Спецможливості
Архів

Австралія: світовий ринок під прицілом

05.07.2009
1017
Австралія: світовий ринок під прицілом фото, ілюстрація

Австралійські фермери змушені протистояти мінливим цінам на світовому ринку та постійним засухам. Саме це зробило сільське господарство червоного континенту одним із найбільш конкурентоспроможних у світі. Розповідає доктор Олаф Цинке (Olaf Zinke), ZMP.

Австралійські фермери змушені протистояти мінливим цінам на світовому ринку та постійним засухам. Саме це зробило сільське господарство червоного континенту одним із найбільш конкурентоспроможних у світі. Розповідає доктор Олаф Цинке (Olaf Zinke), ZMP.

No worries - жодних тривог! Із цим девізом австралійські фермери просувають свою продукцію на світові ринки. Австралія належить до великих експортерів, а по деяких продуктах - навіть до глобальних лідерів ринку.
Однак життя австралійських фермерів не таке вже й безтурботне. Природні умови, забезпечення водними ресурсами й погода, у величезній країні далеко не оптимальні, а останніми роками навіть погіршуються. Крім того, фермери червоного континенту, на відміну від своїх американських і багатьох європейських колег, змушені обходитися без державних дотацій і субсидій.
Яловичина й зерно
від антиподів
Відгодівля великої рогатої худоби - найважливіша галузь австралійського сільського господарства. Приблизно п'ята частина всієї продукції, виробленої в аграрній сфері, припадає на тваринництво. У дев'яності роки минулого століття близько двох третіх всієї виробленої яловичини постачали на світовий ринок (нині експортують близько 20% товарного м'яса ВРХ). Крім того, щорічно Австралія продає 500-600 тис. голів великої рогатої худоби (особливо в південно-східну Азію).
У 2007 році Австралія була другим за обсягами експортером яловичини у світі після Бразилії. Основні покупці яловичини - Японія та США. Зрозуміло, в минулому спостерігалися постійні коливання в обсягах виробництва продукції та її експорті (рис.1).
Головні центри з розведення великої рогатої худоби працюють на сході й півдні континенту. З 90-тих років інтенсивно розвивається тваринництво загінного типу на традиційних великих пасовищах. Більшість загонів з відгодівлі худоби міститься на півдні країни при зерносховищах і портах, незначна кількість яких належить іноземним інвесторам (зокрема японським).
Друга важлива складова австралійського сільського господарства - пшениця, частка якої в доходах аграрного сектору становить 12%. Пшеницю вирощують на більшій половині всіх орних земель країни, в основному - на південному сході й південному заході. Правда, протягом двох попередніх років були істотні втрати врожаю через тривалу засуху.
Для врожаю 2008-2009 МР, після випадання дощів, фермери збільшили площу посівів пшениці приблизно на 13% і, згідно з останньою статистикою, її експорт може зрости на 13 млн тонн (див. табл. 2).
Близько трьох четвертей вирощеної пшениці торік було експортовано. Переваги: австралійське зерно на ринок завжди надходить першим, коли в північній півкулі маркетинговий сезон тільки добігає половини. Але останнім часом експорт пшениці постійно скорочується: традиційні посухи зменшують урожай, дедалі більше зерна споживають усередині країни. І все ж Австралія, як і раніше, залишається одним із шести найбільших світових експортерів пшениці. Основними ринками збуту для австралійської пшениці є Японія, Індонезія, Ірак, Корея і періодично - Китай.
Другий за значенням продукт австралійського землеробства - ячмінь. Під цю культуру відведено майже одну п'яту орних земель. Експортують 75% вирощеного продукту. Завдяки цьому Австралія, разом із ЄС та Україною, є одним із трьох найбільших постачальників ячменю на світовий ринок. Залежно від погодних умов, від 30 до 40% урожаю використовують для пивоваріння, а решту - на фураж. Пивоварний ячмінь і солод експортують в основному до Китаю для забезпечення сировиною його пивоварної індустрії, яка швидко розвивається. Основні покупці фуражного ячменю - Японія, Саудівська Аравія й Китай.
Молоко: 60% на експорт
Понад 9% усієї сільськогосподарської продукції, виробленої в країні в 2007 році, припадає на молоко. Незважаючи на довгострокові структурні зміни в молочному секторі, він, як і раніше, значно менше структурований, ніж інші галузі. На сьогодні тільки 30% підприємств виробляють близько 55% молока. Від 1,7 млн корів фермери за рік одержують близько 9,3 млн т молока. Обсяг виробництва з початку 80-х до початку 2000-х років зріс приблизно вдвічі.
Молочна продуктивність у середньому становить дещо менше 5500 кг на одну корову. Через посухи за останні три роки продуктивність і поголів'я корів скоротилися й тільки нинішнього року незначно зростуть. Найважливіші зони молочної галузі містяться на східному узбережжі, а також у типових сільськогосподарських районах на південному сході й південному заході. Більшість пасовищ тут зрошувані.
Після Нової Зеландії і ЄС, Австралія є третім у світі найбільшим постачальником молочної продукції. Майже 60% молока у вигляді перероблених молочних продуктів країна експортує. До найважливіших покупців належать, насамперед Малайзія і США, а сир експортують до Європи, Південної Кореї та Саудівської Аравії.

