Спецможливості
Агробізнес

Аграрні Фінляндія та Швеція: процвітання в суворих північних умовах

04.10.2012
2932
Аграрні  Фінляндія  та Швеція:  процвітання в суворих  північних умовах фото, ілюстрація

Цього року  щорічному конгрес Міжнародної федерації аграрних журналістів проходив у Швеції.  Але Фінська гільдія аграрних журналістів запропонувала бажаючим до початку роботи Конгресу завітати до Фінляндії та ознайомитися з аграрним сектором цієї дивної країни.  Тому почну я з Фінляндії.

 

 

Частина 1. Фінляндія

 

Якщо не брати до уваги Ісландію, де площа землі для ведення сільського господарства не перевищує 70 тис. га, Фінляндія є країною, сільське господарство якої - «найпівнічніше» у світі. Вегетаційний період становить від трьох (північ) до шести місяців (південь). Географія країни зумовлена останнім льодовим періодом: рельєф країни переважно плаский, з великою кількістю озер (майже 188 тис.), які займають майже 10% території. Площа сільськогосподарських угідь становить лише 7% - 2,3 млн га (загальна площа Фінляндії - 338,5 тис. км2, або приблизно вдвічі менше площі України). При цьому населення Фінляндії становить лише 5,4 млн осіб.

І, попри суворі географічні та кліматичні умови, Фінляндія, так само, як і інші Скандинавські країни (Швеція, Норвегія, Ісландія), є країною з надзвичайно високим рівнем життя (середній річний дохід на одного мешканця - майже 50 тис. євро).

Щоб зрозуміти «фінське диво», слід зазирнути в історію країни, а потім - зробити відповідні висновки.
 

Добре там, де нас немає

 

З ХІІ століття Фінляндія була частиною Швеції, а з середини XVI-го - мала автономний статус Великого герцогства Фінляндського із власним парламентом і прапором. Проте з розширенням загарбницьких планів Російської імперії Фінляндія поступово перейшла у повну залежність від Росії:

«Інкорпорація окремих частин Фінляндії до складу Російської Імперії почалася під час Великої Північної (шведсько-російської) війни 1700-1721 рр. Згідно з Ніштадтським мирним договором 1721 р., Швеція поступилася Російській Імперії частиною шведської Карелії з містом Виборг. За Абоським мирним трактатом 1743, до Імперії Романових перейшла решта шведської Карелії (з містами Вільманстранд, Нейшлот та Фрідрихсгамн). Із цих земель росіяни сформували Виборзьку губернію (згодом була також відома як "Стара Фінляндія").

Повна інкорпорація Фінляндії до Російської Імперії відбулася після поразки Швеції у війні 1808-1809 рр». (Енциклопедія «Вікіпедія»)

У грудні 1917 р. більшовицький уряд Росії визнав незалежність Фінляндії. Але тут же й пошкодував, і вже в січні 1918 р. фінські комуністи за військової підтримки російських більшовиків підняли заколот, який був, дякувати Богові, придушений у середині травня.

Мирне життя фінів тривало двадцятиріччя: 30 листопада 1939 р. радянські повітряні сили завдали бомбового удару по Гельсінкі та вздовж усього радянсько-фінського кордону. «Війна Давида з Голіафом»: 3,5 млн фінів проти 190 млн «совєтів».

Росія під час Другої світової війни ще раз намагалася позбавити фінів незалежності, але знову зазнала невдачі. Проте СРСР вдалося у перемир'ї, остаточно узгодженому 1947 р., вимагати великі контрибуції з Фінляндії, які та виплатила навіть із випередженням - у 1952 р. Звісно, зруйнованій війною економіці Фінляндії це на користь не пішло.
До 1950-х рр. Фінляндія була відсталою аграрною країною. Але потім розпочалося просто карколомне економічне зростання, і нині Фінляндія - одна з найбагатших і найкращих для проживання країн світу з найкращою системою освіти в Європі. Найцікавішим у цьому карколомному економічному зростанні є те, що ним Фінляндія багато в чому завдячує... СРСР.

