Спецможливості
Технології

Види та причини вилягання кукурудзи — як їм запобігти

28.04.2018
1827
Види та причини вилягання кукурудзи — як їм запобігти фото, ілюстрація

У вирощуванні кукурудзи ще багато проблем. Однією з них є вилягання. Ця проблема пов’язана з різною адаптивністю новостворених кукурудзяних гібридів до конкретних умов у різних ґрунтово-кліматичних зонах України. Тому практичну цінність мають відомості про стійкість нових гібридів до основних хвороб, що полегшує їхній добір.

Збільшення обсягів вирощування кукурудзи у вологіших зонах за невдалого добору гібридів призводить до накопичення хвороб у її посівах, а вибір гібридів, непридатних до інтенсивного росту в ювенільний період, — до витягування та можливого зламування рослин, що, своєю чергою, спричинює зниження продуктивності та прибутковості культури.

 

Найчастіше кукурудзівники, обираючи насіннєвий матеріал, звертають увагу на групу стиглості культури, а вже потім власне на гібрид та його характеристики. Сучасний асортимент гібридів кукурудзи відзначається різною тривалістю вегетаційного періоду, формою та величиною органів рослини, стійкістю до затінення, загущення, основних хвороб, посухи, реакцією на попередники тощо. На нашу думку, основну увагу виробники мають приділяти насамперед гібриду, який стійкий до несприятливих умов вирощування та здатен протистояти більшості хвороб аж до періоду дозрівання зерна.

Практика свідчить, що більшість нових гібридів кукурудзи характеризується високою врожайністю, технологічністю, стійкістю до основних хвороб, вирівняністю за морфологічними показниками. Водночас не завжди простежується кореляційний зв’язок між рівнем продуктивності та стійкістю рослин до вилягання.

Через глобальні зміни клімату ареал вирощування культури змістився в зону стійкого вологозабезпечення, до Лісостепу. Так, тогорічні сумарні площі посіву кукурудзи в Київській області становили 250 тис. га, у Вінницькій, Сумській Чернігівській, Черкаській, Кіровоградській та Дніпропетровській областях — від 300 до 350, а в Полтавській — понад 540 тис. га. Це пов’язано насамперед із появою нових інтенсивних середньоранніх та середньостиглих гібридів, удосконаленням та оптимізацією окремих елементів технології кукурудзи в умовах Лісостепу та ціною на зерно, яка останніми роками стабільно висока.

Проблема вилягання рослин є не лише в лісостеповій зоні, де в гонитві за економією ресурсів та високим урожаєм часто застосовують значні дози азотного живлення без збалансованості із фосфорними, загущують та висівають кукурудзу в беззмінних посівах із використанням мінімальної технології обробітку ґрунту. Знайома ця проблема й кукурудзівникам у зоні Полісся.

Зокрема, на Поліссі та в Лісостепу відзначають перенасичення сівозміни кукурудзою. У багатьох господарствах цих зон відбувається застосування спеціалізованих сівозмін, вирощування гібридів, що не завжди пристосовані до цих ґрунтово-кліматичних зон, трапляються й інші технологічні порушення, які призводять до погіршення фітосанітарного стану посівів цієї культури, накопичення збудників хвороб у ґрунті та на рослинних рештках. У період вирощування кукурудзи слід обов’язково враховувати чинники впливу на стан посівів під час вегетації культури, які формують показники врожаю.

Тому збільшення посівних площ під цією культурою, недотримання принципів сівозміни, наявність і накопичення на полях рослинних решток, засміченість посівів бур’янами, які резервують збудників хвороб та шкідників, сприяють поширенню хвороб кукурудзи. За останні кілька років зростає географічне поширення хвороботворних збудників і їхня шкодочинність.

Отже, під впливом надмірного зволоження та незбалансованого живлення рослини, що не пристосовані до інтенсивного росту, витягуються (зростає як висота їхніх стебел, так і висота кріплення качана) і за наявності вітру можуть вилягати. А через уплив хвороб та шкідників відбувається здебільшого стеблове вилягання (зламування) рослин. Це явище спричинює значні незручності в процесі вирощування рослин за використання промислових технологій, зокрема під час обприскування рослин та збирання їхнього врожаю. Особливо великі збитки (25–50% втрат урожаю) зумовлює не лише вилягання рослин, а й зламування стебла кукурудзи внаслідок ураження хвороб та шкідників.