Експорт:
з кожним роком складніше
Огляд динаміки виробництва в країні засвідчує, що майже дві третини від загального обсягу австралійської сільськогосподарської продукції продаватимуть за заниженими цінами. Це пояснюється й зростанням виробництва в інших країнах-експортерах сільськогосподарської продукції, і тим розривом, що існує між відносно невеликим внутрішнім ринком і більшим виробничим потенціалом Австралії. Яловичина, пшениця, молочні продукти, а також вино й вовна становлять у цілому 18 млрд євро, або, відповідно, близько 12% від загального обсягу австралійського експорту.
Найважливіші ринки збуту австралійської сільськогосподарської продукції - в Азії. Близько 60% експорту країна спрямовує в цьому напрямку. Найбільшим покупцем є Японія, за нею - країни Південно-Східної Азії. Помітно зросло значення Китаю й Близького Сходу. Сполучені Штати та Євросоюз купують кожен близько 10% австралійського агроекспорту.
На азійських ринках австралійські експерти бачать більші можливості для росту експорту, навіть якщо доступ до них часто, наприклад, через мито утруднений. Зрозуміло, що країна в рамках переговорів СОТ енергійно бореться за усунення обмежень у торгівлі й за вільне проникнення на ринок.
 Доступ до міжнародних ринків, зрозуміло, є однією з перешкод для відносно віддаленого континенту, особливо для експорту сільськогосподарської продукції, і експортерам доводиться переборювати такі перешкоди:

  • дуже великі відстані всередині країни між перевалочними пунктами й портами є істотним чинником вартості продукції. Більшість австралійських портів розміщено на південному та східному узбережжях. Там сконцентрована також харчова промисловість, тоді як сільськогосподарські райони є по всій країні;
  • крім того, обмежені вантажні й складські площі сьогодні мають можливості для росту. Додаткова конкуренція виникла через швидко зростаючий експорт вугілля й руд, який пролягає через ті самі маршрути й порти;
  • у нещодавньому дослідженні прогнозується зростання обсягу торгівлі й вантажоперевезень через великі порти вдвічі протягом наступних 20 років.

Посухи приходять часто
Більшість фермерів, зрозуміло, більше стурбована погодою, а не розмірами портів. Прогресуючі щорічні зміни клімату й часті засухи стають дедалі серйознішими перешкодами для виробництва й експортних можливостей австралійського сільського господарства. І останні два роки (занадто сухі й жаркі) - яскравий приклад цього.
Сьогодні близько 75% загального споживання води в Австралії припадає на сільське господарство. Два останні посушливи роки значно зменшили запаси води. Особливо відчули це сільські господарства в басейні річок Мюррей - Дарлинг на півдні країни, де виробляють майже половину фруктів і майже одну третину молочної продукції.
Відповідно до недавніх досліджень австралійських учених, ризики, пов'язані з кліматом, зростатимуть. Посушливі роки, як два минулі, приходитимуть значно частіше, особливо в землеробських регіонах на південному заході. Це загрожує скороченням удвічі (як у 2007 й 2008) або навіть повною втратою врожаю й обсягів експорту й колапсом молочної та м'ясної галузей.
Очікується, що зерновий сезон 2008-2009 буде спокійним. До середини червня випало чимало опадів. Відповідно, за таких умов очікують і на високу врожайність, а також на істотне зростання обсягів експорту. Для австралійських фермерів зростання доходів після тривалого періоду посухи є вкрай потрібним, оскільки в найближчі роки їм загрожує істотне збільшення витрат, пов'язаних із уведенням ліцензування на споживання води приватними компаніями, потребою постійного здійснення природоохоронних заходів, а також стрімким підвищенням цін на землю.

Ми стійко тримаємося
Доходи австралійських фермерів залежать безпосередньо від світового попиту й експорту. А завдяки розвинутій інфраструктурі, особливо в сфері вирощування великої рогатої худоби й зернових культур, ці галузі є конкурентоспроможними. Підтвердження цьому - зростання цін на землю на червоному континенті. Фермерам більших клопотів завдають зміни клімату. Посухи, неврожаї й збитки почастішали. Уже тепер у деяких основних регіонах вирощування сільгоспкультур відчувається гостра нестача води, а багато районів невдовзі зможуть існувати тільки завдяки дорогим іригаційним системам.
Як наслідок, великі втрати врожаю таких злаків, як пшениця та ячмінь, впливають на весь світовий ринок. Підсумкові результати збору врожаю в Австралії, навіть у другій половині сезону, на європейському ринку зерна можуть зіграти роль "стрілки ваг".

Advertisement

Інтерв'ю
Система аграрних розписок (АР) працює у 8 областях: Харківській, Полтавській, Черкаській, Вінницькій, Хмельницькій, Тернопільській, Сумській та Миколаївській. Станом на середину квітня в Україні
Про глобальне потепління говорять уже кілька десятиліть. Які конкретні практичні наслідки від нього вже відчуло сільське господарство України і на що ще очікувати розповідає найавторитетніший в

1
0