У 1949 р. США та їхні основні союзники для протидії комуністичній експансії СРСР у світі створили Координаційний комітет з експортного контролю (КОКОМ - Coordinating Committee for Multilateral Export Controls). Цей комітет мав запобігати експорту до СРСР та інших соціалістичних країн передових технологій. Незважаючи на те, що СРСР завжди вихвалявся своїми винаходами, насправді більшість із них були просто вкрадені у західних країн. Створення КОКОМ було серйозною перешкодою  розвитку радянського військово-промислового комплексу, і тому СРСР весь час намагався знайти можливість завозити передові технології через «треті» країни. Основними такими «шпаринами» були Японія, Фінляндія та Індія.

Фіни побачили в цьому свій «клондайк» і почали швидко розвивати власні передові технології.

Ви чули таке ім'я: Лінус Торвальдс? Скоріш за все, ні. Проте цей фін створив для комп'ютерів операційну систему Linux, яка є основою для андроїд-смартфонів та планшетів, які займають приблизно 70% комунікаційного ринку в світі. На фінських верфях будують найбільші в світі круїзні лайнери (поїдьте до Миколаєва та подивіться на те, що залишилося від Миколаївського суднобудівного заводу).

Майже половина розробників украй популярного телекомунікаційного сервісу Skype - естонці. А в Таллінні розташований Центр протидії кібер-злочинності НАТО.

 

Сільське господарство Фінляндії

 

Нижче я зосереджусь на рослинництві Фінляндії (ми всі знаємо молочну продукцію кооперативу «Валіо» під торгівельною маркою «Віола»), а в наступній статті - на молочному скотарстві Швеції (де розташований найбільший у світі виробник доїльного обладнання та засобів догляду за молочним стадом - «ДеЛаваль»).

Під час відвідин Національного парку Нууксіо аграрні журналісти мали змогу поспілкуватися з міністром сільського господарства та лісництва Фінляндії Ярі Коскіненом. Міністр приїхав сам на авто без водія, без «челяді». Ярі Коскінен вільно спілкувався з журналістами англійською (до речі, як і шведський міністр сільських справ Ескіл Ерландсон. І я подумав, хто з українських сільських міністрів вільно володіє хоч якоюсь іноземною мовою, окрім російської? І не пригадав нікого, крім Леоніда Козаченка, але він був віце-прем'єр-міністром).

Ярі Коскінен:
- Я також фермер, маю ферму неподалік міста Хаменлінна (100 км від Гельсінкі) і володію лісовою ділянкою. Ця ділянка, окрім того, що дає певний прибуток, є для мене також місцем відпочинку.
У цьому зв'язку я хочу зазначити, що ліси надзвичайно важливі для нашого суспільства: 20% нашого експорту припадає на лісовий сектор - пиломатеріали та вироби з них, папір тощо; ліси займають приблизно 80% території країни, щорічно виробляється приблизно 50-60 млн кубометрів деревини; приблизно 75 тис. осіб зайняті в цьому секторі; 10% загальних лісових насаджень - національні парки, де ми зберігаємо різноманіття диких рослин і тварин; приблизно 20% власників лісових ділянок займаються «зеленим туризмом». Проте у нас в це поняття включене полювання (за умови, що власники мають відповідну ліцензію). І «зелений туризм» «працює» цілий рік. Велика кількість власників лісу мешкає в містах, і Фінляндія зацікавлена в більшій кількості активних власників лісів.
Нині в ЄС проходять напружені дебати стосовно подальшої Спільної сільськогосподарської політики (ССП), нинішній етап якої закінчується 31 грудня 2013 р. Враховуючи наше географічне розташування, кліматичні та грунтові умови, ССП нас не дуже влаштовує: нам потрібна певна гнучкість.

Крім того, ССП вкрай забюрократизована. Фінляндія та Швеція приєдналися до ЄС майже двадцять років тому, але зберегли право на внутрішні субсидії сільському господарству.

Ціна землі залежить від географічного розташування (на півдні дорожча), але в середньому - це 7 тис. євро/га.

