі роботи, пов’язані із технікою Bednar, зводяться лише до простої заміни робочих органів.
Передпосівний культиватор, крім того, що якісно виконує покладені на нього функції, має також не менш вагомий «плюс» — малу транспорту ширину, яка становить 3 м — саме те, що нам потрібно. Адже для того, щоб займатись насінництвом і вирощувати якісне насіння, потрібна просторова ізоляція, яка відіграє дуже важливу роль у селекції, проте в економіці, навпаки, створює певні проблеми. Тому наші відділки просторово розкидані на відстані 30 км, і до придбання нового культиватора було проблемно пересуватись дорогами зі старими широкозахватними агрегатами нескладаної конструкції. З появою нового культиватора це не становить жодних складнощів.
 
А чому Ви зупинили свій вибір саме на чеських агрегатах?
—  По-перше, як я вже говорив, — це висока якість та помірковані ціни на цю техніку. Також придбанню сприяла і наша давня співпраця із компанією «Адлєр», яка є офіційним дилером техніки Bednar в Україні. До того ж мені дуже імпонує політика держави щодо розвитку країни. Показовим є те, що сьогодні в Чехії сформовано дуже потужний середній клас. А це для економіки — найкраще. У такої країни — великі перспективи.

Чому саме середній клас?
— Сьогодні вже є структури, які мають по 200, 300,
500 тис. га землі.
А якщо хоч трішки бути патріотом і працювати на благо держави, а не свого гаманця, то на законодавчому рівні потрібно постановити, що земельний банк одного господарства має становити максимум 5 тис. га землі. Навіщо це? Саме такий обсяг обробітку може забезпечити максимальну віддачу від землі як для громади, так і для держави.
Сьогодні ми всі чуємо про досягнення агрохолдингів, про їхні надприбутки, соціальні проекти і т. п. А на практиці бачимо зовсім протилежну картину: що дрібніші господарства — то сильніші громади, де вони працюють, і заможніші села. Адже людина за своєю природою така, що там, де живе, працює — туди із більшою охотою і кошти вкладає.
А холдинги здебільшого «допомагають» лише у квартальних звітах перед податковою…

Як у Вас налагоджено соціальну політику господарства?
 —  Ми беремо активну участь у розвитку інфраструктури села. Дбаючи про високий рівень освіти та культури, повністю фінансуємо школи, дитсадки, організовуємо дозвілля односельчан. Будуємо парки, стадіони та підтримуємо їх у належному стані. Так, цього року виділяємо 400 тис. грн на монтаж поливної системи для стадіонного газону, бо без поливу трав’яний покрив не витримує спеки.

Яких принципів намагаєтесь дотримуватись у роботі?
—  Головне у роботі — це чесність, відкритість та прозорі стосунки із людьми і партнерами. Люблю все робити своїми руками, вкладаючи у справу душу і вміння. Колектив підприємства було сформовано також за таким самим принципом. Тому я можу повністю покладатися на підтримку колег, які солідарні зі мною в підходах до роботи: якщо хочеш зробити щось добре — зроби це сам і покажи приклад іншим, а якщо будеш «сачкувати», ухилятися від професійних обов’язків, перекладати їх на інших, то ніколи не досягнеш позитивних результатів та не заслужиш поваги
підлеглих і партнерів.

Інтерв'ю
Заріпов Андрій
Несприятливі погодні умови часто спричинюють втрату частини врожаю.  Але аграрії можуть зберегти фінансову стабільність  за допомогою агрострахування. 
голова Української асоціації молодих фермерів Дмитро Мічурін
З розвитком агросектору України підвищуються і вимоги до фахівців аграрної галузі. Навчальні програми профільних вузів все ще часто не відповідають ні вимогам агрокомпаній, ні швидкості розвитку сучасних технологій в АПК. Тому все більший... Подробнее

1
0