Вилягання рослин — втрата стеблом або всією рослиною нормального прямостоячого положення. Таке найчастіше спостерігають в інтенсивнорослих гібридів із тонким стеблом під впливом вітру, злив, за порушення збалансованого живлення рослин, а також воно може бути зумовлене значною кількістю збудників хвороб та шкідників у посівах.

Розрізняють два типи вилягання рослин — стеблове (зламування стебла) і прикореневе (падіння рослин без зламування стебел). Причиною стеблового вилягання є інтенсивний лінійний ріст рослин, накопичення надземної маси й пов’язане з цим недостатнє їхнє освітлення; грибні захворювання рослин; загущення посіву.

Прикореневе вилягання кукурудзи пов’язане зі слабким розвитком кореневої системи, втратою рослинами опори в перезволоженому або, навпаки, ущільненому пересушеному ґрунті. У виляглих рослин порушується процес наливання зерна, в результаті воно формується плюскле, з низькими показниками якості.

 

Стеблове вилягання

 

У вологих умовах до зламування рослин (стеблового вилягання) призводять: хвороби, надмірне зволоження ґрунту, неправильно проведені агротехнічні заходи (невдалий вибір гібрида, загущення посівів, надмірне азотне й незбалансоване за фосфором живлення, ранні строки сівби). У разі посухи до зламування стебел кукурудзи призводять: хвороби, зливи та знову ж таки помилки в проведенні агротехнічних заходів (невдалий вибір гібрида, загущення посівів, незадовільні попередники та поверхневий обробіток ґрунту).

Одним із напрямів економії ресурсів та зменшення пестицидного навантаження є правильний добір гібридів — вони мають бути стійкі та високотолерантні до вилягання й ураження більшістю хвороб кукурудзи в різних ґрунтово-кліматичних зонах України. Тобто одним із найважливіших напрямів селекції є створення й упровадження у виробництво гібридів кукурудзи з комплексною стійкістю до хвороб і шкідників. Вирішення цієї проблеми ускладнюється тим, що для кукурудзи характерне ураження понад 40 різними хворобами, значна кількість яких зумовлена грибами. Більшість збудників мають декілька фізіологічних рас. Розглянемо основні з них.

Хвороби стебла та кореня. На кукурудзі проявляються різні гнилі на стеблах і коренях у вигляді загнивання паростків та нижньої частини стебла. Характерними ознаками кореневої і стеблової гнилей у фазі молочної стиглості кукурудзи є побуріння, солом’яний або світло-зелений колір стебла. Рослини передчасно підсихають, в’януть і відмирають. Часто спостерігається зламування і вилягання уражених рослин. Залежно від збудника хвороби, розрізняють фузаріозну, гельмінтоспоріозну, вугільну, білу, сіру, пеніцильозну та бактеріальну гнилі. Часто на рослинах спостерігають розвиток змішаних інфекцій збудників кореневих і стеблових гнилей.

У всіх зонах кукурудзо сіяння України переважає фузаріозний тип гнилі, гельмінтоспоріозний частіше виявляють у західних областях, білу, сіру та інші гнилі — в північних та центральних регіонах та в умовах вирощування на зрошенні. Поширення стеблових і кореневих гнилей останніми роками становить від 2 до 7%, осередками навіть до 9%. Розвиток та поширення кореневих гнилей, як правило, відбуваються на ослаблених унаслідок погодних стресів посівах, за порушення технології вирощування, на механічно пошкоджених рослинах, особливо на початку та перед закінченням їхньої вегетації.

Фузаріозна гниль. Збудником хвороби є сумчастий гриб Giberella fujikuroi (Sawada) Ito et Kimura (анаморфа: Fusarium moniliforme Sheld.). Фузаріозна гниль стебла уражує сходи та вегетуючі рослини, які відстають у рості й розвитку, а згодом гинуть. На кореневій шийці нагромаджується міцелій гриба.

Стеблова гниль розвивається в другій половині вегетації у вигляді бурих плям на нижніх міжвузлях стебла. У вологу погоду в основі листкових піхв на вузлах стебла з’являється міцелій і спороношення збудників рожевого кольору. Уражені стебла ламаються, на них утворюються недорозвинені качани. Фузаріоз спричинює також кореневі гнилі, що призводить до завчасного достигання рослин, які легко вириваються з ґрунту.

