Захист розсадників зерняткових культур від попелиць у Лісостепу України

Розсадникам груші і яблуні значної шкоди завдають хвороби і шкідники, особливо з числа сисних членистоногих.
Упродовж 1986–2001 рр. у господарствах Черкаської і Кіровоградської областей нами проводилися дослідження із вивчення видового складу попелиць в агробіоценозі розсадників зерняткових культур, їх біологічних особливостей, шкодочинності та розробки нових прийомів із захисту багаторічних насаджень від цих шкідників.
Встановлено, що з числа попелиць у розсадниках яблуні і груші найбільш шкодочинними видами були зелена яблунева, червоногалова (сіра) і яблунево-подорожникова попелиці.

Зелена яблунева попелиця
В зоні проведення досліджень є найбільш небезпечним, багаточисельним і поширеним шкідником плодового розсадника.Число заселених шкідником саджанців яблуні в регіоні досліджень у середньому за роки їх проведення становило впродовж вегетаційного періоду 2,5–86,3% з максимумом у І–ІІ-й декадах серпня.
Зимують яйця, відкладені амфігонними самками. Встановлено, що зниження температури повітря до -24,5°... -29,3°С упродовж 10–16 днів істотно не впливали на зимуючий запас шкідника, виживання яєць становило 70,0–93,1%.
Масовий вихід личинок з яєць спостерігався на третій — восьмий день після початку розпукування бруньок яблуні сорту Слава переможцям при середньодобовій температурі повітря 4,8°С, що тривав 11–19 днів. Поява дорослих самок-засновниць спостерігалася на початку цвітіння яблуні, коли сума ефективних температур повітря сягала 105°С.
Початок розвитку другого покоління збігався з початком цвітіння (1989–1990, 1992–1994, 1997–2000 рр.) або масовим цвітінням яблуні (1986–1989, 1995–1996, 2001 р.). Відмічено, що за 21–31 день життя самка-засновниця відроджує 41–89 личинок, з яких через 11–19 днів розвиваються безкрилі і крилаті самки — розселювачки. Останні мають плодючість від 22 до З1 личинки, які з’являються в розсадниках у кінці травня (1989–1990, 1994–1998 рр.) — у першій половині червня (1986–1988, 1991–1993, 1999-2001 рр.). Найбільш плодючими є перші три покоління шкідника (37–94 личинки попелиць на одну живородну самку). Протягом вегетаційного періоду шкідник розвивався в 11–13 поколіннях.
Більшість дослідників (В. Андреєва, М. Бурлицька, 1964; М. Дорожкін, і ін., 1985; О. Матвієвський, 1986) стверджують, що у вересні — жовтні серед колонії безкрилих незайманиць з’являються безкрилі амфігонні (яйцекладучі) самки і самці. Після спарювання самки відкладають яйця, що зимують. За нашими спостереженнями, в передостанньому поколінні (середина серпня) серед безкрилих незайманиць з’являються крилаті форми попелиць (до 20%), які заселяють рослини в плодовому розсаднику, в першу чергу в шкілці сіянців і маточнику вегетативно розмножуваних підщеп. Ці попелиці-статеноски відроджують личинок, що перетворюються у самців і яйцекладучих самок, які після запліднення відкладають на сіянці і вегетативно розмножувані підщепи, в основному у верхню частину їх, зимуючі яйця. Наші дані збігаються з повідомленням Г.Патерило, І.Верещагіної, Г.Флоринської (1963 р.).
У літературі зрідка зустрічається інформація про просторову ізоляцію шкілки сіянців розсадника від плодоносних насаджень. Але це стосується суто шкілки сіянців за межами поля розсадника і не порушує питання просторової ізоляції полів вирощування плодових саджанців. Ми проводили дослідження з визначення відстані самостійного перельоту (переносу вітром) дорослих особин із заселених цим видом багаторічних насаджень яблуні на молоді незаселені рослини. Для цього саджанці сорту Мелба, які були отримані шляхом зимового щеплення і оброблені препаратом Пернікол, було висаджено в поліетиленові горщечки з наступним вирощуванням в ізольованому від шкідника приміщенні. В І-й декаді червня (при появі крилатих розселювачок попелиці) їх було висаджено у відкритий грунт на різні відстані від промислових насаджень яблунь. Результати досліджень свідчать, що просторова ізоляція розсадників (у тому числі маточника вегетативно розмножуваних підщеп і шкілки сіянців) повинна становити не менше 500 м від молодих і плодоносних насаджень яблуні і груші — резерванта зеленої яблуневої попелиці.
Розсадниківники часто практикують для збільшення виходу загальної кількості саджанців щеплення методом покращеного копулювання підщепної дички з вічками, що не прижилися. Дослідження свідчать, що залишена дичка із зимуючими на ній яйцями попелиці є основним джерелом заселення молодих окулянтів шкідником. А тому рано навесні такі сіянці з вічками, які не прижилися, та дику поросль необхідно виносити з території розсадника. Схоже спостерігається і в маточнику вегетативно розмножуваних відсадків, коли, замість повного вирізування всіх відсадків, розсадниківники залишають на дорощування недорозвинуті відсадки (недогони). Потрібно при весняному чи осінньому розділенні відсадків у кущах повністю вирізувати всі відсадки підряд, не залишаючи слабо розвинені рослини на дорощування. Важливо, щоб закладання І-го поля розсадника проводили тільки вкороченими відсадками, незалежно від ступеня їх розвитку. Це дасть змогу попередити пошкодження попелицею відсадків у найнебезпечніший ранній період їх росту, забезпечить високий вихід стандартних відсадків для використання їх як підщеп чи для закладання нового маточника. При вирізуванні відсадків на бруньку чи шип треба вирізувати і ті відсадки з вічками, які не прижилися, та дику поросль і обов’язково зразу ж виносити їх із розсадника.