Дві третини доходів фермери отримують від своєї діяльності, і третину - за рахунок субсидій.

Проблемою є те, що більшість молоді не хоче бути фермерами.

Глобальне потепління матиме сприятливі наслідки для фінського сільського господарства завдяки подовженню вегетаційного періоду та вищій температурі.

Вівсу у Фінляндії приділяють особливу увагу. Фінляндія виробляє щорічно 1,1 млн т вівса, на який припадає третина всього зерна. Крім того, Фінляндія є другим у світі експортером вівса (після Канади) - 340 тис. т щорічно. Основними імпортерами вівса є країни ЄС та США.
 

Нагадаю, що, згідно з висновками Європейського агентства з безпеки продуктів харчування, овес має такі корисні властивості: бета-глюкан, що міститься в ньому, знижує рівень холестерину в крові, зменшуючи ризик серцевих захворювань. Крім того, бета-глюкани сприяють зменшенню рівня глюкози після вживання їжі. Ну й, нарешті, фінські селекціонери вивели овес без клейковини, який можуть вільно споживати люди, хворі на целіакію (аутоімунна хвороба, спричинена клейковиною).

Кількість та структура фінських ферм

 

Загалом сільське господарство Фінляндії характеризують такі цифри: 60 тис. сімейних ферм, середній розмір рослинницької ферми - 37, лісової - 50 га, кількість ВРХ на м'ясній фермі - 50, корів на молочній фермі - 29, свиней на свинофермі - 1200, курей-несучок - 9000, курчат - 35000.
 

Журналісти мали можливість відвідати одну з рослинницьких ферм. Між столицею Фінляндії Гельсінкі та великим портом Турку розташований муніципалітет (щось на зразок нашого району) з вкрай рідною для кожного українця назвою - Сало. В селі Куусйокі живе і працює Міка Ейала.

Ось що він розповів про свою діяльність:

- Ця сімейна ферма існує вже протягом сторіччя, її площа - 400 га, з яких 270 орендуються. Фермі належить ще 80 га лісу. Поля розташовані компактно, але в інших фермерів відстань від ферми до орендованих полів може сягати 30-50 км.
Ціна землі в цьому регіоні - 12-14 тис. євро/га і постійно зростає.
Розмір орендної плати - 400 євро/га/рік. У цій частині Фінляндії орендні угоди укладають, зазвичай, на п'ять років. Власники землі не схильні укладати угоди оренди землі на 10-20-40 років.
Середній розмір ферм в цьому регіоні - 45 га. Тут неможливо бути зайнятим сільськогосподарським виробництвом постійно, якщо площа ферми менша за 100 га.
Кількість фермерів скорочується, але при цьому також скорочується й чисельність робочої сили, тому дуже важко знайти кваліфіковану робочу силу.
Сезон сівби та збирання дуже короткий, тому необхідно мати дуже продуктивну техніку. Ціни на ресурси, в тому числі мінеральні добрива, швидко зростають, тому для оптимального внесення азотних добрив Мікі використовує сенсор азоту фірми YARA, що дає можливість економити 50-70 євро/га. Під час сівби добрива вносять одночасно з насінням.
 

Крім того, у Фінляндії існують жорсткі екологічні обмеження щодо вмісту поживних речовин в грунті для запобігання їхньому надмірному накопиченню.

Внесення азотних добрив під пивоварний ячмінь - 115 кг/га (100 кг/га - під час сівби і решта - за два-три проходи в період вегетації).

Основна технологія обробітку грунту - дискування, хоча іноді використовують оранку. Мікі пробував використати «ноу-тілл», але залишився не задоволеним через падіння врожайності.

Висівають, в основному, ярі культури, оскільки зимові умови вкрай непевні: на вологих грунтах можлива відсутність снігу за дуже жорстких морозів. Тому Мікі Ейала вирощує ярі пшеницю, ріпак, овес та пивоварний ячмінь, з яких найприбутковішим є ріпак. Зібраний урожай поставляють на підприємства компанії «Райсіо» поблизу м. Турку (відстань - 80 км).