Хвороба проявляється на нижній частині стебла і міжвузлях у вигляді світло-жовтих або бурих плям, на яких за вологої погоди з’являється біло-рожевий або червонуватий наліт — конідіальне спороношення збудника хвороби. На стеблах захворювання проявляється у трьох формах: некрозу лише вузлів, некрозу лише міжвузлів та одночасного некротичного ураження і вузлів, і міжвузлів. Стебло в місцях ураження стає порожнистим і нерідко розмочалюється. Підземне міжвузля й корінці набувають червоного кольору, а паренхіма серцевини руйнується.

Джерелом інфекції є уражені рештки, на яких зберігаються конідіальне й сумчасте споро ношення та хламідоспори гриба.

Звичайна (гельмінтоспоріозна) гниль. Збудником хвороби є гриб сумчастий Cochliobolus heterostrophus (Drechs.) Drechsler (анаморфа: Helminthosporium turcicum Pass.).

Хвороба проявляється на коренях, підземних і надземних міжвузлях у вигляді зеленуватих або темних плям з облямівкою. Вони бувають різного розміру й форми, іноді концентричні, нерідко у вигляді штрихувати смуг. На ураженій поверхні тканин у вологу погоду утворюється наліт темно-коричнево-оливкового кольору — конідіальне спороношення гриба. Хвороба проявляється на проростках і сходах побурінням колеоптиля, пожовтінням і деформацією листя, загальним пригніченням рослин; у дорослих рослин — загниванням, побурінням і почорнінням коренів і приземної частини стебла. Рослини відстають у рості, вилягають.

Вугільна гниль. Збудник хвороби – незавершений гриб Sclerotium batoticola Taub. порядку Mycelia steriliia. У циклі свого розвитку він утворює грибницю і склероції розміром 50–152 х 22–32 мкм.

Хвороба поширена майже в усіх районах вирощування кукурудзи. За ураження спостерігається побуріння або знебарвлення нижньої частини стебла та коріння. Під епідермісом виявляють розкидані стеблом дрібні чорні склероції у вигляді крапок, паренхіма серцевини майже повністю руйнується.

Стебло всихає або розмочалюється і легко ламається. Розвиток вугільної гнилі частіше спостерігають за невеликої кількості опадів і підвищених температур, що зумовлено напівсапрофітністю патогену. Джерелом інфекції є уражені рештки рослин.

Біла гниль. Збудник хвороби – Sclerotinia libertiana Fuck.

Хвороба поширена в районах із вологим кліматом. На кукурудзі розвивається в понижених перезволожених місцях поля. Розвитку хвороби сприяє дощова погода й висока вологість повітря. На стеблах уражених рослин утворюються великі м’які гнилі плями, вкриті білим нальотом пухнастої, ватоподібної грибниці. Надалі тканини загнивають, в уражених місцях утворюються неправильної форми, часто приплюснуті, склероції, темно-коричневі на поверхні й білі — на зрізі. За високої вологості повітря під час зберігання можливе ураження качанів. Джерелом інфекції є уражені рештки рослин.

Отже, важливим фактором стабілізації врожайності кукурудзи в різних регіонах України є використання гібридів, які проявляють стійкість та високу толерантність до фузаріозної, білої та вугільної гнилей стебла: ЛГ30215, ЛГ3255, ЛГ3258, ЛГ30273, ЛГ30315, Адевей, Латізана, ЛГ3330, ЛГ30360, ЛГ3350, ЛГ3395, ЛГ 3475.

Агротехніка. Опади в Лісостепу та Північному Степу випадають нерівномірно за періодами й часто мають зливовий характер зі значними поривами вітру, що за надмірної висоти стебла може призвести до вилягання (зламування) рослин кукурудзи, особливо за наявності хвороб. На витягування рослин у вологі роки впливає загущення посівів. Своєю чергою, загущення рослин погіршує продування посівів та зумовлює накопичення хвороб навіть у високо толерантних гібридів.

Як приклад наводимо результати досліджень, що були отримані в Кіровоградській області (табл. 1).