Встановлено, що пошкодження саджанців яблуневою попелицею викликає в листі саджанців зниження вмісту цукру на 0,34–1,33%, крохмалю — на 0,13–0,41%, хлорофілу — на 0,11–0,45%. Висота саджанців знижувалася на 21,0–31,3%, діаметр штамба — на 43–61%, вихід стандартних саджанців — на 30,5–45,7%.
Ми проводили досліди з вивчення стійкості сортів груші і яблуні вітчизняної і зарубіжної селекції до пошкодження їх попелицею шляхом оцінки заселення рослин (за бальною шкалою). До відносно менш пошкоджуваних сортів яблуні (0–1 бали заселення) належать сорти Росавка, Симиренківець, Ренет Симиренка, Сапфір, Внучка, Спадкоємець, Городищенське, Гетьманське, Київське зимове, Фієста, Айдаред, Пламенне, Джонавелд; груші — Велика літня, Корсунська, Мліївська рання, Добра Луїза, Бере Боск, Золотиста мліївська, Бере київська, Лимонна мліївська, Зеленка мліївська.
Червоногалова (сіра) яблунева попелиця
В зоні досліджень у 1992–2001 рр. зустрічалася в усіх плодорозсадницьких господарствах. Життєвий цикл цього немігруючого виду пов’язаний тільки з яблунею. Сіра яблунева попелиця є постійним видом маточних живцевих і насіннєвих насаджень яблуні. Шкідник зустрічався в саду осередками (5–11 дерев) щороку в одних і тих самих місцях саду і на тих самих деревах. Заселеність саджанців цим видом в червні — липні в середньому за роки досліджень сягала не більше 7,5%.
Зимують запліднені яйця під корою скелетних гілок і штамба дерев. Зниження температури повітря до -24,5°... -29,З°С протягом 10–16 днів не впливало значною мірою на зимуючий запас шкідника, виживання яєць становило 83,4–100%. Результати дослідень свідчать, що початок виходу личинок-засновниць з яєць спостерігався при середньодобовій температурі повітря 9,2°С, що збігався з розпукуванням бруньок яблуні сорту Слава переможцям тільки в 1995 році, а в 1992–1994 і 1996–2001 рр. він спостерігався на 2–5 днів раніше, ніж розкрилися луски бруньок. Масовий вихід личинок-засновниць було відмічено на 2–8 днів пізніше початку розпукування бруньок. Відродження тривало 16–25 днів. Поява дорослих засновниць спостерігалася до або на початку цвітіння яблуні, коли сума ефективних температур повітря становила 115,3°С. Початок розвитку другого покоління збігався з початком цвітіння яблуні (1992–1994, 1997–1999 рр., 2001 р.). Лабораторними дослідами встановлено, що тривалість життя дорослих засновниць за роки досліджень у середньому становила 60 днів, самки відроджували від 43 до 74 личинок. Плодючість безкрилих незайманиць наступних поколінь знижувалась до 6 личинок, а тривалість життя становила в середньому 22 дні. За вегетаційний період розвивається 3–4 покоління шкідника.
У третій декаді червня — на початку липня з’являлося амфігонне покоління (самки і самці). Самки після запліднення переповзали на скелетні гілки і штамби дерев, де під лусками кори відкладали 2–3 яйця, які і зимували.
Відносно менше пошкоджуються сорти яблуні (0–1 бал заселення): Росавка, Симиренківець, Внучка, Сапфір, Ренет Симиренка, Бойкен, Спадкоємець, Городищенське, Гетьманське, Фієста, Флоріна, Айдаред, Джонатан, Джонавелд, Джонаголд.
Яблунево-подорожникова попелиця
В зоні досліджень у 1994–2001 рр. зустрічалася в усіх розсадницьких господарствах. Цей фітофаг заселяє маточні насадження і поля вирощування саджанців яблуні. Заселення саджанців починалося з серпня і до кінця жовтня становило 32–68%.
Зимують яйця в тріщинах кори, скелетних гілок і штамбів дерев у маточних садах, на молодих пагонах біля бруньок на деревах і саджанцях. Зниження температури повітря до -24,5°... -29,3°С упродовж 10–16 днів не впливало значною мірою на зимуючий запас шкідника, виживання яєць становило 77,6–100%.
Результати досліджень свідчать, що відродження личинок-засновниць відбувалося в І-ІІ-ій декадах квітня при середньодобовій температурі повітря 9,6°С, що збігалося з розпукуванням бруньок яблуні сорту Слава переможцям (1995 р., 1997–1998 рр., 2001 р.) чи на 2–6 днів пізніше (1994 р., 1996 р., 1999–2000 рр.) і тривало 30–35 днів. Поява дорослих засновниць І-го покоління спостерігалася до початку цвітіння яблуні за суми ефективних температур 108°С.