Урожайність ріпаку - 3 т/га, ячменю - 6, пшениці - 6, вівса - 5,5 т/га. Під час збирання середня вологість ячменю - 20%. Для сушіння використовує мазут, але планує перейти на деревні пелети.

Через відсутність тваринництва на фермі доводиться використовувати мінеральні добрива. (Гній вносять фермери, що співпрацюють з тваринницькими господарствами.)

У міжсезонні Мікі займається своєю лісовою ділянкою.
Допомагають фінським фермерам у їхній важкій праці фермерські спілки, об'єднані в Центральну спілку сільськогосподарських виробників і власників лісів - Maa - ja Mets Taloustuottajain Keskusliitto (МТК). МТК слідкує за ССП ЄС і формулює потреби та побажання своїх членів у пропозиції до влади. Інтереси МТК охоплюють такі сфери: ринки збуту сільськогосподарської продукції, природоохоронна та сільськогосподарська політика, лісівництво, фінансування, оподаткування, соціальна політика, регіональна політика, безпека продуктів харчування.

З Фінляндії до Швеції я дістався паромом. 

 

Частина 2. Швеція

 

Вікінгівський Київ, або Київська Русь
 

Десь на початку нашої ери північні готи перетнули Балтійське море та за кілька століть захопили практично всю Європу - від Іберії (Іспанії) до Скіфії (берегів Волги). Вікінги з тодішньої Швеції називали себе русами. На території нинішньої України, Білорусі, Поволжя, Північного Кавказу та Східного Казахстану вони створили Руський каганат, на чолі якого згодом опинився славнозвісний Рюрік, одним з родичів якого був Ольгерд (Олег). Ольгерд захопив Київ (який належав їхнім співвітчизникам - братам-вікінгам Аскольду та Діру) і перемістив туди столицю новоствореної держави - Київської Русі. Після смерті Ольгерда на чолі держави став його далекий нащадок - Інгвар (Ігор). Ну й так далі. Отже, якщо Росія (з якогось дива) вважає себе старшою сестрою України, то матір'ю обох (України та Росії) є Швеція.
Швеція - це конституційна монархія, на чолі якої стоїть король - нині - Карл XVI Густаф. Король Карл XVI Густаф і королева Сільвія офіційну діяльність здійснюють у Стокгольмському королівському палаці, а мешкають в палаці Дроттінгхольм поблизу Стокгольма. І у обидва палаци (окрім приватних приміщень) вільний доступ для відвідування для всіх бажаючих. Королівські палаци, парламент, суди, виборчкоми, на відміну від України, не огороджені ніякими парканами.
 

Що, перш за все, спадає на думку, коли чуєш слово «Швеція»? Автомобілі «Вольво», СААБ та «Сканія», телекомунікаційний гігант «Еріксон», один із найбільших виробників зброї у світі - «Бофорс», меблевий гігант ІКЕА, поп-група АББА, письменники Астрід Лінгрен («Пепі - Довга панчоха» та «Карлсон, що живе на даху») і Стіг Ларссон (трилогія «Міленіум» про дівчину з татуюванням дракона, грала з вогнем та, зрештою, розворушила зміїне кубло). Ну й, безумовно, всі аграрії знають найбільшого у світі виробника доїльного обладнання та догляду за ВРХ - «ДеЛаваль». Можливо, дехто згадає ще й фармакологічну компанію «Астра», що у 1999 р. об'єдналася з британською компанією «Зенека» у нову компанію «АстроЗенека».

 

Швеція аграрна
 

Частина території Швеції (15%) розкинулася за Полярним колом. Сільське господарство зосереджено у південній частині країни. Дві третини площі Швеції вкриті лісами. На аграрний сектор припадає лише 2% ВВП країни. У 2011 р. валове виробництво сільськогосподарської продукції у Швеції становило 52,273 млрд євро (десь у 3,5 раза більше, ніж в Україні). У сільському господарстві Швеції зайнято близько 177,5 тис. осіб, 40% з яких - жінки. Третина фермерських господарств додатково отримує доход від діяльності поза фермами.
 