Шкідливі організми. Кукурудзі дошкуляють понад 25 видів шкідників, серед яких найнебезпечнішим є кукурудзяний, або стебловий, метелик. Гусениця його ушкоджує листя, виїдає зерна, тканини стебла, стрижнів і ніжок качанів, у результаті чого знижується врожайність, затрудняється механізоване збирання внаслідок обламування й вилягання рослин. На частинах рослин, пошкоджених личинками, розвиваються збудники грибних і бактеріальних хвороб. Шкідник пошкоджує посіви до настання технічної стиглості качанів. Ушкоджують кукурудзу також різні види совок та інші шкідники.

Отже, поширення гнилей та стеблове вилягання обмежують такі агроприйоми:

вирощування гібридів, стійких проти хвороб, шкідників та вилягання;

загортання рослинних решток кукурудзи як попередника;

сівба якісним інкрустованим насінням в оптимальні строки;

внесення збалансованих доз мінеральних добрив;

дотримання оптимального водного режиму за умов зрошення;

руйнування ґрунтової кірки в досходовий період;

правильне застосування страхових гербіцидів;

захист посівів від шкідників;

вчасне збирання врожаю.

 

Прикореневе вилягання рослин

 

Прикореневе вилягання кукурудзи пов’язане зі слабким розвитком кореневої системи, втратою рослинами опори в перезволоженому або, навпаки, ущільненому пересушеному ґрунтіЗумовлене пошкодженням рослин хворобами та шкідниками, слабким розвитком кореневої системи, втратою рослинами опори в перезволоженому або, навпаки, ущільненому пересушеному ґрунті.

Хвороби є однією з причин прикореневого вилягання.

Ризоктоніоз (збудник — Rhizoctonia solani). Грибна хвороба, поширена у ґрунтах різних типів. Гриб Rhizoctonia solani стає шкідливим патогеном за таких умов: вирощування кукурудзи в беззмінних посівах або в сівозмінах із картоплею, буряками та овочами; багаторазове внесення органічних добрив у значних кількостях. На полях, де кукурудзу вирощують у монокультурі, з року в рік спостерігають переміщення осередків зараження.

Перші симптоми проявляються вже у фазі шести-семи листків кукурудзи. Характерно, що уражені інфекцією рослини розміщені на полі кругами, плямами, осередками. В заражених патогеном рослин ріст та розвиток сповільнюється, початок некрозу відмічають на бокових коренях. За мілкого загортання насіння рослини можуть вилягати. На стадії інтенсивного росту, після фази восьми-десяти листків, пошкоджені рослини суттєво відстають у рості від здорових рослин, які починають їх пригнічувати. Водночас бокові корені стають тонші, порівняно з коренями здорових рослин, а відмерлі та некротизовані набувають чорного забарвлення. Хворі рослини вилягають.

Вилягання хворих рослин спостерігають не тільки в період інтенсивного розвитку, а й під час дозрівання культури.

Коренева система таких рослин повністю некротизована й відмерла, а бокові корені стають м’які та гнилі, аж доки не настає повне їхнє відмирання.

Шкідливі організми: західний кукурудзяний жук (Diabrotica virgifera).

Надзвичайно загрозливий карантинний шкідник американського континенту. Вперше в Європі виявлений 1992 р. в Югославії. Звідтоді він поширився територіями всієї Західної та Центральної Європи. В Україні вперше було виявлено 2001 р. в Закарпатській області. Простежується тенденція до збільшення чисельності шкідника в зоні поширення в Україні — на Закарпатті, а також виявили його у Львівській та Івано-Франківській областях. Сьогодні інвазія цього фітофага загрожує всім кукурудзосійним областям Лісостепу та Степу.

Жуки 4,2–6,8 мм завдовжки, голова чорна, вусики трохи довші за тіло, передньоспинка жовтувата, надкрила блідо-жовто-червоні з чорними смугами, а стегна, гомілки та лапки — чорні або світлі із затіненим чорним краєм. Личинка блідо-жовта, червоподібна, завдовжки 12,5–15,5 мм. Шкідник протягом року розвивається в одному поколінні. Зимує в стадії яйця в поверхневому шарі ґрунту. Імаго виходить наприкінці липня — на початку серпня. Період виходу жуків триває близько шести тижнів.