Початок розвитку ІІ-го покоління шкідника збігався з початком цвітіння яблуні і тривав до закінчення цвітіння. У цей час з’являлися мігранти, потім у кожному наступному поколінні кількість їх зростала, в кінці червня шкідник повністю залишав дерева і переселявся на вторинного господаря (подорожник), де розвивалося 2–3 покоління безкрилих незайманиць. На початку серпня з’являлися крилаті статеноски і самці, які перелітали на дерева маточних насаджень і на саджанці в полях розсадника. Статеноски відроджували личинок, які через 10–15 днів перетворювалися на самок і самців, а після спарювання самки відкладали зимуючі яйця.
На яблуні розвивається 4–6 поколінь, а в роки із засушливим весняно-літнім періодом (1997–2001 рр.) кількість поколінь зменшується до 3–4.
Відносно менше пошкоджуються сорти яблуні (0–1 бал заселення): Бойкен, Симиренківець, Ренет Симиренка, Внучка, Росавка, Мліївське десертне, Гетьманське, Спадкоємець, Фієста, Айдаред, Джонатан, Джонавелд.
Обмежити потрапляння зеленої яблуневої і яблунево-подорожникової попелиць, як й інших сисних членистоногих (особливо каліфорнійської щитівки) у поля розсадника можна оздоровленням прищепно-підщепного матеріалу препаратами №30*, Пернікол* і Фітоверм*. При отриманні саджанців шляхом зимового щеплення підщепу і прищепу перед щепленням занурюють у 2; 2,5; 3% водну емульсію препарату № 30 і витримують у ній 15–25 хв. Після цього їх просушують до сухого стану і витримують у приміщенні 20–30 годин. Потім промивають водою упродовж не менше 30 хв і проводять щеплення. Час перебування підщепи і прищепи в зануреному стані становить: при використанні 2% емульсії — 25 хв з витримкою в сухому стані протягом 30 год; при використанні 2,5% емульсії — 20 хв з витримкою 24 год; 3% емульсії — 15 хв упродовж 20 год.
Матеріали з оздоровлення садивного матеріалу від сисних шкідників препаратом № 30 при проведенні зимового щеплення узагальнено (авторське свідоцтво №1813356 від 11.10.1992 р.), іїх застосовують у плодорозсадниках регіону.
Знезараження компонентів зимового щеплення від попелиць препаратом Пернікол здійснюють таким чином: живці і підщепи фіксують у препараті протягом 60 с, повне висихання плівкоутворювача на компонентах щеплення настає через 6–7 год при температурі повітря 18...20°С. Надалі — щеплення.
Знезараження препаратом Фітоверм, 0,2% к.е., проводили аналогічно: підщепи і живці фіксували в робочому розчині препарату, далі проводили висушування компонентів щеплення при кімнатній температурі. У 0,4%-ному робочому розчині препарату фіксація живців і підщеп тривала 30 хв, а в 0,5%-ному — 10–20 хв.
Таке оздоровлення компонентів зимового щеплення зумовлює 100% загибель яєць попелиць, не знижуючи виходу стандартних саджанців. Фітотоксичної дії згаданих препаратів при проведенні зимового щеплення не спостерігалося.
Проводилися дослідження з удосконалення системи захисту маточних живцевих і насіннєвих насаджень та саджанців у полях розсадників яблуні і груші за допомогою сучасного асортименту пестицидів. Стовідсоткова загибель попелиць була при обробці такими препаратами і їх сумішами: Конфідор, 20% в.р.к (0,25 л/га), Каліпсо, 48% к.с.* (0,25 л/га), Актара, 25% в.г. (0,14 кг/га), Базудин, 60% в.е. (1,2 л/га), Маврик 2 Ф, 22,3% ФЛО (0,5 л/га), суміш Золону, 35% к.е., і Шерпи, 25% к.е., в половинних дозах — (1,0 л/га + 0,15 л/га), Бульдок, 2,5% к.е. (0,5 л/га), Фастак, 10% к.е. (0,2 л/га), Шерпа, 25% к.е. (0,3 л/га), Карате, 5% к.е. (0,4 л/га), біопрепарат Фітоверм*, 0,2% к.е. (4,0 л/га).
Встановлено, що при токсикації насіння дички яблуні і груші препаратами Промет 400, 40% м.к.с. (2,5 мл/кг) і Гаучо, 70% з.п. (8 г/кг) проти личинок західного травневого хруща, цими препаратами і Круїзер, 35% т.к.с. (1,5 мл/кг) — проти сірого бурякового довгоносика спостерігається захисний ефект протягом 35–40 днів (і проти попелиць також). Застосування препаратів Промет 400 (1–1,5% вмісту препарату у робочій суміші) та Гаучо (2,0–2,5% вмісту препарату у робочій суміші) шляхом нанесення на кореневу систему рослин (додавання до сметаноподібної маси, що складається з рудої глини, коров’яку і води — 0,7:0,8:1) при висаджуванні їх у поле розсадника є високоефективним прийомом для зниження чисельності попелиць, яка є до кінця червня нижчою ЕПШ (економічного порогу шкодочинності).