З 2008 по 2011 р. ціна землі зросла в середньому на 26% (на 9% з 2010 по 2011 р.). Порівняно з 1995 р., ціна землі зросла майже уп'ятеро. У 2011 середня ціна становила 50,5 тис. крон (60 тис. грн/га), а найвищими були ціни на землю в південній Швеції - 138,5 тис. крон/га (160 тис. грн/га). Ціни на землю на півдні та на півночі країни різняться вдесятеро. Середня ціна оренди землі - 1390 крон/га (1 крона = 1,20 грн).
 

Побіжно зупинимося на рослинництві.

Загальна площа ріллі в 2011 р. становила 2,619 млн га.

Як можна побачити, майже дві третини ріллі у Швеції відведено під пасовища та кормові культури, що означає спрямованість шведського сільського господарства саме на тваринництво.

Подивимося ще на врожайність основних сільськогосподарських культур (ц/га): озима пшениця - 56,6, яра пшениця - 40,7, озиме жито - 48,7, овес - 35,3, кукурудза - 56,1, бобові - 23,8, озимий ріпак - 30, ярий ріпак - 15,2, картопля - 27,4, цукрові буряки - 52,1 (середня цукристість - 18%). Отже, і в холодній Швеції на скелястих грунтах середня врожайність основних культур є набагато більшою, ніж у теплішій Україні на найкращих у світі чорноземах.
(Я, оце, пригадав, як 16 років тому двоє молодих шведів заснували у Новій Каховці компанію South Food - нині відому як «Чумак» - і рік вчили українських фермерів, як треба вирощувати овочі.)
 

Переходимо до шведського тваринництва.

На кінець 2011 р. у Швеції загальне поголів'я ВРХ становило 1,450 млн голів, з них 529,6 тис. корів (347,7 тис. - дійних). Середній надій від однієї корови - 8332 кг/рік. У Швеції молочарством займається 5200 фермерів, з яких 630 - органічним молочарством. Фермери поставляють молоко 20 молочним компаніям і 35 молокопереробним заводам. У 2010 р. на переробку було поставлено 2,85 тис. т молока.

Прошу звернути увагу, що ці ціни розраховані за вмісту жиру 4,2% і білка - 3,4%, вміст соматичних клітин - 200 тис./мл.
Під час візиту до Швеції нам вдалося побувати на двох молочних фермах.

Ферма «Альмунге пресгорд»

За 70 км від Стокгольма розташована молочна ферма «Альмунге пресгорд». Володарка сімейної ферми, 31-річна Дженні Альм, та її чоловік Магнус викупили цю ферму в її батьків у 2007 р. (ця особливість передавання спадщини пов'язана у Швеції із своєрідністю оподаткування: викупити ферму дешевше, ніж отримати спадщину та сплатити дуже високий податок).

На фермі Дженні працює з чоловіком. Вони наймають ще двох працівників на півдня. Зарплата найманих робітників - 11 євро/год.
Ферма займає площу 180 га. Тут вирощують 130 га багаторічних трав і 30 га суміші боби/горох, що їх використовують на сіно, та 20 га ячменю. Також у володінні ферми - 50 га пасовищ. Господарі утримують 110 молочних корів і 110 нетелей. Три чверті поголів'я - червона шведська порода, решта - голштини. Середній надій на корову - 8700 кг/рік. Осіменіння здійснюють власноруч. Бичків продають у віці одного місяця (за ціною 2,5 євро/кг живої ваги).
Дженні Альм - прихильниця органічного виробництва, але, оскільки закупівельні ціни на органічне та традиційне молоко практично однакові (4 крони/кг, 0,33 євро/кг), прибутку вона не отримує.
У 2008 р. Дженні Альм разом із шістьма іншими фермерами заснували молочний кооператив «Сью гордар» («Сім ферм»). Кооператив поставляє молоко на молокопереробний завод в м. Євле (100 км на північ від м. Уппсала), що є альтернативою транснаціональній (шведсько-датській) компанії «Арла».