Західний кукурудзяний жук пошкоджує волоть, стовпчики жіночих суцвіть, листя, іноді обгризає молоді качани кукурудзи. Імаго належить до олігофагів — може живитися не лише на кукурудзі, а й на злакових, бобових та гарбузових культурах. Личинка — монофаг, живиться лише корінням кукурудзи, що призводить до його поганого розвитку та ураження кореневими гнилями. Пошкоджені рослини жовтіють, відстають у рості, а молоді — нерідко й зовсім гинуть. Пошкоджені дорослі рослини під час сильних вітрів і дощів легко вилягають.

Агротехніка. Для визначення впливу елементів технології вирощування кукурудзи на вилягання було закладено експеримент з високотолерантними до хвороб та прикореневого вилягання гібридами. Його результати показали, що серед усіх досліджуваних гібридів ступінь раннього кореневого вилягання зростав у загущених посівах (від 1 до 5%) та проявлявся у теплолюбних гібридів, висіяних у ранні строки сівби.

Отже, найпоширенішими факторами, які спричинюють вилягання рослин кукурудзи, є хвороби та шкідники. Шкодочинність і поширеність хвороб залежить від трьох основних чинників: умов навколишнього середовища, наявності або відсутності патогенів та відносної стійкості чи сприйнятливості рослини-господаря. А коли ці фактори впливу поєднуються в певні комбінації і діють спільно за сприятливих для розвитку хвороб умов, то виникають епіфітотії, за яких особливу роль відіграють температура, опади та вологість. Для розвитку більшості хвороб сприятливими умовами є висока вологість і помірні температури.

У посівах кукурудзи проводять п’ять обліків пошкоджень шкідниками та хворобами: перший — на сходах посівів; другий — у фазі шести-семи листків; третій — за інтенсивного росту (після восьмого-десятого листка); четвертий — під час цвітіння; п’ятий — перед збиранням урожаю.

Перелік профілактичних та захисних заходів із запобігання виляганню, розвитку та поширенню хвороб, шкідників та з оздоровлення посівів кукурудзи:

дотримання сівозміни, що оздоровлює ґрунт від інфекцій та дає змогу уникнути додаткових витрат на захист посівів;

впровадження у виробництво стійких та високо толерантних гібридів;

сівба в оптимальні строки протруєним насінням;

дотримання оптимальної густоти рослин;

знищення бур’янів хімічним та механічним способами;

систематичний нагляд за фітосанітарним станом посівів та проведення захисних заходів рекомендованими фунгіцидами й інсектицидами;

подрібнення та заорювання післязбиральних рослинних решток;

внесення збалансованих відповідно до потреб ґрунту норм органічних та мінеральних добрив.

Отже, для протистояння стебловому та прикореневому виляганню, а також задля отримання стабільного врожаю кукурудзи з високими показниками якості потрібно використовувати гібриди, адаптовані для вирощування в конкретній ґрунтово-кліматичній зоні, зі стійкістю або ж високою толерантністю до більшості хвороб. Потрібно дотримуватися основних вимог технології, а саме: висівати кукурудзу по кращих попередниках, застосовувати глибокий основний обробіток ґрунту з якісним загортанням рослинних решток.

Сівбу кукурудзи потрібно проводити в добре прогрітий (10-12°С на глибині загортання насіння) фізіологічно стиглий ґрунт. Ширину міжрядь обирають залежно від наявних просапних знарядь, а густота посіву має бути рекомендованою для зони вирощування. Варто пам’ятати, що надмірна густота рослин призводить до їхнього витягування, що може стати причиною вилягання. Під впливом надмірного зволоження та азотних добрив рослини зазвичай переростають у висоту й за наявності вітру можуть вилягати, тому також дуже важливо дотримуватися збалансованого внесення мікроелементів.

 

О. Андрієнко, канд. с.-г. наук, доцент кафедри загального землеробства, Кіровоградський НТУ,

А. Андрієнко, канд. с.-г. наук,

В. Кузьмич, ТОВ «Лімагрейн Україна»

журнал "Пропозиція", №4, 2017 р.

Ключові слова: вылегание кукурузы

Інтерв'ю
Demydov1
В унікальній споруді на території арктичного архіпелагу Свальбард у Норвегії не так давно офіційно відкрито Всесвітнє сховище насіння. Дбаючи про майбутнє планети, людство прагне зберегти генофонд
Николай Орлов
У 2016 році значно зросла кількість рейдерських захоплень підприємств. Серед постраждалих є і  представники аграрного бізнесу. Лише протягом першого півріччя зі скаргами на дії рейдерів до

1
0