Нами розроблено орієнтовні ЕПШ для попелиць у полях розсадника та маточних живцевих і насіннєвих насадженнях зерняткових культур. Для зеленої яблуневої попелиці в шкілці сіянців він становить 0,2–0,5 личинок/листок (ІІ-а половина вегетації), в полях вирощування саджанців при 25% заселеності розеток — 1–2 личинки/листок (І-а половина вегетації) і 3–4 личинки/листок (ІІ-а половина вегетації); в маточних садах — 10–15 яєць на 100 см пагонів (рано навесні), 5–10 личинок/листок при 25% заселеності розеток і 10–20 личинок/листок при 50% заселеності розеток улітку. Для червоногалової (сірої) яблуневої попелиці ЕПШ в маточних насадженнях — 5–10 яєць на 100 см скелетних гілок і штамба навесні та 5–10 личинок/листок при 25% заселеності розеток улітку. Для яблунево-подорожникової попелиці ЕПШ в полях вирощування саджанців (серпень) становить 2–3 личинки/листок і маточних насадженнях яблуні і груші — 5–10 яєць на 100 см скелетних гілок і штамба навесні і 5–8 личинок/листок при 25% заселеності розеток у літній період.
Ми вивчали роль ентомофагів у зниженні шкодочинності попелиць в агроценозі розсадника зерняткових культур. Серед хижаків попелиць найбільш багаточисельними були золотоочки (звичайна і прозора), кокцинеліди (сонечко семикрапкове, сонечко садове, кальвія 14-плямиста), сирф облямований і клоп антокорис звичайний. Найбільша щільність ентомофагів у полях розсадника спостерігається на відстані 0–50 м від посівів нектароносів (кріп, гречка, фацелія, морква тощо) та місць зимівлі корисних видів, особливо у фазі “початок росту саджанців”, оскільки заселення попелицями насаджень зерняткових культур у розсаднику розпочинається звичайно від межі поля.
Одним із варіантів застосування нетрадиційних засобів захисту рослин у садівництві є використання водно-дисперсійних фарб.
На сьогодні один лише препарат ДНОК,40% р.п., дозволено до використання проти комплексів хвороб у ранньовесняний період у садах. Але його можна використовувати тільки в степовій зоні, а обробки цим високотоксичним препаратом потребують великих норм витрат — 10–15 кг/га, що значною мірою забруднює навколишнє середовище.
Перспектива використання водно-дисперсійних фарб значно розширюється при застосуванні їх як носіїв пестицидів, що зможе значно підвищити ефективність контактних інсектофунгіцидів, зокрема ДНОКу,40% р.п.
Упродовж 2000–2001 рр. у дослідному господарстві інституту проводилися випробування водно-дисперсійної фарби “Аквагель-1 садова” і її нової модифікації “Аквагель-1 садова*” (з додаванням 4% амонійної солі ДНОКу) виробництва ВАТ “Концерн Стирол” (м. Горлівка) проти комплексу зимуючих шкідників, зокрема попелиць у пізньоосінній і ранньовесняний періоди.
Дослід проводили за схемою: 1. Варіант (контроль) — без обробки. 2. Варіант (еталон) — обробка ДНОКом,40% р.п., з нормою витрати препарату 15 кг/га. 3. Варіант (експериментальний) — форма “Аквагель-1 садова” у п’ятикратному водному розчині із додаванням ДНОКу в формі амонійної солі в кількості 4% по препарату.
Проводили обприскування саджанців (у прикопці) і маточних насаджень зерняткових культур у пізньоосінній і ранньовесняний періоди проти зеленої яблуневої, червоногалової (сірої) і яблунево-подорожникової попелиць.
Обробку саджанців у прикопці проводили ранцевим обприскувачем ОПР “Ера” (1,2 л препарату на 10 л води). Норма витрати робочого розчину з розрахунку на саджанець — 30–40 мл. Обприскування маточних насаджень проводили тракторним обприскувачем ОП–2000 з нормою витрати робочого розчину 1200–1500 л/га і препарату — 60 л/га.
Встановлено, що смертність яєць зеленої яблуневої і яблунево-подорожникової попелиць на 10-й день після обробки на саджанцях яблуні (початок листопада) сортів Мелба і Росавка стосовно 87,2–89,6% і 86,1–89,3%, відповідно. Смертність яєць зеленої яблуневої попелиці в маточно-живцевих насадженнях при проведенні ранньовесняної обробки (на 10-й день) становила 84,7–89,6%, сірої (червоногалової) попелиці — 82,6–87,9 і яблунево-подорожникової попелиці — 84,1–90,6% (проти 80,1–82,7%, 82,1–84,6 і 80,7–82,4% в еталонних варіантах, відповідно).
Таким чином, необхідними технологічними заходами проти попелиць для одержання високоякісного садивного матеріалу яблуні і груші будуть такі:
- При чисельності попелиць погад ЕПШ в маточних живцевих і насіннєвих насадженнях та полях вирощування саджанців зерняткових культур провести обробку одним із зазначених препаратів чи їх сумішей: Конфідор, 20% в.р.к. (0,25 л/га), Каліпсо, 48% к.с.* (0,25 л/га), Актара, 25% в.г. (0,14 кг/га), Базудин, 60% в.е. (1,2 л/га), Маврик 2 Ф, 22,3% ФЛО (0,5 л/га), суміш Золону, 35% к.е., і Шерпи, 25% к.е., в половинних дозах — (1,0 л/га + 0,15 л/га), Бульдок, 2,5% к.е. (0,5 л/га), Карате, 5% к.е. (0,4 л/га), Фітоверм*,0,2% к.е. (4,0 л/га).