Молочна ферма «Вяде гордсмейєрі»

За 100 км від Стокгольма розташувалася ще одна молочна органічна ферма «Вяде гордсмейєрі», яка належить подружжю Гансу і Івонні Едлунд. Площа ферми - 150 га. Поголів'я - 80 корів шведської червоно-білої та гірської порід. Взимку корови перебувають у закритому приміщенні на безприв'язному утриманні, а влітку - на пасовищі.
У 2005 р. подружжя Едлунд вирішило відмовитись від постачання молока компанії «Арла фудз» і зайнятися переробкою молока на своїй фермі. Тепер молоко переробляють на цілу низку продукції: сири (5 сортів), йогурти, масло, сметана, морозиво (11 видів). Продукцію поставляють в супермаркети Стокгольма. Сироватку купують кондитерські підприємства.
Ферма користується великою популярністю, оскільки споживачі можуть власними очима подивитися ферму та весь процес переробки молока. При фермі є своє невеличке молочне кафе, де можна покуштувати та придбати свіжу молочну продукцію.

«Зелений туризм» по-шведськи

Уже років 20 я чую балачки про розвиток «зеленого туризму». В Україні всі чомусь уважають, що «зелений туризм» - це щось на кшталт турпоходів лісами та горами з рюкзаками на плечах, із ночівлею в сільських хатах, що в нас називають «сільськими готелями». В найкращому випадку «зеленим туристам» запропонують рибну ловлю в річці або ставку.

Але в Скандинавії «зелений туризм» - це дещо інше. Переважна більшість фінів, шведів, норвежців та датчан - це спадкові моряки, майже у кожного є яхта (найдешевша яхта, яку я бачив, продавалася за 110 тис. євро). Отож для скандинавів справжній відпочинок - під вітрилами. А «зелений туризм» - це виїзд на вихідні до якоїсь ферми, де можна подивитися на корів на пасовиську, а потім тут же на фермі поласувати свіжим сиром і морозивом. Або подивитися на лосей («цар лісу» в Швеції - це такий самий символ країни, як ведмідь - у Росії, кенгуру - в Австралії або панда - в Китаї).
У Швеції діють 30 лосиних парків (лосів важко зустріти в лісах), куди приїздить багато туристів.

Лосина ферма «Годхо еліпарк»

За 100 км на північний захід від Стокгольма розташована лосина ферма «Годхо еліпарк», що належить Лейфу Ліндту і Ілоні Карленгорд.

До 2007 р. ферма займалася вирощуванням зерна та деревини.
Лосина ферма має три огороджених поля загальною площею 16 га, на якій живуть 16 лосів. Відвідувачі сідають на дві платформи, що їх тягнуть невеличкі трактори «Фергюсон» ТЕ20 і протягом години Лейф Ліндт та його батько возять їх трьома полями, де утримують лосів. Лейф Ліндт весь час дає пояснення двома мовами - шведською та англійською (серед відвідувачів багато іноземців). Лосі підходять до платформ настільки близько, що їх можна погладити.
Особливим попитом користуються вистави взимку, коли на Різдвяні свята Лейф Ліндт запрягає лосів у сані, вбирається Санта Клаусом і дає виставу - діти в цілковитому захваті.

У 2011 р. ферму відвідало 15 тис. гостей, що дало їй прибуток у 2,5 млн крон. Ціна квитка - 190 крон (22 євро). На фермі також працює кафе та сувенірна крамниця.

 

Ю. Михайлов, propozitsiya@univest-media.com

Інтерв'ю
Зовсім недавно в Української зернової асоціації з'явився новий керівник - Микола Горбачьов. Ми поговорили з ним про проблеми, які хвилюють УЗА, прогнози на нинішній сезон і особисте бачення бізнес
Компанія Agrieye з'явилася тільки рік тому, але вже встигла вийти на ринки Перу, Еквадору, Пакистану, Малайзії, США, Норвегії, Кенії, Єгипту. Як говорить засновник і генеральний директор компанії AGRIEYE Андрій Севрюков: "Основний мій вид... Подробнее

1
0