- Для оздоровлення садивного матеріалу, отриманого шляхом зимового щеплення, необхідно компоненти щеплення (прищепи і живці) обробляти препаратами №30*, Пернікол* і Фітоверм*. Тільки таким чином компоненти придатні для щеплення.
- Токсикація насіння дички яблуні і груші препаратами Промет 400, 40% м.к.с. (2,5 мл/кг), Гаучо, 70% з.п. (8 г/кг); Круїзер, 35% т.к.с. (1,5 мл/кг) ефективно знижує пошкодження попелицями рослин у шкілці сіянців до кінця травня. А нанесення на кореневу систему саджанців (додавання до сметаноподібної маси, що складається з рудої глини, коров’яку і води — 0,7:0,8:1) 1,0–1,5% вмісту препарату Промет 400, 40% м.к.с., у робочій суміші і 2,0–2,5% вмісту препарату Гаучо,70% з.п., у робочій суміші знижує чисельність попелиць нижче ЕПШ до кінця червня.
- Поля розсадника (включаючи маточник вегетативно розмножуваних підщеп і шкілку сіянців) необхідно розміщувати на відстані не менше 500 м від молодих і плодоносних насаджень яблуні і груші — резерванта зеленої яблуневої попелиці.
- При висаджуванні саджанців, отриманих шляхом зимового щеплення, необхідно розміщувати сорти групами з урахуванням ступеня їх стійкості до заселення попелицями для зручності проведення захисних заходів проти них: окремо менше заселювані саджанці сортів Росавка, Симиренківець, Ренет Симиренка, Бойкен, Сапфір, Внучка, Спадкоємець. Город Зелена яблунева попелиця
В зоні проведення досліджень є найбільш небезпечним, багаточисельним і поширеним шкідником плодового розсадника.
Число заселених шкідником саджанців яблуні в регіоні досліджень у середньому за роки їх проведення становило впродовж вегетаційного періоду 2,5–86,3% з максимумом у І–ІІ-й декадах серпня.
Зимують яйця, відкладені амфігонними самками. Встановлено, що зниження температури повітря до -24,5°... -29,3°С упродовж 10–16 днів істотно не впливали на зимуючий запас шкідника, виживання яєць становило 70,0–93,1%.
Масовий вихід личинок з яєць спостерігався на третій — восьмий день після початку розпукування бруньок яблуні сорту Слава переможцям при середньодобовій температурі повітря 4,8°С, що тривав 11–19 днів. Поява дорослих самок-засновниць спостерігалася на початку цвітіння яблуні, коли сума ефективних температур повітря сягала 105°С.
Початок розвитку другого покоління збігався з початком цвітіння (1989–1990, 1992–1994, 1997–2000 рр.) або масовим цвітінням яблуні (1986–1989, 1995–1996, 2001 р.). Відмічено, що за 21–31 день життя самка-засновниця відроджує 41–89 личинок, з яких через 11–19 днів розвиваються безкрилі і крилаті самки — розселювачки. Останні мають плодючість від 22 до З1 личинки, які з’являються в розсадниках у кінці травня (1989–1990, 1994–1998 рр.) — у першій половині червня (1986–1988, 1991–1993, 1999-2001 рр.). Найбільш плодючими є перші три покоління шкідника (37–94 личинки попелиць на одну живородну самку). Протягом вегетаційного періоду шкідник розвивався в 11–13 поколіннях.
Більшість дослідників (В. Андреєва, М. Бурлицька, 1964; М. Дорожкін, і ін., 1985; О. Матвієвський, 1986) стверджують, що у вересні — жовтні серед колонії безкрилих незайманиць з’являються безкрилі амфігонні (яйцекладучі) самки і самці. Після спарювання самки відкладають яйця, що зимують. За нашими спостереженнями, в передостанньому поколінні (середина серпня) серед безкрилих незайманиць з’являються крилаті форми попелиць (до 20%), які заселяють рослини в плодовому розсаднику, в першу чергу в шкілці сіянців і маточнику вегетативно розмножуваних підщеп. Ці попелиці-статеноски відроджують личинок, що перетворюються у самців і яйцекладучих самок, які після запліднення відкладають на сіянці і вегетативно розмножувані підщепи, в основному у верхню частину їх, зимуючі яйця. Наші дані збігаються з повідомленням Г.Патерило, І.Верещагіної, Г.Флоринської (1963 р.).
У літературі зрідка зустрічається інформація про просторову ізоляцію шкілки сіянців розсадника від плодоносних насаджень. Але це стосується суто шкілки сіянців за межами поля розсадника і не порушує питання просторової ізоляції полів вирощування плодових саджанців. Ми проводили дослідження з визначення відстані самостійного перельоту (переносу вітром) дорослих особин із заселених цим видом багаторічних насаджень яблуні на молоді незаселені рослини. Для цього саджанці сорту Мелба, які були отримані шляхом зимового щеплення і оброблені препаратом Пернікол, було висаджено в поліетиленові горщечки з наступним вирощуванням в ізольованому від шкідника приміщенні. В І-й декаді червня (при появі крилатих розселювачок попелиці) їх було висаджено у відкритий грунт на різні відстані від промислових насаджень яблунь. Результати досліджень свідчать, що просторова ізоляція розсадників (у тому числі маточника вегетативно розмножуваних підщеп і шкілки сіянців) повинна становити не менше 500 м від молодих і плодоносних насаджень яблуні і груші — резерванта зеленої яблуневої попелиці.
Розсадниківники часто практикують для збільшення виходу загальної кількості саджанців щеплення методом покращеного копулювання підщепної дички з вічками, що не прижилися. Дослідження свідчать, що залишена дичка із зимуючими на ній яйцями попелиці є основним джерелом заселення молодих окулянтів шкідником. А тому рано навесні такі сіянці з вічками, які не прижилися, та дику поросль необхідно виносити з території розсадника. Схоже спостерігається і в маточнику вегетативно розмножуваних відсадків, коли, замість повного вирізування всіх відсадків, розсадниківники залишають на дорощування недорозвинуті відсадки (недогони). Потрібно при весняному чи осінньому розділенні відсадків у кущах повністю вирізувати всі відсадки підряд, не залишаючи слабо розвинені рослини на дорощування. Важливо, щоб закладання І-го поля розсадника проводили тільки вкороченими відсадками, незалежно від ступеня їх розвитку. Це дасть змогу попередити пошкодження попелицею відсадків у найнебезпечніший ранній період їх росту, забезпечить високий вихід стандартних відсадків для використання їх як підщеп чи для закладання нового маточника. При вирізуванні відсадків на бруньку чи шип треба вирізувати і ті відсадки з вічками, які не прижилися, та дику поросль і обов’язково зразу ж виносити їх із розсадника.
Встановлено, що пошкодження саджанців яблуневою попелицею викликає в листі саджанців зниження вмісту цукру на 0,34–1,33%, крохмалю — на 0,13–0,41%, хлорофілу — на 0,11–0,45%. Висота саджанців знижувалася на 21,0–31,3%, діаметр штамба — на 43–61%, вихід стандартних саджанців — на 30,5–45,7%.
Ми проводили досліди з вивчення стійкості сортів груші і яблуні вітчизняної і зарубіжної селекції до пошкодження їх попелицею шляхом оцінки заселення рослин (за бальною шкалою). До відносно менш пошкоджуваних сортів яблуні (0–1 бали заселення) належать сорти Росавка, Симиренківець, Ренет Симиренка, Сапфір, Внучка, Спадкоємець, Городищенське, Гетьманське, Київське зимове, Фієста, Айдаред, Пламенне, Джонавелд; груші — Велика літня, Корсунська, Мліївська рання, Добра Луїза, Бере Боск, Золотиста мліївська, Бере київська, Лимонна мліївська, Зеленка мліївська.
Червоногалова (сіра) яблунева попелиця
В зоні досліджень у 1992–2001 рр. зустрічалася в усіх плодорозсадницьких господарствах. Життєвий цикл цього немігруючого виду пов’язаний тільки з яблунею. Сіра яблунева попелиця є постійним видом маточних живцевих і насіннєвих насаджень яблуні. Шкідник зустрічався в саду осередками (5–11 дерев) щороку в одних і тих самих місцях саду і на тих самих деревах. Заселеність саджанців цим видом в червні — липні в середньому за роки досліджень сягала не більше 7,5%.
Зимують запліднені яйця під корою скелетних гілок і штамба дерев. Зниження температури повітря до -24,5°... -29,З°С протягом 10–16 днів не впливало значною мірою на зимуючий запас шкідника, виживання яєць становило 83,4–100%. Результати дослідень свідчать, що початок виходу личинок-засновниць з яєць спостерігався при середньодобовій температурі повітря 9,2°С, що збігався з розпукуванням бруньок яблуні сорту Слава переможцям тільки в 1995 році, а в 1992–1994 і 1996–2001 рр. він спостерігався на 2–5 днів раніше, ніж розкрилися луски бруньок. Масовий вихід личинок-засновниць було відмічено на 2–8 днів пізніше початку розпукування бруньок. Відродження тривало 16–25 днів. Поява дорослих засновниць спостерігалася до або на початку цвітіння яблуні, коли сума ефективних температур повітря становила 115,3°С. Початок розвитку другого покоління збігався з початком цвітіння яблуні (1992–1994, 1997–1999 рр., 2001 р.). Лабораторними дослідами встановлено, що тривалість життя дорослих засновниць за роки досліджень у середньому становила 60 днів, самки відроджували від 43 до 74 личинок. Плодючість безкрилих незайманиць наступних поколінь знижувалась до 6 личинок, а тривалість життя становила в середньому 22 дні. За вегетаційний період розвивається 3–4 покоління шкідника.
У третій декаді червня — на початку липня з’являлося амфігонне покоління (самки і самці). Самки після запліднення переповзали на скелетні гілки і штамби дерев, де під лусками кори відкладали 2–3 яйця, які і зимували.
Відносно менше пошкоджуються сорти яблуні (0–1 бал заселення): Росавка, Симиренківець, Внучка, Сапфір, Ренет Симиренка, Бойкен, Спадкоємець, Городищенське, Гетьманське, Фієста, Флоріна, Айдаред, Джонатан, Джонавелд, Джонаголд.
Яблунево-подорожникова попелиця
В зоні досліджень у 1994–2001 рр. зустрічалася в усіх розсадницьких господарствах. Цей фітофаг заселяє маточні насадження і поля вирощування саджанців яблуні. Заселення саджанців починалося з серпня і до кінця жовтня становило 32–68%.
Зимують яйця в тріщинах кори, скелетних гілок і штамбів дерев у маточних садах, на молодих пагонах біля бруньок на деревах і саджанцях. Зниження температури повітря до -24,5°... -29,3°С упродовж 10–16 днів не впливало значною мірою на зимуючий запас шкідника, виживання яєць становило 77,6–100%.
Результати досліджень свідчать, що відродження личинок-засновниць відбувалося в І-ІІ-ій декадах квітня при середньодобовій температурі повітря 9,6°С, що збігалося з розпукуванням бруньок яблуні сорту Слава переможцям (1995 р., 1997–1998 рр., 2001 р.) чи на 2–6 днів пізніше (1994 р., 1996 р., 1999–2000 рр.) і тривало 30–35 днів. Поява дорослих засновниць І-го покоління спостерігалася до початку цвітіння яблуні за суми ефективних температур 108°С.
Початок розвитку ІІ-го покоління шкідника збігався з початком цвітіння яблуні і тривав до закінчення цвітіння. У цей час з’являлися мігранти, потім у кожному наступному поколінні кількість їх зростала, в кінці червня шкідник повністю залишав дерева і переселявся на вторинного господаря (подорожник), де розвивалося 2–3 покоління безкрилих незайманиць. На початку серпня з’являлися крилаті статеноски і самці, які перелітали на дерева маточних насаджень і на саджанці в полях розсадника. Статеноски відроджували личинок, які через 10–15 днів перетворювалися на самок і самців, а після спарювання самки відкладали зимуючі яйця.
На яблуні розвивається 4–6 поколінь, а в роки із засушливим весняно-літнім періодом (1997–2001 рр.) кількість поколінь зменшується до 3–4.
Відносно менше пошкоджуються сорти яблуні (0–1 бал заселення): Бойкен, Симиренківець, Ренет Симиренка, Внучка, Росавка, Мліївське десертне, Гетьманське, Спадкоємець, Фієста, Айдаред, Джонатан, Джонавелд.
Обмежити потрапляння зеленої яблуневої і яблунево-подорожникової попелиць, як й інших сисних членистоногих (особливо каліфорнійської щитівки) у поля розсадника можна оздоровленням прищепно-підщепного матеріалу препаратами №30*, Пернікол* і Фітоверм*. При отриманні саджанців шляхом зимового щеплення підщепу і прищепу перед щепленням занурюють у 2; 2,5; 3% водну емульсію препарату № 30 і витримують у ній 15–25 хв. Після цього їх просушують до сухого стану і витримують у приміщенні 20–30 годин. Потім промивають водою упродовж не менше 30 хв і проводять щеплення. Час перебування підщепи і прищепи в зануреному стані становить: при використанні 2% емульсії — 25 хв з витримкою в сухому стані протягом 30 год; при використанні 2,5% емульсії — 20 хв з витримкою 24 год; 3% емульсії — 15 хв упродовж 20 год.
Матеріали з оздоровлення садивного матеріалу від сисних шкідників препаратом № 30 при проведенні зимового щеплення узагальнено (авторське свідоцтво №1813356 від 11.10.1992 р.), іїх застосовують у плодорозсадниках регіону.
Знезараження компонентів зимового щеплення від попелиць препаратом Пернікол здійснюють таким чином: живці і підщепи фіксують у препараті протягом 60 с, повне висихання плівкоутворювача на компонентах щеплення настає через 6–7 год при температурі повітря 18...20°С.
Надалі — щеплення.
Знезараження препаратом Фітоверм, 0,2% к.е., проводили аналогічно: підщепи і живці фіксували в робочому розчині препарату, далі проводили висушування компонентів щеплення при кімнатній температурі. У 0,4%-ному робочому розчині препарату фіксація живців і підщеп тривала 30 хв, а в 0,5%-ному — 10–20 хв.
Таке оздоровлення компонентів зимового щеплення зумовлює 100% загибель яєць попелиць, не знижуючи виходу стандартних саджанців. Фітотоксичної дії згаданих препаратів при проведенні зимового щеплення не спостерігалося.
Проводилися дослідження з удосконалення системи захисту маточних живцевих і насіннєвих насаджень та саджанців у полях розсадників яблуні і груші за допомогою сучасного асортименту пестицидів. Стовідсоткова загибель попелиць була при обробці такими препаратами і їх сумішами: Конфідор, 20% в.р.к (0,25 л/га), Каліпсо, 48% к.с.* (0,25 л/га), Актара, 25% в.г. (0,14 кг/га), Базудин, 60% в.е. (1,2 л/га), Маврик 2 Ф, 22,3% ФЛО (0,5 л/га), суміш Золону, 35% к.е., і Шерпи, 25% к.е., в половинних дозах — (1,0 л/га + 0,15 л/га), Бульдок, 2,5% к.е. (0,5 л/га), Фастак, 10% к.е. (0,2 л/га), Шерпа, 25% к.е. (0,3 л/га), Карате, 5% к.е. (0,4 л/га), біопрепарат Фітоверм*, 0,2% к.е. (4,0 л/га).
Встановлено, що при токсикації насіння дички яблуні і груші препаратами Промет 400, 40% м.к.с. (2,5 мл/кг) і Гаучо, 70% з.п. (8 г/кг) проти личинок західного травневого хруща, цими препаратами і Круїзер, 35% т.к.с. (1,5 мл/кг) — проти сірого бурякового довгоносика спостерігається захисний ефект протягом 35–40 днів (і проти попелиць також). Застосування препаратів Промет 400 (1–1,5% вмісту препарату у робочій суміші) та Гаучо (2,0–2,5% вмісту препарату у робочій суміші) шляхом нанесення на кореневу систему рослин (додавання до сметаноподібної маси, що складається з рудої глини, коров’яку і води — 0,7:0,8:1) при висаджуванні їх у поле розсадника є високоефективним прийомом для зниження чисельності попелиць, яка є до кінця червня нижчою ЕПШ (економічного порогу шкодочинності).
Нами розроблено орієнтовні ЕПШ для попелиць у полях розсадника та маточних живцевих і насіннєвих насадженнях зерняткових культур. Для зеленої яблуневої попелиці в шкілці сіянців він становить 0,2–0,5 личинок/листок (ІІ-а половина вегетації), в полях вирощування саджанців при 25% заселеності розеток — 1–2 личинки/листок (І-а половина вегетації) і 3–4 личинки/листок (ІІ-а половина вегетації); в маточних садах — 10–15 яєць на 100 см пагонів (рано навесні), 5–10 личинок/листок при 25% заселеності розеток і 10–20 личинок/листок при 50% заселеності розеток улітку. Для червоногалової (сірої) яблуневої попелиці ЕПШ в маточних насадженнях — 5–10 яєць на 100 см скелетних гілок і штамба навесні та 5–10 личинок/листок при 25% заселеності розеток улітку. Для яблунево-подорожникової попелиці ЕПШ в полях вирощування саджанців (серпень) становить 2–3 личинки/листок і маточних насадженнях яблуні і груші — 5–10 яєць на 100 см скелетних гілок і штамба навесні і 5–8 личинок/листок при 25% заселеності розеток у літній період.
Ми вивчали роль ентомофагів у зниженні шкодочинності попелиць в агроценозі розсадника зерняткових культур. Серед хижаків попелиць найбільш багаточисельними були золотоочки (звичайна і прозора), кокцинеліди (сонечко семикрапкове, сонечко садове, кальвія 14-плямиста), сирф облямований і клоп антокорис звичайний. Найбільша щільність ентомофагів у полях розсадника спостерігається на відстані 0–50 м від посівів нектароносів (кріп, гречка, фацелія, морква тощо) та місць зимівлі корисних видів, особливо у фазі “початок росту саджанців”, оскільки заселення попелицями насаджень зерняткових культур у розсаднику розпочинається звичайно від межі поля.
Одним із варіантів застосування нетрадиційних засобів захисту рослин у садівництві є використання водно-дисперсійних фарб.
На сьогодні один лише препарат ДНОК,40% р.п., дозволено до використання проти комплексів хвороб у ранньовесняний період у садах. Але його можна використовувати тільки в степовій зоні, а обробки цим високотоксичним препаратом потребують великих норм витрат — 10–15 кг/га, що значною мірою забруднює навколишнє середовище.
Перспектива використання водно-дисперсійних фарб значно розширюється при застосуванні їх як носіїв пестицидів, що зможе значно підвищити ефективність контактних інсектофунгіцидів, зокрема ДНОКу,40% р.п.
Упродовж 2000–2001 рр. у дослідному господарстві інституту проводилися випробування водно-дисперсійної фарби “Аквагель-1 садова” і її нової модифікації “Аквагель-1 садова*” (з додаванням 4% амонійної солі ДНОКу) виробництва ВАТ “Концерн Стирол” (м. Горлівка) проти комплексу зимуючих шкідників, зокрема попелиць у пізньоосінній і ранньовесняний періоди.
Дослід проводили за схемою: 1. Варіант (контроль) — без обробки. 2. Варіант (еталон) — обробка ДНОКом,40% р.п., з нормою витрати препарату 15 кг/га. 3. Варіант (експериментальний) — форма “Аквагель-1 садова” у п’ятикратному водному розчині із додаванням ДНОКу в формі амонійної солі в кількості 4% по препарату.
Проводили обприскування саджанців (у прикопці) і маточних насаджень зерняткових культур у пізньоосінній і ранньовесняний періоди проти зеленої яблуневої, червоногалової (сірої) і яблунево-подорожникової попелиць.
Обробку саджанців у прикопці проводили ранцевим обприскувачем ОПР “Ера” (1,2 л препарату на 10 л води). Норма витрати робочого розчину з розрахунку на саджанець — 30–40 мл. Обприскування маточних насаджень проводили тракторним обприскувачем ОП–2000 з нормою витрати робочого розчину 1200–1500 л/га і препарату — 60 л/га.
Встановлено, що смертн